Курсова робота ” Моніторинг водних об‘єктів річка «Сула» Полтавська область “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОНІТОРИНГУ ЗА ВОДНИМИ ОБ’ЄКТАМИ 

1.1 Загальні принципи моніторингу 

1.2 Методи моніторингу за водними об’єктами 

1.3 Моніторинг якості води водного об’єкту 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ЗМІСТОМ ЗАБРУДЖУЮЧИХ РЕЧОВИН У ДОННИХ ВІДЛОЖЕННЯХ РІЧКИ СУЛА 

2.1 Формування мережі пунктів та програм спостережень за забрудненням донних відкладень 

2.2 Періодичність спостережень 

2.3 Відбір проб та аналіз результатів 

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПРОВЕДЕННЯ МЕРЕЖОВИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА РІЧКОЮ СУЛА 

3.1 Коротка характеристика проблеми 

3.2 Моніторинг та оцінка 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Вода є найціннішим природним ресурсом. Вона грає виняткову роль процесах обміну речовин, складових основу життя. Величезне значення вода має у промисловому та сільськогосподарському виробництві; загальновідома необхідність її для побутових потреб людини, всіх рослин та тварин. Для багатьох живих істот вона служить місцем існування.

Зростання міст, бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікація сільського господарства, значне розширення площ зрошуваних земель, поліпшення культурно – побутових умов та інших чинників дедалі більше ускладнює проблеми забезпечення водою. Актуальність моєї теми полягає в тому, що на сучасному етапі потрібно визначити такі напрями раціонального використання водних ресурсів: повніше використання та розширене відтворення ресурсів прісних вод; розробка нових технологічних процесів, що дозволяють запобігти забрудненню водойм і звести до мінімуму споживання свіжої води.

Мета моєї роботи полягає у тому, щоб показати науково-обґрунтовані підходи моніторингу водних об’єктів суші на прикладі річки Сула Полтавської області

Завдання роботи:

• Виявити сучасний стан водних об’єктів України та світу;
• Проаналізувати існуючі підходи гідрологічного моніторингу з використанням різних методів оцінки якості води
• Визначити основні методи моніторингу
• Визначити загальні принципи моніторингу водних об’єктів
• Дати коротку характеристику річці Сула Полтавської області
• Проаналізувати способи покращення стану річки

Об’єктом дослідження є – поверхневі та підземні води, а саме річка Сула Полтавської області

Предмет – теоретичний, методологічний та прикладний аспект моніторингу водних об’єктів.

У роботі застосовуються такі методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, огляд наукової літератури), метод географічного опису.

Основу цієї роботи становить літературний, фондовий матеріал бібліотеки кафедри географії та геоекології геолого-географічного факультету та бібліотеки, обласної наукової бібліотеки.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Загальна кількість сторінок 35.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОНІТОРИНГУ ЗА ВОДНИМИ ОБ’ЄКТАМИ

1.1 Загальні принципи моніторингу

 

Моніторинг – це процес тимчасових і просторових спостережень, що повторюються, за одним або більше ніж одним елементом навколишнього середовища, що проводяться з певною метою відповідно до заздалегідь підготовленого плану з використанням порівнянних методологій вимірювання екологічних параметрів та збору даних. Він дозволяє отримувати інформацію, що стосується нинішнього стану та тенденцій зміни характеристик довкілля, що відзначалися в минулому.

Державний моніторинг водних об’єктів являє собою систему регулярних спостережень за гідрологічними показниками їх стану, збирання, обробку та передачу отриманої інформації з метою своєчасного виявлення негативних процесів, оцінки та прогнозування їх розвитку, вироблення рекомендацій щодо запобігання шкідливим наслідкам та визначення ступеня ефективності

Основна мета – отримання інформації, необхідної для оцінки водних ресурсів або розгляду проблем, пов’язаних з ними.

Основною метою формування системи моніторингу є створення інформаційного забезпечення управління державним водним фондом.

Основні положення формування системи моніторингу:

• комплексний підхід;
• безперервність моніторингу у просторі та в часі;
• використання єдиних методичних методичних підходів підходів;
• Організація системи моніторингу на основі ГІС;
• система система має бути відкритою відкритою для практичної практичної ув’язки з іншими системами;
• орієнтованість на комп’ютерні технології зі збирання, зберігання та обробки даних.

Завдання, системи моніторингу водокористування:

• отримання достовірної та оперативної інформації щодо сучасної ситуації водокористування в басейні;
• Виявлення джерел надходження забруднюючих речовин та їх оцінка, визначення ступеня їх впливу на водні екосистеми;
• прогноз зміни стану водних екосистем та якісного стану водних об’єктів при конкретних варіантах зовнішніх впливів;
• встановлення фактів аварійного аварійного забруднення забруднення водних об’єктів та інших надзвичайних ситуацій, оцінка їх екологічних наслідків, оповіщення про загрозу та погіршення стану водних об’єктів.

Моніторинг водних об’єктів — система достатніх, регулярних, безперервних спостережень, вимірювань та оцінки стану водних об’єктів відповідно до заздалегідь підготовленої науково обґрунтованої та економічно ефективної програми. Моніторинг є складовою контролю над станом водних об’єктів, який включає у собі як спостереження та отримання інформації, а й елементи управління та прийняття рішень щодо забезпечення екологічної безпеки населення та охорони природних ресурсів.

Моніторинг водних об’єктів всіх рівнях водогосподарського управління створюється як цілісна інформаційно-діагностична система. Це досягається узгодженням підсистем спостереження, контролю та аналізу на різних рівнях планування та для різних відомств. Ефективність моніторингу забезпечується єдністю методичної, аналітичної та інструментальної бази. Крім того, частоті, тривалості та детальності спостережень повинні відповідати масштаби та значущість водних об’єктів, рівні антропогенного навантаження, характер протікаючих процесів та горизонти планування. Особливу складність у забезпеченні цілісності системи моніторингу створює багатопрофільна структура організацій, які відповідають за збір різнорідної інформації щодо окремих природногосподарських характеристик басейну

Державний моніторинг водних об’єктів, що є складовою системи державного моніторингу навколишнього природного середовища, включає моніторинг поверхневих водних об’єктів суші та морів, моніторинг підземних водних об’єктів, моніторинг водогосподарських систем та споруд

Наразі моніторингом забруднення поверхневих вод за гідробіологічними показниками охоплено понад 190 водних об’єктів за допомогою 280 постів контролю. Гідрохімічні показники забруднення поверхневих вод контролюються на понад 1200 водних об’єктах. Пробовідбір провадиться на 2360 створах для аналізу (контролю) фізичних та хімічних показників. Проте моніторингом охоплено лише частину водних об’єктів. Тому важливість робіт з розвитку та вдосконалення системи моніторингу водних об’єктів з метою підвищення рівня екологічної безпеки людини та навколишнього середовища важко переоцінити, оскільки антропогенне забруднення водних об’єктів викликає збільшення донних відкладень та накопичення довгоживучих хімічних та біологічних сполук та речовин, що впливають не лише на флору та фауну, а й на фізико-хімічний склад води.

Ведення державного моніторингу водних об’єктів здійснюється на єдиній геоінформаційній основі з метою сумісності його даних із даними інших видів моніторингу навколишнього природного середовища.

Держава здійснює моніторинг водних об’єктів. Державний моніторинг водних об’єктів є системою регулярних спостережень за гідрологічними або гідрогеологічними та гідрогеохімічними показниками їх стану, що забезпечує збір, передачу та обробку отриманої інформації з метою своєчасного виявлення негативних процесів, прогнозування їх розвитку, запобігання шкідливим наслідкам та визначення ступеня ефективності здійснюваних водоохоронних заходів. Державний моніторинг водних об’єктів є складовою системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Для правильної організації контролю якості стічних вод слід ретельно вивчити джерела їх утворення та оснастити служби необхідними приладами (діагностичним обладнанням).

Налагодити контроль за рівнем забруднення стоків, включаючи стоки з проммайданчиків. В останні роки створені автоматизовані системи контролю за станом водного басейну та скиданням стічних вод. Так, наприклад, якщо промислові скидання поставлені під контроль, то сільськогосподарські стоки враховуються досить довільно і іноді, а для малих, річок органіка цих скидів є домінуючим забруднювачем. Недостатня інформаційна забезпеченість служби моніторингу, виражена в запізнюванні та втраті значущості інформації, частковій та повній відсутності її у потрібний час, призводить до прийняття рішень, неадекватних поточному стану середовища, втраті свого керуючого призначення

Життя людини завжди було тісно пов’язане з водою. Водні об’єкти, особливо річки, сприяли виникненню найдавніших вогнищ культури в Месопотамії, Єгипті, Індії, Китаї, на Вірменському нагір’ї, Центральній та Південній Америці. Вік деяких гідротехнічних споруд – іригаційних та судноплавних каналів, гребель та водосховищ – близько 8000 років.

У той час, коли на території сучасної Фінляндії та Кареліїще, можливо, десь танули залишки льодів останнього періоду зледеніння, а річка Нева ще не встигла утворитися, в Єгипті вже велися найпростіші гідрологічні спостереження – на скелях у 400 км вище Асуна. час розливу Нілу.

Давні виконували грандіозні, навіть у сучасних масштабах, гідротехнічні роботи. Вони зводилися в основному до меліорації болотистих заливних земель по берегах річок, зведенню гребель, створенню систем іригації та осушення. Це вимагало від стародавніх будівельників даних спостережень за рівнем водних об’єктів та їх режимом, станом та рівнем підземних вод; спостережень станом атмосфери.

Але тільки в період давньогрецької цивілізації людина вперше робить серйозні спроби зрозуміти явища природи і починає замислюватися над їх природними причинами.

Ця величина й у сучасних міст із мільйонним населенням. Окремі частини каналізаційної системи міста, побудованої у той самий час, використовувалися до кінця в XIX ст.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!