Тези “Публічна служба: підходи до розуміння поняття”

«ПУБЛІЧНА СЛУЖБА: ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ»

Постановка проблеми. Формування високопрофесійного кадрового складу до публічної служби є одним з ключових напрямів сучасної кадрової політики країни. Ключове питання демократизації державної влади поставило на порядок денний здатність державних посадових осіб налагоджувати широкомасштабний діалог у системі «держава-громадянин». ». Таким чином, державна кадрова політика має стратегічне значення для формування професійного кадрового складу органів публічної влади, які можуть ефективно працювати в умовах ринкової економіки, формування правової демократичної держави і розвитку громадянського суспільства.

У найближчому майбутньому публічна служба повинна охоплювати більшість суспільних інституцій, включаючи тих, хто перебуває при владі, та установи, що надаватимуть послуги публічного характеру. З часом державне управління представить характеристики публічного управління більш детально, змістивши акцент з методу зазначення-заборони на форму консенсусної взаємодії. Мистецтво говорити, мислити і діяти правдиво потребує нового розуміння статусу і ролі публічних службовців у суспільстві, а також розуміння унікальності їх призначення.

Метою дослідження є проведення всебічного вивчення публічної служби, теоретичних методів і розуміння поняття.

Виклад матеріалу. «Публічна служба» є відносно новим поняттям і досить активно використовується в галузі наукового дискурсу, пов’язаного з публічним/державним управлінням. Воно увійшло в тезаурус нормативних документів, але не так поширене, як «державна служба». Динамічні характеристики поширення терміну «публічна служба» дають нам надію виявити рух деякої ідеї.

Вперше на законодавчому рівні визначення поняття «публічна служба» було закріплено в п. 15 ст. 3. Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким під публічною службою розуміється діяльність із зайняття суспільно-політичних посад, професійна діяльність суддів і прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування [2].

Публічне управління може здійснюватися за допомогою певних політичних рішень, щодо віднесення їх до публічної сфери у наступних видах діяльності:

• виробничо-господарській (створення матеріальних цінностей та надання послуг);
• духовно-просвітницькій (створення нематеріальних благ – духовних цінностей);
• соціально-культурній (освіта, охорона здоров’я, спорт тощо);
• суспільно-політичній (в органах державної влади, місцевого самоврядування, в громадських об’єднаннях тощо).

Як форма реалізації функцій публічного політичного управління, надання публічних послуг має своє власне розмаїття і може бути включене до сфери діяльності публічної служби.

Термін «служба» також інтерпретується як вид людської діяльності, що приносить користь суспільству, системі соціальних інститутів та органів соціальної держави, а також професійній діяльності конкретних груп людей. У самому загальному вигляді служба – це професійна діяльність певної групи людей (посадових осіб) з організації та фактичного здійснення повноважень державних, громадськості та інших соціальних інститутів.

На початку нового століття, коли необхідно було формувати і законодавчо закріплювати діяльність адміністративної системи на новій основі, йшла активна дискусія про використання і тлумачення таких понять, як як «державний», «громадський», «публічний». Хотя в науковому середовищі ведуться широкі дискурсії щодо доцільності використання терміна «публічне управління», до якої долучилися такі відомі науковці, як: Бакуменко В. Д., Баштанник В. В., Білинська М. М., Мартиненко В. М., Письменний І. В., Рачинський А. П. та багато інших, – довгий час термін «публічна служба» інтерпретувався тільки в разі поєднання державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Коментуючи визначення публічної служби, наведене в КАС, Н. О. Рунова зазначила, що його важко визначити вдалим, та запропонувала власне: публічна служба – це здійснення влади суспільством (народом) за допомогою професійної діяльності публічних службовців [1].

Відповідно до положень ст. 5 Конституції України, державним є службовець, що обіймає посаду в органі виконавчої влади, апараті органів влади чи органі місцевого самоврядування на підставі фактичного складу, обов’язковим елементом якого повинен бути акт призначення на посаду (також застосовуються поточні результати виборів, але рекомендується виключити його на підставі відносин публічної служби), і здійснює професійну виконавчо-розпорядчу адміністративну діяльність протягом тривалого часу, виходячи з публічних інтересів.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!