Курсова робота ” Гендерні особливості вибору стратегії поведінки в конфлікті осіб юнацького віку “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ, ЇХ ВПЛИВ НА КОНФЛІКТ 

1.1. Поняття про «гендер» та гендерні стереотипи 

1.2. Поняття про «конфлікт», структура та динаміка конфлікту

1.3. Гендерні конфлікти, як окремий різновид конфлікту та спроби їх запобігання 

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТІ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ 

2.1 Характеристика методів експериментального дослідження 

2.2 Аналіз експериментального дослідження 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Практика показує, що молоді люди не знають, як вирішувати конфлікти, і в їх конфліктних відносинах переважають деструктивні тенденції. Щоб зменшити тяжкість таких явищ і більш продуктивно вирішувати міжособистісні конфлікти, необхідно їх психологічний супровід. Успіх взаємодії з юнаками вчителя та шкільного психолога багато в чому визначається розумінням вікової специфіки конфлікту та вибором відповідних засобів і методів співпраці з ними.

В працях Л. І. Божович, Д. Фельдштейна ядром конфліктної поведінки, що призводить до моральної деформації особистості є не біологічна особливість, а недоліки сімейного та шкільного виховання, тобто психолого-педагогічна занедбаність та пасивність молоді. Молоді люди очікують уваги і розуміння, довіри до дорослих, але недовіра до них створює психологічні бар’єри, нерозуміння, конфлікти.

Д. І. Фельдштейн зазначив, що якщо потреби молоді в інтимно-особистісному спілкуванні задовольняються, то розвиток особистості здійснюється в позитивному напрямку, але потреби молоді у соціально-орієнтованій формі спілкування залишаються незадоволеними, а стихійно-групове спілкування призводить до негативного розвитку особистості молоді. Саме тому необхідно свідомо включати молодь у багатогранну систему діяльності, що забезпечує усунення успішності, нехтування, конфронтації, агресії та пасивності в поведінці.

Однією зі складових конфліктної ситуації є її образ, тобто те, як учасники конфлікту сприймають один одного і ситуацію. Ідея конфлікту і способи його вирішення справляють величезний вплив на спілкування молодих людей, оскільки людина реагує не на реальність, а на те, як вона її собі уявляє. Деталізація цих уявлень і знання гендерних і вікових особливостей необхідні для психокорекційної роботи з різними категоріями молоді.

Висвітлення ролі та значення природи конфлікту міститься у працях таких дослідників як В. В. Бойко, Ф. М. Бородкін, А. А. Єршов, А. Г. Ковальов, Н. М. Коряк, Л. А. Петровська та інші.

Метою дослідження є проведення теоретичного та емпіричного дослідження гендерних особливостей поведінки в конфлікті осіб юнацького віку. Продемонструвати, розробити і протестувати систему психологічних засобів для оптимізації розвитку гендерної толерантності при вирішенні міжособистісних конфліктів в юнацькому віці.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Здійснити теоретичне дослідження з визначення сутності, видів, компонентів, специфіки та механізмів розвитку гендерної конфліктів в юнацькому віці.
2. Підібрати психодіагностичний інструментарій дослідження особливостей гендерної толерантності та схильності до міжособистісних конфліктів в юнацькому віці.
3. Емпірично дослідити специфіку, види, структурні компоненти й механізми гендерної толерантності юнаків і юнок та їх схильність до конфліктної поведінки.

Об’єктом дослідження є міжособистісні конфлікти в юнацькому віці.

Предметом дослідження є гендерні особливості конфліктної поведінки юнаків.

Методи та методики дослідження: теоретичні методи – аналіз, систематизація та узагальнення філософських, психолого – педагогічних положень наукових джерел за визначеною проблематикою; методика «Оцінка конфліктності особистості» (авт. Н. І. Пов’якель, Г. В. Ложкін); методика «Оцінка типового стилю конфліктної поведінки» (авт. К. Томас, адапт. Н. Грішиною).

Експериментальна база: Національна академія внутрішніх справ м. Київ. Вибірку склали 20 юнаків коледжу, з яких 10 дівчат та 10 хлопців, віком 17-21 років.

Структура курсової роботи. Загальний об’єм роботи 36 сторінок, з яких основного тексту 30 сторінок. Робота містить вступ, 2 розділи, 2 таблиць, 2 діаграм, загальний висновок та додатки. Список використаних джерел складає 20 найменувань.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ, ЇХ ВПЛИВ НА КОНФЛІКТ

1.1. Поняття про «гендер» та гендерні стереотипи

 

Життєва позиція людини, світогляд і спрямованість цінностей, у тому числі у сфері сімейних відносин, залежать від багатьох характеристик і відмінностей: індивідуальних, вікових, гендерних і т. д. У психології гендер – це соціобіологічна характеристика, яку люди визначають термінами «юнак» і «юнка». Соціальні психологи вважають, що дві основні причини, за якими люди намагаються відповідати гендерним очікуванням, – це нормативний та інформаційний тиск.

Термін «нормативний тиск» описує механізм, за допомогою якого людина змушена пристосовуватися до громадських або групових очікувань, щоб суспільство не відкинуло його. Інформаційний тиск викликаний тим фактом, що, коли ми намагаємося розширити наші знання про себе і світ і зрозуміти, яку позицію ми повинні зайняти в тій чи іншій соціальній проблемі, ми покладаємося на інформацію, надану іншими, а не на наш власний досвід [2].

У найширшому розумінні ґендер можна визначити так:

• ґендер – це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі.

Поняття, як і людина, має вік і місце народження. Термін «ґендер» народився у Великобританії. У перекладі з англійської ґендер буквально означає граматичний рід – чоловічий, жіночий, середній. Пізніше це поняття стало позначати соціально-сексуальні особливості статі, на відміну від біологічних (генетико-морфологічних, анатомічних, фізіологічних) – з властивими їм особливостями, такими як спосіб життя, поведінка, наміри, прагнення тощо.

Ґендер ставиться не тільки до чоловіків і жінок як до окремих особистостей, але також характеризує відносини між ними як соціально-демографічними групами і загальні гендерні відносини – як реалізуються соціальні ролі жінок і чоловіків, дівчаток і хлопчиків і як вони соціально структуровані. Ґендер відрізняється від поняття «sex», яке інтерпретується як «стать», тобто як здатність або нездатність виношувати й народжувати дітей.

Біологічна стать є природною і біологічно обумовленою різницею між чоловіком і жінкою. Якщо стать задається природно, то ґендер соціально сконструйований і визначається культурою суспільства в певний історичний період. Ґендер характеризує як жінок, так і чоловіків як продукт соціалізації. Ґендер – досить складне поняття, оскільки воно розкриває багатогранний сенс явища [1].

У науковій літературі воно вживається в кількох значеннях:

• ґендер як соціальна роль і культурна інтерпретація чоловічих і жіночих особистісних рис і моделей поведінки, на відміну від біологічних;
• ґендер як набуття соціальності індивідами, які народилися в біологічній категорії жіночої або чоловічої статі;
• ґендер як політика рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок і діяльність зі створення механізмів для їх реалізації.

Багато досліджень показують, що психологічні відмінності між чоловіками і жінками є результатом соціальних і культурних факторів, і ці відмінності виникають і формуються в процесі виховання в сім’ї хлопчиків і дівчаток, під впливом культурних моделей: це «чоловіче», а це «жіноче».

Гендерний стереотип, як і інші типи соціальних стереотипів, є невід’ємними атрибутами повсякденного мислення, самосвідомості та індивідуальної взаємодії в соціальному просторі. Адже при першій зустрічі більшість людей думають, що необхідно використовувати загальні стереотипи чоловіків і жінок, які, на їхню думку, характерні для людини цієї статі, сформовані віком і виявилися дуже живучими – навіть сьогодні вони не знають своїх індивідуальних особливостей. Це відноситься до представників обох статей, незалежно від їх характеристик і віку.

Вчені не згодні з природою і сутністю гендерних стереотипів. Деякі надають стереотипам негативного значення і описують їх як занадто широкі, перебільшені або спрощені помилкові узагальнення, які не сформовані на основі соціального досвіду і містять елементи оцінки. З іншого боку, стереотипи можна розглядати як необхідний і важливий когнітивний процес, який опосередковує поведінку людини і допомагає в її орієнтації.

Гендерні стереотипи, які не відповідають сьогоднішнім реаліям, стають проблемою як для суспільства, так і для окремих людей, оскільки викликають проблеми з формуванням гендерної ідентичності і знижують рівень психологічного здоров’я держави. Щоб вирішити ці проблеми, необхідно вивчити гендерні стереотипи, ставлення до протилежної статі на сучасному етапі розвитку суспільства. Порівняння з традиційним, яке існує вже давно. З’ясування особливостей і закономірностей їх трансформації на тлі зміни гендерних ролей [5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!