Курсова робота ” І.Франко про позакласне читання художніх творів у системі літературної освіти учнів “

ЗМІСТ

         

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕПОХА ІВАНА ФРАНКА

1.1. Короткий біографічний огляд

1.2. Наукова та педагогічна спадщина Івана Франка

РОЗДІЛ 2.  ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ У СИСТЕМІ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ УЧНІВ

2.1. Позакласне читання в сучасній школі

2.2. Педагогічна спадщина українських дидактів кінця ХІХ – початку ХХ століття в контексті питання позакласної та позаурочної діяльності

2.2. Позакласне читання в педагогічній спадщини Івана Франка

2.3. Педагогічні погляди Івана Франка на позашкільну діяльність вчителя-філолога

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. До прогресивних діячів другої половини ХІХ – початку ХХ століття, які здійснили значний внесок у розвиток української  педагогічної науки, творча спадщина яких актуальна і  сьогодні, належить славетний вітчизняний філософ i письменник  Франко Іван Якович. Він уособлює цілу епоху нашої культури, чоловік титанічної працьовитості, універсальної обдарованості, стійкості i незламності. Він жив у надзвичайно бурхливий, складний та суворий історичний час. Його орієнтиром завжди були найвищі ідейно-філософські досягнення тієї  епохи. Основною особливістю творчості Івана  Франка є енциклопедичність, він був і великим поетом, і  прозаїком, і драматургом, і педагогом.

У розв’язанні багатьох проблем педагогіки Іван Якович піднявся значно вище більшості педагогів того часу. Проте, педагогічні ідеї Івана Франка недостатньо відомі сучасним педагогам. Це пояснюється і тим, що вони малодосліджені. Педагогічні ідеї Франка недостатньо висвітлені, навіть, у спеціалізованих підручниках з історії педагогіки, хоча її знання вимагає програма цієї дисципліни. Питання організації позакласного читання – одного із важливих напрямків роботи вчителя-словесника у педагогічній спадщині Івана Яковича, дослідниками оминалося. Знаючи, що уроки позакласного читання сприяють формуванню читацьких інтересів учнів та розвитку їх  читацької самостійності, знаючи їх важливість, будучі переконаним у необхідності читання «правильної» літератури, великий педагог неодноразово звертався до  проблем освітніх програм, підручників, навчальних текстів, бібліотек, і, звісно, позакласного читання.

Вивченню педагогічної спадщини І. Франка присвячені дослідження І.Кравченка [5] М. Гольберга [1], Я. Грицака [2], В. Захарової [3], Г. Паперної [27] тощо. Питання позакласного читання в педагогічній спадщині Івана Яковича та досвід його позаурочної діяльності досліджував В. Микитюк [9]  та [10].

Метою дослідження є висвітлення основних принципів навчання з питань позакласного читання, закладених в педагогічній спадщині педагога і мислителя І. Франка.

Відповідно до об’єкта, предмета та поставленої  мети дослідження поставлено такі завдання:

1. розглянути педагогічні погляди Івана Франка;
2. опрацювати наукові праці з досліджуваної теми;
3. охарактеризувати основні принцип навчання та виховання у педагогічній спадщині Івана Франка;
4. описати вимоги до сучасного уроку позакласного читання;
5. висвітлити питання становлення позакласної і позашкільної освіти в ХІХ столітті;
6. розкрити основні педагогічні ідеї щодо викладання літератури і проведення занять з позакласного читання;
7. з’ясувати значення педагогічних ідей мислителя на сучасному етапі розвитку загальноосвітньої школи.

Об’єктом дослідження є становлення і розвиток педагогічних поглядів та ідей І. Франка з питань позакласної роботи вчителя-філолога.

Предметом дослідження є педагогічні погляди видатного українського філософа і письменника.

Методи дослідження. У процесі роботи були використані загальнонаукові методи системного аналізу, історичний метод, формально-логічний, діалектичний, наукової абстракції, класифікації, порівняльного аналізу.

Практичне та теоретичне значення роботи полягає в тому, що дане дослідження дозволить більш докладно розглянути педагогічні погляди Івана Франка на проблему позакласної діяльності на уроках літератури. Теоретичні положення можуть бути використані при написанні доповідей, рефератів, наукових статей, при виробленні власної методики організації читання.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (19 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 39 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ЕПОХА ІВАНА ФРАНКА

1.1. Короткий біографічний огляд

 

27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі Самбірського округу (нині село Івана Франка Дрогобицького району Львівської області) народився Іван Франко.  Іван Якович народився, жив і діяв на терені Галичини, яка в той час перебувала під владою Австро-Угорщини, у якій зв’язок із західноєвропейськими культурними осередками був ближчий, національно-суспільне життя мало більш організований характер, у якій культурно-історичний процес протікав без помітних перерв, криз чи й катастроф, що було так притаманне для того процесу на Наддніпрянщині.

У Галичині  був мінімум політичних прав, була, хоч і досить звужена, свобода національної й особистої індивідуальності також було національне шкільництво. Значну  роль у формуванні малого Іванка відіграв батько –  знаний навкруги коваль. Кузня батька  стала для майбутньому  письменнику першою школою, а батьківські оповідання – незабутніми першими уроками.

У 1862 році  Іван Франко вступив на навчання  до школи у сусідньому  селі Ясениця-Сільна. У початковій школі, протягом двох років, він навчився рахувати і писати, читати німецькою і польською мовами. Навчання було продовжене у школі монахів-василіян міста Дрогобича. На дев’ятому році життя у родині майбутнього гені сталося страшне горе – смерті батька, порадника і друга. Втративши батька, Франкові довелося заробляти на життя, написанням творів однокласникам.

У 1875 році випускник Дрогобицької гімназії стає студентом філософського факультету Львівського університету. Його звільнили від плати за навчання та призначили йому заохочувальну стипендію. Там, серед університетських студентів, юнак зустрів нових друзів, а незабаром приєднався до редакції журналу «Друг». Всього за два роки перебування у Львові Іван Франко став видатним громадським діячем, до його голосу почали  прислухатись і друзі, і недоброзичливці.

Навколо нього почала гуртуватись прогресивна молодь, яка стала новою силою у Галичині і створила революційний гурток. В той час багато уваги Іван Якович приділяв перекладацькій діяльності та  популяризації творів революціонерів. Така діяльність стала приводом для ув’язнення письменника. За грати львівської в’язниці Франко потрапив у 1877 році. Це був перший, але не останній арешт.

Після звільнення Іван Якович почав видавання брошур із серії «Дрібна бібліотека». Ці досить дешеві книжки, мали бути доступними навіть бідним робітникам і селянам, у популярній формі мали знайомити народ з досягненнями культури і науки, сприяти його духовному розвиткові.

Видавнича робота Франка була лише частиною його праці. Іван Якович відвідував лекції в університеті, приймав участь у виданні газети «Рraca», виступав з лекціями перед робітниками,  займався перекладом, самотужки вивчав англійську та французьку мови.  Франко не має собі рівних за обсягом перекладеного у світі. Мало хто з авторів міг  вільно писати трьома мовами: українською, німецькою, польською, а перекладати із чотирнадцяти мов.

Складні життєві обставини та колосальна духовна напруга похитнули здоров’я Івана Яковича. В останні роки життя він страждав від тяжкої нервової хвороби – контрактури рук, яка призвела до паралічу пальців. Та поет і надалі продовжував працювати і творити, надиктовував тексти сину Андрію, місцевим вчителям, писав ногами і зубами.

 

РОЗДІЛ 2. ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ У СИСТЕМІ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ УЧНІВ

2.1. Позакласне читання в сучасній школі.

 

Уроки позакласного читання принципово відрізняються від уроків класного читання та мають власну специфіку: на таких уроках вирішуються інші задачі. Це, з одніого боку, відносно вільні уроки, покликані на розвиток читацьких інтересів, кругозору дітей, їх естетичних смаків та почуттів, уявлення та творчості. Але, з іншого боку, на цих уроках теж  виконуються визначенні програмою вимоги, формуються вміння та навички, активного читача. Учні з нетерпінням чекають урокв позакласного читання, готуються до них, тому ці уроки мають бути цікавими, стати справжнім святом книжки,

Ефективність уроку позакласного читання залежить, передусім, від якісної підготовки вчителя до проведення заняття. Ця підготовка повинна включати в себе таких чотири етапи:

1. Ознайомлення з психолого-педагогічною та науково-методичною літературою з питань формування навичок читацької компетентності.
2. Ознайомлення із списком рекомендованої літератури для учнів певної вікової категорії. Вивчення фондів бібліотек та добір творів для уроків позакласного читання.
3. Перспективне планування:

• тематики уроків позакласної читання;
• типів уроків: традиційний і нетрадиційний ( інтегровані уроки, квізи, уроки-подорожі тощо);
• видів уроків: авторський, жанровий, тематичний. 4. складання конспектів уроків.

Вчитель має врахувати, що уроки позакласного читання мають свої специфічні освітні цілі:

• забезпечення систематичного ознайомлення дітей із тим переліком книг, які відповідають їхньому віку;
• допомога учням засвоєння закономірностей та загальних особливостей, за якими групуються книги;
• виховання активних читачів через розвиток читацької самостійності учнів.

Читацька самостійність характеризується, з одного боку, наявністю мотивів у читача, які змушують його звертатись до книг, а з іншого, наявністю компетенцій, які надають йому можливості із найменшою витратою часу і сил реалізувати свої читацькі бажання. Обєктивним показником читацької самостійності здобувача освіти є стійка самостійність та здатність читати усвідомлено обрані книжки.

На кожному уроці позакласного читання має вестися облік того, що учні самостійно прочитали. Діти мають принести книжки, які вони читають зараз, або вже прочитали, кілька учнів коротко мають розповісти про свої прочитані книги. Вчитель має створити  на уроці таку ситуацію, в якій виникне взаємний обмін думками, якй, можливо, продовжиться і поза уроком.

На кожному уроці позакласного читання мають бути передбачені спеціальні вправи, які спрямовані на формування в учнів навичок самостійної читацької діяльності:

• відтворення змісту книги за епізодами, за планом;
• звертання до довідкової літератури та матеріалів із періодики;
• засвоєння закономірностей: автор – книги; тема – книги тощо).

Усі уроки позакласного читання мають містити елементи аналізу прочитаного оповідання або у формі бесіди, або у формі вільних висловів. На кожному уроці має додаватися щось нове в читацьких вміннях: вміння знайти відомості про автора, вміння зорієнтуватися в книжці за її заголовком, вміння створити виставку, вміння писати відгук по книжці або вести читацький щоденник тощо.

На уроках позакласного читання рекомендують використовувати такі прийоми та методи роботи: бесіда, словникова робота, переказ прочитаного, виразне читання вголос.

І головне, вчитель має пам’ятати: кожен урок – це творчість вчителя та школярів, і чим  вони різноманітніше, тим більше успіхів досягає вчитель зі своїм класом.

 

2.2. Педагогічна спадщина українських дидактів кінця ХІХ – початку ХХ століття в контексті питання позакласної та позаурочної діяльності.

 

Дослідження з історії української педагогічної думки засвідчують, що етапом становлення позакласної роботи можна вважати кінець XIX століття, коли позакласна робота, як і позашкільна, стали складником державної системи освіти. Протягом цього періоду позакласна робота реалізується під час активного розвитку масово-політичних і культурно-освітніх заходів, створюються численні учнівські гуртки, студії, майстерні, дитячі творчі колективи.

Основи для розроблення проблеми організації позакласної роботи  вчителя-філолога були закладені Іваном Огієнком, який вважав добре організовану позашкільну (позакласну) роботу одним із могутніх двигунів розвитку рідної мови. На думку вченого, її фундаментальними засадами повинні бути залучення народу до активного використання рідної мови в усіх 12 видах мовної комунікації; організація широкої мережі популярних курсів літературної мови для широкого громадянства: заснування й підтримка «Гуртків плекання рідної мови»; поширення товариствами позашкільної освіти знань найголовніших рідномовних обов’язків.

Підтвердженням цього є аналіз праці «Наука про рідномовні обов’язки», у якій автор подав цілісну систему настанов щодо позакласної та позашкільної мовно-освітньої роботи для найрізноманітніших за віковими, соціальними та професіональними показниками верств українського громадянства, розкрив конкретні механізми організації та функціонування шкільних і позашкільних мовних товариств, гуртків тощо.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!