Тези “Публічна служба: підходи до розуміння поняття”

ПІБ

доктор філософських наук

професор

ПІБ

здοбувач вищοї οсвіти сοціальнο-правοвοгο факультету

НАЗВА ЗАКЛАДУ

 

«ПУБЛІЧНА СЛУЖБА: ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ»

 

Пοстанοвка прοблеми. Упродовж усього періоду незалежності України її публічна служба постійно зазнавала суттєвих змін. В процесі прагнення нашої країни приєднатися до єдиного європейського простору дана проблема набула конкретних орієнтирів, котрі вміщують у собі відповідні стандарти, що визначені відповідними вітчизняними та країн членів Європейського Союзу нормативними документами.

Важливо зазначити, що на шляху європейської інтеграції, на сьогоднішній день, наявні перешкоди, які відкладають цей процес. Серед них можна відзначити такі, як недостатня якість надання послуг держави, залежність публічної служби від політичної ситуації в країні, недостатня ефективність управління кадрами. В країнах-членах Європейського Союзу публічна служба сприймається як механізм забезпечення реалізації прав і свобод людини, а не лише як суто допоміжний інститут держави.

Крім цього, результативність публічної служби впливає на рівень задоволення громадян щодо додержання їхніх конституційних прав. Доцільно зазначити, що вивчення проблемних питань категорій «публічне управління» та «публічна служба» вже досить довгий час залишається під пильною увагою як вітчизняних, так і зарубіжних вчених не лише в контексті євроінтеграційних прагнень України, а й задля вивчення та запозичення корисного досвіду.

Мета дοслідження. дослідити інтерпретацію поняття «публічна служба» підходи та розуміння.

Виклад матеріалу. Багато досліджень публічної служби активізувалися зі здобуттям незалежності України. Проте в багатьох випадках вивчення системи публічної служби наштовхується на проблеми ототожнення терміну «публічна служба» з такими близькими поняттями, як «державна служба», «публічне управління», «публічна адміністрація» тощо.

Це пов’язано з тим, що змістовне наповнення цих понять досить подібне, проте має низку відмінностей. Особливості цих термінів відрізняються як в Україні, так і в країнах-членах ЄС. Але перш ніж розглядати сутність цих понять та відмінностей між ними, доцільно розглянути погляди на публічну службу в цілому з точки зору вітчизняних науковців. Так, слово «служба» являє собою певний вид діяльності, який спрямований на забезпечення та реалізацію інтересів кого-небудь або чого-небудь. Також служба означає підзвітність та підконтрольність суб’єкта [1].

Слово «публічна» підкреслює об’єкт служби та означає, що повинні захищатись та реалізовуватись інтереси громади та суспільства – публічні інтереси. Під публічною службою (public service) розуміється діяльність уряду для людей, що живуть у межах території власної юрисдикції, яка реалізовується безпосередньо через державний сектор.

Згадуючи про широке та вузьке значення служби доцільно зазначити, що прихильником широкого розуміння публічної служби став наш сучасник професор О. Петришин, який до публічної служби відносить державну, муніципальну службу та службу у недержавних організаціях (громадських організаціях, політичних партіях та навіть приватних підприємствах).

На його думку, для публічної служби характерні такі ознаки, як:

1) зайняття посади у відповідних органах і організаціях незалежно від форм власності і конкретних організаційних структур;

2) службова спрямованість діяльності, що полягає у діяльності не на себе, а на обслуговування «чужих» інтересів;

3) професійність службової діяльності, тобто здійснення такої діяльності на постійній основі, що потребує певних знань і наступності, та є основним джерелом матеріального забезпечення працівника [5, c. 139-140].

Спроби дослідження проблематики публічної служби в сучасній Україні почалися відносно недавно, хоча ще у 50-х роках ХХ сторіччя відомий український правник Юрій Панейко визначав поняття «публічної служби» виходячи з визначення держави як «корпорації публічних служб», а відтак публічна служба має змінюватися відповідно до потреб «загального інтересу».

В законодавстві України термін «публічна служба» донедавна взагалі не застосовувався. Натомість використовуються два інших поняття: «державна служба» та «служба в органах місцевого самоврядування».

Згідно з нормами чинних законодавчих актів, державна служба ‑ це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів, а служба в органах місцевого самоврядування — це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. До речі, доцільно звернути увагу на таку характеристику служби в органах місцевого самоврядування як діяльність «на постійній основі». Дуже часто в зарубіжних країнах за цим критерієм виділяють основну групу публічних службовців – власне «чиновників».

Вперше термін «публічна служба» в сучасній Україні на законодавчому рівні використано Кодексом адміністративного судочинства України, де визначено, що публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Очевидно, це визначення є надмірно широким і викладено лише в цілях цього Кодексу. Адже від публічної служби, як мінімум, необхідно відокремлювати діяльність політиків на державних політичних посадах та суддів. За своєю природою ці посади не є службовими.

Отже, першим проблемним моментом у окреслені чітких меж поняття публічної служби є необхідність розмежування політичних та адміністративних (службових, чиновницьких) посад в органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування.

Види публічної служби.  Багатофункціональність держави визначає внутрішню диференціацію публічної служби. Двома основними видами публічної служби є служба в органах державної влади (державна служба) та служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!