Тези “Правові особливості випробування при прийняті на роботу”

ПІБ

доктор філософських наук

професор

ПІБ

здобувач вищої освіти соціально-правового факультету

НАЗВА ЗАКЛАДУ

 

«ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙНЯТІ НА РОБОТУ»

 

Постановка проблеми. У сучасних реаліях працівники все частіше стикаються з умовами складання проходження випробування під час прийняття на роботу у трудових договорах. Враховуючи високий рівень безробіття і велику кількість найманих працівників, роботодавці майже завжди проводять випробування під час прийняття на роботу. Іноді випробування часто проводиться з порушунням чинного законодавства: його не оплачують, встановлюють термін більший, ніж передбачено законом, пропонують укласти трудовий договір після проходження випробування тощо. На жаль, згідно ситуації на ринку праці, працівники часто погоджуються на ці незаконні умови роботодавця, що зрештою призводить до порушення їхніх трудових прав. Звичайно, на стадії зародження трудових відносин важко виступати проти роботодавця і фактично конфліктувати з ним, але працівники повинні розуміти і уяснювати сенс і правові наслідки таких умов трудового договору. Це забезпечить належний рівень реалізації прав.

Метою даного дослідження є подальша теоретична розробка питань, пов’язаних з випробуванням працівників у процесі прийняття на роботу.

 

Виклад основного матеріалу. Коли сторони підписують трудовий договір, вони можуть зазначити в ньому випробування під час прийняття на роботу. Встановлення випробування – це право, а не обов’язок роботодавця, тому воно визначається угодою сторін. З теорії трудового права відомо, що умова випробування є однією з так званих додаткових (факультативних) умов у трудовому договорі [1, с. 7].

Однак факультативна умова трудового договору може зіграти важливу роль при прийомі на роботу кожного працівника. Статті 26-28 КЗпП України встановлюють процедури та строки виявлення наслідків під час прийому на роботу. Стаття 26 КЗпП України передбачає, що з метою перевірки відповідності працівника дорученій йому роботі до трудового договору можуть бути включені умови випробування, погоджені обома сторонами. Такі умови повинні бути вказані в наказі про прийняття на роботу у [2].

Випробування при прийомі на роботу має два аспекти характеру, оскільки в цьому процесі роботодавець не тільки перевірить, чи підходить працівник для дорученої йому роботи, а й сам працівник визначить придатність роботи для нього. Цей момент підкреслюється і Н.О. Мельничук, вказуючи, що метою випробування працівника є визначення того, чи відповідає доручена робота його уподобанням [3, с. 14].

Саме роботодавець домінує в угоді про встановлення випробування, а працівник може тільки прийняти такі умови і ознайомитися зі змістом наказу. У разі економічної кризи і різкого зростання безробіття у працівників не завжди є можливість відмовитися від випробування. Чинне трудове законодавство України не передбачає поняття випробувального терміну для працівників при прийомі на роботу. Це поняття не визначено і в проекті Трудового кодексу України.

У юридичній літературі з трудового права вчені дають своє визначення поняття випробування працівників при прийомі на роботу. Зокрема, Н.В. Кохан зазначив, що тест роботодавця на працевлаштування полягає в тому, що, застосовуючи його до працівників, роботодавець здійснює право вибирати відповідну людину для конкретної роботи. Що стосується працівників, то ця гарантія відображена в законодавчому обмеженні строків та кола осіб, до яких може застосовуватись таке випробування [4, с. 14].

Н.О. Мельничук підкреслив, що випробування в період прийому на роботу – це процедура, передбачена законом і обумовлювана обома сторонами при підписанні трудового договору. Вона спрямована на перевірку того, чи підходять професійні, ділові та особистісні якості працівника для дорученої йому роботи [5, с. 14]. За словами М.Д. Ждана, випробування при прийомі на роботу – це практична перевірка ділових і професійних якостей працівників і їх здатность виконувати посадові функції або обов’язки того типу роботи, на які вони претендують (стаття у мене у фаворитах) [6, с. 14]. Визначення випробування під час прийняття на роботу, що подані вище, можуть претендувати на закріплення їх у проекті Трудового кодексу України як норма-дефініція.

На наш погляд, що випробування при прийомі на роботу – це правова форма, що використовується для перевірки професійних, ділових знань, умінь і навичок працівників, пов’язаних з дорученою їм роботою, а також для перевірки реальних умов праці та навколишнього середовища. У робочому колективі, щоб вони могли вирішити, продовжувати або припинити трудові відносини. Випробування при прийомі на роботу є тимчасовим. Мінімальний термін випробувального терміну визначається сторонами шляхом консультацій, а максимальний термін встановлюється законом.

Так, згідно ст. 27 КЗпП України випробувальний строк при прийомі на роботу, якщо інше не передбачено законодавством України, не повинен перевищувати трьох місяців. В окремих випадках має бути досягнута домовленість з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців. Випробувальний термін при прийомі на роботу працівників не повинен перевищувати одного місяця. Інші терміни випробувального терміну встановлюються чинним законодавством.

Так, наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про державну службу» передбачає максимальний випробувальний строк у шість місяців при призначенні державних службовців [7]. Слідує зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 27 КЗпП України передбачає, що кількість днів, протягом яких працівник фактично не працює з будь-якої причини, не включається в випробувальний термін. У цьому випадку випробувальний термін працівника продовжується на кількість днів, протягом яких він відсутній на роботі, але загальний час випробувального терміну до і після перерви не повинна перевищувати строку випробування, передбаченого чинним законодавством.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!