Творча робота ” Психологічні основи формування бойової майстерності “

Досвід кримського конфлікту переконливо свідчить, що будь-який супротивник намагається активно впливати на моральні та психологічні якості, психофізіологічний стан, настрій, бойову активність особового складу протилежної сторони у мирний і воєнний час.

Цілком зрозуміло, що виконання завдань особовим складом українських військовослужбовців проходить у складних, як правило в екстремальних умовах, у непростій соціально-політичній обстановці й культурно-етнічному середовищі.

З психологічної точки зору, подібні умови виконання службових обов’язків характеризуються присутністю і негативним впливом на психіку людини широкого спектра несприятливих, дискомфортних і загрозливих факторів, що породжують високий рівень емоційного стресу. Це означає, що військовослужбовці підлягають не тільки фізичній загрозі (особистому здоров’ю, життю), а також значному ризику виникнення нервово-психічних розладів, психічній дезадаптації і стресових станів.

Сутністю психологічної підготовки є:

• підвищення психічної стійкості і його психологічної готовності;
• перетворення факторів бою в знайомі, звичні, очікувані (адаптування);
• оволодіння військовослужбовцями необхідними знаннями та досвідом у подоланні психологічних навантажень;
• розвиток у особового складу здатності швидко перебудовуватись відповідно до обставин.

Основною метою психологічної підготовки є: формування у особового складу психічної стійкості та психологічної готовності до бойових дій (виконання завдань за призначенням).

Завчасно (до початку бойових дій) у солдатів формується психічна стійкість – це система психічних якостей військовослужбовця, яка визначає його потенційну можливість долати труднощі й успішно виконувати поставлене бойове завдання.

Така система психічних якостей воїна охоплює:

• знання труднощів різних бойових ситуацій і способів управління своєю поведінкою за цих обставин;
• знання можливих дій противника і способів протидії йому;
• знання тактики дій своїх військ;
• поглиблене знання своїх обов’язків і можливостей бойової техніки та озброєння;
• стійкі навички та вміння долати труднощі бойових завдань, керувати своїм психічним станом і діями, визначати свої можливості, а також готовність до розв’язання поставлених завдань;
• погляди і переконання, мотиви та психічні установки на необхідність і можливість подолання труднощів і успішного виконання бойового завдання;
• особистісні якості воїна, які відображають його стійку здатність переборювати труднощі бойової операції, володіння своїм психічним станом і діями.

Зміст психічних якостей, що формуються, тісно пов’язаний із характером тих труднощів, що повинні долатися у ході виконання бойового завдання. Ці якості, що складають психічну стійкість, досягаються моделюванням у ході бойової підготовки умов майбутньої бойової діяльності, які можуть мати місце у бойовій операції, вони характеризують ступінь теоретичної ознайомленості військовослужбовця і його практичну підготовленість до подолання різних стрес-факторів бойових ситуацій.

Психічна стійкість свідчить про його психологічну підготовленість до бойових дій, до першого бойового завдання. Здатність військовослужбовця виконати своє завдання так, як він уміє (виявити бойову майстерність), залежить, перш за все, від внутрішніх чинників: переконань людини; її здатності ефективно діяти в ситуаціях небезпеки, раптовості, невизначеності, дефіциту часу; емоційного стану воїна на даний момент часу; стану його здоров’я тощо. Сукупність всіх цих чинників отримала назву «психологічна готовність».

Психологічна готовність воїна до бою – один із основних компонентів готовності підрозділу до негайних бойових дій. Вона припускає, по-перше, усвідомлення воїном відповідальності за долю Батьківщини, рідних, близьких; упевненість у собі, своїх товаришах, бойовій техніці і зброї, по-друге, бажання боротьби, прагнення випробувати себе, подолати свої слабкості, добитися перемоги над противником.

Основними ознаками психологічної готовності воїна до бою є:

• відсутність метушливості або замкнутості, обачлива, рівна поведінка;
• чітке, безпомилкове виконання наказів і команд;
• нормальний фізіологічний стан (частота пульсу, дихання, колір обличчя тощо).

Виділяють три рівні стану психологічної готовності до бою: низький, середній і високий. Низький рівень виявляється в тому, що воїн невпевнений у собі, у нього відсутнє прагнення до протиборства, він нерішучий, зайве метушливий або замкнутий, припускається помилок при виконанні простих команд. Для середнього рівня характерне поєднання впевненості у собі й інших із недостатнім прагненням до протиборства і рішучих дій. Воїн припускається незначних помилок при виконанні команд, його фізіологічний стан близький до норми. Високий рівень відрізняють бажання боротьби, відсутність сумнівів, прагнення випробувати себе, добитися перемоги над противником. На такому рівні психологічної готовності воїн довго знаходитися не може. Спрацьовують захисні механізми психіки і фізіології людини.

Основними принципами психологічної підготовки є:

• патріотична спрямованість, формування негативних установок до противника;
• моделювання в ході розв’язання навчально-бойових завдань зовнішньої картини бою (бойових умов);
• натуралізація у створенні бойових умов, що викликає у особового складу реальні психічні стани бойової підготовки, яка передбачає включення під час виконання навчально-бойових (бойових) завдань елементів ризику та небезпеки;
• психологічне загартування – максимальне напруження духовних, психічних, психологічних і фізичних сил, недопущення розслаблення;
• психологічне протиборство разом із вогневим, тактичним та іншими видами впливу, забезпечення можливості з відчуття впливу на себе;
• безпека дій особового складу.

Вид психологічної підготовки – визначена сукупність цілей, завдань і засобів їх вирішення в умовах, які склалися.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!