Курсова робота ” Методика вивченння довжини та її вимірювання “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ. І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОВЖИНИ ТА ЇЇ ВИМІРЮВАННЯ У ШКОЛІ 

1.1 Загальна характеристика вивчення довжини молодшими школярами 

1.2 Величини, що вивчаються в початкових класах 

РОЗДІЛ ІІ.  АНАЛІЗ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДИК ВИВЧЕННЯ ДОВЖИНИ ТА ЇЇ ВИМІРЮВАННЯ МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ 

2.1 Методика вивчення довжини та одиниць її вимірювання 

2.2 Методика вивчення маси та одиниць її вимірювання

2.3 Методика ознайомлення з місткістю 

2.4 Методика вивчення теми «Час та його вимірювання» 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження.  Математика є одним з опорних предметів школи. Вона забезпечує вивчення інших дисциплін. Вимагає від учнів вольових і розумових зусиль, розвиненої уяви, концентрації уваги, математика розвиває особистість учня. Крім того, вивчення математики істотно сприяє розвитку логічного мислення і розширює кругозір школярів.

Початковий курс математики – курс інтегрований: в ньому об’єднані арифметичний, алгебраїчний і геометричний матеріал. При цьому основу початкового курсу складають уявлення про натуральне число і нуль, про чотири арифметичні дії з цілими негативними числами і найважливіші їх властивості, а також засноване на цих знаннях усвідомлене і міцне засвоєння прийомів усних і письмових обчислень.

Нарівні з цим важливе місце в курсі займає ознайомлення з величинами і їх вимірюванням. Найважливіше місце в цій роботі відводиться формуванню умінь і навиків, пов’язаних з вимірюванням ряду величин, практичному ознайомленню дітей з відповідними вимірювальними приладами і їх шкалами, ознайомленню з системою одиниць вимірювання і з переходом від однієї одиниці вимірювання до інших (таблиця заходів). У основі методики вивчення величин лежить практична діяльність учнів, пов’язана з оволодінням навиками вимірювання таких величин, як довжина відрізка, площа фігури, маса тіла, часу.

Велике значення при ознайомленні з величиною має використання знань, умінь і навиків, що придбаваються учнями в зв’язку з вивченням фігур і операцій над фігурами (ділення фігур на частині, складання фігур з інших). І навпаки, використання уявлень про величину, її властивості і вимірювання в процесі формування поняття «фігура».

Так, наприклад, на основі уявлень про довжину діти знайомляться з поняттям про довжину, одиниці її вимірювання, вчаться вимірювати довжини і відстані, переводити з однієї одиниці вимірювання в іншу, виконувати арифметичні дії над величинами.

Мета дослідження: складається в характеристиці особливостей роботи по вивченню довжини та вимірування в курсі математики.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Вивчення літератури (психолого-дидактичний, методичний і інш.) з метою з’ясування змісту математичних понять по даній темі.
2. проаналізувати підручники математики і програми початкової школи з метою вивчення питання про місце величини довжини в їх змісті;
3. провести експериментальне дослідження для виявлення шляхів і способів формування знань про довжину.
4. виявити вплив використання системи вправ на якість знань і умінь учнів.

Об’єкт дослідження: вивчення довжини та вимірування в курсі математики.

Предмет дослідження: особливості формування знань про довжини та вимірування в курсі математики.

Методи дослідження:

1. вивчення і аналіз літератури з проблеми, що розглядається;
2. практична робота, що включає в себе проведення перевірочних робіт по виявленню рівня сформованості поняття про довжину;
3. аналіз практичної діяльності учнів.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. У роботі використано 23 літературних джерел.

 

РОЗДІЛ. І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОВЖИНИ ТА ЇЇ ВИМІРЮВАННЯ У ШКОЛІ

1.1 Загальна характеристика вивчення довжини молодшими школярами

 

Знання мір довжини, уміння знаходити довжину, ширину, висоту і т. п. необхідні учнем і в побуті, і при оволодінні професією. Зі всіма мірами довжини і їх співвідношеннями учні початкової школи знайомляться протягом всього часу навчання в молодших класах, закріплення ж цих заходів проходить протягом всіх років навчання в школі.

Знайомство з поняттями довгий – короткий, широкий – вузький, високий – низький учні отримують ще в дошкільний період, корекція цих понять здійснюється в до числовий період. На жаль, багато які діти, приходячи з дитячого саду, вважають, що довжина, ширина і висота це різні величини [9].

План вивчення теми і час введення

1 клас

1. Поняття довжини як властивості предметів. Пряма і крива лінії.
2. Відрізок. Порівняння відрізків.
3. Сантиметр.
4. Дециметр.
5. Метр.

2 клас

6. Міліметр, кілометр.

3 клас

7. Впорядкування уявлень про довжину і одиниці її вимірювання.

Задачі вивчення теми:

1. Сформувати поняття довжини як властивості предметів.
2. Познайомити з одиницями довжини і співвідношеннями між ними.
3. Сформувати уміння вимірювати довжину даних відрізків і креслити відрізки заданої довжини, порівнювати довжини.
4. Навчити виражати величини в менших і великих одиницях.
5. Навчити виконувати дії над величинами усно і в стовпчик.

Заздалегідь відмітимо, що вимірювання довжин різними мірками передбачене програмою дитячого саду, тому багато які діти вже знайомі з вимірюванням відрізків різними мірками [2].

Підготовчою роботою до введення поняття довжини відрізка повинні бути вправи наступного характеру. Вчитель з перших уроків уточнює відносини довше – коротше, ширше – вже, далі – ближче. Саме цьому допомагають вправи на порівняння предметів по довжині (хто вище? що товстіше? що довше?). Важливим кроком в формуванні поняття довжини є знайомство з прямою лінією і відрізком як «носіями» лінійної протяжності. Порівнюючи відрізки «на око», діти отримують уявлення про рівні і нерівні відрізки.

При введенні (або узагальненні) поняття «довжина» увагу учнів необхідно зосередити на самому терміні «довжина», роз’яснивши відповідним образом його значення. Так, при проведенні бесіди можна запропонувати учнем порівняти довжину олівця і ручки, які лежать у них на партах. При порівнянні використовується прийом додатку. Потім можна запропонувати порівняти по картинці довжину ручки і пензлика (ручка коротше, пензлик довше), порівняти довжину червоного олівця і ручки (червоний олівець коротше, ручка довше). У даній ситуації діти використовують порівняння довжин предметів «на око», т. д.

Зображення не можна порівняти ні накладенням, ні додатком. Далі представлення учнів уточнюються: намальовані предмети володіють властивістю, яка називається довжина. Дані предмети можна порівнювати по довжині. Відрізки також можна порівнювати по довжині. На малюнку повинне бути добре видно, довжина якого відрізка більше, а якого менше.  

Ці способи порівняння («на око», накладенням і додатком) можна назвати неопосередкованими способами порівняння. При використанні мірок (посередників) ми будемо застосовувати опосередковані способи порівняння.

Для знайомства з іншими способами порівняння довжин відрізків рекомендується організувати практичну роботу.

Використовуючи смужки з різних матеріалів, різних кольорів, різної довжини як моделі відрізків, учні порівнюють довжини відрізків за допомогою різних мірок. Міркою можуть виступати вузькі смужки паперу, палички різної довжини і т. д.

При використанні різних мірок для вимірювання одного відрізка учні отримують різні числові результати. У процесі виконання різних практичних вправ вони повинні усвідомити залежність числового результату від величини тієї мірки, за допомогою якої вимірювався даний відрізок.

На дошці накреслений відрізок. Троє дітей по черзі вимірюють його смужками різної довжини. Колючи – червоною смужкою, Міша – зеленої і Діма – білої. Внаслідок вимірювання Колючи отримав 6, Міша 3, Діма 1. Хто з них виявився прав? Учні помітили, що кожний хлопчик був би правий, якби указав у відповіді одиницю вимірювання: 6 кр., 3 зел., 1 білий.

Цю ж роботу можна провести по індивідуальних картках, на яких накреслений один і той же відрізок. Наприклад, відрізок 4 див. Вчитель просить учнів виміряти його. Одні учні вимірюють даний відрізок однією клітинкою, інші двома, а треті за одиницю вимірювання вибрали 4 клітки. Результат вимірювання вийшов різний. На дошці робиться такий умовний запис:

Після проведення такого роду практичних робіт у хлоп’ята виникає проблема, як же домовитися, як вимірювати довжини, щоб при вимірюванні рівних відрізків у всіх були однакові результати? Робиться висновок, що необхідна єдина одиниця довжини.

Такою одиницею вимірювання є сантиметр. Вчитель демонструє модель сантиметра у вигляді вузької паперової смужки, частини сірника, шматочка кольорового дроту довжиною 1 див. Сантиметр порівнюється з шириною пальця, з довжиною двох клітинок зошита [12].

 

1.2 Величини, що вивчаються в початкових класах

 

З величинами учні знайомляться протягом всього періоду навчання в початковій школі, починаючи з концентру «Десяток». У початкових класах розглядають як скалярні величини (довжина, площа, маса, місткість, час, вартість, ціна тощо), так і векторну (швидкість).

Вивчення величин — це один із засобів зв’язку навчання математики з життям. Ознайомлення учнів з величинами та одиницями їх вимірювання і формування відповідних умінь та навичок проходить в тісному зв’язку з формуванням поняття натурального числа, з формуванням поняття геометричної фігури. Вивчення величин і одиниць їх вимірювання треба організувати так, щоб діти набули деяких практичних навичок вимірювання величин, конкретно уявляли одиниці їх вимірювання та співвідношення між ними [6].

Учні повинні засвоїти таке: при розв’язанні задач або в практичній діяльності доводиться вимірювати довжину, площу, відлічувати час, розв’язувати задачі на швидкість, обчислення вартості та інше.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!