Курсова робота ” Алгоритм формування Професійних якостей військовослужбовців Збройних Сил України “

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади формування психологічної готовності військовослужбовців до військово-професійної діяльності

1.1. Формування психологічної готовності до діяльності в екстремальних умовах

1.2. Специфіка, зміст та основні завдання діяльності військовослужбовців на етапі бойового злагодження військових частин і підрозділів

Розділ 2. Практичний аспект формування професійних якостей військовослужбовців Збройних Сил України

2.1. Відбір, підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації як складові управління персоналом у Збройних Силах України

2.2. Виховна робота у Збройних Силах України

2.3. Вищі військові навчальні заклади як основна платформа підготовки військовослужбовців для Збройних Сил України

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

 

Актуальність теми. Тривале виконання обов’язків військовослужбовцями у складних та екстремальних умовах може спричинити дезадаптацію, пониження стійкості організму, нервово-психічну перенапругу і призвести до розвитку стійких негативних психічних станів.

Тому важливим завданням є формування психологічної готовності військовослужбовців Збройних Сил України (далі – ЗС України) до виконання призначених завдань. Ця проблема має велике значення, оскільки від такої готовності залежить не лише ефективність службової діяльності військовослужбовців, але й їх особиста безпека.

З досвіду проведення Антитерористичної операції (далі – АТО) та операції Об’єднаних сил (далі – ООС) на території Донецької і Луганської областей видно, що успішне виконання бойових завдань військовими підрозділами ЗС України в першу чергу залежить від психологічної готовності особового складу. Ця готовність досягається через професійний відбір та підготовку фахівців для ефективної та безпечної діяльності, а також шляхом безпосередньої професійної діяльності.

Формування психологічної готовності є одним з основних завдань під час професійної підготовки та подальших етапів професійного розвитку фахівця. Зрозуміло, що психологічна готовність до різних видів діяльності має свої власні специфічні особливості.

Проблема психологічної готовності та її значення для ефективності діяльності в умовах складності та екстремальності вивчалася численними науковцями, як в Україні, так і за кордоном. Серед українських вчених, які досліджували цю проблему, можна відзначити імена В. Вареника, І. Горелова, О. Кокуна, О. Колесніченка, М. Корольчука, М. Кришталю, С. Миронця, В. Молотая, І. Окуленка, О. Поканевича, О. Тімченка та інших.

Дослідження наукової літератури у цьому контексті та досвід ООС (АТО) свідчить, що формування психологічної готовності військовослужбовців повинно проводитися на протязі всього їх строку служби.

Метою дослідження є аналіз та вивчення процесу формування професійних якостей військовослужбовців Збройних Сил України.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:

1. Дослідження та аналіз процесу формування психологічної готовності військовослужбовців до діяльності в екстремальних умовах.
2. Аналіз специфіки, змісту та основних завдань діяльності військовослужбовців під час бойового злагодження військових частин і підрозділів.
3. Вивчення процесу відбору, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців як важливої частини управління персоналом в Збройних Силах України.
4. Аналіз виховної роботи в Збройних Силах України та її впливу на формування професійних якостей військовослужбовців.
5. Вивчення ролі та функцій вищих військових навчальних закладів як основної платформи для підготовки військовослужбовців для Збройних Сил України.

Об’єктом дослідження є процес формування професійних якостей військовослужбовців ЗСУ у контексті регулюючого цей процес алгоритму.

Предметом дослідження є фактори, методи, процеси та результати, пов’язані з формуванням професійних якостей військовослужбовців ЗСУ.

Методологічною основою дослідження слугувала сукупність принципів системності, історизму, науковості та об’єктивності. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

1. теоретичні – вивчення та аналіз наукової історичної літератури, а також застосування методу пошукового та порівняльно-історичного аналізу;
2. спеціально-наукові, такі як теоретичний пошук (зокрема систематизація та порівняння інформації) та бібліографічний аналіз

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг становить 35 сторінок: основний текст- 29, джерела – 24 (позицій).

 

Розділ 1

Теоретико-методологічні засади формування психологічної готовності військовослужбовців до військово-професійної діяльності

1.1. Формування психологічної готовності до діяльності в екстремальних умовах

 

Важливо зауважити, що готовність до діяльності в екстремальних умовах є однією з ключових умов забезпечення особистої безпеки як окремої особи, так і суспільства в цілому. Ця готовність передбачає необхідність розвитку психологічної готовності та навичок безпечної поведінки серед особового складу.

Проблема оцінки та передбачення психологічної готовності особового складу, особливо при виконанні завдань у екстремальних умовах, має велике професійне значення для ЗС України. Від цієї готовності залежить не лише ефективність професійної діяльності військовослужбовців, але і їх особиста безпека [24].

У цьому контексті формування, оцінка та передбачення психологічної готовності до діяльності в екстремальних умовах вважаються пріоритетними завданнями у сфері професійного відбору, професійно-психологічної підготовки та психологічного забезпечення діяльності.

В Інструкції з організації психологічної підготовки у ЗС України визначено, що «психологічна підготовка особового складу є системним та організованим процесом формування психічної стійкості та психологічної готовності для дій в умовах бойових дій, у складних і небезпечних ситуаціях, в умовах різкої зміни обстановки, тривалої нервово-психічної напруги та подолання труднощів, пов’язаних з виконанням військового обов’язку як у мирний, так і воєнний час» [4].

У процесі формування психологічної готовності особового складу особливий акцент робиться на теоретичній і практичній складовій їхньої професійної підготовки. Ці аспекти сприяють особистісному зростанню фахівців, створенню психологічної стійкості до тривалого нервово-психічного та фізичного навантаження, а також здатності адаптуватися до екстремальних умов та ухваленню рішень з мінімальним емоційним впливом, інші важливі навички.

Основною метою психологічної підготовки є формування психічної стійкості та психологічної готовності особового складу до бойової діяльності, включаючи виконання завдань за призначенням [4].

Отже, процес формування багатокомпонентної психологічної готовності військовослужбовців до військово-професійної діяльності в умовах ризику, оцінка та система контролю їх психологічної готовності для виконання призначених завдань досягається шляхом спеціальної психологічної підготовки. Ця підготовка проводиться під час відновлення боєздатності органів військового управління, військових частин (підрозділів) ЗС України, і продовжується протягом усього строку військової служби.

На сьогодні було розроблено та впроваджено такі стандарти: СТІ 000Г.22Л, СТІ 000А.22А, СТІ 101А.26В. Крім того, були впроваджені стандарти STANAG 2564, який стосується перспективного збереження психічного здоров’я, STANAG 2568 щодо гострих стресових розладів та STANAG 2569, який обговорює психологічне управління потенційними травматичними подіями та інші.

Психологічна готовність військовослужбовця до бою є одним з основних елементів готовності військового підрозділу до бойових дій. Основні складові системи формування психологічної готовності військовослужбовців для виконання завдань за призначенням включають наступне:

1. психологічна оцінка та діагностика особистісних характеристик;
2. психологічна підготовка на трьох рівнях регуляції: особистісно-смисловому, ситуативно-цільовому та операційно-виконавчому, враховуючи найменше розвинену готовність і найменш сформований її компонент. До цього додається психологічний супровід під час професійної діяльності.

Основними індикаторами рівня сформованості психологічної готовності є наступні аспекти:

1. спрямованість і адекватність ціннісно-смислової сфери, осознання військовослужбовцем соціального та особистісного смислу своєї участі в ООС;
2. своєчасність та адекватність поточних службово-бойових дій, їх відповідність стандартам та умовам службово-бойових ситуацій, а також адекватність оцінки власної військово-професійної готовності;
3. суб’єктивна мотивація, впевненість в собі, рішучість та готовність виконувати завдання за призначенням;
4. ситуативна емоційно-вольова стійкість та здатність до адаптації дій у разі зміни умов або ускладнення обстановки, включаючи готовність до ризику;
5. оптимальний рівень загальної та ситуативної тривоги;
6. здатність до прогнозування динаміки службово-бойових ситуацій та гнучкість у зміні стратегії дій, розвинуті навички планування, моделювання, програмування та оцінки результатів військово-професійної діяльності;
7. адекватність обґрунтування власних дій та осознання небезпеки для власного життя;
8. відновлення вихідних психологічних характеристик після виконання військовослужбовцями завдань за призначенням.

Динаміка психологічної готовності відображає зміну її показників при виконанні завдань за призначенням. Перед початком діяльності, її розпочатком і після завершення можуть виникати різні стани готовності, які формуються залежно від умов діяльності. Я. Бондаренко показав, що стан психологічної готовності до складних видів діяльності в екстремальних умовах має динамічну структуру, і процес формування цього стану складається з послідовності взаємопов’язаних процедур і дій:

1. усвідомлення власних потреб і вимог соціуму, колективу або поставлених завдань командою;
2. визначення цілей виконання завдань, розуміння, що їх досягнення задовольнить потреби або виконає завдання;
3. оцінка умов, в яких відбудуться майбутні події, актуалізація досвіду, пов’язаного з вирішенням завдань і виконанням вимог;
4. визначення найбільш раціональних і можливих (допоміжних) способів вирішення завдань або виконання вимог на основі досвіду та оцінки майбутніх умов діяльності;
5. прогнозування вияву власних інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і вольових процесів, оцінка відповідності своїх можливостей, рівня очікувань і необхідності досягнення певного результату;
6. мобілізація сил відповідно до умов і завдань, підсилення власної віри в успішне досягнення мети.

Психологічна підготовка до бойових дій – це система взаємопов’язаних заходів, спрямованих на розвиток психологічних якостей у військовослужбовців та військових колективів. Ці якості дозволяють підготувати їх до активних та результативних дій на полі бою та забезпечити стійкість до впливу сучасних засобів боротьби. Крім того, психологічна підготовка сприяє створенню психологічних умов, необхідних для надійного виконання конкретних бойових завдань.

Повторюючи вправи в умовах постійного ускладнення, військовослужбовці поступово покращують контроль над своїми психічними станами та діями. Цей процес сприяє створенню психологічного механізму для ефективного подолання невпевненості та страху. З часом, завдяки адаптації до небезпеки та інших факторів бойового середовища, психічна напруженість військовослужбовців послабшує та стабілізується на оптимальному для них рівні. З покращенням контролю над емоціями та вольовими рішеннями збільшується впевненість у власних здібностях подолати труднощі та досягти поставленої мети.

В Впевненість у собі, своїй зброї, командирів і товаришів допомагає відповідніше оцінювати бойову ситуацію і більш ефективно використовувати свої знання, навички та вміння на практиці. Це свідчить про психологічну готовність до виконання бойового завдання. Ефективність виконання завдань в умовах підвищеного ризику в значній мірі залежить від розміру їх «зони стабільності». Під «зоною стабільності» ми розуміємо діапазон подій, в межах якого нервова система людини може саморегулюватися і стрес не переходить у дистрес.

У цьому контексті, основною ідеєю психологічної підготовки є необхідність розширення «зони стабільності» військовослужбовців, оскільки ця зона є одним з ключових чинників, що впливають на толерантність до стресу і, отже, визначає міру змін, при яких стрес не перетворюється на дистрес. Згідно з дослідженнями В. Андерсена, одним із основних факторів, які впливають на розмір «зони стабільності», є мотивація військовослужбовця стосовно професійної діяльності. Ця мотивація включає в себе усвідомлення важливості і правильності власної справи (світоглядний аспект) та особисту важливість військово-професійної діяльності у системі його цінностей і життєвих цілей [1].

Отже, результативність формування психологічної готовності особового складу суттєво залежить від наступних факторів:

1. рівня розвиненості важливих професійних якостей особистості;
2. свідомої оцінки власної підготовки та досвіду дій в екстремальних умовах;
3. особистого досвіду мобілізації сил для вирішення більш складних завдань;
4. громадянської зрілості;
5. стабільності емоційного стану,
6. здатності до самоконтролю та впевненості в собі та своїх товаришах;
7. швидкості реакції, сміливості та націленості на результат;
8. оцінки ймовірності досягнення цілей.

 

1.2. Специфіка, зміст та основні завдання діяльності військовослужбовців на етапі бойового злагодження військових частин і підрозділів

 

Сьогодні, система бойового злагодження, є невід’ємною частиною бойової підготовки і є третім етапом у виконанні заходів щодо відновлення боєздатності під час інтенсивного підготовчого періоду.

Відновлення боєздатності є ключовою складовою організаційного процесу та проведення заходів, спрямованих на забезпечення готовності органів військового управління до здійснення керівництва підпорядкованими військами (силами), а також військових частин (підрозділами) – для виконання повного обсягу бойових завдань у відповідних районах та в обумовлені терміни.

Відновлення боєздатності військ – це набір заходів, спрямованих на відновлення ефективності військових частин шляхом компенсації втрат, завданих противником. Цей процес включає відновлення особового складу, засобів озброєння, військової техніки, системи управління та організаційно-штатної структури військових частин.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!