Есе “Екстрасоматична поведінка»: реальність чи лише теорія”

Л А. Вайт у своєму прагненні описувати культуру на «екстрасоматичному» рівні виключає людину з опису культури. Читаючи його погляди на концепцію культури, бачимо, що він у такому своєму баченні використовує аргумент розробки теорії динаміки у математиці та теорії відносності у фізиці без звернення до соціально-психологічних умов їхнього виникнення. З цього випливає, що Л.А. Вайт ретельно шукав додаткові концепції, які б містили в собі ідею, близьку до ідеї повної автономії культури.

Насправді, Л. Вайт вважав свою теорію культури достатньо розкритою і здатною самостійно додавати аргументи на свою користь прикладами з розвитку сучасної фізики та математики. В подальшому Л. Вайт пояснював культуру, як комплекс символів та їхню взаємодії у певному контексті, або ж як символи в обраній системі контекстів. В такому розумінні стає зрозумілим, що необхідності введення у пояснення культури понять про людину у соціальних та психологічних вимірах в якості чинника культури немає. На мою думку, Л. Вайт будь-яким чином хотів підкреслити самодостатність культури та її незалежність від людини та всього людського. Та чи реально це, чи все ж лише теорія?

Як відомо, Л.А. Вайт розглядав культурологію як предмет вивчення, тобто як матеріально існуючий екстрасоматичний клас предметів і явищ, які мають символічне значення. Саме у книзі «Концепція культури» він розглядає культуру як систему, що спричиняє розвиток соціальних зв’язків, поведінку людини та саморовивається. Для Вайта характерним є культурологічне пояснення певних становлень людського суспільства, тобто розгляд їх як функції культурної системи, що прагне до стабільного та безперервного існування. Системна організація культури за Л. Вайтом зумовлює не тільки поведінку людини як особистості, а й поведінку племені, нації чи держави як одного цілого.