Курсова робота ” Міжнародна економічна інтеграція: сутність, фактори, форми “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 

1.1. Сутність і мета міжнародної економічної інтеграції 

1.2. Форми та етапи міжнародної економічної інтеграції 

1.3. Утворення торгово-економічних об’єднань 

РОЗДІЛ ІІ. УЧАСТЬ УКРАЇНИ У ПРОЦЕСІ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 

2.1. Зовнішні фактори та внутрішні передумови економічної інтеграції України 

2.2. Стратегічний напрямок інтеграції України у світову економіку 

2.3. Участь України в процесі міжнародної інтеграції 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Звичайно, одним з найважливіших елементів у розвитку людської цивілізації була інтеграція. Вже за  це вона заслуговує детального вивчення. Термін «інтеграція» походить з латині, де integratio означає об’єднання окремих частин в єдине ціле.

Одним з видів інтеграції є економічна інтеграція. Це найвищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин. Прогрес науки і техніки впливає на поліпшення комунікацій, збільшення обсягу інформації та поширення зовнішньо-економічних зв’язків, економічну інтеграцію як процес зближення національної економіки шляхом створення єдиного економічного простору, світову економіку, що супроводжується безперервним розвитком співпраці з ними.

Нинішній політичний та економічний розвиток нашої держави змушує нас приділяти особливу увагу вектору економічної інтеграції. Більш того, як показує практика, міжнародна торгівля – кращий спосіб зруйнувати існуючі вітчизняні монополії. Це також приносить інші вигоди, такі як усунення дефіциту. Країни укладають інтеграційні угоди в очікуванні економічних вигод, але іноді у них є політичні та інші цілі.

Проблема міжнародної економічної інтеграції була висвітлена в дослідженнях багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед українських фахівців варто назвати напрацювання І. Бабець, О. Білоуса, І. Бураковського, Ю. Данилишина, М. Мальського, С. Писаренко, О. Шумило. Серед іноземних дослідників інтеграції можна відзначити роботи М. Алле, П. Баклі, Б. Баласси, Е. Бенуа, М. Бійє, Дж. Вайнера, Д. Віллея, Я. Гальперіна, Ф. Гереса, К. Ланкастера, Р. Ліпсея, Дж. Міда, В. Репке, В. Рошера, А. Ругмана.

Мета дослідження – дослідити всі принципи світової економічної інтеграції, вивчити міжнародний досвід інтеграційних об’єднань, навчитися використовувати цей зарубіжний досвід для інтеграції України у світове господарство, а також визначити важливі вектори економічної інтеграції України.

Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішені наступні завдання:

1. Вивчити сутность, форми і цілі економічної інтеграції;
2. Ознайомитися із наслідками вступу країн до торгово-економічних інтеграційних об’єднань;
3. Проаналізувати зовнішні чинники та внутрішні передумови економічної інтеграції України;
4. Дослідити, які саме вектори інтеграції необхідно обрати Україні.

Об’єктом дослідження є міжнародна економічна інтеграція.

Предметом дослідження є організаційно-економічні передумови здійснення міжнародної інтеграції.

Під час проведення дослідження застосовувались такі методи: як теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу для виокремлення основних підходів до визначення економічної інтеграції; для розгляду процесу розвитку поняття було використано історичний метод; метод порівняння застосовується для розмежування понять «глобалізація» та «інтеграція»; метод індукції та теоретичного узагальнення – для розробки комплексного визначення міжнародної економічної інтеграції.

Структура та обсяг курсової. Курсова складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг курсової – 31 сторінки. Список використаних джерел включає 26 найменувань.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1.1. Сутність і мета міжнародної економічної інтеграції

 

Міжнародна економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, яка приймає форму міжурядових угод і призводить до зближення економічних механізмів, регульованих міжурядовими організаціями.

Міжнародна економічна інтеграція характеризується низкою важливих особливостей, які відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:

1. взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів;
2. наука і техніка, засновані на найбільш прогресивних і глибоких формах;
3. необхідність цілеспрямованого регулювання інтеграційних процесів, розробки узгоджених економічних стратегій і політики;
4. необхідною передумовою є регіональність просторового масштабу інтеграції, оскільки вона в основному формується між країнами, де встановлені тісні господарські зв’язки;
5. серйозні структурні зміни в економіці країн-учасниць;
6. широким розвитком міжнародної спеціалізації та кооперації у виробництві.

По суті, інтеграція – це переплетення, взаємне проникнення і злиття репродуктивних процесів у цьому регіоні. З 1947 року у світі було створено понад 60 інтегрованих угруповань, які визначаються цілим рядом передумов.

Передумови міжнародної інтеграції:

1. близькість рівнів економічного розвитку і ринкової зрілості інтегрованої країни. За винятком рідкісного виключення (НАФТА), міждержавна інтеграція розвивається між розвиненими або країнами, що розвиваються;
2. географічна близькість інтегрованої країни, в більшості випадків наявність спільного кордону та історично сформовані економічні зв’язки;
3. загальні економічні та інші проблеми, з якими стикається країна в галузі розвитку, фінансування, економічного регулювання, політичного співробітництва тощо. Економічна інтеграція покликана вирішити низку конкретних проблем, з якими фактично стикаються країни інтеграції;
4. демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об’єднання, зазвичай відбуваються позитивні зміни (прискорення економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), які надають певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект проявився, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якомога швидше стати членами ЄС без макроекономічних передумов;
5. «ефект доміно». Після того, як більшість країн одного регіону стали членами інтеграційного об’єднання, інші країни, що залишилися за межами регіону, зіткнулися з деякими труднощами в переорієнтації економічних зв’язків своїх держав-членів один з одним. Це часто навіть призводить до скорочення торгівлі між країнами, що не входять в інтеграцію. В результаті вони також змушені вступати в інтеграційне об’єднання. Наприклад, після того, як Мексика приєдналася до НАФТА, багато латиноамериканських країн поспішили укласти з нею угоди про торгівлю [1, с. 50].

Спираючись на зазначені передумови, країни утворюють інтеграційні об’єднання, що, незважаючи на їх численність у сучасній світовій економіці і на різні рівні розвитку, переслідують приблизно однакові цілі.

Основними цілями міжнародної інтеграції є:

1. Використовуючи економію за рахунок масштабу для розширення розміру ринку, скорочення транзакційні витрати, які становлять частку прямих іноземних інвестицій. В інтеграційній групі Центральної Америки та Африки, ЄС, мета розширення розмірів країни особливо чітко виражена.
2. Створення сприятливої зовнішньополітичної обстановки. Ця мета особливо актуальна для країн ПСА і Близького Сходу. Важливо зміцнювати взаєморозуміння і співпрацю в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних сферах.
3. Рішення проблеми торговельної політики. Регіональна інтеграція розглядається як спосіб зміцнення переговорних позицій країн-учасниць в рамках багатосторонніх переговорів у СОТ. Крім того, як згадувалося вище, регіональні об’єднання забезпечують більш стабільну базу взаємної торгівлі.
4. Сприяння структурній перебудові економіки. Країни, які створили ринкову економіку або провели глибокі економічні реформи, регіональні торговельні угоди в країнах з високим рівнем розвитку ринку вважаються найбільш важливим каналом передачі ринкового досвіду. Більш розвинені країни також зацікавлені в прискоренні ринкових реформ і створенні там повноцінних великомасштабних ринків шляхом залучення своїх сусідів у процес інтеграції.
5. Підтримка молодих галузей національної промисловості (електроніка, обчислювальна техніка, оптоволокно, програмне забезпечення, телекомунікації, робототехніка, інформаційні послуги, біотехнології) тому що для них виникає більш широкий регіональний ринок. Ця мета призвела до створення об’єднань країн Латинської Америки й Африки до півдня від Сахари [2, с. 46].

Об’єктивним змістом міжнародної інтеграції є переплетення, взаємне проникнення та інтеграція репродуктивних процесів, що забезпечує більш ефективну взаємодію між країнами.

Таким чином, економічна інтеграція має багато сприятливих умов для взаємодіючих сторін:

Інтеграційне співробітництво полегшує приймаючій організації (виробнику товарів) доступ до різних ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до новітніх технологій; а також дозволяє робити продукцію в розрахунку на більш місткий ринок.

Економічне зближення країн у регіональних рамках створює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, що в деякій мірі захищає їх від конкуренції з компаніями третіх країн.

Взаємодія інтеграції дозволяє вирішувати найсерйозніші соціальні проблеми.

Таким чином, в результаті інтеграції певна група країн створює більш сприятливі умови для міжрегіонального переміщення торгівлі і факторів виробництва, ніж всі інші країни. Такі регіональні утворення вважаються позитивним чинником у світовій економіці за умови, що група інтегрованих країн, які лібералізують свої взаємні економічні зв’язки, менш несприятливо, ніж до інтеграції умов торгівлі з третіми державами [3, с. 31].

 

1.2. Форми та етапи міжнародної економічної інтеграції

 

Розвиток інтеграційних процесів передбачає певне їх правове закріплення або інституціоналізацію.

Основними етапами торгово-економічних союзів є:

1. економічний союз;
2. зона вільної торгівлі;
3. митний союз;
4. повна економічна інтеграція;
5. спільний ринок.

Це – п’ять щаблів розвитку інтеграційних процесів. Слід зазначити, що в сучасному світі тільки одна міжнародна інтеграційна група фактично проходить чотири етапи – Європейський союз. Інші інтеграційні об’єднання до теперішнього часу пройшли етапи 1 і 2 розвитку. При створенні зони вільної торгівлі учасники домовляються про взаємне скасування тарифів і квот. Однак, що стосується держав, які не є членами, кожна держава – член Зони вільної торгівлі має право проводити свою власну політику.

Як правило, певні угоди передбачають створення зони вільної торгівлі промисловою продукцією на певний період (кілька років) з поступовим зниженням і скасуванням тарифів та інших нетарифних обмежень. Що стосується сільськогосподарської продукції, то лібералізація носить обмежений характер.

Різниця між Митним союзом і Зоною вільної торгівлі полягає в тому, що його держави-члени не тільки скасовують тарифи і квоти на торгівлю між своїми країнами, але і проводять скоординовану зовнішньоторговельну політику (єдиний зовнішній тариф) для третіх країн.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!