Есе ” Зовнішня політика Індії на сучасному етапі “

ЗМІСТ

 

1. Колоніальна спадщина у сучасному зовнішньополітичному курсі Індії 

2. «Гандизм» як фактор зовнішньої політики Індії 

3. Прагматизм у зовнішній політиці Індії після закінчення холодної війни. 

4. Особливості взаємовідносин Індії з різними «колами» держав. 

5. БРІКС як інструмент індійської зовнішньої політики.

Список джерел літератури

 

1. Колоніальна спадщина у сучасному зовнішньополітичному курсі Індії

 

Індія подолала унікальний шлях від пригнобленої колоніальної країни до надзвичайно впливової в міжнародних відносинах держави. Це в свою чергу, зробило великий прорив в соціальному та економічному розвитку. Цей процес вдосконалення супроводжувався чималими проблемами, але країні вдалося вирішити та подолати більшість проблем, які виникали на історичному шляху. Сьогодні країна демонструє значні досягнення в економічному та суспільно-політичному аспектах. Крім того, Індія є однією із провідних країн сучасної системи міжнародних відносин. Ці відносини є вкрай важливими для само Індії у рамках перспективи подальшого розвитку серед країн як Південної Азії, так і усього світу. Індія з її культурою та автентичністю є перлиною Східного світу, проте історично склалося так, що ця країна довгий час було однією із колоній Великої Британії. Зважаючи на це, варто додати, що з деякими країнами-колишніми колоніями Британії, та й із самою Британією, у Індії складаються неоднозначні відносини.

Одними із важливих для Індії є партнерські відносини із Канадою. Канада та Індія є колишніми колоніями Великої Британії та членами Британської співдружності націй. Ці країни мають давні відносини. Ймовірно, що взаємини обох країн ґрунтуються на єдиних традиціях демократії та міцних свівдружніх зв’язках. Попри наявність протирічь у 1980-х рр., на початку ХХІ ст. взаємини між цими країнами відновилися. Це стало можливим після багатьох візитів офіційного рівня та на основі підписання договірних документів з метою регламентувати умови двосторонніх відносин (це такі документи як угоди, меморандуми про взаєморозуміння, а також різні робочі групи та комісії на рівні державних міністерств). Станом на сьогодні між Індією та Канадою ведуться переговори про підписання комплексної угоди про економічне партнерство [3].

Щодо відносин Великої Британії із своєю колишньою колонією, варто почати із створення Індійського національного конгресу та власне перетворення його на широкий антиколоніальний фронт. Після поразки Великого народного повстання 1857-1859 рр. у Індії, яка на той час ще залишалася найбільшою британською колонією, продовжували діяти старі та нові легальні провінційні національно-патріотичні організації. Саме діяльність таких згрупувань дозволила об’єднати визвольний рух у межах індійської держави у часи заснування Індійського національного конгресу. Одразу варто виділити політичну провідну організацію бенгальських націоналістів, адже Бенгалія – найрозвинутіша індійська провінція [8].

До слова, у бенгальському суспільстві були представники вищих верств населення: заможні громадяни бенгальського суспільства та інтелігенція. Так була сформована Асоціація Британської Індії, вона, щоправда, була нечисленною. Гостро критикуючи колоніальні порядки, цій групі інтелігентів протягом багатьох років вдалося домогтися збільшення меж торгівлі між колонією та метрополією. Щоправда це було в інтересах правлячих кіл Британії [8].

Особливості двосторонніх відносин між Великобританією та Індією становлять значний інтерес для вітчизняних та закордонних експертів. Після Другої світової війни послабились зв’язки Великобританії з її колоніями. Влітку 1946 р. в Індії між спалахнули криваві сутички індусами та мусульманами, в яких загинули сотні тисяч людей. У результаті британська влада сформувала план створення двох незалежних держав, – Індійського союзу з переважно індуським населенням і Пакистану для мусульманських громадян. У серпні 1947 р. обидві держави проголосили свою незалежність, розпочинаючи новий етап у відносинах Великобританії та Індії [8].

На сучасному етапі стосунки між Британією та Індією відзначаються чималим ступенем довіри, повноцінним взаєморозумінням, формуванням взаємовигідного торговельного та економічного та співробітництва. Країни постійно ведуть діалог [5].

Варто додати, що розглядаючи Індію як великого стратегічного партнера в Азії, здатного сприяти проведенню в регіоні британської зовнішньополітичної стратегії на основі підписаної декларації, Британія здійснює активний діалог з таких питань, як роззброєння, нерозповсюдження ядерної зброї, ліквідація злиднів, а також зміна клімату. Крім того, Великобританія витрачає на програму розвитку Індії близько 200-300 млн. доларів щорічно [8].

Отож стосунки Індії з Канадою та Великою Британією, як колишньої колонії останньої мають позитивний характер у сучасному світі, спираючись на мирті та економічно вигідні стосунки.

 

2. «Гандизм» як фактор зовнішньої політики Індії

 

Найважливішими цивілізаційними складовими Індії як держави були базові поняття й концепції специфічної південноазійської моделі територіальної регіоналізації. До таких понять слід віднести філософсько-світоглядне поняття мандали, систему принципів міжнародних відносин «панча шила» та унікальну для світу концепцію гандизму [9].

Якщо проаналізувати кожне з цих визначень, можна зрозуміти найважливіші релігійно-філософські фактори, що істотно вплинули на формування міжнародних відносин та якими пояснюються специфіка напрямів і форм історичних і сучасних зв’язків Індії з рештою країн.

Найбільш значущим для Індії є поняття гандизму. Вчення Ганді має глибоке минуле та лежить в основі індійської культури. Гандизм поєднав в собі політичні, філософські та морально-етичні концепції та принцип ненасильства. Ідеалом цього поняття є соціальний та національний ідеал на фоні щасливого селянства, – простих людей. У той самий час вчення Ганді містить протест проти капіталістичного устрою, заперечення ним прогресивності і чіткої необхідності для Індії саме капіталістичного шляху [9].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!