“Туристична галузь Норвегії”

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1. Місце туристичної індустрії в господарському комплексі Норвегії

Розділ 2. Передумови формування та розвитку туристичної галузі

2.1. Особливості економіко-географічного положення країни

2.2. Природні ресурси

2.3. Суспільні ресурси

2.4. Подієві ресурси

Розділ 3. Галузева та територіальна організація туристичного господарства Норвегії

3.1. Туристична інфраструктура країни

3.2. Туристичне районування Норвегії

Розділ 4. Проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі Норвегії

4.1. Особливості розвитку туризму Норвегії під час пандемії COVID-19

4.2. Політика держави у галузі розвитку туристичного господарства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. Сучасний світ пропонує безліч можливостей для туристичного відпочинку та подорожей, що стає важливим фактором як для економічного, так і для соціокультурного розвитку країн. Туризм стимулює зростання бізнесу у галузі гостинності, транспорту, місцевого ремесла та інших супутніх галузях, сприяючи створенню нових робочих місць та підвищенню доходів населення.

Туризм на сьогоднішній день є однією з найшвидше розвиваючих галузей глобальної економіки, а його вплив сягає далеко за межі лише матеріального розвитку. По-перше, туризм забезпечує значний економічний внесок через створення нових робочих місць, розвиток туристичної інфраструктури та приваблення інвестицій. Він є джерелом доходу для різних галузей, таких як готельно-ресторанний бізнес, транспорт, розваги та місцеве підприємництво. По-друге, туризм сприяє культурній взаємодії та міжнародному розумінню. Він створює можливості для культурного обміну та взаєморозуміння між націями, дозволяючи туристам дізнаватися про різноманітність та багатство багатьох народів світу. Крім того, туризм сприяє розвитку міжнародного співробітництва, оскільки створює платформу для обміну ідеями, технологіями та духовними цінностями між країнами.

Норвегія – одна з небагатьох європейських країн, що зберегла первозданну красу природи: гори, льодовики, величезну кількість річок, озер, водоспадів, фіорди, затоки, узбережжя, національні парки та заповідники. Норвегія є однією найбільш високорозвинених країн світу з високим рівнем економічного розвитку та рівнем тривалості життя людей. Завдяки своїм унікальним природним ресурсам, розвитку туристичної інфраструктури, успішній політиці уряду у сфері екології та активній діяльності по збереженню природи, Норвегія може бути прикладом країни, що досягла успішного розвитку в індустрії туризму.

Туристична індустрія Норвегії не тільки відіграє ключову роль у її економіці, але також є суттєвим чинником у культурному співробітництві та зміцненні міжнародних зв’язків. Розвиток туризму в цій країні сприяє створенню нових робочих місць і привертає інвестиції у регіональний розвиток з метою приваблення все більшої кількості туристів.

Метою дипломної роботи є аналіз сучасного стану розвитку туристичної галузі Норвегії, виявлення проблем та перспектив її розвитку на міжнародному ринку туристичних послуг.

Для досягнення даної мети, було визначено наступні завдання:

1. з’ясувати місце туристичної індустрії в господарському комплексі Норвегії;
2. дослідити передумови формування та розвитку туристичної галузі Норвегії;
3. проаналізувати галузеву та територіальну організацію туристичного господарства країни;
4. визначити проблеми та запропонувати перспективи розвитку туристичної галузі Норвегії.

Об’єкт дослідження – туристична галузь Норвегії.

Предметом дослідження є особливості туристичної індустрії Норвегії, її потенціал, проблеми та перспективи розвитку.

Методи дослідження. Для досягнення мети та реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів:

• метод логiчного узaгaльнення, який був використaний для зaбезпечення послiдовностi проведення нaукового дослiдження;
• iсторичний метод використовувaвся для вивчення економічних змін у часі, спричинених туристичною діяльністю, а також для виявлення конкретних історичних подій, що вплинули на туризм;
• системно-aнaлiтичний метод, що використовувався для теоретичного аналізу наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених щодо чинників розвитку туризму та нових тенденцій у дослідженні туристичних ресурсів;
• методи спостереження тa порiвняння були використaнi для aнaлiзу розвитку туристичної дiяльностi, зiстaвленнi туристичних ресурсiв тa динaмiки туристичних потокiв зa остaннi роки нa островi;
• iндукцiя тa дедукцiя використовувaлися для aнaлiзу сформовaної туристичної iнфрaструктури тa зaгaлу туристичних ресурсiв в Норвегiї;
• метод стaтистичного aнaлiзу зaстосовaний для дослiдження динaмiки розвитку туристичних ресурсiв.

Джерельну базу дослідження складають дані державних органів туризму Норвегії (Norwegian Directorate of Tourism,  Statistics Norway); академічні статті, дисертації, звіти і аналізи від університетів, дослідницьких інститутів; звіти від готельних ланцюгів, туроператорів, туристичних агентств, що надають інформацію про особливості розвитку, сучасні тренди, проблеми та перспективи розвитку туристичної галузі Норвегії.

Структура дослідження. Дипломна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. В роботі розміщено 5 рисунків. Список використаних джерел включає 52 найменування.

 

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ НОРВЕГІЇ

 

У всі часи люди прагнули нових емоцій та зняття втоми. Одним із джерел задоволення цих потреб були подорожі та відпочинок, які у сучасному суспільстві отримали назву «туризм». Що ж собою являє цей феномен?

У сучасному світі туризм – це багатогранне явище, тісно пов’язане з історією, економікою, географією, медициною, архітектурою, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно охарактеризувати туризм як предмет власного дослідження. Існує багато поглядів на туризм і тому, маючи багатовікову історію, туризм ще й досі не отримав однозначного визначення[1].

Одне з перших і найбільш точних визначень туризму, яке в своїй основі й сьогодні використовується для найбільш суттєвих характеристик, що відрізняють його від інших видів діяльності, було сформульоване професорами Бернського Крапфом і Хунзикером, а згодом прийняте Міжнародною асоціацією професіоналів туризм. Науковці визначають туризм як сукупність явищ або відносин, що виникають під час подорожей людей до місць, відмінних від їхнього постійного місця проживання або місця роботи. Таке визначення не стосується екскурсій, не пов’язаних з ночівлею, а також ділових подорожей, що передбачають отримання доходу, навіть якщо його отримують не в країні перебування [2, с. 19].

На думку А. Александрової, всі існуючі визначення туризму можна розділити на дві групи: практичні та концептуальні визначення. Практичні визначення – це визначення вузькопрофесійного характеру, що стосуються економічних, соціальних, правових та інших аспектів туризму. Натомість концептуальні визначення розглядають туризм як єдине ціле та виявляють його внутрішній зміст, багато характеристик і взаємозв’язків, що дозволяє відрізнити туризм від схожих, пов’язаних із ним, але чужорідних явищ
[48, с. 168].

М. Мальська та В. Худо визначають туризм як різновид рекреації, один із видів активного відпочинку, що відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається динамічному відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю [2].

На думку О. Любіцевої «сутність туризму як мобільної форми споживання і рекреаційної діяльності, основаній на доланні простору, пов’язана з територією, характером середовища в широкому розумінні цього поняття і є географічною» [19, с. 45].

В. Черненко [46] зауважує, що поняття «туризм» варто розглядати з декількох точок зору:

• з точки зору тимчасового виїзду особи за межі її постійного місця проживання;
• як соціальне явище, як метод пізнання духовних та матеріальних цінностей, що створені людством;
• як один із методів залучення іноземної валюти до країни;
• як галузь господарства, що пов’язана з обслуговуванням людей, які знаходяться за межами їх постійного проживання;
• як сукупність відносин і явищ, що виникають під час переміщення й перебування людей в місцях, що відрізняються від їх постійного місця проживання та роботи.
• У Законі України «Про туризм» записано: «туризм – тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою без заняття оплачуваною діяльністю»[3]

Найбільш універсальне та уніфіковане визначення туризму було прийняте Всесвітньою туристичною організацією (ВТО) і використовується в усіх країнах-членах ВТО, в тому числі в Україні. Згідно з цим визначенням, туризм – це діяльність осіб, які подорожують та перебувають за межами свого звичайного середовища з метою відпочинку, діловими чи іншими цілями протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль [48, с. 168].

Отже, туризм реалізує значну сукупність суспільно-важливих і корисних функцій в країнах і суспільствах – соціальних, економічних, екологічних і навіть політичних, впливаючи на різні сторони людського буття (рис. 1.1). Він надає туристам можливість отримати нові враження, розширити кругозір, які властиві розвиненим країнам – тим самим формується світоглядне бачення напрямів і принципів соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються.

Рис. 1.1 Функції туризму

 

Економічна функція туризму проявляється не тільки в економічних результатах діяльності підприємств туристичної індустрії. Туризм позитивно впливає і на інші галузі економіки (транспорт і зв’язок, будівництво, промисловість, яка виробляє товарів народного споживання, сільське господарство тощо). Створюючи і агрегуючи різноманітні товари й послуги, що входять у структуру туристичних продуктів, туризм забезпечує залучення фінансових коштів у економічний розвиток регіонів, стимулює розвиток інфраструктури, забезпечує зростання доходів і зайнятості населення регіону [39, с. 63].

З плином часу туризм як сфера задоволення потреб людини, яка подорожує, перетворився на індустрію – складову світового господарства, потужний господарський комплекс національних економік, що функціонує у тісному взаємозв’язку з природним середовищем, економічною системою, суспільством у цілому. Варто зауважити, що нині серед науковців немає спільного погляду щодо тлумачення поняття «туристична індустрія».

Так, В. Стадник та Л. Гризовська під поняттям «туристична індустрія» розуміють сукупність різних суб’єктів сфери послуг (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспортування, заклади культури, спорту, екскурсійні бюро тощо), які служать матеріально-технічною основою туристичної діяльності, забезпечуючи розміщення, обслуговування та перевезення туристів
[37, с. 67].

 

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

2.1. Особливості економіко-географічного положення країни

 

Норвегія – це країна, розташована в Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова і на величезній кількості прилеглих до нього дрібних островів, а також архіпелазі Шпіцберген (Свальбард), островах Ян-Маєн і Ведмежий у Північному Льодовитому океані. Заморською територією Норвегії є острів Буве в південній частині Атлантичного океану [4].

Материкова частина Норвегії розташована між 57 ° і 72 ° північної широти і 4 ° і 31 ° східної довготи. Її територія тягнеться вузькою смугою уздовж північно-західного узбережжя Скандинавського півострова. Зі сходу й південного сходу Норвегія межує зі Швецією (протяжність 1630 км), Фінляндією (736 км) та Росією (196 км). З північного заходу її омиває Норвезьке море, з північного сходу – Баренцове, а з півдня – Північне море. Довжина берегової лінії складає 25 148 км [12].

Норвегія є унітарною державою, що заснована на принципах конституційної монархії і парламентської демократії. Король – Гаральд V, прем’єр-міністр – Ерна Солберг. Країна поділяється на 19 фюльке (губерній), які об’єднуються в 5 основних неофіційних регіонів (Додаток А). Столиця Норвегії та резиденція уряду – Осло. Норвегія входить до Скандинавського паспортного союзу і пов’язана з Шенгенською діяльністю ЄС.

Чисельність населення Норвегії становить близько 5 мільйонів осіб, це одна з найменш населених країн Європи. Щільність населення складає 16 чол. / км². Однак розміщення населення вкрай нерівномірне. Понад 1/5 населення зосереджено на півдні Норвегії, на вузькій прибережній смузі навколо Осло-фіорда (1/2) і Тронхеймс-фіорда. Більше 80% населення зосереджено в Південній, Західній і Східній Норвегії, причому в останній – майже половина [12].

Міське населення – 78%, у тому числі понад 1/5 – у столичній агломерації. Під міською місцевістю розуміються такі поселення, які мають чисельність понад 200 людей і складаються з будинків, віддалених один від одного на відстань, що не перевищує 50 метрів [3]. У районі Осло-фіорда зосереджено приблизно третину населення країни, тому це регіон з найбільшою його щільністю – 1404 осіб. / км², причому у власне міській агломерації Осло проживає 906 681 осіб.

Етнічний склад населення: норвежці – 84,3 %; офіційно визнані на ціональні меншини: саами – близько 1 %; квени (нащадки фінських переселенців) – 0,4 %; роми – 0,15 %; іммігранти (в першому та другому поколіннях) – 14,1 %, з них західного походження (США, Канада, Євросоюз, Австралія, Нова Зеландія) – 6,0 %), незахідного – 8,1 %. 9,5 % населення не є грома дянами Норвегії (на 01.01.2013, Статистика Норвегії) [2]. Найбільша частка іммігрантів серед населення – в м. Осло (30,4 %, 2012 р.) і в м. Драммен (25 %, 2012 р.).

Офіційна мова – норвезька. У ряді комун Тромса і Фіннмарк рівний з ним статус має саамська. Класична літературна норвезька мова – букмол (норв. Bokmål – «книжна мова»), або ріксмол (норв. Riksmål – «державна мова»). Вона утворилася на основі данської мови під час панування Данії над Норвегією (1397-1814).

У кінці XIX століття на противагу букмол на основі сільських норвезьких діалектів з домішкою середньовічної давньонорвезької мови була створена нова літературна мова – ланнсмол (landsmål – «мова країни» або «сільська мова»), або нюношк (nynorsk – «новонорвезька») [3].

Ланнсмол отримав формальне визнання в XIX столітті. Її творцем був лінгвіст Івар Осен. І букмол, і нюношк вважаються рівноправними літературними мовами, але перша є більш поширеною, нею користуються близько 85-90% жителів Норвегії. Нюношк найбільш поширена в Вестланні, де проживають близько 87% її носіїв, і широко використовується в сільських районах. У першій половині XX століття офіційно проводилася «політика збли ження» (норв. Tilnærmingspolitikken) нюношк і букмол з метою створення в перспективі «загальнонорвезьку норму» («самношк», норorsk), проте в 1966 році від цієї політики відмовилися [4].

Офіційною релігією є лютеранство, якого дотримується близько 88% населення. Норвезька євангельська лютеранська церква, що має статус державної, знаходиться під наглядом Міністерства освіти, науки і релігії і включає 11 єпархій. За законом, король і принайні, половина всіх міністрів повинні сповідувати лютеранство, хоча обговорюється питання про зміну цього положення.

 

2.3. Суспільні ресурси

 

Суспільні ресурси Норвегії становлять важливу складову її сучасного розвитку та благополуччя. Високий рівень освіти в країні підтримується ефективною системою загальної та вищої освіти, яка забезпечує громадянам широкі можливості для професійного та особистісного зростання.

Так, програма обов’язкової освіти Норвегії розділена на три ступені: від дошкільного навчання до 4-го класу, 5-7 класи та 8-10 класи. Підлітки у віці від 16 до 19 років можуть отримати повну середню освіту, необхідну для вступу в торгове училище, вищу школу (коледж) або університет. В сільських місцевостях країни функціонує близько 80 вищих народних шкіл, де викладають загальноосвітні предмети. Більшість цих шкіл отримують кошти від релігійних общин, приватних осіб або місцевих властей [12].

Крім того, доступ до якісної медичної допомоги є важливим аспектом норвезької суспільної системи, яка базується на загальній доступності медичних послуг та їхній високій якості. Норвегія також славиться високим рівнем життя, що визначається не лише економічною добробутністю, але й забезпеченістю соціальними послугами, які включають у себе доступність житла, високий стандарт здоров’я та освіти, а також великий обсяг вільного часу для культурних та розважальних заходів.

Демократія в Норвегії глибоко закорінена та довершена, забезпечуючи громадянам широкі права та свободи. Політична система країни базується на принципах представницької демократії, де громадяни мають можливість впливати на політичні процеси через вибори та громадську участь. Прозорість та відкритість у владі сприяють довірі між громадянами та урядом, що є основою стабільності та розвитку країни.

Економічний добробут в рамках соціальної політики країни контролюється різними формами державного управління, пов’язаного з такими явищами, як безпечна праця та гідні умови праці, стабільна заробітна плата, повний соціальний пакет, медичне страхування і т.д. Органи державного регулювання та забезпечення безпеки використовує такі механізми як: кураторство підприємств, дотримання нормативних вимог забезпечення здорового режиму робочого процесу і безпеки; розробка певних правил; поширення інформації та надання методичної допомоги підприємствам; допомога в розвитку знань про навколишнє середовище, здоров’я та безпеки на робочому місці; дипломатична співпраця з різними робочими підприємствами, обмін досвідом тощо [1].

Права людини в Норвегії мають велике значення, і їхня захищеність закріплена у законодавстві та практиці. Країна активно сприяє рівності та недискримінації, забезпечуючи рівний доступ до освіти, здоров’я та працевлаштування для всіх громадян.

Норвегія також відома своїм високим рівнем екологічної свідомості та активною участю у заходах з охорони природи та боротьби з кліматичними змінами. Уряд та громадські організації активно сприяють сталому розвитку та екологічно чистим технологіям, спрямовуючи зусилля на збереження природних ресурсів та зменшення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище [12].

 

РОЗДІЛ 3. ГАЛУЗЕВА ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОГО ГОСПОДАРСТВА НОРВЕГІЇ

3.1. Туристична інфраструктура країни

 

Норвегія є однією з найяскравіших країн, які славляться своєю розвинутою туристичною інфраструктурою. Перш за все слід охарактеризувати головну, або як її ще називають, виробничу, інфраструктуру Норвегії, до якої входять об’єкти, що мають першочерговий пріоритет для подорожуючого. Зокрема це різноманітні підприємства з розміщення, харчування та послуги перевезення [1].

В Норвегії є цікава відмінність від інших країн в сфері готельного господарства – тут готелі не поділяються за категорією – зірками. При цьому готельний бізнес доволі розвинений та різноманітний, що дає можливість туристам зробити вибір місця проживання на будь-який смак.

Ціни також можуть бути досить високими, оскільки багато готелів розраховані на ділових людей. Влітку або на вихідні бувають суттєві знижки, коли для залучення постояльців готелю пропонують особливі умови. За останні роки міжнародні готельні мережі стали скуповувати більш дрібні сімейні готельні підприємства. Подібні кроки, схоже, не привели до зниження рівня обслуговування, але в якійсь мірі сприяли підвищенню конкуренції та збивання цін [8].

Варто враховувати той факт, що основний туристичний сезон в Норвегії дуже короткий, так що не всі умови здачі житла дійсні круглий рік, хоча стан справ і змінюється. Поряд з готелями є й інші варіанти розміщення, зокрема в сільській місцевості пропонуються пансіони і номера з житлом і сніданком, проживання в селянській садибі, молодіжному гуртожитку, кемпінгу і, що більш за все користується попитом, окремому будиночку, так званої хатині, Хютте (hytte ) [1].

Що ж до закладів харчування, то вони в Норвегії достатньо різноманітні – це кафе, бари, ресторани, піцерії. Меню кафе та ресторанів дуже різноманітне, і має в своєму переліку страви всіх країн світу, це дозволяє задовольнити будь-який смак гостей країни.

Піца, макаронні вироби і гамбургери стають настільки ж буденною справою, як і лефсе (lefse), норвезькі млинці-коржики, зазвичай з картоплі, і сурсіл’д (sursild), маринований оселедець з цибулею. Вафлі з кремом і джемом. Широко представлена, принаймні в великих містах, кухня таких країн, як Італія, Китай, Таїланд та Індія [2].

Крім того, в останні роки влітку стали проходити свята їжі, де представлена і норвезька, і інтернаціональна кухня. Культура їжі в Норвегії різниться в залежності від регіону, і стіл жителя Осло може істотно відрізнятися від того, що їдять, наприклад, в Бергені або Тромсе, але всюди вважають за краще по можливості місцеві продукти. Як правило, в сільській місцевості чудові ресторани можна зустріти в готелях, де годують не тільки постояльців [1].

Треба не забувати, що в країні продаж алкогольних напоїв обмежена та жорстко контролюється державним регулятором, придбати ці напої можливо тільки в спеціалізованих закладах, також обмежується час продажу, та вік особи, яка цей напій купляє [6].

Дуже розвиненою в Норвегії є супутня інфраструктура туристичної сфери, до неї входять об’єкти, які надають додаткові послуги мандрівникам, це такі заклади – як розважальні заклади, заклади охорони здоров’я , спортивні заклади тощо. Найбільш розвинена в цій структурі є розважальні заклади, вони достатньо інвестуються державою, тому представлені у більшій кількості [5].

До підтримуючої інфраструктури індустрії туризму входять додаткові об’єкти, які надають додаткові послуги туристам, наприклад розважальні та спортивні заклади, заклади охорони здоров’я тощо. З усіх перелічених розважальних закладів він є найчисленнішим порівняно з іншими, що й не дивно, оскільки держава вкладає значні кошти в цю сферу господарської діяльності.

У країні найбільша кількість музеїв і театрів, які безпосередньо сприяють культурному розвитку народу, а також різноманітні парки і заповідники, створені для збереження унікальної флори і фауни країни.

Останнє є особливо важливим з огляду на перспективи використання цих ресурсів у туризмі. Тому не дивно, що екотуризм дуже популярний в країні, особливо серед місцевих жителів і великої кількості іноземних туристів [3].

Серед відомих музеї Норвегії також можемо відзначити: Музей Мунка, в якому знаходиться понад 5000 картин і малюнків, в тому числі найвідоміша картина Мунка – «Крик»; Норвезький етнографічний музей – один з найбільших в Європі музеїв етнографії під відкритим небом; Музей кораблів вікінгів, де можна побачити човни, сани і вози, які збереглися від епохи вікінгів [3].

Транспортне сполучення хоч і є доволі обмеженим через складний рельєф країни, а також значну її віддаленість від основних туристичних центрів Європи, але все ж полегшує рівень доступу до товарів та послуг країни. Кількість транспортних засобів у Норвегії, за офіційними даними, все ще продовжує зростати, що також свідчить про збільшення експортного потенціалу держави [12].

 

РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ НОРВЕГІЇ

4.1. Особливості розвитку туризму Норвегії під час пандемії COVID-19

 

Зростання людської популяції, негативний вплив наслідків науково-технічного прогресу на навколишнє середовище, порушення екологічної рівноваги в біосфері планети, активізація міграційних процесів сприяють появі нових для людини та розповсюдженню відомих раніше збудників небезпечних захворювань.

За останні десятиліття людство зіткнулося з кількома пандеміями, спричиненими, зокрема, вірусами пташиного грипу, атипової пневмонії та ін. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає пандемією світове поширення нового захворювання, тобто пандемію, що поширюється в масштабах, які перетинають міжнародні кордони і, здебільшого, вражає велику кількість людей. Цей термін стосується лише нових інфекційних захворювань і не застосовується до спалахів сезонних рецидивів грипу та ГРВІ. Хвороба не є пандемією лише тому, що вона широко поширена або вбиває багато людей. Характерним для пандемії вважається відсутність колективного імунітету та ефективних способів профілактики і лікування [1].

Пандемію коронавірусної інфекції COVID-19 (пневмонії нового типу) можна назвати одним з найбільших випробувань, з яким зіткнувся світ із часів Другої світової війни. З’явившись в Азії наприкінці минулого року, вірус поширився на кожен континент, окрім Антарктики.

Пандемія Covid-19 не тільки завдала серйозного удару по системах охорони здоров’я країн світу та змінила наше звичне соціальне життя, а ще й спричинила масштабну економічну кризу, яка за підрахунками МВФ, може стати навіть гіршою, ніж Велика депресія 30-х років минулого століття. І попри те, що уряди поступово врегульовують наслідки пандемії, прогнози щодо економічного відновлення поки залишаються невтішними. Виключенням не стала індустрія туризму, бо сучасні тенденції розвитку галузі здебільшого визначаються впливом пандемії COVID-19 [2]. Для аналізу тенденцій слід окремо дослідити тенденції до появи COVID-19 та після дослідимо динаміку ВВП, створеного в індустрії туризму за 2015-2020 рр.

Рис. 4.1 Внесок індустрії туризму у світовий ВВП у 2015-2020 рр., трлн дол.

 

Як видно за даними рисунку 4.1 у 2020 р. пандемія COVID-19 перевернула світову туристичну індустрію з ніг на голову, оскільки країни по всьому світу вжили заборони на поїздки та надзвичайні заходи щодо обмеження поширення вірусу, що відбилося на дворазовому скороченні ВВП, створеного сферою туризму. Так, у 2020 р. індустрія туризму принесла 4,7 трлн дол. у світову економіку, що майже вдвічі менше ніж у 2019 р.

Аналізуючи вплив пандемії на туристичну індустрію Норвегії, то у кількість туристів в 2020 році в Норвегію скоротилась на 69%, таку рекордно низьку кількість туристів країна не мала протягом останніх п’ятнадцяти років. Туристичний бізнес як такий в березні 2020 року просто завмер і зупинився, що заставило тисячі працівників туристичних компаній шукати нові місця роботи, а втрати економіки країни від туризму були рекордно високими (рис. 4.2) [1].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!