Тези “Правові особливості випробування при прийняті на роботу”

ПІБ

студентка 3 курсу факультету історії і права

Спеціальність 081 Право

Харківський національний педагогічний університет

 імені Г.С. Сковороди

 e-mail: gerasevapolina06@gmail.com

Науковий керівник: в.о. завідувача кафедри

цивільно-правових дисциплін і трудового права

імені професора О.І. Процевського, д.ю.н., проф. О.О. Коваленко

 

«ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙНЯТІ НА РОБОТУ»

 

В даний час тема процесу додаткової умови трудового договору – випробуванню під час прийому на роботу є актуальною серед усіх претендентів на ту чи іншу посаду.

Щоб прийняти кращих працівників, роботодавці часто встановлюють випробувальні терміни для нових працівників – тому що протягом цього періоду роботодавець може оцінити роботу працівника і визначити рівень його кваліфікацію і ставлення до роботи.

По-перше, визначимо, що таке випробувальний термін. Так, Бущенко П. А. під випробуванням при прийомі на роботу розуміє умови угоди, досягнутої двома сторонами в межах встановленого законом термін для перевірки відповідних ділових якостей працівників на дорученій роботі, результати якої покликані сприяти стабільності трудового правовідношення [1, с. 34-35].

Згідно з ст. 26 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України), адміністрація підприємства (організації, установи) може призначити випробування кандидатові, щоб перевірити, чи підходить робітник або службовець для дорученої йому роботи. Водночас важливо не тільки правильно застосовувати норми законодавства щодо випробування, а й правильним чином його оформлювати.

Призначення випробування не залежить від кваліфікації та досвіду працівника. Він створений для визначення придатність до виконання конкретної роботи.

Адже адміністрація підприємства повинна бути впевнена, що наймає справді професіонала. Випробування до певних категорій працівників застосовувати не можна. Наприклад, при прийомі на роботу в іншому регіоні, при переведенні на інше підприємство, установу або організацію випробування не застосовується (ст. 26 КЗпП України) [2].

Крім того, закон не дозволяє призначати випробування:

• особам віком до вісімнадцяти років;
• молодим робітникам після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодим спеціалістам після закінчення вищих навчальних закладів (які приймаються на роботу на підставі направлення на роботу);
• особам, звільненим у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби та інші.

Також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію випробування не встановлюється, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Відповідно до статті 27 КЗпП України випробувальний термін не повинен перевищувати трьох місяців [2]. Водночас закон не забороняє встановлювати коротший випробувальний термін або не встановлювати його взагалі.

У деяких випадках випробування може тривати шість місяців. Встановлення такого випробувального терміну для працівників потребує згоди профспілкового комітету. Якщо такої угоди немає або в організації відсутня профспілкова організація, встановлення випробувального терміну тривалістю понад три місяці незаконне, і працівники можуть оскаржити це в суді. Для працівників випробувальний термін не може перевищувати одного місяця.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!