Курсова робота ” Антикризове управління підприємством “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Сутність, мета і завдання антикризового управління підприємством 

2. Система антикризового управління підприємством, його процеси та механізми

3. Динаміка кризових явищ на підприємствах України 

4. Зарубіжний досвід антикризового управління підприємством 

5. Шляхи подолання кризової ситуації на вітчизняних підприємствах 

Висновки

Список літератури

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У нинішній економічній ситуації, що характеризується економічною і політичною нестабільністю в Україні, багато підприємств страждають від низької продуктивності.

Впровадження антикризового управління на підприємствах стає все більш актуальним, оскільки в економічній системі дуже складно встановити стабільні економічні відносини. У сучасній Україні термін «банкрутство» знову став актуальним у контексті нестабільної економіки. Необхідне регулювання механізму банкрутства підприємств і державне регулювання.

Незважаючи на складні тенденції економічної стабілізації останніх років, більше третини промислових підприємств країни продовжують перебувати в кризовому (передбанкротному) стані, що проявляється в збитковій господарській діяльності, низькій фінансовій стійкості, недостатній ліквідності, великій заборгованості перед бюджетом і кредиторами.

Аналіз причин ситуації показує, що ефективній реалізації програми антикризового регулювання промислових підприємств багато в чому протистоїть відсутність дієвого методологічного підходу до організації внутрішнього управління підприємствами в умовах кризи – фактора, що захищає економічну діяльність від негативного середовища, з одного боку, і неефективних управлінських рішень вищого менеджменту, з іншого.

Актуальність даної теми обумовлена тим, що в умовах ринку компаніям необхідно бути впевненими в надійності та економічній спроможності своїх партнерів. В іншому випадку є можливість використовувати механізми банкрутства як засіб погашення боргу неплатоспроможним партнером.

У зв’язку з цим керівникам підприємств і менеджерам на різних рівнях влади необхідно провести діагностику готовності до кризи свого фінансового стану власного підприємства, щоб уникнути можливості банкрутства, а в разі банкрутства – шукати можливості для фінансового оздоровлення.

Вагомий внесок у розвиток науково-теоретичних та прикладних засад формування системи антикризового менеджменту зробили: А.П. Градов, Л.О.Лігоненко., І.О.Крюкова, І.Ю.Гришова, Ю.О.Лупенко, О.О.Непочатенко, Т.С.Шабатура, С.С.Стоянова, І.Б. Хома [1-4].

Метою куpcової pоботи є узагальнення теоpетичних оcнов антикpизового фінанcового упpавління на підпpиємcтві, pозpоблення pекомендацій щодо модеpнізації механізму його забезпечення.

Для pеалізації поcтавленої мети було окpеcлено такі завдання доcлідження:

1. пpоаналізувати та cиcтематизувати наукові підходи щодо cутноcті поняття антикpизового фінанcового упpавління підпpиємcтвом і заcади його cтpатегії;
2. дослідити та проаналізувати систему управління підприємством;
3. комплекcно оцінити фінанcовий cтан підприємства на пpедмет cхильноcті до кpизи та пpовеcти діагноcтику ймовіpноcті його банкpутcтва;
4. проаналізувати зарубіжний досвід антикризового управління підприємством;
5. аналіз шляхів та механізм пpийняття cтpатегічних pішень у cиcтемі антикpизового фінанcового упpавління підпpиємcтвом.

Об’єктом доcлідження є пpоцеc здійcнення антикpизового фінанcового упpавління на вітчизняних підпpиємcтвах.

Пpедметом доcлідження є теоpетичні, методичні і науково-пpикладні положення щодо фоpмування cтpатегії ефективного антикpизового фінанcового упpавління підпpиємcтвом машинобудівного комплексу.

Методи доcлідження. викоpиcтані загальнонаукові методи доcліджень: cиcтемний підхід – пpи визначенні cутноcті та концептуальних оcнов антикpизового фінанcового упpавління та його cтpатегії; логічно-теоpетичне узагальнення і поpівняння – пpи pозpобці пpопозицій до модеpнізації механізму cтpатегічного антикpизового фінанcового упpавління підпpиємcтвом; cтатиcтичні методи обpобки даних щодо фінанcовогоcподаpcької діяльноcті доcліджуваного підпpиємcтва.

Куpcова pобота cкладаєтьcя зi вcтупу, пятьох пiдpоздiлiв, виcновкiв, cпиcку викоpиcтаних джеpел. Повний обcяг куpcової pоботи cтановить 42 машинопиcних cтоpiнок, в т. ч. оcновний текcт займає 36 cтоpiнок. Спиcок викоpиcтаних джеpел налiчує 32 найменування та займає 4 cтоpiнки.

 

1. Сутність, мета і завдання антикризового управління підприємством

 

Структурні зміни в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, руйнування усталених виробничих відносин, зміна власників і реструктуризація підприємств – вимагають корекції стереотипів управлінського мислення і переходу до нових форм і методів управління.

Це також обумовлено триваючим процесом диференціації та інтеграції структур, методів та інших елементів систем управління виробництвом, що спостерігається в даний час у світовому співтоваристві. Основними проблемами організації, управління на підприємстві є адекватність стимулів і форма взаємодії між параметрами об’єктів і суб’єктів умов управління, а також спосіб вирішення проблем виробництва, його ефективності [3].

Слід зазначити, що характеристики зовнішнього і внутрішнього середовища підприємств в умовах сучасного виробництва і соціального розвитку всіх категорій працівників дуже рухливі. Таким чином, виробничі системи мають безліч функцій, знання і володіння якими дозволить ефективно управляти ними.

До них належать:

1. нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність (ймовірність) її функціонування.
2. унікальність і непередбачуваність поведінки системи в певних умовах (через наявність активних елементів-людей), а також її кінцева функціональність через наявні ресурси.
3. здатність змінювати поведінку їх структури та форми;
4. здатність протистояти тенденції до руйнування системи;
5. здатність адаптуватися до змінюваних умов.
6. здатність ставити цілі і прагнення, тобто формування цілей всередині системи.

Звичайно, виникнення тієї чи іншої виробничої системи обумовлено появою або формуванням ринкового попиту на продукцію, здатну задовольнити вимоги споживача.

Іншими словами, виробничі системи повинні адаптуватися до свого довгострокового існування, щоб відповідати мінливим запитам споживачів.

Тому неминуче виникають виробничо-економічні проблеми оптимізації нових зв’язків (зовнішніх і внутрішніх), проблеми їх з’єднання в організаційно-економічному та науково-технічному аспектах. Відомо, що керівники виконують завдання дуже високої системної складності – пов’язуючи діяльність функціональних підрозділів, організаційні, економічні та виробничі рішення, технічні проблеми, що виникають у співпраці з іншими організаціями.

І чим вищий рівень керівництва, тим більше відділів і організацій йому підпорядковується і тим більше різних проблемних ситуацій йому доводиться вирішувати. Аналіз та інтеграція нових кризових ситуацій, інтеграція функціональних або предметних підрозділів і структурування функцій керівництва. Реалізація функції лідерства є складним науковим і практичним питанням. Перш за все, необхідно мати опис і ранг нової проблемної ситуації, що дозволить розробити алгоритм вирішення проблеми і сформувати відповідну нормативну базу. Необхідно визначити критерії вибору стратегій для вирішення проблеми, що залежить від наявності ресурсів і можливості ними оперувати [3].

Менеджери повинні бути оснащені заздалегідь розробленими механізмами моделювання та вирішення, прогнозування причин і джерел криз для вибору прийнятних варіантів на основі критеріїв наявних ресурсів і переваг. На думку зарубіжних експертів, ділове життя характеризується загальним зростанням нестабільності як основної причини виникнення і розвитку кризових ситуацій.

Вони характеризуються.

1. наявність загроз для пріоритетних цілей і цінностей.
2. раптовий вплив на тих, хто відповідає за подолання кризи.
3. гостра нестача часу для реагування на загрози [7].

Ситуаційне управління відбувається майже у всіх організаціях, коли надзвичайні зовнішні або внутрішні (форс-мажорні) обставини змушують менеджерів приймати негайні рішення.

Криза виникає тому, що криза – це поворотний пункт або період небезпеки і невизначеності, а в нашому столітті, що стрімко розвивається, поворотні пункти і небезпечні моменти присутні постійно. Кризове управління можна визначити як процес роботи під тиском, щоб менеджери могли аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролювати безліч взаємозалежних завдань у прийнятті швидких і раціональних рішень з термінових питань, що стоять перед компанією.

Антикризове управління – це управління, яке конкретним чином встановлює прогнозування небезпек кризи, аналіз її симптомів, заходи щодо зниження негативних наслідків кризи і використання її факторів для подальшого розвитку.

Основні функції антикризового управління:

1. це управління, орієнтоване на виведення компанії з кризи, яке має прогнозувати і запобігати неплатоспроможності компанії, ґрунтуючись на реалізації програм зі збільшення конкурентних переваг і фінансового оздоровлення;
2. це управління, яке відображає здатність компанії конструктивно і швидко реагувати на зміни, що загрожують її нормальному функціонуванню.
3. це управління, яке відображає здатність розробляти оптимальні шляхи виходу з кризи, визначати пріоритети компанії в умовах кризи, координувати діяльність компанії та її співробітників для передбачення криз і досягнення ефективності в екстремальних умовах;
4. управління, спрямоване на раннє виявлення можливих кризових ситуацій, розробку заходів протидії і швидке реагування на зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищі.

Антикризове управління підприємством – це складна система управління корпорацією, що характеризується стратегічним характером і спрямована на усунення існуючих проблем, які можуть виникнути в її діяльності, шляхом розробки та реалізації спеціальних програм, що використовуює весь потенціал сучасного менеджменту.

Основними принципами, що лежать в основі систем антикризового управління, є.

1) рання діагностика кризових явищ на підприємстві;

2) терміновість реагування на різні кризові явища;

3) адекватність реакції компанії ступеня реальної загрози її життю;

4) повна реалізація внутрішнього потенціалу для подолання кризи [7].

Потенціал кризового управління визначається в першу чергу людським фактором. Свідома діяльність людини дозволяє їй шукати і знаходити шляхи виходу з кризових ситуацій, концентруватися на вирішенні найскладніших проблем, використовувати те, що було накопичено, в тому числі тисячоліттями, використовувати свій досвід подолання криз і адаптуватися до нових ситуацій.

Тому головна мета управління кризою – гарантувати хороший результат, запланований або випадковий, за допомогою хорошої організації. Це досягається за рахунок використання середовища, заснованого на налагодженому управлінні людьми та комунікаціями. Для реалізації цієї мети необхідно знайти правильний баланс між вимогами ситуації та особистими якостями лідера, беручи до уваги зрілість команди (компетентність, досвід) та її готовність до співпраці.

Для того щоб організація була успішною, лідери повинні вміти передбачити ймовірність виникнення певних виробничих ситуацій, ймовірність їх виникнення, підготуватися до них і діяти відповідним чином у сформованій ситуації.

Корпоративне антикризове управління виконує ті ж функції, що і традиційне управління, але з істотними змінами в кожній з них.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!