Тези ” Поняття та зміст правової охорони вод “

ПІБ

науковий керівник

канд. юридичних наук ,доцент,доцент кафедри

соціальної політики

ПІБ

здобувач вищої освіти соціально-правового факультету

Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова

 

«ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ВОД»

 

Постановка проблеми. Водні ресурси є обмеженими природними об’єктами, і їх роль у забезпеченні існування людей, тваринного і рослинного світу має особливе значення. З розвитком громадського виробництва, розвитком і зростанням промисловості необхідно проводити захисні заходи в цілому, тим більше що всі природні ресурси знаходяться в тісному взаємозв’язку та водних об’єктах.

Правовий захист – це система раціонального використання водних ресурсів, засмічення, забруднення, засмічення води, поліпшення їх стану, гарантії спеціального використання для навколишнього середовища, запобігання та усунення режимів для лікувальних, оздоровчих та курортних цілей.

Основні несприятливі дії на воду (водні ресурси) викликані забрудненням, засміченням і виснаженням. Вміст поняття засмічення і виснаження розкривається в ст. 1 Водного кодексу України. Забруднення води – це надходження забруднюючих речовин у воду. Засмічення води – це занесення у водні об’єкти сторонніх речовин і матеріалів, що завдають шкоди стану води. Вичерпання вод – це зменшення кількості води у водних об’єктах.

Мета дослідження метою дослідження є з’ясування сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні.

Для досягнення мети ми ставимо наступні завдання:

1. з’ясувати зміст поняття вод як об’єкта правового регулювання використання та охорони;
2. здійснити аналіз правової охорони вод в Україні;

Виклад матеріалу. Вода – це середовище проживання представників рослинного і тваринного світу. 3 давніх-давен наявність водних ресурсів була вирішальним фактором при визначенні місць розселення людей. Вода виконує екологічні, економічні, культурні та оздоровчі функції. Екологія виражається в забезпеченні природних умов життя на Землі. Економіка – це дуже важливі енергетичні та транспортні ресурси, які полягають у тому, що вони є невід’ємною частиною промислового і сільськогосподарського виробництва. Культурно-оздоровча розкриваюється в водному туризмі, спортивно-любительського рибальства, санітарно-курортного лікування, організації заказників і заповідників.

Під правовою охороною води розуміють систему державних і соціальних заходів, спрямованих на забезпечення матеріалами, запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню водних ресурсів та організацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб народного господарства, охорони навколишнього середовища і культури та користі для здоров’я населення, а також усунення негативних явищ і поліпшення стану вод.

Необхідність правового регулювання охорони, використання й відтворення вод викликана низкою чинників:

1) установленим екологічним станом природного об’єкта. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року схвалено Концепцію національної екологічної політики України на період до 2020 року. Серед проблем, на розв’язання яких спрямовано цей правовий документ, можна назвати:

а) втрату значною частиною водних об’єктів своєї природної чистоти й порушення їх здатності до самоочищення;

б) перевищення обсягу природного стоку вод у результаті забруднення водних об’єктів сполуками важких металів, азотом, сульфатами, нафтопродуктами й фенолами; в) скидання в річки в ряді областей забруднених вод;

2) зростаючими масштабами споживання: витрати свіжої води на одиницю випущеної продукції в Україні перевищують аналогічні показники порівняно з Францією — у 2,5 разу, Німеччиною й Великобританією — у 4,3 разу;

3) урахуванням таких якостей цього природного об’єкта, як обмеженість і вразливість

Правова охорона й використання вод в Україні забезпечується Конституцією України (1996 року), BK України (1995 року) законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 року), «Про питну воду та питне водопостачання» (2002 року), «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства» (2002 року) та ін., розпорядженнями й указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та ін.

Завданням водного законодавства є регламентація правових відносин з метою забезпечення збереження й науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення й галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорона вод від забруднення, засмічення й вичерпання, запобігання шкідливим їх діям і ліквідація наслідків, поліпшення стану водних об’єктів, а також охорона прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Усі води — поверхневі, підземні, морські — входять до складу природних ланок водного круговороту.

Ha території України всі водні об’єкти становлять її водний фонд, до якого належать:

а) поверхневі води;

б) підземні води і джерела;

в) внутрішні морські води і джерела;

г) внутрішні морські води й територіальне море.

BK України закріплює особливе правове становище цих природних об’єктів на території держави як національне надбання всього народу. Це їх особливе правове становище спирається на поєднання специфічних характеристик вод як:

а) частини навколишнього природного середовища, екосистеми;

б) природного об’єкта;

в) об’єкта права власності (причому BK України закріплює, що вони становлять виключну власність Українського народу і можуть надаватися лише в користування);

г) об’єкта нерухомості, на чому наголошують відповідні положення ЦК України.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!