Курсова робота “Комунікативне викладання мови для студентів ВНЗ”

ABSTRACTO

 

Este trabajo final contiene un análisis en profundidad de los métodos comunicativos de enseñanza de idiomas en instituciones de educación superior. El enfoque comunicativo se considera el método más eficaz de aprendizaje de idiomas en las universidades debido a su énfasis en los nuevos desarrollos de la lingüística comunicativa y su capacidad para mejorar el aprendizaje de idiomas.

El estudio enfatiza la importancia de la comunicación como un proceso complejo de varios niveles que incluye la interacción individual, el procesamiento de la información, las relaciones interpersonales, la influencia mutua y la comprensión mutua. El desarrollo de la competencia comunicativa de una persona conduce a la formación de su cultura comunicativa, que incluye características psicológicas, razonamiento y actitudes sociales.

La efectividad del dominio del idioma en el proceso de estudio universitario y actividad profesional depende de la preparación psicológica de una persona para el aprendizaje del idioma y su uso, de la capacidad de usar las propias habilidades. El uso de materiales auténticos en un enfoque comunicativo ayuda a los estudiantes a aprender sobre la función del idioma en el entorno del idioma nativo, información lingüística y regional, comportamiento relacionado con las tradiciones populares, estructuras sociales y etnicidad.

A pesar de la gran cantidad de trabajos científicos y lineamientos metodológicos sobre el uso de la pedagogía comunicativa, la etapa actual de desarrollo social exige la adecuación y modernización del proceso de educación comunicativa a los requerimientos de los procesos de integración. El valor del enfoque comunicativo radica en su capacidad para individualizar objetivos y contenidos, métodos y medios de aprendizaje.

Palabras clave: competencia comunicativa, motivación, métodos tradicionales de enseñanza, modelo, eficiencia, investigación científica, tecnologías informáticas.

 

АНОТАЦІЯ

 

Дана курсова робота містить поглиблений аналіз комунікативної методики навчання мови у вищих навчальних закладах. Комунікативний підхід вважається найефективнішим методом вивчення мови в університетах через акцент на нових досягненнях комунікативної лінгвістики та здатність покращувати вивчення мови.

У дослідженні підкреслюється важливість спілкування як складного багаторівневого процесу, що включає індивідуальну взаємодію, обробку інформації, стосунки між людьми, взаємовплив і взаєморозуміння. Розвиток комунікативної компетентності особистості веде до формування її комунікативної культури, яка включає психологічні особливості, міркування, соціальні установки.

Ефективність володіння мовою в процесі навчання у ВНЗ і професійної діяльності залежить від психологічної підготовки людини до вивчення мови та її вживання, від уміння використовувати свої можливості. Використання автентичних матеріалів у комунікативному підході допомагає учням дізнатися про функцію мови в рідномовному середовищі, мовну та регіональну інформацію, поведінку, пов’язану з народними традиціями, соціальними структурами та етнічною приналежністю.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і методичних вказівок щодо використання комунікативної педагогіки, сучасний етап суспільного розвитку вимагає адаптації та модернізації процесу комунікативної освіти до вимог інтеграційних процесів. Цінність комунікативного підходу полягає в його здатності індивідуалізувати цілі та зміст, методи і засоби навчання.

Ключові слова: комунікативна компетенція, мотивація, традиційні методики навчання, модель, ефективність, наукові дослідження, комп’ютерні технології.

 

ЗМІСТ

 

АНОТАЦІЯ 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНЕ ВИКЛАДАННЯ МОВИ 

1.1. Історія виникнення методу 

1.2. Мета комунікативного методу викладання мови 

1.3. Суть комунікативного методу 

1.4. Принципи, на яких заснований комунікативний метод 

1.5. Переваги та недоліки комунікативного підходу при вивченні іноземних мов у ВНЗ 

РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ВИКЛАДАННЯ МОВИ У ВНЗ 

2.1. Засоби реалізації комунікативного підходу до викладення мови у ВНЗ 

2.2. Роль викладача при вивченні мов за комунікативним підходом 

2.3. Застосування інтернет ресурсів для вивчення мови студентами ВНЗ 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 ВСТУП

 

Ця курсова робота є дослідженням комунікативного методу навчання мови у ВНЗ, як важливого, найбільш доцільного та ефективного методу навчання. Актуальність дослідження полягає у тому, метод комунікативності в даний час є основною платформою, світовою методикою вивчення мови у ВНЗ та зумовлена необхідністю процесу, висвітлення нових досягнень в комунікативній лінгвістиці, удосконалення навчання мови.

Комунікація – це складний багаторівневий процес, який одночасно може бути процесом індивідуальної взаємодії, інформаційним процесом, стосунками між людьми і процесом взаємовпливу між людьми, а також процесом взаємного розуміння.  Розвиток комунікативної компетентності людини веде до формування її комунікативної культури. Комунікативна культура включає в себе наступні компоненти – психологічні особливості людини, особливості міркування та соціальні установки (інтерес до комунікативного процесу, мотивацію). Ефективність володіння мовою в процесі навчання у ВНЗ і професійної діяльності значною мірою залежить від психологічної підготовки людини до вивчення мови та її використання, від вміння людини використовувати свої можливості.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і методичних вказівок з використання комунікативної педагогіки, сучасний етап суспільного розвитку, який характеризується активізацією інтеграційних процесів висуває серйозні вимоги до адаптації та модернізації процесу комунікативного навчання. В процесі оволодіння мовою студенти засвоюють матеріал, який демонструє функцію мови в рідномовному середовищі, мовну поведінку носіїв мови в різноманітних комунікативних ситуаціях та розкриває особливості поведінки, пов’язані з народними традиціями, соціальними структурами, етносом. Це здійснюється за допомогою автентичних матеріалів (оригінальних текстів, аудіозаписів, відеоматеріалів), які є нормативними з точки зору мовного оформлення та містять лінгвокраїнознавчу інформацію. Цінність комунікативного підходу полягає в його здатності індивідуалізувати цілі та зміст, методи і засоби навчання.

Комунікативна компетенція – це здатність студента добирати та реалізовувати програми мовленнєвих дій на основі вміння орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, тобто вміння оцінювати ситуацію, враховуючи тему, завдання, комунікативні установки учасників у процесі спілкування. Комунікативний метод, що ґрунтується на комунікативному підході до вивчення мов, увібрав все позитивне, що було в традиційних методах, та розвивається з врахуванням сучасних вимог.

Об’єкт дослідження – комунікативний метод викладання мови у ВНЗ, як важливий та найбільш ефективний метод навчання.

Предметом дослідження є питання ефективного розвитку навичок мовного спілкування у студентів ВНЗ, які при вивченні мови стикаються із з багатьма проблемами на етапах освоєння лексики та обговорення. Розглянуто переваги та недоліки вивчення мови

Мета дослідження: охарактеризувати пряму взаємозалежність результатів навчання мови від застосування сучасних комунікативних технологій.

Завдання дослідження:

1. проаналізовати джерела виникнення комунікативного методу навчання, його мету, суть, принципи, переваги та недоліки;
2. розглянути засоби реалізації комунікативного підходу до викладення мови у ВНЗ, охарактеризувати роль викладача при вивченні мови за комунікативним підходом;
3. розглянути значення електронних засобів навчання в освітньому процесі та приклади їх впровадження у вивченні мови.

Матеріал дослідження – використання та вивчення вітчизняних та зарубіжних робіт вчених, психологів, лінгвістів та викладачів: Ноама Хомського – відомого американського лінгвіста, одного з великих мислителів сучасності; Джереми Хармера – автора педагогічних компендіумів; Джона Ричарда – англійського економіста; Пассова Ефіма Ізраїлевича – лінгвіста, спеціаліста у галузі методик мовної освіти; Зимньої Ірини Олексіївни – педагога і вченого, психолога, доктора психологічних наук; Тарнопольського Олега Борисовича – доктора педагогічних наук; Морської Лілії – доктора педагогічних наук, професора.

Методами дослідження є ресурси в мережі Інтернет та їх аналіз.

Теоретична основа дослідження. Теоретична значущість курсової роботи полягає в освоєнні автором методики комунікативного викладання мови та наданні своїми зусиллями допомоги викладачам та студентам у вирішенні гострих питань.

Практична значення дослідження.  У курсовій роботі розглянуті деякі способи реалізації комунікативного підходу до викладення мови у ВНЗ та їх застосуванні в реальному спілкуванні. Це важливо тому, що системі навчання мови змінилася та послабилася роль теорії граматики, впровадився принцип комунікативної спрямованості, підвищилась роль взаємодії і мовної активності всіх учасників навчального процесу. Серед усіх методів навчання перевага віддається тим, які мають розвиваючий потенціал: пробуджують думку, виявляють засоби її вираження, збагачують відчуття, образні уявлення, покращують загальне спілкування та загальну культуру соціальної поведінки.

Структура курсової роботи. Курсова робота містить такі складники: титульний аркуш, анотація, зміст, вступ, основна частина (розділ 1 з 5 підрозділів, розділ 2 з 3 підрозділів) , висновки, список використаних джерел.

 

 РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНЕ ВИКЛАДАННЯ МОВИ

 1.1. Історія виникнення комунікативного методу

 

Комунікативний підхід виник у 60-70 роках ХХ століття, коли англійська мова вийшла на рівень мови міжнародного спілкування. Методи викладання мови, які панували на той час, вже не задовольняли педагогів та учнів. Для забезпечення умінь і використання їх у спілкуванні виникла необхідність створення нових технологій навчання. Класичні методи, засновані на вивченні граматичних структур і запам’ятовуванні текстів та діалогів, поступилися місцем комунікативно-орієнтований підходам до викладання мов. [10]

У той час методисти звернулися до врахування комунікації на практиці, що підвищило інтерес до розвитку навчальної комунікації, що в свою чергу призвело до створення комунікаційних напрямів у методиці викладання мови. Це також було спричинено дослідженнями, які проводилися в галузі мовленнєвої діяльності, теорії спілкування. Метою було наблизити навчання до основ реальних комунікаційних процесів. Комунікативний метод вивчення мови став поширюватися у світі як ефективний та практичний. Проблемам активізації процесу навчання засобом комунікативного методу почала приділятися значна увага.

Великий вплив на розвиток комунікативного методу до викладання мови мали три взаємопов’язані теорії Ноама Хомського: теорія структури мови, теорія використання мови та теорія засвоєння мови. На цій основі Хомський вперше розробив концепцію компетенції, розділивши її на граматичну – теорію структури мови та прагматичну – теорію використання мови. Теорія оволодіння мовою відображає той факт, що носії мови розвивають протягом свого життя чотири види мовної компетенції: фонологічну, морфологічну, синтаксичну та семантичну. Ці чотири види компетенції представлені на інтуїтивно-зрозумілому рівні.

Подальший розвиток ідеї комунікативного навчання мови був здійснений Джереми Хармером. Хармер розробив збалансований комунікативний підхід. Його суть полягала в тому, що процес засвоєння мови розглядається не на основі отриманного продукту – рівня володіння мовою, а на основі системного підходу до розвитку всього процесу комунікативного використання мови, поділяючи його на дві складові: процес оволодіння мовою та процес вивчення мови. Водночас процес засвоєння мови, пов’язаний із хаотичним введенням нової мовної інформації, відбувається на рівні розвитку рецептивних можливостей студента, результатом чого є комунікативність. З психологічної точки зору цей процес вважається несвідомим і інтуїтивним. Процес вивчення мови носить свідомий характер і передбачає введення строго контрольованого мовного матеріалу, результатом якого є тренування та закріплення поданого матеріалу.

За рішенням Ради Европи було продовжено роботу над створенням програми інтенсифікації вивчання мови. У 1982 році результати дослідження були опубліковані в документі «Modern languages: 1971-81». Це дозволило розширити спектр практичного застосування методів спілкування. У 90-х роках комунікативний підхід набув широкої популярності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!