Курсова робота “НБУ та грошово-кредитна політика України”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Економічна сутність, цілі і завдання грошово-кредитної політики

2. Аналіз стану грошово-кредитної політики України та Національного банку України

3. Основні проблеми і напрями покращення грошово-кредитної політики НБУ

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми.  Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до грошово-кредитної політики, які полягають у необхідності зміщення акцентів на активізацію та стимулювання розвитку внутрішнього ринку через ефективне регулювання грошового обігу.

Грошово-кредитна політика Національного банку України (далі – НБУ), як складова частина економічної політики країни, має забезпечити відповідне монетарне підґрунтя для стабільного соціально-економічного розвитку – цінову стабільність та низьку інфляцію у довгостроковому періоді.

НБУ змінює підходи до проведення грошово-кредитної політики, одночасно посилюючи її жорсткість. Правління НБУ в рамках підготовки до запровадження режиму інфляційного таргетування у 2014 році прийняло відповідні рішення про зміну операційних підходів проведення грошово-кредитної політики щодо підвищення її дієвості та прозорості для учасників ринку.

На сьогодні особливої ваги набуває необхідність обґрунтування та практичного впровадження ефективних механізмів регулювання грошового обігу, перехід до якісно нових засад грошово-кредитної політики, що базуються на реальних показниках економічного розвитку України. Важливою метою ефективної грошово-кредитної політики НБУ є реалізація взаємозв’язку між грошово-кредитним, фінансовим та реальним секторами економіки, саме такий взаємозв’язок забезпечить найбільш ефективний механізм передачі впливу інструментів грошово-кредитної політики в сферу грошового обігу, а, відповідно, до кожного суб’єкта економічної діяльності.

Окремі теоретичні питання стабільності грошового обігу як чинника економічного зростання та практичні аспекти впливу грошово-кредитної політики на грошовий обіг носять суперечливий характер, що проявляється в недостатньому законодавчому забезпеченні, відсутності адекватного інституційного забезпечення, а, відповідно, справляє негативний вплив на економічні процеси в цілому. Зокрема, малодослідженими в практичному плані є вплив валютно-курсової політики як складової грошово-кредитної політики на стабільність грошового обігу.

Належне місце в розробці цієї теми займають праці українських економістів, до яких належать А.Гальчинський, О.Гриценко, В.Гетьман, О.Дзюблюк, В. Лисицький, І. Лютий, А. Мороз, М. Савлук, Р. Тиркало, О. Шаров, В. Ющенко та ряд інших.

Мета дослідження є аналіз діяльності Національного банку України (НБУ) у контексті реалізації грошово-кредитної політики, оцінка ефективності застосовуваних інструментів та механізмів регулювання.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

1. Дослідити економічну сутність, цілі і завдання грошово-кредитної політики;
2. Здійснити аналіз стану грошово-кредитної політики України та Національного банку України;
3. Обгрунтувати основні проблеми і напрями покращення грошово-кредитної політики НБУ.

Об’єктом дослідження є грошово-кредитна політика України.

Предметом дослідження є інструменти та механізми грошово-кредитної політики, які застосовує Національний банк України.

Методи дослідження: індукції і дедукції, логічного узагальнення, аналізу і синтезу – для визначення сутності понять «грошово-кредитна політика», «інструменти грошово-кредитної політики» та «стабільність грошової одиниці».

Структура роботи складається зі вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 26 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 29 сторінок.

 

1. Економічна сутність, цілі і завдання грошово-кредитної політики

 

Економічна ситуація в Україні на сьогоднішній день характеризується складністю та різнобічністю у формуванні економічної політики країни, що обумовлено відсутністю відповідної законодавчої та інституційної бази. Головною викликальною проблемою є розробка ефективної економічної стратегії, яка б включала в себе фіскальні та грошово-кредитні механізми держави.

Грошово-кредитна політика – це система взаємопов’язаних та узгоджених заходів, спрямованих на досягнення певних цілей у регулюванні грошового ринку, які впроваджує держава через центральний банк.

У економічній літературі існують різні тлумачення грошово-кредитної політики. Наприклад, О. Дзюблюк [18, с. 17-23], В. Козюк [21, с. 49], О.В. Сніжко [20, с. 85] вважають, що грошово-кредитна політика охоплює будь-які заходи держави у сфері грошей, включаючи ті, що не передбачають участь центрального банку.

Зокрема, це включає заходи, спрямовані на зміну рівня оподаткування, структури бюджетних видатків та інші. Проте такий підхід занадто широкий і не дозволяє виокремити специфіку грошово-кредитної політики та ефективно використати механізми її реалізації.

Деякі економісти використовують надто обмежені визначення грошово-кредитної політики. Інші вважають, що грошово-кредитна політика охоплює всі заходи держави, спрямовані на досягнення оптимального валютного курсу.

А. Мороз та М. Пудовкіна розглядають грошово-кредитну політику як «сукупність взаємопов’язаних і узгоджених дій, спрямованих на досягнення конкретних цілей у регулюванні грошового ринку, які здійснює держава через свій центральний банк» [14, с. 24].

П. Нікіфоров визначає грошово-кредитну політику як набір заходів, спрямованих на забезпечення нормальної функціональності грошового обігу, стабільності національної грошової одиниці, незмінності її покупельної сили, а також на забезпечення рівноваги у розвитку економіки в цілому [15, с. 325].

А. Гальчинський підкреслює, що грошово-кредитна політика не є автоматичною. Як один із ключових елементів державного регулювання економіки, вона націлена на виконання її основних завдань. Кінцева мета такої політики збігається з головними цілями економічного розвитку.

В такому підході суть грошово-кредитної політики обмежується одним з можливих сценаріїв регулювання, де тактичною метою стає стабілізація валютного курсу. Інші можливі варіанти регулювання залишаються поза увагою, що значно обмежує ефективність та результативність грошово-кредитної політики.

Стійкий економічний прогрес країни, надійність банківської системи і стабільність національної валюти в значній мірі залежать від ефективної грошово-кредитної політики, що реалізується центральним банком.

Необхідність проведення ефективної грошово-кредитної політики для забезпечення стабільності національної грошової одиниці України визначається рядом факторів. Однак спільне розуміння її сутності та фінансово-економічного змісту є об’єктивною необхідністю, оскільки цю політику реалізують конкретні посадовці.

 

2. Аналіз стану грошово-кредитної політики України та Національного банку України

 

Грошово-кредитна політика входить до складу фінансової політики, що впливає на макроекономічні показники та економічний розвиток країни [22]. Згідно з Законом України «Про Національний банк України», грошово-кредитна політика включає комплекс заходів у галузі грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності цін за допомогою інструментів грошово-кредитної політики. Національний банк визначає та реалізує грошово-кредитну політику відповідно до основних принципів, розроблених Радою Національного банку України [6].

Основною метою грошово-кредитної (монетарної) політики є забезпечення середньострокової інфляції на рівні 5%, з допустимим діапазоном відхилень ±1 відсотковий пункт [17]. Для оцінки поточного стану грошово-кредитної політики України ми ретельно проаналізували її основні показники (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Динаміка показників грошово-кредитної політики НБУ протягом 2018–2021 рр.

Джерело: [16-3]

 

За дані таблиці 2.1 видно зростання рівня облікової ставки упродовж 2021 року. Станом на 21.01.2022 Правління Національного банку України прийняло рішення підвищити облікову ставку до 10,0% річних. Це рішення спрямоване на досягнення головної мети НБУ. Обсяг золотовалютних резервів України за визначений період має позитивну динаміку. Наприклад, станом на 31.12.2021 року золотовалютні резерви України складали 30,941 млрд. доларів США, що на 48,6% більше, ніж у 2018 році.

Важливо відзначити, що міжнародні резерви України зросли навіть при здійсненні платежів з погашення та обслуговування державного боргу у розглянутому періоді. Протягом 2018–2021 років спостерігалося зростання обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП). У 2021 році ВВП становив 1898,98 млрд. грн., що є позитивним показником, оскільки він свідчить про збільшення рівня монетизації економіки. Динаміка грошової маси, наведена у таблиці 2.1, дозволяє оцінити ефективність реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України. За результатами 2021 року грошова маса склала 2071,36 млрд. грн., що на 793,72 млрд. грн. більше, ніж у 2018 році, а темп зростання становив 62,12%.

Ключовий показник ефективності грошово-кредитної політики – курс валют, що впливає на імпортні товари та вартість грошової одиниці України. Для оцінки стану та тенденцій розвитку грошово-кредитної політики України, проведено аналіз курсу іноземних валют на внутрішньому ринку (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка курсу долара США та курсу євро в Україні за 2015–2021 рр.

Джерело: [16]

 

Провівши аналіз даних, слід зауважити, що протягом аналізованого періоду ці показники демонструють нестабільну динаміку. Наприклад, найнижче значення курсу долара відзначалося у січні 2015 року і становило 15,76 гривень, тоді як найвище значення було зафіксоване у січні 2021 року – 28,27 гривень. За найсвіжішими даними, курс євро досягнув свого піку у січні 2021 року і становив 34,73 гривень, що пов’язано з пандемією коронавірусу як у світі, так і в Україні.

 

3. Основні проблеми і напрями покращення грошово-кредитної політики НБУ

 

Наразі головними проблемами, з якими зіштовхується Національний банк України в проведенні грошово-кредитної політики, є наступні:

1. невизначеність основних цілей монетарної політики НБУ, що призводить до реакції лише на поточні виклики і відсутності перспективних стратегій;
2. недостатня стабільність гривні, що загрожує фінансовій стабільності країни;
3. дестабілізація банківської системи, що гальмує економічний розвиток;
4. зменшення реального обсягу ВВП на 6,8% порівняно з 2021 роком;
5. збільшення девальваційного тиску на національну валюту через відтік капіталу та депозитів, а також дефіцит платіжного балансу;
6. зниження виробництва ВВП та значне підвищення цін;
7. недоузгодженість монетарної та економічної політики, що перешкоджає досягненню цінової стабільності;
8. недостатня взаємодія уряду з громадськістю, що призводить до недовіри населення та негативних інфляційних очікувань.

Основною метою впровадження грошово-кредитної політики є посилення ролі Національного банку України у забезпеченні стійкості національної валюти, встановлення шляхів досягнення цінової стабільності, що сприятиме усуненню нерівностей у розвитку економіки та суспільства всередині країни. Це в свою чергу зміцнить політичне та економічне становище країни і підвищить добробут її громадян [23].

Щодо облікової ставки Національного банку України, вона у період з 2018 по 2021 рік коливалася від 6,5% до 12%, а в грудні 2022 року досягла 14,0%. Однак, порівняно з цим періодом до квітня 2023 року облікова ставка НБУ зросла на 16,0%, досягнувши 30%. Це свідчить про нестабільність грошово-кредитної політики НБУ та необхідність її удосконалення, а також визначення ключових пріоритетів та напрямків цієї політики [23].

Шляхи вдосконалення грошово-кредитної політики Національного банку України включають:

1. визначення стратегічних цілей грошово-кредитної політики НБУ для чіткого напрямку розвитку;
2. забезпечення незалежності НБУ в операційному та інституційному управлінні, зокрема, посилення контролю за монетарними ризиками, прогнозуванням інфляції та реформуванням організаційної структури НБУ для ефективного виконання завдань;
3. реалізація ефективної політики у банківському, валютному та монетарному регулюванні для відновлення довіри ринку до НБУ;
4. проведення операцій з регулювання імпорту та експорту капіталу для контролю обсягу грошової маси в обігу;
5. забезпечення ліквідності банківської системи через операції на відкритому ринку з метою підвищення цінової стабільності;
6. розширення засобів інформування та комунікації з громадськістю для підвищення прозорості та взаєморозуміння [24].

Ці напрямки сприятимуть досягненню економічної стабільності в країні, подоланню інфляційних процесів, збільшенню соціального розвитку суспільства та поліпшенню рівня життя населення.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!