Курсова робота “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні”

ЗМІСТ

 

Перелік умовних позначень та скорочень 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. РОЗДІЛ 1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ 

1.1. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності 

1.2. Основні напрямки здійснення зовнішньоекономічних операцій. Види зовнішньоекономічної діяльності 

1.3. Принципи зовнішньоекономічної діяльності 

Висновки до Розділу І 

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

2.1. Розвиток системи регулювання ЗЕД 

2.2. Зовнішньоекономічна політика країни: протекціонізм та вільна торгівля 

2.3. Систематизація методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності 

Висновки до Розділу ІІ 

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 

3.1. Організаційна структура управління ЗЕД в Україні 

3.2. Функції державних органів в сфері регулювання ЗЕД 

3.3. Сучасний стан, проблеми регулювання ЗЕД в Україні та перспективи їх вирішення 

Висновки до Розділу ІІІ 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ

ВР – Верховна Рада

ЗЕД – Зовнішньоекономічна діяльність

ЗУ – Закон України

ЄС – Європейський Сою

КМУ – Кабінет Міністрів України

НБУ – Національний Банк України

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків господарюючих суб’єктів викликав структурні зміни національних економік світу і визначив стратегії економічного розвитку, засновані на формуванні та ефективному використанні національних механізмів на рівні світової та національної економіки, а також на рівні окремих підприємств. Ефективність і результативність функціонування існуючих моделей економічних відносин залежить від поведінки нормативно-правових, організаційно-економічних, кадрових, ресурсних, фінансових механізмів та їхнього регулювання.

Важливим науково-організаційним завданням у поглиблюваному процесі розвитку є розробка ефективних національних механізмів регулювання, спрямованих на нівелювання проблем, пов’язаних зі збільшенням обсягу ресурсів для зовнішньоекономічної діяльності. Від цього залежатиме досягнення високоефективної роботи на міжнародному ринку та створення умов для сталого економічного розвитку національної економіки.

Закономірною стає необхідність дослідження процесу ефективного функціонування зовнішньоекономічної діяльності, як особливого чинника сталого економічного розвитку держави та специфічного показника ефективності експортно-імпортних операцій підприємств. Такий стан речей і зумовив вибір тематики даної роботи. Особливості формування й розвитку зовнішньоекономічної діяльності висвітлені у роботах українських учених, таких як О. Акименко [1], А. Бурковська [6], Т. Васюк [9] та інші.

Мета і завдання дослідження: метою роботи є наукове дослідження теоретичних засад процесу та особливостей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до визначеної мети поставлено такі завдання:

1. дослідити суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності;
2. з’ясувати оосновні напрямки здійснення зовнішньоекономічних операцій. Види зовнішньоекономічної діяльності;
3. вивчити принципи зовнішньоекономічної діяльності;
4. дослідити розвиток системи регулювання ЗЕД;
5. проаналізувати ззовнішньоекономічну політику країни таких як протекціонізм та вільна торгівля;
6. розглянути систематизацію методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
7. вивчити організаційну структуру управління ЗЕД в Україні;
8. розглянути функції державних органів в сфері регулювання ЗЕД;
9. проаналізувати сучасний стан, проблеми регулювання ЗЕД в Україні та перспективи їх вирішення.

Об’єктом дослідження: зовнішньоекономічна діяльність в Україні.

Предметом дослідження: розвиток механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їхньому розвитку та взаємозв’язку. Під час вирішення завдань, поставлених у курсовій роботі, застосовані методи наукової абстракції, індукції та логічного аналізу.

Теоретико-практичне значення курсового дослідження. Отримані результати дослідження будуть корисні у розробці програм, спрямованих на вивчення аспектів функціонування зовнішньоекономічної діяльності. Також, результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання навчальних дисциплін «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» у вищих та післядипломних навчальних закладах.

Структура та обсяг курсової. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг курсової – 39 сторінок, у тому числі основного тексту – 33 сторінки. Список використаних джерел включає 29 найменувань.

 

РОЗДІЛ 1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

1.1. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

 

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є [1, с. 67]:

• фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території України;
• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні та які мають постійне місце діяльності на території України (акціонерні товариства, інші види господарських товариств, асоціації, спілки, компанії, консорціуми, торговельні компанії, брокерські та консалтингові компанії, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні асоціації, організації тощо), у тому числі юридичні особи, повністю належні;
• структурні підрозділи іноземних організацій, які не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
• інші суб’єкти господарської діяльності, регульовані законодавством України. Україна виступає як юридична особа в особі своїх установ, органів місцевого самоврядування та державного управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інших держав, що беруть участь в економічній діяльності на території України;
• фізичні особи, юридичні особи, об’єднання фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами за законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на території України та здійснення яких не заборонено Цивільним кодексом України Господарська діяльність;
• спільні підприємства, в яких беруть участь українські господарські організації та іноземні організації, що здійснюють господарську діяльність, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на її території.

Узагальнюючи вищенаведене, можемо сказати, що суб’єктами зовнішньополітичної діяльності в першу чергу є фізичні особи громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на її території України. Засади зовнішньоекономічної діяльності нормуються статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Зовнішньоекономічна діяльність є діяльністю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

 

1.2. Основні напрямки здійснення зовнішньоекономічних операцій. Види зовнішньоекономічної діяльності

 

Зовнішньоекономічні операції можуть здійснюватися суб’єктами за такими основними напрямками [12, с. 43]:

• міжнародна торгівля (експортно-імпортна діяльність, включаючи реекспорт та реімпорт, операції зустрічної торгівлі, торгові операції змагального типу);
• міжнародний трансфер технологій (укладання ліцензійних і франчайзингових угод, експорт-імпорт інжинірингових та реінжинірингових послуг, консалтинг і наукоємний сервіс, лізинг тощо);
• міжнародні інвестиції (створення спільних підприємств, капіталовкладення в межах вільних економічних зон та ін.).

Імпортування та/або експортування продукції найчастіше виступає першою зовнішньоекономічною операцією, яку здійснює фірма. Це пояснюється тим, що на початковій стадії залучення до міжнародного бізнесу ці операції передбачають, як правило, мінімальні зобов’язання і найменший ризик для ресурсів фірми. Наприклад, фірми можуть збільшувати експорт продукції шляхом завантаження своїх надлишкових потужностей, що зводить до мінімуму потребу у додаткових капіталовкладеннях. Крім того, вони можуть вдатися до послуг торгових посередників, які за комісійні візьмуться здійснювати експортно-імпортні функції, усуваючи таким чином необхідність у найманні досвідченого пер Міжнародний обмін технологіями передбачає використання активів, що перебувають за кордоном, наприклад, фірмових знаків, патентів авторських прав або Інших видів експертних документів, згідно з підписаними контрактами, які носять назву ліцензійних угод. Сюди ж належить франчайзинг, тобто такий спосіб ведення бізнесу, при якому одна сторона продає іншій право на користування своїм фірмовим знаком, а також на довгочасній основі допомагає у здійсненні господарських операцій, поставляючи напівфабрикати і комплектуючі вироби, надаючи управлінські послуги І технології. персоналу для зовнішньоторгових операцій.

Розрізняють два види міжнародних інвестицій: прямі і портфельні. Прямі інвестиції є різновидом іноземних інвестицій, що супроводжуються контролем за діяльністю компанії навіть у випадку придбання невеликої частки її акцій. Володіння контрольним пакетом акцій зарубіжного підприємства є найвищим типом зобов’язань по відношенню до зовнішньоекономічних операцій. Таке володіння не лише передбачає право власності на доход з капіталу, але й більш інтенсивний обмін кваліфікованими фахівцями і новими технологіями між країнами, ніж у випадку відсутності контрольного пакету акцій у зарубіжному виробництві. Досить поширеним різновидом прямого іноземного інвестування є створення спільних підприємств. Часто з метою стимулювання таких інвестицій приймаючі держави надають інвесторам певні пільги (особливо це стосується діяльності у вільних (спеціальних) економічних зонах).

Стаття 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає види зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти такої діяльності [20]. До них належать:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання послуг суб’єктами господарювання України іноземним суб’єктам господарювання. У тому числі: виробнича, транспортно-експедиційна, страхова, консультаційна, маркетингова, експортна, погоджувальна, посередницька, представницька, комісійна, адміністративна, бухгалтерська, аудиторська, юридична, туристична та інші, прямо і виключно не заборонені законодавством України;
• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законодавством України;
• наукове, науково-технічне, науково-виробниче, виробниче, освітнє та інше співробітництво з іноземними економічними агентами. Навчання та підготовка фахівців на комерційній основі;
• кредитно-розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Створення банківських, кредитних та страхових установ за межами України суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Створення іноземними суб’єктами господарської діяльності певних установ на території України у випадках, передбачених законодавством України;
• спільна підприємницька діяльність між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності та суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Це включає створення спільних підприємств різних видів і форм, здійснення спільної господарської діяльності та спільне володіння майном як в Україні, так і за кордоном;
• підприємницька діяльність на території України у зв’язку з наданням іноземними суб’єктами ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних активів. Аналогічна діяльність суб’єктів ЗЕД за межами України;
• організація та проведення заходів виставок, аукціонів, торгівлі, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, організованих на комерційній основі. Організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі з метою придбання іноземної валюти на території України, у випадках, передбачених законодавством України;
• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, заснована на формі зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;
• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
• робота на валютних аукціонах, валютних біржах і купівля, продаж і обмін валюти на міжбанківському валютному ринку;
• робота фізичних осіб України з іноземними компаніями, які здійснюють господарську діяльність на території України та за кордоном на договірній основі. Робота іноземних громадян, які є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, на оплачуваній основі на підставі договору;
• інші види зовнішньоекономічної діяльності, прямо і виключно не заборонені законодавством України. Брокерська діяльність, за якої право власності на товар не переходить до посередника (на підставі договору комісії, агентського договору, договору доручення тощо), здійснюється без обмежень.

Зовнішньоекономічна політика держави це важлива складова зовнішньої політики держави і являє собою систему  принципів і методів, що визначають діяльність органів державної влади та державного управління, спрямованих на забезпечення національних економічних інтересів у сфері розвитку та взаємодії національних економік у цілому і національних суб’єктів міжнародного бізнесу зокрема [10, с. 288].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!