Курсова робота ” Африканський союз: досягення і проблеми “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СТВОРЕННЯ ТА ЦІЛІ АФРИКАНСЬКОГО СОЮЗУ

1.1 Організація африканської єдності

1.2 Створення Африканського Союзу

1.3 Принципи діяльності, цілі та завдання Африканського Союзу

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ АФРИКАНСЬКОГО СОЮЗУ

2.1 Розвиток політичної взаємодії та співпраці

2.2 Економічний вимір

2.3 Культурно-гуманітарне співробітництво

РОЗДІЛ ІІІ. АФРИКАНСЬКИЙ НАПРЯМ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність даної теми. визначається цілою низкою чинників. У XXI столітті людство вступило в нову фазу розвитку міжнародних відносин. Вона характеризується розширенням і поглибленням міжнародного економічного, політичного та культурного співробітництва, інтенсифікацією процесів інтернаціоналізації та глобалізації. Світова спільнота прагне до більшої інтеграції, більшої передбачуваності, зміцнення механізмів організації та управління розвитком. Повсюдно відбувається зміцнення наднаціональних структур, що є необхідною умовою успішного просування вперед.

У цих умовах як не можна більш актуальним стає вивчення досвіду та діяльності міжнародних організацій, поступово стають центрами координації зусиль з вирішення глобальних проблем. Прискорення темпів розвитку несе з собою нові загрози та виклики, що вимагають адекватних дій з боку міжнародного співтовариства.

Враховуючи, що однією з умов демократизації міжнародних відносин стає принцип субсидіарності. очевидно, що першими ці виклики зустрінуть саме регіональні організації, зокрема Африканський Союз (African Union, AU) – регіональна міжнародна міжурядова організація, що об’єднує 52 держави Африки, створена 26 травня 2001 на базі Організації африканської єдності (ОАЄ). African Union є на сьогодні найбільшою регіональною організацією, що об’єднала практично всі держави Африканського континенту.

Створена на основі принципів африканської солідарності та єдності ОАЕ з перших днів своєї роботи сконцентрувалася на боротьбі за повне звільнення держав Африки від колоніальної залежності. Другим пріоритетним напрямком діяльності стала боротьба за ліквідацію режиму апартеїду в Південній Африці і всіх форм расової дискримінації. При цьому організація продемонструвала дивовижну твердість і рішучість, зумівши мобілізувати зусилля всіх держав континенту і привернути увагу світової громадськості до даних проблем, що, в кінцевому підсумку, забезпечило успіх її задумів.

Необхідно виділити кілька книг вітчизняних авторів, присвячених вивченню історії створення ОАЕ та її діяльності з деколонізації континенту зокрема роботи Ю.І. Алімова, З.І. Токарєвої. Я.Я. Етінгер. Слід відзначити також дослідження російських вчених у галузі аналізу економічного розвитку та інтеграції держав Африки: В.І. Кисельової, З.І. Кузиною, Ю.М. Осипова, Г.Є. Рощина, В.Г. Солодовникова. При роботі над темою автором використані фундаментальні дослідження в галузі історії міжнародних відносин країн Африки: праці AM Васильєва, А. А. Громико. Б.М. Колкера, Г.В. та ін Серед робіт, присвячених комплексній оцінці ОАЕ, слід виділити праці: Е.К.Aning, GJ Naldi та ін.

Мета дослідження: вивчення історії створення Африканського Союзу, основних аспектів її діяльності на Африканському континенті, зусиль цієї регіональної організації щодо запобігання та врегулювання конфліктних ситуацій і вирішення проблем соціально-економічного розвитку.

Відповідно до цієї мети ставляться такі завдання:

1. дати коротку характеристику еволюції Африканського союзу, розкрити його принципи, цілі та завдання;
2. оцінити ефективність існували і формуються механізмів взаємодії в Африці;
3. дати оцінку політичному процесу в Африці і його впливу на формування АС;
4. проаналізувати основні напрямки співробітництва СРСР і Росії з африканськими країнами.

Об’єктом дослідження є Африканський союз.

Методи дослідження: спостереження, порівняння, вимірювання, сxодження від абстрактного до конкретного, абстрагування, аналізу.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 25 сторінок друкованого тексту. Робота містить 20 найменувань використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І. СТВОРЕННЯ ТА ЦІЛІ АФРИКАНСЬКОГО СОЮЗУ

1.1 Організація африканської єдності

 

Організація африканської єдності (ОАЄ) – найбільше політичне об’єднання держав Африканського континенту було створено в 1963 р. на основі принципів африканської солідарності та єдності і з перших днів своєї роботи сконцентрувалася на боротьбі за повне звільнення держав Африки від колоніальної залежності. Ще одним пріоритетним напрямком стала боротьба за ліквідацію режиму апартеїду в Південній Африці і всіх форм расової дискримінації.

При цьому організація продемонструвала дивовижну твердість і рішучість, зумівши мобілізувати зусилля всіх держав континенту і привернути увагу світової громадськості до даних проблем, що в кінцевому підсумку забезпечило успіх її задумів.

Поєднання методів збройної боротьби і дипломатичних акцій призвело до повного краху колоніалізму і апартеїду на континенті на початку 1990-х рр. В даний час АС (перетворена ОАЕ) грає видну роль у міжнародних відносинах на Африканському континенті.

У багатьох дослідженнях, присвячених організації та становленню ОАЄ (Фокєєв Г.В., Етінгер Я.Я., Алімов Ю.І., Колкер Б.M., Кисельова В.І., Дорі Ж., Akinyemi B., Aning EK, Keller EJ, Naldi GJ, Nicolas G., Olu Adeniji, Olusanya and Akidele) відзначається, що ключову роль у процесі інтеграції відіграла держава Нігерія. Відзначається також, що розробка механізмів запобігання та вирішення збройних конфліктів виходить сьогодні на перший план у діяльності як самої організації ОАЕ, так і її члена – держави Нігерії (Gui Nicolas).

У цьому плані показова роль Нігерії в ліберійських події 1989-1997 рр., які свідчать, що поки процеси формування міжафриканських сил з підтримки миру активніше проходять на субрегіональному, ніж на регіональному рівні (B. Akinyemi).

Діяльність Нігерії в ОАЕ завжди була спрямована на всебічну інтеграцію країн-учасниць цієї організації. Вона здійснювалася за кількома напрямками і позначалася на зовнішньополітичній діяльності (роль «регіональної супердержави», захисника інтересів Тропічної Африки та «чорної діаспори» в глобальному масштабі, розвиток двухсторонніх відносин Нігерії переважно з капіталістичними державами і контрольованими ними міжнародними валютно-фінансовими організаціями).

В якості лідера ОАЕ Нігерія здійснювала різного роду посередницькі місії на Африканському континенті (наприклад, в Судані, Ліберії, Cьерра-Леоне, Сомалі, Ефіопії, Мозамбіку та ін.), проте, її не можна звинуватити у «гегемонізму» і прагнення грати на континенті роль «старшого брата». У цьому руслі нігерійські лідери постійно пропонують нову столицю країни Абуджу в якості місця переговорів між протиборчими сторонами під час внутрішньо африканських конфліктах.

Таким чином, Нігерія традиційно грала і продовжує грати найважливішу політичну, економічну і військову роль в Африці. У цій якості вона займає лідируючі позиції і в створюваних міжафриканських організаціях, зокрема, в Економічному Співтоваристві Держав Західної Африки (ЕКОВАС).

Якщо говорити про економічне співробітництво африканських держав, то протягом багатьох років воно будувалося на принципах субрегіональної інтеграції (Алімов, Солодовніков, Поліканова, Кисельова. У зв’язку з цим наголошується і та виключно важлива роль, яку грали і грають відносини між ОАЕ і ООН (Olu Adeniji, Olusanya and Akidele). Організація Об’єднаних Націй є тим необхідним елементом структури взаємин Африки та решти світу, який забезпечує повноправну участь держав континенту у вирішенні глобальних проблем.

Появі Організації Африканської Єдності сприяли такі причини:

• неможливість звільнитися від колоніального гніту поодинці;
• необхідність досягнення рівноправності в міжнародних економічних відносинах;
• культурна, історична та територіальна спільність країн континенту.

Крім того, до створення подібної організації лідерів африканських держав підштовхнула загальна обстановка, що склалася у світі. Історичний момент звільнення Африки співпав з періодом бурхливого розвитку інтеграційних тенденцій в рамках європейського капіталістичного господарства (створення ЄЕС, ЄАВТ) і з періодом інституційного оформлення соціалістичного блоку. Тому цілком природно, що Африка теж зреагувала на це створенням своєї загальноконтинентальної організації.

З часу створення ОАЄ її практична діяльність мала багатоцільовий характер. Вона була спрямована на вирішення головних завдань, які містяться в Статуті ОАЕ, однією з яких було знищення всіх видів колоніалізму в Африці. Аналіз діяльності ОАЄ за час існування організації переконливо свідчить, що протягом довгого часу першорядне значення вона надавала саме проблемам деколонізації Африканського континенту. Ідея антиколоніальної боротьби відігравала важливу консолідуючу роль у африканському єдності [5].

Антиколоніальна боротьба велася в ОАЕ в трьох основних напрямках:

1) ОАЕ надавала моральну і матеріальну допомогу національно-визвольним рухам у колоніях;

2) своїми силами і через ООН здійснювала політичний та економічний тиск на колоніальні і расистські режими;

3) впливала на політику їхніх союзників – США, Великобританії, Франції, ФРН.

Безсумнівно, що об’єднання в ОАЕ сил і дій окремих африканських держав стало одним з істотних міжнародних чинників, які впливали на розвиток процесу остаточної ліквідації колоніальної системи в Африці. Політичне та економічне тиск ОАЕ на колоніальні і расистські режими також набуло успіх.

1.2 Створення Африканського Союзу

 

Об’єктивними причинами створення АС, який замінив ОАЕ, стали кардинальні зміни в розстановці політичних сил у світі за час її існування (1963-2001) і досягнення на рубежі нового тисячоліття частини завдань, поставлених перед ОАЕ в якості першочергових. Проблеми сучасного економічного розвитку держав Африки вимагають пошуку нових підходів і механізмів.

Рішення про створення Африканського союзу було прийнято на надзвичайній зустрічі на вищому рівні ОАЕ у вересні 1999 в м. Сирте (Лівія). Воно відображало прагнення африканських лідерів до більш високого рівня єдності, ніж це було в рамках ОАЕ. Глави держав континенту схвалили Установчий акт Африканського союзу на саміті ОАЄ в липні 2000 року в м. Ломе (Того), тоді ж було офіційно оголошено про створення АС. На 37-й сесії Асамблеї ОАЄ в столиці Замбії Лусаці р. (липень 2001р.) був затверджений пакет документів, що визначають структуру і правову базу нової організації. До цього моменту Акт був ратифікований 51 африканською країною. Він замінив Статут ОАЄ, який, тим не менш, продовжував діяти ще рік протягом перехідного періоду від ОАЕ до АС [2].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!