Курсова робота ” Формування навичок письмових обчислень у молодших школярів “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСНОВНИХ АРЕФМЕТИЧНИХ ДІЙ В ПОЧАТКОВОМУ КУРСІ МАТЕМАТИКИ 

1.1 Основні програмові завдання та їх аналіз щодо обчислювальних навиків 

1.2 Типи арифметичних дій та основні етапи їх вивчення у початковому курсі математики 

1.3. Формування різних груп обчислювальних прийомів 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ НАВИЧОК І ВМІНЬ 

2.1 Методика складання та вивчення таблиць додавання і віднімання 

2.2 Раціональні способи усних обчислень 

2.3 Обґрунтування та аналіз проведеного експерименту 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

              

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Математика в початковій школі має як практичне, так і духовне значення. Насамперед, курси математики початкової школи забезпечують подальше вивчення математики середньої школи. Математичні знання, отримані в початковій школі, необхідні в повсякденному житті, при вивченні інших дисциплін, для розуміння повідомлень ЗМІ. Молодші учні отримують перше уявлення про принципи і закони, що лежать в основі математичних чинників, які вивчаються. В основному це стосується десяткової системи числення і властивостей арифметичних дій. Найважливішою частиною початкового етапу є оволодіння обчислювальними вміннями і навичками.

Більшість питань у математичній освіті має бути засвоєна в початковій школі на такому рівні, щоб вона стала надбанням учня на все життя. Вирішення питань програми з математики для початкових класів дозволяє підготуватися до поглибленого вивчення відповідного матеріалу в наступних класах.

Важливим завданням математики в початковій школі є розвиток пізнавальних здібностей дитини. Серед них – необхідність розвитку здатності спостерігати і порівнювати, виділяти схожості і відмінності в порівнюваних об’єктах, а також виконувати такі розумові операції, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування і конкретизація.

Основна роль математики полягає в розвитку логічного мислення, формуванні алгоритмічного мислення, навчанні розумовим навичкам (планування, пошук раціональних шляхів, критичне мислення). Формування здібності дітей до логічного мислення тісно пов’язане з розвитком їх точної, акуратної та лаконічної математичної мови. Викладання математики має бути школою виховання характеру та емоційного стану.

Великий внесок у розробку проблеми формування практичних умінь при навчанні математики внесли вчені: П. Р. Атутов, Д. А. Енштейн, М. М. Скаткін, С. М. Шабанов та ін. Необхідність формування навичок і вмінь, які повинні безпосередньо застосовуватися в різних видах практичної діяльності учнів, показано в роботах А. М. Алексюк, Б. В. Гнеденко, В. Г. Зубов, Н. О. Мечинської, В. М. Монахов, А. М. Пишкало, О. Я. Савченко, С. І. Шварцбурд та ін.

Згідно з Державними стандартами початкової загальної освіти за освітньою галуззю «Математика», основою курсу математики в початковій школі є вивчення чисел. Вміст даного курсу: лічба, нумерація і чотири арифметичні дії над цілими невід’ємними числами; початкові знання властивостей натурального ряду чисел і арифметичних дій; початкові знання про дроби.

Вивчення чисел передбачає постійне використання різноманітних завдань, і в процесі їх вирішення учень так чи інакше має справу з певними видами практичної діяльності, пов’язаними з підрахунками і вимірюваннями. Учні знайомляться з основними одиницями величин і вчаться переходити від одних до інших. Важливою умовою ефективного засвоєння математичних знань є формування у молодшого школяра навичок усного обчислення.

Усні обчислення – одна з найбільш ефективних форм організації колективної та індивідуальної роботи учнів на уроках математики. Вони розвивають у учнів увагу, спостережливість, ініціативу та інтерес до своєї роботи. З їх допомогою вчитель встановлює швидкий і ефективний зворотний зв’язок у класі. Це дозволяє своєчасно відстежувати процес набуття знань і навичок учнями.

Діти початкової школи займаються усно, що не тільки покращує їх обчислювальні навички, а й інтегрує теоретичний матеріал, тренує увагу, пам’ять і підвищує мовну культуру. Діти зацікавлені в таких вправах, і їх висока активність у цьому віці може бути досягнута за допомогою усних вправ, які вони сприймають із задоволенням.

Мета роботи – проаналізувати та доповнити способи формування навичок усних обчислень на уроках математики в початковій школі.

Для досягнення мети необхідно було виконати такі завдання:

1) Проаналізувати методичну літературу з проблеми дослідження.

2) Визначити роль і місце усних обчислень на уроках математики.

3) Охарактеризувати методику формування навичок усних обчислень в учнів початкових класів.

4) Розробити і експериментально перевірити добірку завдань для усних обчислень, організувати і провести експериментальне дослідження, проаналізувати його результати.

Об’єкт дослідження – усні обчислення на уроках математики у початкових класах.

Предмет дослідження – методика формування навичок усних обчислень на уроках математики.

База дослідження: Дослідження проводилося в Олексицькій СЗОШ І-ІІ СТ, с. Олексичі в 4-х класах проводився експеримент.

Методи дослідження:  аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у психолого-педагогічній літературі; інтерв’ювання першокласників, спостереження, педагогічний експеримент, якісний і кількісний аналіз результатів експерименту.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, списку використаних джерел, висновків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСНОВНИХ АРЕФМЕТИЧНИХ ДІЙ В ПОЧАТКОВОМУ КУРСІ МАТЕМАТИКИ

1.1. Основні програмові завдання та їх аналіз щодо обчислювальних навиків

 

Математика є важливою частиною шкільної освіти. Аналізуючи, програму даного предмета показує, що вивченню нумерації присвячено майже 20% навчального часу, на арифметичні дії – 63%, з яких 26% припадає на вивчення табличних випадків.

Вчителі повинні сформулювати для учнів уявлення про натуральне число й десяткову систему числення, щоб освоїти зміст і техніку арифметичних дій і розвинути міцні обчислювальні навички.

У процесі вивчення нумерації діти вчаться правильно читати і писати натуральні числа, називати їх у прямому і зворотному порядку, порівнювати їх між собою і швидко називати «сусідів» будь-якого числа. Учні вивчають склад чисел, знайомляться з деякими величинами та їхніми одиницями, вчаться перетворювати іменовані числа і засвоюють ці знання в процесі вирішення завдань [12, с. 17].

Робота над нумерацією та арифметичними діями будується концентрично на початковому курсі. Програма пропонує поступове розширення розглянутих чисел: перший десяток, другий десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові числа (в межах мільйона). У межах першого і другого десятків розглядаються тільки операції додавання і віднімання (табличні випадки і випадки, пов’язані з нумерацією); в інших концентраціях розглядаються всі арифметичні дії. Принцип «концентричності» застосовується в основному до нумерації та арифметичних дій. Інші питання програми вивчаються за лінійним принципом. Тому точніше було б сказати, що програмний матеріал вивчається за концентрично-лінійним принципом.

Побудова курсу передбачає систематичне повторення і поглиблення знань і навичок учнів, що відповідає їх психологічному розвитку [13, с. 8].

У процесі опанування арифметичних дій учні вивчають таблицю арифметичних дій, набувають навичок усного виконання простих обчислень від 100 до 1000 і виконують операції, записані в багатозначних числах. Використовуючи правила порядку виконання дій та властивостей арифметичних дій, учні повинні вміти знаходити значення формули, що містить укладене в дужки вираз від 2 до 4 операцій.

При вивченні додавання та віднімання в межах 10 були визначені наступні теми:

• прийоми додавання і віднімання по одиниці і групами (в порядку ознайомлення), переставна властивість додавання;
• дії додавання і віднімання, зв’язок додавання і віднімання, додавання і віднімання нуля, складання і читання прикладів на основі предметних ситуацій і малюнків;
• таблиці додавання і віднімання в межах 10.

Рішення прикладів на додавання і віднімання незалежно від предметної ситуації буде введено тільки під час вивчення таблиць. Таблиці додавання та віднімання складені з використанням відповідних малюнків предметних множин. Систематичне повторення і варіативність завдань важливі для засвоєння.

Додавання і віднімання в межах 100 згруповані відповідно до їх зв’язку з поняттям «перехід через десяток». Спочатку учні знайомляться з прийомами усного додавання і віднімання без переходу через десяток.

Потім вводиться письмові прийоми виконання дії (без переходів і з переходами через десяток). Останнє відноситься до усного складання і віднімання з переходом через десяток. Всередині кожної групи дії обробляються не одночасно, а послідовно – додавання, а потім віднімання. Крім віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток, спочатку розглядається загальний випадок, наприклад 34 + 52, а потім окремі випадки цієї групи (54 + 3, 2 + 32, 54 + 30, 20 + 41). Такий підхід встановлює загальний алгоритм виконання дій.

Табличне множення і ділення вивчається у 2 – 3 (1 – 2) класах:

• у 2 (1) – множення чисел на 2 і 3 і ділення на 2 і 3;
• у 3 (2) – решта випадків табличного множення і ділення.

Таблиці множення складають на основі відповідних випадків додавання однакових доданків, таблиці ділення – на основі зв’язку дій множення і ділення, тобто з таблиць множення. Опрацювання матеріалу проводиться в такій послідовності: ознайомлення з дією множення, складання і заучування таблиці множення числа 2, ознайомлення з дією ділення, зв’язок дій множення і ділення; складання і заучування таблиці ділення на 2; складання і заучування таблиць множення числа 3 і ділення на 3 і т. д. [4, с 35].

У межах 1000 належна увага буде приділена як усним, так і письмовим способам додавання та віднімання. При вивченні усних прийомів будуть розглянуті випадки дії, які зводяться до дії в межах 100. Основним засобом ілюстрації прийомів усного додавання та віднімання є відповідні форми структурних записів.

У ході вивчення усного множення і ділення розглядаються:

• випадки множення і ділення, пов’язані з числами 1 і 0, 10 і 100;
• традиційні випадки позатабличного множення і ділення в межах 100

(24 • 3, 72 : 6, 64 : 16);

• нескладні випадки дій з трицифровими числами.

Прийоми обчислення, пов’язані з числами 1 і 0, 10 і 100, стають зрозумілими завдяки поясненням з елементами індуктивних доведень. Висновки представлені у вигляді правил, але ці правила не з заучуються дітьми. Інші випадки позатабличного множення і ділення розглядаються на основі відповідних теоретичних положень (правил). У початковій школі, однак, метод складання правила спрямований не на доказ, а на пояснення його як ще одного способу обчислення виразу в дужках. Валідність нового способу підтверджується тільки тією самою відповіддю [14, с. 87].

Письмове множення і ділення вивчається в такій послідовності:

• множення двоцифрових і трицифрових чисел на одноцифрове;
• ділення трицифрових чисел на одноцифрове;
• множення і ділення на двоцифрове число.

На початку повторення матеріалу в 4 (3) класі вводиться множення і поділ на двоцифрові числа. Це дозволяє практикувати ці випадки поділу протягом усього навчального року.

Основним способом пояснення алгоритму дій другого ступеня є зв’язний виклад, що коментує рішення прикладу самим вчителем.

Вивчення додавання і віднімання багатоцифрових чисел дозволяє відрізнити дію натуральних чисел від дії іменованих чисел. Діти вже знайомі зі складанням і відніманням трицифрових чисел, тому знайомство з діями багато цифрових чисел є прямим перенесенням. При формуванні навичок виконання дій слід звернути увагу на перевірку правильності обчислень шляхом застосування оберненої дії. Додавання і віднімання іменованих чисел супроводжується вправами і розглядом вправ та перетворення іменованих чисел [17, с. 153].

Множення і ділення багатоцифрових чисел вивчається в такій послідовності:

• множення на двоцифрове число;
• ділення на одноцифрове число;
• множення чисел, що закінчуються нулями;
• ділення на числа, що закінчуються нулями;
• множення на двоцифрове і трицифрове числа;
• ділення на двоцифрове число.

Варто варіювати методи пояснення нового матеріалу, щоб дітям не доводилося тривалий час бути тільки спостерігачами, зокрема, застосувати самостійне ознайомлення із знаходженням значення виразу за поясненнями, поданими в підручнику [16, с. 20-25].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!