Тези “Світові системи нотаріату”

ПІБ

студент

НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Науковий керівник: к.е.н., доцент ПІБ

 

СВІТОВІ СИСТЕМИ НОТАРІАТУ

 

Постановка проблеми. У сучасному глобалізованому світі нотаріат відіграє важливу роль у забезпеченні правової визначеності, захисті інтересів громадян та суб’єктів господарювання, а також підтримці економічної стабільності. Однак, незважаючи на спільну мету — створення та підтримка правових гарантій, — світові системи нотаріату суттєво відрізняються за своїми принципами, підходами та функціональними особливостями. Різноманітність цих систем спричиняє неоднорідність правових інститутів у різних країнах, що ускладнює транснаціональні правовідносини, захист прав і виконання міжнародних договорів.

Натомість в Україні вже вкотре обговорюється питання реформування системи нотаріату в нашій державі, а також необхідність імплементації окремих положень європейського права в галузі нотаріату в чинне вітчизняне законодавство. Саме тому важливо вивчати іноземний досвід правового регулювання цього інституту з метою свідомого та виваженого запровадження окремих зарубіжних досягнень у цій галузі у наше нотаріальне законодавство.

Метою дослідження є аналіз особливостей та принципів функціонування основних нотаріальних систем світу.

Виклад основного матеріалу. Нотаріат — це система правових норм, що регулюють нотаріальні відносини, а також мережа органів нотаріату, сформована під впливом історичних, соціальних та національних чинників.

Вітчизняні науковці, такі як В. Баранкова, М. Бондарєва, А. Гуледза, М. Долинська, М. Джакович та інші, зробили значний внесок у вивчення особливостей основних світових систем нотаріату.

При аналізі розвитку нотаріальних систем у світі більшість науковців виокремлюють дві основні правові системи нотаріальної діяльності: континентальну-європейську та англосаксонську.

У країнах з континентально-європейською правовою системою офіційний нотаріальний документ вважається найважливішим серед інших видів доказів у цивільному судочинстві, наділяючись законодавчо найвищою доказовою силою. У цих державах функціонує інститут латинського нотаріату, де нотаріус виступає як незалежний представник держави і несе особисту відповідальність за виконані нотаріальні дії.

Європейська нотаріальна традиція виникла і розвивалася під впливом історичних факторів, змін правових ідей та принципів державного управління. Інститут економічного та незалежного латинського нотаріату в країнах з романо-германською правовою системою є однією з гарантій стабільності цивільно-правових відносин. В Європі кількість нотаріусів, які займаються приватною практикою, перевищує число нотаріусів у державних юридичних фірмах, за винятком Португалії, де функціонує лише державна нотаріальна контора.

Країни англосаксонської нотаріальної системи, такі як Великобританія, США, Австралія, Малайзія, Сінгапур, Індія, Кіпр та інші, мають обмежену або взагалі відсутню роль нотаріуса. Зазвичай функції нотаріуса виконують адвокати. Значення нотаріату в країнах із системою «загального права» є недостатніми, що часто пов’язано з непослідовним регулюванням основ та принципів нотаріальної діяльності на нормативному рівні в окремих країнах чи адміністративно-територіальних одиницях. Це, в свою чергу, ускладнює правову базу та практичне становище інституту нотаріату.

В рамках системи «цивільного права» нотаріуси є представниками вільної професії, але свобода їх дій у державі латинського нотаріату не повинна призводити до зловживань з боку приватних нотаріусів. Це підкреслює необхідність посиленого контролю з боку держави.

Крім того, важливо враховувати особливості регулювання нотаріальної діяльності в окремих країнах Європи. Наприклад, нотаріус у Федеративній Республіці Німеччина (ФРН) під час виконання своїх професійних обов’язків не має права діяти поза межами регіональних територій судів першої та апеляційної інстанцій, а лише в межах свого району.

Кандидатів на посаду нотаріуса призначає Федеральне міністерство юстиції. В Італії нотаріус також призначається Міністерством юстиції, але у питанні місця роботи майбутній нотаріус має можливість самостійно обрати регіон для виконання своїх нотаріальних функцій [4]. Ключовою відмінною рисою французької нотаріальної контори в порівнянні з іншими європейськими країнами є можливість успадкувати посаду нотаріуса [5]. У Швейцарії вимоги до нотаріуса є досить загальними: потрібні громадянство, освіта та досвід роботи. Однак нотаріуси отримують оплату праці на погодинній основі [1, c. 41-46].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!