Курсова робота “Фінансовий облік надходження та первісної оцінки основних засобів”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

1.1. Економічна сутність, класифікація, оцінка та визнання основних засобів 

1.2. Документальне оформлення операцій з обліку основних засобів 

1.3. Організації синтетичного та аналітичного обліку основних засобів 

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ НАДХОДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПРИКЛАДІ ПП «СОФІРА» 

2.1. Документальне оформлення надходження основних засобів на підприємстві 

2.2. Синтетичний та аналітичний облік надходження основних засобів 

2.3. Відображення інформації про основні  засоби у фінансовій звітності 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В даний час всі підприємства, незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкованості, ведуть бухгалтерський облік майна та господарських операцій відповідно до чинного законодавства. Виробничо-економічна діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а й за рахунок основних фондів. Основні засоби є невід’ємною частиною економічних активів підприємства. Відмінною особливістю основних засобів є їх багаторазове використання у виробничому процесі і тривале зберігання в їх первісному вигляді.

Під впливом виробничого процесу та зовнішнього середовища вони поступово зношуються, і протягом стандартного строку служби їх первісна вартість перетворюється на собівартість продукції шляхом нарахування зносу (амортизації) відповідно до встановлених норм. Вартість виробничого об’єкта достатня для забезпечення функціональної (виробничої) корисності проекту протягом усього строку його служби (тобто майно належить до основного засобу, який може виконувати свої функції і приносити прибуток своєму власнику протягом цього періоду).

Основні засоби беруть участь у виробничому процесі протягом тривалого часу (у багатьох виробничих циклах), зберігаючи свою первісну форму і характеристики, але поступово зношуються і переносять свою вартість на продукцію, що випускається. Згідно з принципами бухгалтерського обліку, вартість виробничих об’єктів повинна бути рівномірно розподілена протягом очікуваного періоду їх експлуатації шляхом віднесення (списання) на звітний період, протягом якого ці об’єкти будуть мати виробничу корисність (спроможність).

Значний внесок у розвиток теоретичних засад щодо вирішення проблем і методики обліку, порядку оцінки, основних засобів на підприємствах України, внесли, зокрема, вчені – економісти Білуха М.Т., Голов С.Ф., Голованов О.М., Гомберг Л.І., Завгородній В.П., Линник В.Г., Кужельний В.М., Палій В.Ф., Олійчук М.Ф., Сопко В.В., Сук Л.К., Чумаченко М.Г. та ін.

Метою дослідження є вивчення обліку надходження основних засобів та обґрунтування напрямків вдосконалення обліку в умовах реформування системи бухгалтерського обліку.

Відповідно до цільової спрямованості курсової роботи передбачено послідовне вирішення таких завдань:

1. дослідження економічної сутності основних засобів;
2. дослідження питання оцінки основних засобів в ринкових умовах господарювання;
3. вивчення практики організації бухгалтерського обліку надходження основних засобів на підприємствах галузі та визначення напрямків його удосконалення, стосовно до вимог національних стандартів.

Об’єктом дослідження є облік надходження основних засобів на підприємстві ПП «Софіра».

Предмет дослідження є теорія і практика ведення обліку та аудиту основних засобів на підприємстві.

Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. 

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Містить 19 таблиці, 2 рисунки. Основний зміст роботи викладений на 42 сторінках.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1. Економічна сутність, класифікація, оцінка та визнання основних засобів

 

Матеріально-технічна база формується за допомогою технічних засобів підприємства. Процес відтворення, поповнення та оновлення залежить від раціонального та ефективного обліку основних засобів. Чи зможе підприємство забезпечити конкурентоспроможними трудовими ресурсами, що відповідають вимогам сучасного ринку, також залежить від ефективного обліку основних засобів підприємства. Основні засоби – матеріальні активи, що перебувають у розпорядженні компанії з метою виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або виконання адміністративних і соціально-культурних функцій. Очікується, що вони будуть використовуватися (експлуатації) протягом періоду більше одного року [12, с. 55].

Критерії визнання основних засобів є такими ж як і для всіх інших активів, а саме:

1) матеріальність (існує матеріальна форма);

2) призначення (використовувати їх при виробництві або постачанні товарів, наданні послуг, здачі в оренду іншим особам або виконанні адміністративних і соціально-культурних функцій);

3) термін корисного використання (більше одного року або один робочий цикл, якщо більше одного року) [15].

Додаткові критерії визнання використовуються при розподілі тільки одного набору основних засобів – критерії вартості: малоцінні необоротні матеріальні активи, що відображаються на рахунку 112. Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні характеристики проектів у складі малоцінних позаоборотних основних активів. Підприємства можуть використовувати спрощений метод для розрахунку амортизації основних засобів з меншою визнаною вартістю.

Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» та Інструкцією №291 «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», матеріальні активи відносяться до основних засобів, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, оренди іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Такі активи вважаються основними, якщо очікуваний строк їх корисного використання (експлуатації) перевищує 1 рік, або операційний цикл, якщо він довший за рік.

Згідно з П(С)БО 7, визначення основних засобів містить поняття «використовуються для здійснення соціально-культурних функцій», що дає можливість включати в основні засоби для цілей фінансової звітності об’єкти, не призначені для виробництва. Згідно з П(С)БО 7, підприємство самостійно визначає, що відносити до основних засобів, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству приймати рішення щодо включення до складу основних засобів саме тих видів МШП, які найбільш відповідають поняттю «використовуються для здійснення соціально-культурних функцій» з економічної точки зору [16].

Зважаючи на те, що ОЗ є активом, його можна відображати в балансі тільки за двох умов:

1. існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;
2. оцінка ОЗ може бути достовірно визначена.

Виходячи з визначення П(С)БО 7, основні засоби використовуються:

1. в процесі виробництва;
2. в процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;
3. для надання в оренду іншим особам;
4. для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

Щодо достовірної оцінки, П(С)БО 7 рекомендує використовувати історичну собівартість і справедливу вартість для оцінки вартості ОЗ.  Історична собівартість ОЗ визначається на етапі первісної оцінки ОЗ і включає в себе такі складові:

1. фактичну вартість об’єкта основних засобів;
2. вартість усіх податків та зборів, що включаються до ціни товару, за винятком ПДВ;
3. витрати на транспортування;
4. витрати на державну реєстрацію та інші витрати.

До складу первісної вартості основних засобів не включаються такі витрати, як:

1. витрати на сплату відсотків за кредит, отриманий на придбання ОЗ;
2. понаднормативні суми відходів;
3. понаднормативні витрати на оплату праці;
4. загальновиробничі та адміністративні витрати [16].

Справедлива вартість ОЗ розуміється як вартість ОЗ, яка може бути отримана в результаті обмінних операцій між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Згідно з додатком до П(С)БО 19 «Об`єднання підприємств», правильна оцінка ОЗ визначається наступним чином:

1. земля і будівлі – оцінюються за їх ринковою вартістю;
2. машини і обладнання – оцінюються за їх ринковою вартістю. Якщо немає даних про ринкову вартість, то вони оцінюються за їх переоціненою вартістю (сучасна собівартість придбання) з урахуванням зносу на дату оцінки;
3. інші основні засоби – оцінюються за їх переоціненою вартістю (сучасна собівартість придбання) з урахуванням зносу на дату оцінки.

Як ринкова вартість, можуть бути використані дані про біржову вартість, дані прайс-листів тощо. Це твердження засноване на принципі обачності, відповідно до якого методи оцінки, що використовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати переоцінці активів. Експертні оцінки основних засобів незалежними експертами можуть завищувати їх вартість (вартість відтворення в сучасних умовах і цінах) [17]. Згідно з вимогами Інструкції № 291, бухгалтерський баланс майна, придбаного за гроші або побудованого підрядником, ґрунтується на його первісній вартості (історичній собівартісті), і при переоцінці майна використовується справедлива оцінка, а майно набувається самостійно на момент будівництва, коли майно набувається безкоштовно або як внесок до статутного фонду, а також при бартері з ОЗ [8].

Оцінка споруджуваного власними силами (господарським способом) ОЗ проводиться із застосуванням історичної собівартості. У той же час початкова вартість включає в себе прямі і накладні витрати, пов’язані з таким спорудженням. Початкова вартість таких об’єктів не включає витрати на понаднормову роботу, витрати на понаднормову робочу силу і відсотки за кредитом, пов’язані з таким спорудження. Крім того, історична вартість таких об’єктів не повинна перевищувати їх справедливу вартість. Крім того, позитивна різниця між історичною вартістю і справедливою вартістю відноситься до структури витрат компанії і відображається у Звіті про фінансові результати [18].

Згідно з П(С)БО 7 існує такий різновид ОЗ, які обов’язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об’єкти відносяться до кваліфікованих активів. Наприклад, кваліфіковані активи – це будівлі і споруди, побудовані професійними компаніями на замовлення. Коли формується вартість кваліфікованих активів, витрати на виплату відсотків за кредитами, отриманими для виробництва кваліфікованих активів, включаються до їх первісної вартості [2, с. 148].

У процесі господарської діяльності можуть проводитися роботи з технічного обслуговування, модернізації та інші види робіт з ОЗ. Згідно з П(С)БО 7, якщо підприємство ремонтує обладнання і, отже, планує відновити його початкові ресурси, підприємство не буде збільшувати балансову вартість обладнання незалежно від вартості такого ремонту, але відобразить такі витрати як частина витрат звітного періоду. Якщо така работа передбачає модернізацію або інше удосконалення об’єкта основних засобів, передбачається, що функція об’єкта буде поліпшена, тому економічні вигоди від його використання зростуть, тоді вартість таких поліпшень збільшує балансову вартість таких об’єктів [19, с. 50].

Під час господарської діяльності, згідно з П(С)БО 7, підприємство має право на переоцінку (додаткову оцінку, зниження ціни), якщо балансова вартість об’єкта істотно відрізняється (більш ніж на 10%) від його справедливої вартості. Якщо балансова вартість об’єкта збільшується (переоцінка) в результаті переоцінки, сума переоцінки відображається в колонці «Інший додатковий капітал». Якщо результатом переоцінки є зменшення балансової вартості (уцінка), сума амортизації відображається як витрата [11, с. 66].

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкова вартість об’єкта ОЗ при черговій дооцінці вартості цього об’єкта ОЗ входить у состав доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ і вказаним перевищенням у складі другого додаткового капіталу. У разі наступної оцінки залишкової вартості майна частина раніше переоціненої суми, яка перевищує раніше оцінену суму залишкової вартості майна, буде використана для зменшення другого додаткового капіталу, включаючи різницю між сумою наступного (останнього) залишкового капіталу оцінка вартості об’єкта нерухомості та перевищення витрат, зазначених протягом звітного періоду [3, c. 56].

Таким чином, у більшості випадків основні засоби становлять найбільш важливу частину майна організації. Достовірність даних обліку основних засобів визначає надійність інформації про фінансовий стан всієї організації. Крім того, необхідною умовою раціональної організації обліку основних засобів є їх класифікація. У ньому основна увага приділяється загальним характеристикам усіх секторів національної економіки – виявленню різних груп основних засобів та їх об’єднанню за допомогою загальних функцій у виробничому процесі, що має важливе значення для бухгалтерських організацій. Таким чином, основні засоби поділяються на групи, які обліковуються та контролюються за допомогою рахунків бухгалтерського обліку. Це також забезпечує єдність угруповання різних секторів економіки за типом об’єкта, що дозволяє порівнювати бухгалтерські показники різних підприємств.

 

1.2. Документальне оформлення операцій з обліку основних засобів

 

Бухгалтерський облік основних засобів забезпечує:

1. контроль за зберіганням основних засобів;
2. воєчасне, правильне документальне відображення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення із цеху в цех, із складу в склад тощо, ефективне використання, вибуття (ліквідація, реалізація);
3. своєчасне (щомісячне) відображення в обліку зносу (амортизація) основних засобів;
4. відображення в обліку витрат на ремонт основних засобів;
5. виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів [22, c. 134].

Порядок ведення бухгалтерського обліку основних засобів передбачено таким нормативним актом: наказом Міністерства статистики України № 352 від 09.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку». Цим наказом Міністерство статистики затвердило стандартний формат основних облікових документів з обліку основних засобів, який набрав чинності з 1 січня 1996 року, переглянутий та доповнений [20, с. 342].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!