Есе “Як статус Світлани Аллілуєвої, як доньки Сталіна, вплинув на різні елементи її життя”

ЗМІСТ

 

Вступ 

Життєвий шлях Світлани Аллілуєвої 

Роль дочки Сталіна 

Вплив сім’ї вождя в освітній сфері СРСР 

Особисте життя Світлани Аллілуєвої та ревність батька 

Прийняття християнства 

Життя після смерті батька 

Творча складова життя Світлани Аллілуєвої 

Життя після смерті батька 

Життя у США 

Повенрнення до СРСР 

Останні роки життя Світлани Аллілуєвої 

Висновки 

Список використаних джерел 

 

 Вступ

 

Як відомо, більше 10-ти років тому, а саме 22 листопада 2011-го року в лікарні американського містечка Річмонд у штаті Вісконсін померла від раку 85-річна Лана Пітерс, мешканка місцевого будинку престарілих. Її тіло піддали кремації, а прах розсіяла над Тихим океаном її дочка Кріс Еванс. Так завершився бурхливий земний шлях дочки Йосипа Сталіна Світлани Аллілуєвої.

Смерть її залишилась практично непоміченою, хоча майже за півстоліття до цього Аллілуєва була світовою сенсацією. Найвідомішим її роковим кроком була втеча з Радянського Союзу на Захід у березні 1967 року, тоді їй було неповних 42 роки. У США Світлана Аллілуєва тікала вже з Індії, куди привезла з москви для поховання прах цивільного чоловіка, індійського комуніста Браджеша Сінгха. Незадовго до цього посол Індії в СРСР, близький друг Сінгха, переправив до Індії рукопис її книги «Двадцять листів до друга». Отож, втеча Аллілуєвої стала ударом по престижу СРСР, констатують історики. Ще більшим ударом виявилися опубліковані на Заході чотири книги дочки «вождя народів». Дослідженню її життя в контексті дочки радянського вождя присвячено дану роботу.

Метою роботи є аналіз впливу статусу батька Й. Сталіна на усіх сфери життя Світлани Аллілуєвої. Об’єктом роботи є життєвий шлях Світлани. У роботі використано методи логічного аналізу та загальнонаукові методи пізнання.

 

Життєвий шлях Світлани Аллілуєвої

 

Вона стала відомою на весь світ як дочка радянського лідера Йосипа Сталіна. Світлана була наймолодшою і найулюбленішою дитиною Сталіна. Він з ранніх років балував її, називав Світлану «господинею», а себе її «секретарем». Сама ж Світлана вважала, що любов батька була пов’язана з тим, що вона нагадувала йому її матір, його другу дружину Надію Аллілуєву: «У мене було таке ж руде волосся і веснянки, як у матері. Але батько зламав мені життя, я шкодую, що мама не вийшла заміж за теслю». Багато дівчат в СРСР були названі на її честь, її вважали кремлівською принцесою. Але сама вона вважала себе глибоко нещасною. Саме через таку популярність Світлана мріяла стати письменником, щоб її знали і поважали за її творчість, а не тому, що вона дочка вождя СРСР (Гарман-Голутвіна 168).

Згодом Світлана таки випустить свої мемуари та жорстоко помститься в них батькові за всі образи, біди і нещастя, джерелом яких, як вона вважала, був її батько. Як відомо, згодом від Світлани відмовилися її власні діти. Вона ненавиділа СРСР та недолюблювала США, адже і там вона не змогла себе знайти. Чому ж так? Відповідь очевидна до Світлани скрізь ставилися як до дочки Сталіна. І цей статус переслідував її, впливаючи на усі сфери її життя.

Перш, ніж приступити до аналізу ролі батька у житті Світлани Аллілуєвої, варто більш детально ознайомитись з її біографією. Отож, Світлана Йосипівна Аллілуєва народилася 28 лютого 1926 року у Ленінграді, СРСР. Вона була радянською філологинею-перекладачкою, кандидаткою філологічних наук та мемуаристкою. Світлана навчалась у зразковій школі № 25 у москві, яку закінчила із золотою медаллю. По закінченню школи, за наполяганням батька, Світлана стала студенткою історичного факультету МДУ. Після отримання диплому вона вступає до аспірантури Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1954 році вона успішно захищає дисертацію та отримує ступінь кандидатки філологічних наук. Після закінчення аспірантури Світлана почала займатися улюбленою справою. Вона стала справжнім філологом, працювала в Інституті світової культури, перекладала англомовні книги, серед яких був і роман Джона Льюїса «Мюнхенська змова» (Юрій 28).

Про свою матір вона говорила: «Моя мати не була російською, вона дочка німецької матері і батька наполовину цигана. Саме тому вона була такою емоційною та дуже розумною. І, коли вона застрелилася, батько вирішив, що це зрада. Чи була вона нещасною? Її не можна так назвати. Розмови про те, що вона була нещасною, все це дурниця, вона могла мати все, що хотіла. Батько міг дати їй все. Наш дім завжди був повний людей, там були гувернантки, няні, вчителі… Вона почала навчатися в Індустріальній академії і збиралася через рік розлучитися з батьком. Про це всі знали». Мати наклала на себе руки, коли Світлані було всього шість з половиною років (Гарман-Голутвіна 208).

 

Роль дочки Сталіна

 

Попри все, Світлана була улюблена і єдина дочка Йосипа Сталіна. Це були парадоксальні стосунки: з одного боку, пам’ять про ставлення до неї батька була частиною спогадів Аллілуєвої про щасливе дитинство: його наповнені любов’ю листи з Сочі, посилки з мандаринами і апельсинами. А з іншого – поступове усвідомлення того, що батько був відповідальним за хвилю терору, яка поглинула країну. Наприкінці життя Світлана говорила, що ніколи не пробачить батька. «Ви повинні зрозуміти, – сказала вона, – що він зламав мені життя». Вона часто казала, що росіяни повинні, нарешті, визначитися з тим, ким був Сталін. В одному листі до подруги вона писала: «Бути росіянином – значить ніколи не вимовляти слова «вибачте». Вона зазначала, що болісні і чесні засудження сталінських злочинів потрібні, і що незасуджене минуле воскресає в майбутньому (Шаповал 5).

Вона називала Сталіна не батьком, а «наш родич Сталін». Але навіть тоді Світлана згадувала, як рада була в дитинстві прогулянці з батьком в його машині і як була щаслива, коли він хвалив її. Так що пам’ять про батька, ставлення до нього були суперечливими і неоднозначними: «Якщо ви дочка Сталіна, зберігаєте щасливі дитячі спогади і одночасно усвідомлюєте скоєні ним злочини, то з неминучістю намагаєтеся це якось збалансувати», – вона засуджувала сталінський режим і одночасно розуміла, що батько по-своєму любив її.

Вона залишила мемуари про свого батька. Завдяки їм ми маємо уявлення про сімейне життя вождя. А взагалі Сталін не відрізнявся публічністю, до 1935 року, коли були опубліковані перші фотографії Світлани і Василя з батьком, багато людей не знали, що у нього є діти. Радянська еліта не афішувала своїх дружин і дітей, все трималося в таємниці. І раптом у «Піонерській правді» і деяких західних виданнях з’явилися знімки Сталіна з потомством. Це стало одкровенням, де лідера СРСР показали просто як батька (Слободян 79). Аллілуєва ходила в елітну школу, відпочивала на закритих дачах, каталася на катерах останніх моделей. При цьому їй дозволялося відвідувати новорічні вечірки в університеті. Звичайно, всі розуміли, хто вона така. На відміну від свого брата, Світлана не стала «гуляти», була більш стриманою. Сталін вже з 1930-х готував обидвох своїх дітей, і Василя і Світлану, на вищі державні посади. Тільки цього не сталося (Буллок 528).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!