Курсова робота “Фізична терапія при подагрі”

Анотація

В даній роботі  розглянуто основні та загальнi вiдомостi про подагру, та причини  виникнення цього захворювання. Оглянуто та проаналізовано існуючі програми фізичної реабілітації пацієнтів з подагрою. Основну увагу зосереджено на основних принципах фізичної реабілітації, головних методах фізичної реабілітації (ЛФК, механотерапія, фізіотерапія, масаж, дієтотерапія). Також наведено перелік рекомендацій, які оптимізують повсякденну діяльність пацієнта.

Ключові слова: фiзична реабiлiтацiя, подагра, подагричний артрит,  ЛФК, механотерапiя, фiзiотерапiя, реабілітація.

 

Abstract

In this work, basic and general information about gout and the causes of this disease are considered. The existing physical rehabilitation programs for patients with gout were reviewed and analyzed. The main attention is focused on the main principles of physical rehabilitation, the main methods of physical rehabilitation (exercise, mechanotherapy, physiotherapy, massage, diet therapy). There is also a list of recommendations that optimize the patient’s daily activities.

Key words: physical rehabilitation, gout, gouty arthritis, exercise therapy, mechanotherapy, physiotherapy, rehabilitation.

 

 ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

Актуальність проблеми. Зростання захворюваності на подагру за рахунок збільшення екзо- та ендогенних пуринів, зменшення віку дебюту патології, погіршення якості життя та рання інвалідизація хворих, підвищення ризику розвитку кардіальних та нефрологічних захворювань і смертності зумовлює актуальність проблеми подагри. На подагру хворіють до 3% загальної популяції світу, переважно чоловіки у середньому віці та жінки — в похилому. Серед пацієнтів з подагрою співвідношення чоловіків до жінок становить 4:1. Останнім часом внаслідок нових досягнень у галузі фундаментальних наук розширилися знання щодо особливостей патогенезу і лікування подагри. Приділяється велика увага пошуку нових методів фізичної терапії для лікування та реабілітації пацієнтів як із гострим подагричним артритом, так і з його хронічною формою.

На сьогодні в літературі існує велика кількість наукових джерел, присвячених вивченню гіперурикемії, що розвивається не лише при подагрі, а й при інших патологічних станах, зокрема, існує взаємозв’язок між рівнем сечової кислоти та розвитком метаболічного синдрому, ожирінням, інсулінорезистентністю, артеріальною гіпертензією, прийомом діуретиків і низьких доз ацетилсаліцилової кислоти, надлишковим уживанням алкоголю, літнім віком та нирковою недостатністю.

Завдання реабілітації при подагрі полягає в покращенні якості життя пацієнтів, зниженні ризику ускладнень та повторного виникнення подагри, покращенні рухомої активності та зменшенні болю. Для досягнення цих цілей, реабілітаційна програма повинна включати комплексний підхід, що включає фізичну терапію, дієту, лікування та профілактичні заходи. Таким чином, вибір теми зумовлений як поширенням захворюваності на подагру, так і  значним порушенням функції суглобів, периартикулярних тканин при мікрокристалічних артритах, що створює медико-соціальну проблему. Відповідно до зазначеного, сформульована тема роботи.

Мета дослідження – проаналізувати  наукову методичну літературу фізичної терапії для пацієнтів, хворих на подагру та на основі аналізу здійснити підбір фізичних вправ для подолання головних проблем на етапі реабілітації.

Завдання дослідження:

1. Ознайомитися з загальними відомостями про подагру, проаналізувати дані щодо поширення подагри в Україні та світі, розглянути методи діагностики, лікування та профілактики подагри за даними літературних джерел;
2. Дослідити механізм та лікувальну дію фізіотерапії, санаторно-курортного лікування та фізичних вправ на організм людини при подагрі, провести аналіз застосовуваних методик фізичної терапії у реабілітації хворих з подагрою.
3. Розробити комплекс вправ фізичної реабілітації для хворих на подагру, з метою зменшення болю та покращення стану пацієнтів.

Методи дослідження: аналіз актуальної наукової літератури, та oпрацювaння oтриманої нами інформації, синтез, узагальнення, класифікація, абстрагування; емпіричні: цілеспрямоване медичне спостереження.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Містить 10 таблиці, 6 рисунки, 6 додатків. Основний зміст роботи викладений на 37 сторінках.

 

РОЗДІЛ І. ПОДАГРА: АНАЛІЗ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ХВОРОБУ

 1.1. Поняття та загальні відомості про хворобу

 

Подагра – це системне захворювання, що характеризується запальними реакціями на відкладеннях кристалів моноурату натрію у пацієнтів із гіперурикемією (ГУ), спричиненими зовнішніми факторами та/або генетичними факторами [13, с. 34]. Підвищений рівень уратів у крові є причиною розвитку подагри, запального артриту, спричиненого накопиченням кристалів MUN у суглобах. До 80% уратів в організмі людини утворюється в результаті ендогенного метаболізму пуринових основ, а близько 20% утворюється при надходженні пурину із зовнішнього світу з їжею (див. рис. 1.1). SC є кінцевим продуктом розпаду пурину [8, с. 8].

Рис. 1.1 Уратний гомеостаз людини [5, с.32]

 

Раніше гіперурикемією вважали рівнем сечової кислоти >420 мкмоль/л, момент, коли відбувається перенасичення уратів у сироватці крові та починають утворюватися кристали сечової кислоти (UC). Сьогодні, згідно з рекомендаціями Європейської ліги проти ревматизму для діагностики подагри, рівень сечової кислоти >360 мкмоль/л (6 мг/дл) вважається гіперурикемією. Ця позиція базується на результатах кількох досліджень, які показують, що у чоловіків з рівнем сечової кислоти > 360 мкмоль/л ризик подагри підвищується в 4 рази, а у жінок – у 17 разів [8, с.10].

Тофуси – це мікроскопічні відкладення кристалів моноурату натрію (MUN) в органах і тканинах. Порушення пуринового обміну (гіперурикемія) не те саме, що подагра. Таким чином, гіперурикемія досить поширена серед населення і в більшості випадків протікає безсимптомно (безсимптомна гіперурикемія), тоді як подагра розвивається лише у деяких пацієнтів. В основі розвитку подагри лежить уратний дісметаболізм, що приводить до збільшення рівня сечової кислоти в сироватці крові – гіперурикемії та відкладення солей CК (уратів) в органах і тканинах (табл.1.1) [4, с.32].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!