Курсова робота ” Операції з формування банку “

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ БАНКУ

1.1. Сутність та класифікація витрат банку

1.2. Організаційно-інформаційне забезпечення аналізу витрат банку

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ

АТ «БАНК СІЧ» 

2.1. Характеристика організаційної структури АТ «БАНК Січ» 

2.2. Оцінка процентних витрат банку

2.3. Особливості оцінки комісійних витрат АТ « БАНК Січ» 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ БАНКУ

3.1. Шляхи удосконалення системи витрат банку

3.2. Сучасні напрями оптимізації витрат банку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що основною метою діяльності банку є отримання максимального прибутку при забезпеченні сталого тривалого функціонування та міцної позиції на ринку.

Розмір прибутку банку залежить головним чином від обсягу отриманих доходів та суми вироблених витрат. Від рівня доходів і витрат у аналізованому періоді і від того, наскільки якісно здійснюється управління цими показниками, залежить ефективність функціонування банку та його фінансового становища на ринку. Банк є комерційною організацією, що здійснює банківські операції з метою отримання прибутку.

Важливе значення для ефективного управління діяльністю банку має правильне формування доходів та витрат – головного фактора визначення прибутку банків. Останній, в свою чергу, служить оцінним показником діяльності банку.

Витрати банку – це сукупність витрат у зв’язку з проведенням  банком активних та пасивних операцій, здійсненням адміністративно-господарської діяльності в цілому, виконанням зобов’язань перед державним бюджетом та позабюджетними фондами, формуванням резервів за сумнівними активами, а також витрат на ризики та платежі.      Витратами можна вважати зменшення економічних вигод упродовж звітного періоду, що веде до скорочення власного капіталу банку, не пов’язаного з розподілом між акціонерами. Розробка нових напрямків діяльності банку, оцінка його платоспроможності та конкурентоспроможності, прибутковості операцій, максимізація доходів банку та його операцій вимагають знання рівня витрат [27,32].

Національне рейтингове агентство «Рюрік» на підставі наданої АТ «БАНК СІЧ» внутрішньої інформації та фінансової звітності за 2018 − 2020 р.р. підвищило довгостроковий кредитний рейтинг АТ «БАНК СІЧ» позичальника рівня uaAAA інвестиційної категорії з прогнозом «стабільний».

Також було використано при цьому публічну інформацію і власні бази даних агентства.  На сьогодні в Україні такий рейтинг мають лише 16 банківських установ [29].

Мета роботи полягає в теоретичному розгляді витрат банків та визначенні шляхів їх оптимізації.

Для цієї мети було поставлено такі задачі:

1. Вивчити економічну сутність, класифікацію витрат банку;
2. Розглянути джерела формування витрат банку;
3. Вивчити ціноутворення банківських продуктів;
4. Провести оцінку виконання плану та динаміки витрат банку;
5. проаналізувати збалансованість доходів та витрат банку;
6. Визначити шляхи оптимізації витрат банку.

Об’єкт дослідження – діяльність АТ «БАНК СІЧ».

Предметом дослідження є чинна методика організації та оцінки витрат банку.

Теоретичною та інформаційною основою дослідження послужили наукові праці вітчизняних економістів, а також нормативні документи України. Також було використано практичні матеріали АТ «БАНК СІЧ» (форми річної звітності: форма 2 «Звіт про прибуток та збитки», форма 1 «Бухгалтерський баланс»).

Структура та обсяг курсової. Курсова складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг курсової – 32 сторінки. Список використаних джерел включає 32 найменувань.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ БАНКУ

1.1.Сутність та класифікація витрат банку

 

Витрати банку – зменшення економічних вигод протягом звітного періоду (у формі зменшення активів та (або) збільшення зобов’язань), що веде до зменшення власного капіталу Національного банку, не пов’язаного з його розподілом між акціонерами (власниками), за винятком результатів переоцінки активів та зобов’язань (основних засобів, незавершеного будівництва та невстановленого обладнання, нематеріальних активів, цінних паперів, наявних для продажу, окремих інструментів хеджування, інших статей бухгалтерського балансу), які згідно із законодавством визнаються у бухгалтерському обліку безпосередньо у власному капіталі.

Витрати банку повинні бути по можливості мінімальними (у розрахунку на обрані контрольні показники, що найбільш адекватно відображають кінцеву ефективність роботи банку), а тому ними необхідно постійно керувати, маючи на увазі як мінімум недопущення нераціонального використання наявних коштів, у тому числі шляхом організації відповідного контролю [31]. Існують різні підходи до визначення сутності категорії «витрати» у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Ось деякі з них:

Витрати банку – це витрати коштів банку виконання різних операцій банку та забезпечення його функціонування (Коробова [5, с.71]).

Під витратами банку розуміється сукупність витрат, пов’язаних із проведенням активних та пасивних операцій, здійсненням адміністративно-господарської діяльності банку в цілому, виконанням зобов’язань перед державним бюджетом та позабюджетними фондами, формуванням резервів за сумнівними активами, на ризики та платежі (Г. И. Кравцова [16, 359])

Витрата – це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду (у формі зменшення активів та (або) збільшення зобов’язань), що веде до зменшення власного капіталу банку, що не пов’язане з його розподілом між акціонерами (власниками). Витрати, що у результаті операцій, здійснюваних банками, визначаються з умов договорів чи вимог законодавства (Постанова правління НБУ)

Витрати – це збитки, що виникають у процесі господарської діяльності, що призводять до зменшення коштів підприємства або збільшення його боргових зобов’язань (Сучасний економічний словник [7]). Витрати – це витрати банку, пов’язані із здійсненням операцій, що забезпечують функціонування їхньої діяльності (Балабанов І.Т. [4]).

Однорідні за економічним змістом витрати групуються в розрізі окремих статей, таких як відсотки, сплачені за залучені кредити, за залученими коштами юридичних та фізичних осіб, витрати на операції з цінними паперами, з іноземною валютою, на утримання персоналу та інші витрати.

Якісна оцінка сукупних витрат банку передбачає виділення у них складових частин залежно від того, пов’язані ці витрати з банківською діяльністю чи з виконанням небанківських операцій.

Це операційні витрати:

1. Нараховані та сплачені відсотки в рублях та інвалюті (за залученими кредитами, за відкритими рахунками та депозитами юридичних та фізичних осіб, випущеними цінними паперами та іншими залученими коштами);

2. Витрати по операціях з готівковою та безготівковою іноземною валютою та іншими валютними цінностями;

3. Витрати по операціях з цінними паперами;
4. Витрати по операціях з дорогоцінними металами;
5. Витрати, пов’язані з перевезенням та зберіганням коштів, цінних паперів та інших цінностей;

6. За касовими та розрахунковими операціями, операціями інкасації, отриманими гарантіями, поруками, іншими операціями [5, с.71].

Основну частину операційних витрат банку становлять витрати на залучення ресурсів (відсоткові витрати). Вони включають процентні витрати в розрізі контрагентів банку за рахунками до запитання, терміновими депозитами, кредитами, фінансовим лізингом. Окрему групу складають витрати з операціям з цінними паперами (за банківськими векселями, депозитними та ощадними сертифікатами, облігаціями та іншими борговими зобов’язаннями, випущеними банком). До процентних витрат відносяться також відповідні витрати на позабалансові операції та інші витрати на виплату відсотків [23, с. 33]. Відповідно до чинної фінансової звітності у вітчизняній практиці в операційних витратах банку виділяють:

Процентні витрати – витрати за пасивними операціями, пов’язаними із залученням грошових коштів, дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які визначаються виходячи з строку, розміру процентної ставки та суми зобов’язання, та витрати за випущеними цінними паперами.

Комісійні витрати – витрати від здійснення пасивних операцій, за виконаними роботами, отриманими послугами, сума яких є фіксованою або визначається пропорційно до суми зобов’язання, а також іншими способами відповідно до умов договорів або законодавства. Інші банківські витрати – витрати, що виникли внаслідок виконання зобов’язань за договорами чи відповідно до вимог законодавства.

Операційні витрати – це витрати, пов’язані із забезпеченням господарської діяльності банків, з формуванням та відновленням ремонтного фонду, резервів майбутніх витрат на ремонт основних засобів, на оплату відпусток, включаючи відрахування на соціальне страхування.

Відрахування на резерви – це витрати, пов’язані з формуванням (збільшенням) резервів, що визначаються відповідно до нормативними правовими актами Нацбанку та іншими актами законодавства, що регламентують порядок створення та використання резервів.

Борги, списані з балансу – витрати по операціях у вигляді списання активів, віднесених до безнадійних боргів та за якими не створено відповідних резервів.

Податок з прибутку (доходи) – витрати з обов’язкових платежах до державного бюджету, які визначаються відповідно до законодавства [17].

Витрати щодо забезпечення функціональної діяльності банку:

1. витрати з оплати праці персоналу банку (заробітна плата, премії, компенсації та інші виплати;
2. витрати з підготовки та перепідготовки кадрів; нарахування на фонд оплати праці та ін.);
3. витрати на забезпечення виробничо-господарської діяльності банку (амортизаційні відрахування за основними фондами та нематеріальними активами;
4. експлуатаційні витрати за утриманням будівель, обладнання, інвентарю, транспорту;
5. орендна плата за основними фондами; транспортні витрати; канцелярські витрати;
6. витрати на зв’язок та телекомунікації; з придбання та виготовлення бланків, форм звітності,платіжних засобів та інших носіїв банківської інформації та ін.);
7. інші витрати на забезпечення діяльності банку (податки, які включаються відповідно до законодавства у витрати банку, оплата аудиторських та юридичних послуг, рекламні, представницькі витрати, відрахування на спеціальні резерви та ін.) [5, с.72].

Інші витрати банку:

1. штрафи, пені, неустойки сплачені (за несвоєчасне та неправильне списання коштів з рахунків власників та зарахування сум, належних власникам рахунків;
2. неправильне направлення (переказ) коштів, списаних з рахунків власників;
3. порушення черговості платежу;
4. несвоєчасне повідомлення податковим органам про відкриття рахунків клієнтів;
5. порушення кредитних договорів;
6. порушення розрахунків із бюджетом;
7. порушення нормативних вимог Національного банку України та ін.);
8. витрати минулих літ, виявлені у звітному періоді;
9. судові витрати та витрати з арбітражних справ банку;
10. Витрати, пов’язані з реалізацією майна банку;
11. списання дебіторської заборгованості та ін.

Специфіка банківської діяльності полягає в тому, що банки працюють в основному із позиковими та залученими ресурсами, їхня частка в ресурсній базі банку становить 80-85%. Його ресурси платні, саме з них банк несе відсоткові витрати. Відсоткові витрати банку становлять найбільшу питому вагу як у сукупних витратах банку до 70%, а також в операційних витратах.

Сукупна витрата банку можна як двох частин: відсоткових і непроцентних витрат.

Відсоткові витрати – нараховані та сплачені відсотки в рублях та іноземній валюті (за залученими кредитами, за відкритими рахунками, депозитами, цінними паперами та іншими залученими коштами).

Непроцентні витрати включають все інше витрати банку крім процентних, це: непроцентні операційні витрати (комісійні винагороди, сплачені за надані послуги контрагентам банку, витрати від операцій з іноземною валютою, непроцентні витрати від операцій із цінними паперами, інші непроцентні витрати), а також витрати на забезпечення функціонування банку та інші витрати.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!