Курсова робота “Особливості адаптації дітей до умов закладу дошкільної освіти”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ І. Теоретичний аналіз адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу 

1.1. Сутність поняття «адаптація» у психолого-педагогічній науці 

1.2. Психолого-педагогічні умови адаптації дітей до ЗДО 

1.3. Організація роботи в адаптаційний період дітей дошкільного віку 

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження організації успішної соціальної   адаптації дітей в умовах ЗДО садок №105 м. Львів 

2.1. Опис дошкільного освітнього закладу Дитячий  садок №105 м. Львів 

2.2. Форми ігрової діяльності навчальної програми дошкільного закладу   як   чиник успішної соціальної адаптації дітей 

2.3. Вплив відвідування дошкільного закладу Дитячий садок №105 м. Львів на соціальну адаптацію дітей 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Останнім часом кількість дітей, які користуються послугами закладів дошкільної освіти, зростає. Це обумовлено тим, що в нинішніх умовах батьки вихованців змушені працювати і не можуть доглядати за дитиною. Варто відмітити, що для багатьох проблема адаптації дитини до умов перебування в закладі дошкільної освіти є дуже гострою, адже батьки не в повній мірі здатні підготувати дітей до переходу до широких соціальних контактів.

Провідними фахівцями в галузі психології та педагогіки доведено, що від того, як дитина пристосується до нового режиму, до незнайомих людей, залежить її фізичний і психічний розвиток. У ранньому віці відбувається інтенсивний фізичний розвиток дітей, активізуються всі психічні процеси. Зміна умов середовища і необхідність дотримання нових форм поведінки вимагають від дитини значних зусиль, що призводить до виникнення низки психологічних і педагогічних проблем.

Своєчасно розпочате і правильно здійснюване виховання дітей раннього віку є важливою умовою їх повноцінного розвитку. Тому нині однією з актуальних проблем є взаємодія вихователів і батьків у період адаптації дитини раннього віку до закладу дошкільної освіти. Вважаємо, що лише інтеграція зусиль вихователів та батьків, яка забезпечить дитині емоційний комфорт, позитивну та цікаву життєдіяльність у цей період, є запорукою успішного перебігу адаптації до умов перебування в закладі дошкільної освіти. Також варто зазначити, що на сьогодні, на нашу думку, недостатньо уваги приділяється плануванню та організації роботи, спрямованої на успішну адаптацію дітей до ЗДО. Для цього перш за все необхідно проводити ґрунтовну психолого-педагогічну діагностику та на основі отриманих даних впроваджувати різноманітні корекційні адаптаційні програми.

Педагогічні умови успішної адаптації до закладу дошкільної освіти ґрунтовно охарактеризовані в працях І. Галімової, С. Єрмолаєва, О. Екзорян, О. Калініної, А. Макарової, М. Назаркіної, Н. Саксонової та ін. Проте комплексного дослідження адаптації дитини до ЗДО саме в сучасних умовах немає.

Метою роботи є теоретичний аналіз наукових поглядів на соціальну адаптацію дитини в умовах дошкільного закладу та їх азастосування на практиці відповідно до вимог сучасного суспільства.

Відповідно до мети дослідження, були визначені такі завдання:

1. здійснити аналіз теоретико-методологічних аспектів адаптації дітей до умов перебування в закладі дошкільної освіти;
2. визначити психолого-педагогічні умови адаптації дітей до ЗДО;
3. проаналізувати організацію роботи в адаптаційний період з дітьми раннього віку;
4. проаналізовати методику дослідження соціальної адаптації дітей в умовах дошкільного навчального закладу №105 м. Львів;
5. дослідити програму адаптації дітей дошкільного віку в умовах конкретного дитячого навчального закладу №105 м. Львів.

Предмет дослідження: засоби оптимізації соціальної адаптації дітей в умовах дошкільного навчального закладу.

Об`єкт дослідження: діти та процес соціальної адаптації дітей в умовах дошкільного навчального закладу Дитячий садок №105 м. що знаходиться в м. Львів.

Методи дослідження: теоретичний (аналіз літературних джерел, узагальнення отриманих даних, вивчення передового педагоігчного досвіду) та практичні методи (включене спостереження, соціально-педагогічний експеримент, бесіди, дидактичні ігри та ін.)

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальна кількість сторінок 36. Загальна кількість використаних джерел 21.

 

Розділ І. Теоретичний аналіз адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

1.1. Сутність поняття «адаптація» у психолого-педагогічній науці

 

Проблема адаптації вже давно була предметом дослідження в українській і зарубіжній психолого-педагогічній науці. Однак невизначеним залишається трактування сутності цього феномену. У психологічних словниках «адаптація» визначається як «пристосування будови і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища» [9, с. 49].

З позиції соціальної психології поняття «адаптація» трактується ширше – як «активне пристосування індивіда до умов соціального середовища» [6] і як «результат цього процесу». У феномені адаптації соціальна психологія вбачає «зближення цілей, ціннісних орієнтацій групи і індивіда, засвоєння ним норм, традицій, групової культури, входження в рольову структуру групи» [7]. Адаптація психологічна характеризується як пристосування людини до наявних у суспільстві вимог і критеріїв оцінки за рахунок присвоєння норм і цінностей суспільства. Під час адаптації перебудовується динамічний стереотип відповідно до нових вимог навколишнього середовища.

На думку А. Н. Макарової, психологічна адаптація здійснюється шляхом засвоєння норм і цінностей суспільства. На переконання вченої, основний прояв цього феномена полягає у взаємодії людини з оточенням і його активної діяльності. Дослідниця стверджує, що надважливий засіб досягнення адаптації – освіта та виховання. Процес психологічної адаптації особистості характеризується активністю людини, вираженою в цілеспрямованості її дій з перетворення дійсності. Проаналізувавши наукову літературу, ми виявили, що нині є два підходи до розуміння сутності «адаптації людини». Представники першого напряму вбачають сутність адаптації в пристосуванні організму і особистості до впливу нових подразників або до нових умов діяльності та життя в цілому.

Основним змістом процесу адаптації вони вважають звикання, зміну старого динамічного стереотипу та формування нового. Перший підхід до розуміння сутності адаптації полягає в тому, що адаптація – пристосувальний процес. Витоки цього напряму переважно лежать у біологічному розумінні адаптації, яке не враховує її складної соціальної детермінованості [4, с. 27]. Прихильники другого напряму вважають, що в процесі адаптації особистість не тільки пристосовується до середовища, а й активно взаємодіє з ним, пристосовуючи його до себе, змінюючи у власних інтересах. Цей підхід дозволяє адекватно зрозуміти сутність активності особистості в процесі адаптації її в колективі, розмежувати поняття біологічної та соціальної адаптації взаємопов’язаних, але різнорівневих явищ [12].

Виявлена дуальна сутність адаптації особистості полягає в єдності процесуальної та результативної складових. При цьому адаптація особистості як процес передбачає взаємодію індивіда і того соціального середовища, до якого він адаптується. Аналіз процесуальної складової адаптації дозволяє вирішувати завдання з пошуку оптимальних шляхів взаємодії особистості та середовища та розробляти комплекс психолого-педагогічних технологій (психолого-педагогічний супровід), спрямованих на оптимізацію адаптаційного процесу. Результативна складова розглядається через призму категорії «адаптованість», що є результатом адаптації особистості. У свою чергу, адаптація – процес соціально-психологічної взаємодії, який при сприятливому перебігу призводить особистість до стану адаптованості.

Багато дослідників розглядають адаптацію як мікроцикл у розвитку особистості, початок певного періоду її розвитку, проходження якого значною мірою визначає характер подальшого особистісного розвитку індивіда. Більш того, одним з найбільш суттєвих результатів процесу адаптації є розвиток особистості, тобто адаптація завжди призводить до розвитку, інакше можна говорити про дезадаптацію особистості. Новий тлумачний словник сучасної української мови містить таке визначення терміна: «Адаптація – пристосування організмів, органів чуття до умов існування, до оточення; настроювання системи на умови застосування; звикання кого-небудь до нового середовища, за нових умов» [15].

У контексті дослідження для нас представляє інтерес соціальна адаптація як пристосування до соціального середовища, тому розглянемо її більш детально. Зокрема, С. Селіверстов розуміє соціальну адаптацію як процес засвоєння індивідом соціальних відносин, норм поведінки та системи цінностей суспільства [19]. О. Мороз, В. О. Сластьонін, Н. І. Філіпенко розуміють під соціальною адаптацією засвоєння особистістю соціального досвіду як у мікросередовищі, так і в суспільстві в цілому [14].

О. Галус пропонує визначати соціальну адаптацію як процес пристосування індивіда (групи індивідів) до соціального середовища, який проявляється в забезпеченні умов, що сприяють реалізації його потреб, інтересів, життєвих цілей [2]. У своїх дослідженнях О. Мороз пропонує розглядати соціальну адаптацію на макро- і мікросередовищах суспільного життя [14]. Отже, соціальна адаптація – пристосування особистості до нового соціального середовища. У контексті цього дослідження ним є заклад дошкільної освіти – нове соціальне середовище зі своїми законами, правилами, нормами, де встановлюється оптимальна взаємодія особистості та колективу, засвоєння норм і традицій, оволодіння новими засобами й новим способом дій.

Що стосується адаптації дітей до перебування в ЗДО, то можемо зазначити таке. Традиційно під адаптацією до дитячого садка розуміють процес пристосування дитини до умов нового середовища. Адаптація є активним процесом, який призводить до позитивних або негативних результатів. Спостереження науковців свідчать, що хлопчики гірше переносять розлуку з рідними, а найкраще проходить адаптація у півторарічному віці. Виникнення в дитини стійкого «адаптаційного синдрому» вказує на її неготовність до виходу із сім’ї. Тривалість адаптаційного періоду залежить від особливостей вищої нервової діяльності та віку дитини, рівня її розвитку; наявності чи відсутності попереднього тренування нервової системи; стану здоров’я; різниці в методах виховання в сім’ї.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!