ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Розвиток конституційної думки в Україні як історична передумова сучасної Конституції
1.1. Історія прийняття конституції 1996 року
Розділ 2. Загальна характеристика Конституції України
2.1. Функції, принципи та юридичні властивості Конституції України
2.2. Форма та зміст Конституції
2.3. Порядок внесення змін до Конституції
Розділ 3. Реалізація Конституції України
3.1. Реалізація Конституції України в законодавчій діяльності
3.2. Реалізація Конституції України в повсякденному житті
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність проблеми дослідження. На сучасному історичному етапі український народ завершує свій тривалий період самопізнання та становлення. Однією з невід’ємних характеристик цього періоду є визнання стабільною більшістю громадян України конституційних цінностей країни у поєднанні з універсальними правовими цінностями західної цивілізації.
На сьогоднішній день Конституція України є основним законом держави та встановлює права, свободи, обов’язки, суспільно-політичні та державні інститути громадян України. Вона має особливий правовий статус: більш високу юридичну силу, особливі процедури прийняття, підвищену стабільність та вищий рівень захисту з боку держави. Конституція є відмінною рисою держави, правової основою державного та суспільного життя, основним джерелом правової системи країни. Сьогодні в Україні Конституцію можна розглядати як мікромодель суспільства або ж правові рамки, в яких функціонують механізми державної влади та забезпечуються права та свободи громадян. Необхідною передумовою забезпечення реалістичності конституційних положень є послідовна реалізація у повсякденній практиці всіх учасників суспільних відносин, правильне розуміння сутності Конституції, її місця та ролі у житті суспільства та держави.
За останні роки в Україні відбувся значний процес трансформації у політичній, економічній та соціальній сферах, а правова система була реформована у напрямку інтеграції до європейського правового простору, де функціонує європейське право та застосовуються загальноєвропейські правові стандарти. Право формується як єдино типові принципи та норми права. Ці зміни визначають необхідність пошуку нових правових підходів до формування національних конституційних статутів загалом та вирішення питань конституційно-правового регулювання прав, свобод та обов’язків людини та громадянина зокрема.
Важливе місце у вивченні питання ролі конституції для народу України та держави у цілому мають праці науковців: О. В. Бориславська [6], Бориславський Л. А. [7], С. О. Дудар [10], В. Б. Колісник [11] та інші.
Об’єктом дослідження є статус конституції України як основного Закону держави.
Предметом дослідження є зміст, форми і функції Конституції України як основного Закону держави.
Мета дослідження полягає у аналізі історичного становлення, теоретичному обґрунтуванні принципів, змісту та функцій Конституції України.
Мета роботи зумовила наступні завдання:
- проаналізувати історію прийняття конституції 1996 року;
- розглянути функції, принципи та юридичні властивості Конституції України;
- з’ясувати форму та зміст Конституції;
- проаналізувати порядок внесення змін до Конституції;
- дослідити реалізацію Конституції України в законодавчій діяльності;
- дослідити реалізацію Конституції України у повсякденному житті.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів пізнання державно-правових явищ і процесів, що забезпечило об’єктивний аналіз досліджуваного предмета та достовірність отриманих результатів і висновків.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (трьох розділів), висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК КОНСТИТУЦІЙНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ ЯК ІСТОРИЧНА ПЕРЕДУМОВА СУЧАСНОЇ КОНСТИТУЦІЇ
1.1. Історія прийняття конституції 1996 року
Конституція України – Основний Закон держави України та невід’ємна частка самостійної, незалежної, суверенної держави. Конституція України була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України другого скликання 28 червня 1996 року та набула чинності з дня її ухвалення. Звертаючись до хронології історії, можна з упевненістю сказати, що Конституцію як державний закон України було прийнято за часів Ярослава Мудрого. Це була так звана кодифікація законів Київської Русі, а також одна із перших літописів судового права, що об’єднала судовий процес, цивільне та кримінальне право ХІ-го століття [13, с. 40].
Наступним кроком варто відзначити Договір-Конституцію Пилипа Орлика, яка є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією – яку прийнято вважати однією з перших європейських конституцій нового часу. Так, даний Договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов’язки усіх членів Війська – укладений 16 квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер, її інколи називають ще Бендерською конституцією. В Конституції була «наскрізна» ідея державної незалежності народу Русі з демократичною формою правління та убезпеченням від зазіхань з боку московської держави на, власне, руські землі. Але даний документ не набув чинності через те, що був написаний в умовах вигнання.
Вже через століття було намагання створення нової Конституції. Мова йде про 1918 рік, коли основний закон УНР, який називався «Статут про державний устрій, права і вільності УНР», було прийнято Центральною Радою 29 квітня 1918 року, в останній день існування самої Центральної Ради.
Проект Основного закону був підготовлений спеціальною конституційною комісією на чолі з М. Грушевським. В документі проголошувались державна незалежність і територіальна цілісність України, демократичні свободи та рівність прав громадян. Планувалось, що Республіка буде із Всенародними Зборами як вищою законодавчою владою, але без посади президента. Українська Народна Республіка, за документом, проголошувалась самостійною, суверенною, незалежною державою, територія якої повинна бути неподільною, а суверенне право повинно було належати народу. Конституція УНР не була реалізована, через припинення роботи Центральної Ради. Так, Конституція 1918 року стала першою Конституцією незалежної і суверенної України, що лягла в основу нинішньої незалежної України та увібрала в себе провідні ідеї української та світової правової думки. [13, с. 41].
Варто зазначити, що в період радянської влади в Україні було прийнято чотири Конституції УРСР – 1919, 1929, 1937, 1978 рр., які повністю були формальними та скопійованими із союзних конституцій та не відображали реальних справ та стану Республіки в ті, радянські часи. У 1990 році, під час проголошення Верховною Радою УРСР про державний суверенітет, Декларація про державний суверенітет України стала основою для Акту проголошення незалежності України, що в подальшому зіграло роль фундаменту для майбутньої Конституції України, а вже наступного року – 24 серпня 1991 Верховна Рада УРСР проголосила Україну незалежною демократичною державою, прийнявши Акт проголошення незалежності України, який був підтриманий всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
Після здобуття Україною незалежності, у ніч з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалив Конституцію – основний закон України. Вищий законодавчий акт. Конституція України визначає основні засади організації вищих органів державної влади та місцевого самоврядування, їх взаємини та повноваження, а також права, свободи та обов’язки громадян [13, с. 40]. Після прийняття Україною незалежності, у процесі конституційної реформи в Україні, доречно було б виділити три етапи становлення Конституції (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Етапи становлення Конституції
Прийняття основного закону України – Конституції стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина та сприяло подальшому зміцненню міжнародного авторитету України на світовій арені. Варто згадати, як важко ми боролися за перемогу, щоб визнати нашу країну незалежною, суверенною державою, навіть у важкі часи, коли в країні йшли неоголошені війни, а наші східні сусіди порушували і вторгалися на територію незалежної України.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!
Курсова робота "Обгрунтування вибору і особливості професії за фахом облік і оподаткування "на прикладі головного бухгалтера генпідрядної будівельної організації" 

Відгуки
Відгуків немає, поки що.