Тези ” Позабалансові рахунки “

ПІБ

доктор філософських наук

професор

ПІБ

здοбувач вищοї οсвіти сοціальнο-правοвοгο факультету

НАЗВА УНІВЕРСИТЕТУ

 

«ПОЗАБАЛАНСОВІ РАХУНКИ»

 

Виклад основного матеріалу. У бухгалтерському обліку крім балансових рахунків застосовуються також позабалансові рахунки, залишки за якими не включаються до балансу, так як на них відображаються кошти (активи), що тимчасово перебувають у суб’єкта господарювання і не належать йому.

Необхідність відокремленого обліку цінностей, котрі належать до цього суб’єкту господарювання, на позабалансових рахунках обґрунтовується тим, що в балансі повинні відображатися тільки належні йому кошти і джерела, які їх формують. 

Відображення на позабалансових рахунках не власних коштів проводиться для того, щоб не перебільшити розмір коштів, що знаходяться у власності суб’єкта господарювання. 

В іншому випадку такі кошти були б відображені в балансі двічі: один раз у власника і другий – у суб’єкта господарювання, де вони знаходяться в тимчасовому користуванні і якому вони не належать [2, с. 80].

У процесі здійснення  виробничої діяльності організації здійснюють господарські операції, які пов’язані з використанням і зберіганням не належить їм майна, але перебуває певний час у їх розпорядженні або на тимчасовому зберіганні. Крім того, в організації можуть виникати певні вимоги (зобов’язання) при невиконанні одним з партнерів умов договорів.

Основними завданнями позабалансових рахунків є:

1. забезпечення контролю за використанням матеріальнихцінностей, які не належать даному підприємству, відповідно до чинних законодавчих актів та інструкціями;

2. контроль за збереженням матеріальних цінностей, що значаться на цих рахунках, за своєчасним оформленням документів на надходження і вибуття цих коштів;

3. забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку на цих рахунках;

4. забезпечення всебічної і повною інформацієюпо цих рахунках для потреб управління, оцінки кредитоспроможності та фінансової стійкості підприємства [1, с. 99].

Аналіз та характеристика деяких окремих рахунків:

01 «Орендовані необоротні активи»

Рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» використовують для узагальнення інформації про необоротні активи, отримані бюджетною установою від сторонніх осіб (юридичних та фізичних) в оренду або у користування.

02 «Активи на відповідальному зберіганні»

З назви цього рахунка зрозуміло, що у ньому обліковують матеріальні цінності, прийняті установою на відповідальне зберігання.

Слід зазначити, що загальні положення про зберігання речей визначені в гл. 66 ЦКУ. Так, за договором зберігання одна особа (зберігач) зобов’язується зберігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ст. 936 ЦКУ). Такий договір слід укладати у письмовій формі.

Водночас законодавством передбачено, що прийняття речі на зберігання може бути посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. У такому разі письмова форма договору вважається дотриманою. Пряму вказівку на це містить ч. 1 ст. 937 ЦКУ  [4].

04 «Непередбачені активи і зобов’язання»

Цей рахунок призначений для накопичення інформації про наявність непередбачених (потенційних) активів та непередбачених (потенційних) зобов’язань. Так, непередбачені активи — це активи, що виникли при узгодженні минулих господарських операцій та стануть реальними, якщо відбудеться або не відбудеться в майбутньому одна чи кілька невизначених подій.

Натомість під непередбаченим зобов’язанням розуміють зобов’язання, яке може вимагати витрачання ресурсів (але повної впевненості щодо цього зобов’язання немає) в сумі очікуваних витрат. Подібні визначення цих об’єктів обліку наведено в МСБОДС 19 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи» [5].

05 «Гарантії та забезпечення»

На рахунку 05 «Гарантії та забезпечення» відображають наявність та рух виданих установою гарантій та забезпечень виконання зобов’язань і платежів.

І насамперед зазначимо, що гарантійне зобов’язання — це зобов’язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов’язання суб’єкта господарювання перед кредитором у разі невиконання ним зобов’язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію. Саме так тлумачить цей термін законодавець у п. 15¹ ч. 1 ст. 2 БКУ. Правові засади надання державних та місцевих гарантій визначені у ст. 17 БКУ.

Зокрема, місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання [4].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!