Курсова робота ” Державні цільові фонди у державному бюджеті “

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Сутність і роль державних цільових фондів у складі Державного бюджету 

1.1 Поняття та класифікація державних цільових фондів 

1.2 Порядок формування, розподілу та використання фінансових ресурсів     цільових фондів 

Розділ 2. Оцінка джерел формування та використання коштів державних цільових фондів 

2.1. Аналіз доходів і видатків державних цільових фондів у складі Державного бюджету 

2.2. Сучасні проблеми функціонування бюджетних фондів та шляхи покращення їх ефективного використання в Україні 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Державні фонди були запроваджені задовго до формування бюджету як єдиного централізованого грошового фонду й існували у вигляді спеціальних фондів та особливих рахунків. Із розширенням сфери діяльності держава потребувала все більших грошових коштів, що зосереджувалися в особливих фондах і мали спеціальне призначення. Таким фондам притаманний, як правило, тимчасовий характер. Після виконання запланованих заходів і припинення їх фінансування спеціальні фонди ліквідовувалися. Множинність таких фондів створювала певні фінансові незручності й потребувала додаткових коштів на управління.

Із розвитком і зміцненням держави спеціальні фонди було уніфіковано і створено на основі їх об’єднання державний бюджет, який після розгляду і схвалення парламентом набував статусу закону, обов’язкового до виконання. У сучасних умовах через державні фінанси здійснюється важливий вплив на соціальні та економічні процеси, які відбуваються в суспільстві.

Виконуючи властиві для конкретного етапу розвитку функції, держава забезпечує Фінансування заходів щодо соціального захисту населення, підтримки державного сектору національної економіки, реалізації пріоритетних загальнодержавних програм. Основну роль у перерозподілі фінансових ресурсів між територіями, галузями, сферами діяльності, юридичними, фізичними особами відіграють державний та місцеві бюджети. Обсяги видатків бюджетів залежать від їх дохідної частини, а також не мають чинити надмірний вплив на підприємницьку діяльність.

З метою вирішення окремих загальнодержавних програм залучаються інші форми перерозподілу централізованих фінансових ресурсів, до яких належать позабюджетні фонди. Ринкові умови господарювання і наявність різних форм власності створюють об’єктивні умови для функціонування позабюджетного механізму розподілу грошових коштів, який надає можливість залучати додаткові фінансові ресурси від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і спрямовувати їх на суспільні потреби.

В умовах розвитку ринкової економіки в Україні важливу роль починають відігравати державні цільові фонди. Питання створення та функціонування цільових фондів держави є досить актуальним, що зумовлено пошуком органами державної та місцевої влади додаткових можливостей одержувати кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел, для виконання своїх завдань та функцій.

Різні аспекти створення спеціальних фондів та управління ними досліджували вчені: Волощук Г.О., Бондар І.К., Гнибіденко І.Ф., Лагутін В.Д., Лібанова Е.М., Мандибура В.О., Новікова О.Ф., Новіков В.М., Онікієнко В.В., Пирожков С.І., Сахань І.Я., Василенко Л.І, Черняк В.К., Чухно А.А., Шклярський Ю.О. та інші. Проте це питання й досі не втратило актуальності і потребує подальшої розробки.

Метою курсової роботи є дослідження проблеми державних цільових фондів у Державному бюджеті.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. дослідити сутність і роль державних цільових фондів у складі Державного бюджету;
2. здійснити аналіз джерел формування та використання коштів державних цільових фондів;
3. дослідити основні напрямки підвищення ефективності функціонування державних цільових фондів у складі Державного бюджету.

Об’єктом дослідження курсової роботи є проблема вивчення фінансових основ економіки України з точки зору відносин на рівні бюджету держави.

Предметом дослідження курсової роботи є державні цільові фонди у Державному бюджеті.

Структура та οбсяг рοбοти. Курсοва рοбοта складається із вступу, двοх рοзділів, виснοвків, списку викοристаних джерел із 26 найменувань, загальна кількіть стοрінοк 41.

 

Розділ 1. Сутність і роль державних цільових фондів у складі Державного бюджету

1.1 Поняття та класифікація державних цільових фондів

 

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення [13, 207].

Державні цільові фонди – це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

За допомогою цільових державних фондів можливо:

• впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;
• забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціаль­но визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;
• надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому [13, 207].

Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на еконо­мічні і соціальні, а відповідно до рівня управління – на державні і регіональні.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Створення постійних фондів пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню.

У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання “розвантажити” бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування.

Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних програм можуть створюватися позабюджетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв’язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду.

Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур [13, 208].

Утворення державних цільових фондів відбувається або шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на конкретні цілі у таких випадках:

1. якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно визначеного джерела надходжень;
2. при одержані центральними, місцевими органами влади або безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту чи дарунка у вартісному розрахунку на конкретну мету [13, 208].
3. Рахунки цільових фондів Державного бюджету створюють у відповідності до законів.

Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Керівництво фондів самостійно визначає напрями використання коштів відповідно до законодавства.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

1. відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави;
2. відрахування до фондів є обов’язковими платежами й можуть стягуватися примусово;
3. витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

У західних країнах число таких фондів становить від 30 до 80. Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування. В Україні на даний час створюються такі основні державні цільові фонди:

• Пенсійний фонд;
• Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
• Фонд соціального страхування на випадок безробіття;
• Фонд соціального страхування від нещасних випадків;
• Фонд захисту інвалідів.

До 1991 р. система позабюджетних фондів у колишньому Союзі PCP не була достатньою мірою розвинутою.

Адміністративно-командне управління передбачало концентрацію всіх фінансових ресурсів у єдиному централізованому фонді – бюджеті. У складі державного бюджету виокремлювався бюджет державного соціального страхування. Крім того, були доброчинні фонди (Дитячий фонд, Фонд миру тощо) [25].

З проголошенням незалежності України почали запроваджуватися нові елементи фінансової системи, властиві для держав з ринковою економікою, у тому числі цільові фонди. Проте цей процес не мав достатніх теоретико-організаційних та правових засад. Органи законодавчої та виконавчої влади не визначили стратегії розвитку та місця позабюджетних фондів у системі державних фінансів. Численні зміни, які вносяться до порядку формування та використання фондів, їх співвідношення з бюджетом, не сприяють ефективному управлінню державними фінансовими ресурсами. Запровадження сучасної методики встановлення розміру страхових внесків та рівня соціальних виплат залежить від стану економіки, доходів суб’єктів господарювання та громадян, політики уряду тощо.

Ще однією особливістю вітчизняної системи позабюджетних фондів є надання переваги фондам соціального призначення. Це позитивно характеризує роль держави у забезпеченні соціального захисту населення в умовах ринкових трансформацій. Однак не менша увага має приділятись й економічним проблемам, бо від обсягу валового внутрішнього продукту, стану економіки залежать наповнюваність дохідної частини бюджетів соціальних позабюджетних фондів та їх фінансова стабільність [25].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!