Курсова робота “Особливості адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані спʼяніння”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.  СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ У СТАНІ СПʼЯНІННЯ 

1.1. Характеристики відповідальності за керування транспортними засобами у стані спʼяніння 

1.2. Практичне значення окремих ознак складу керування транспортними засобами у стані спʼяніння 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАНЬ ЗА КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ У СТАНІ СПʼЯНІННЯ 

2.1. Аналіз вітчизняної статистики застосування покарань за керування транспортними засобами у стані спʼяніння 

2.2. Практичні аспекти застосування покарань за керування транспортними засобами у стані спʼяніння 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ОНОВЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ 

3.1. Проблеми криміналізації керування транспортним засобом у стані сп᾿яніння 

3.2. Законодавчі пропозиції щодо матеріальних та процесуальних аспектів застосування санкцій 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Поточні суспільні відносини характеризуються активністю світових геополітичних трансформацій, які називають «часом потрясінь». Для України період утвердження як держави синхронізувався з активними спробами відмовитися від радянських правових тенденцій, реформувати законодавство у напрямі, націленому на євроінтеграцію. Першим кроком до такого курсу став вступ України до Ради Європи у 1995 році, а з 2014 року українська спільнота спостерігає за розвитком відносин України та Європейського Союзу.

Так, Європейський Союз не встановлює прямих вимог щодо встановлення того чи іншого виду адміністративної відповідальності в Україні, адже вважає це питанням внутрішньої політики кожної держави-члена, Україна самостійно зобов’язалася слідувати ряду міжнародних зобов’язань, зокрема в рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Ці зобов’язання стосуються боротьби з корупцією, реформи законодавства про адміністративні правопорушення, яке передбачає адміністративну відповідальність за порушення, зокрема, у сферах державного управління, охорони здоров’я, екології, дорожнього руху та інших.

 Однією із визначальних директив зміни поточного стану суспільних відносин є докорінна зміна системи адміністративного права України. На наше переконання, такі зміни не можуть відбуватися без комплексного дослідження інститутів, механізмів та процедур адміністративного права як у практичній, так і в теоретичній площині, що зумовлює актуальність теми нашої наукової роботи.

Мета роботи полягає у дослідженні особливостей адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані спʼяніння.

Досягнення означеної мети відбувалося шляхом розв’язання таких завдань:

1. дослідити сутність адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані спʼяніння;
2. установити особливості застосування покарань за керування транспортними засобами у стані спʼяніння;
3. визначити проблеми оновлення законодавства з питань адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Предмет дослідження – особливості адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані спʼяніння.

Методи дослідження:

філософські: діалектичний, синергетичний – дослідження провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо керування транспортним засобом у стані спʼяніння як динамічної категорії розвитку, метафізичний – дослідження наукового поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо керування транспортним засобом у стані спʼяніння;

загальнонаукові: аналіз, синтез – при дослідженні ознак поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо керування транспортним засобом у стані спʼяніння, а також актів та норм права щодо принципів і завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо керування транспортним засобом у стані спʼяніння.

Джерела дослідження. Джерелами дослідження слугували наукові статті, монографії, міжнародні та національні нормативно-правові акти, інші публікації.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання у ЗВО при викладанні окремих дисциплін, зокрема «Адміністративне право України: особлива частина»

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, чотирьох підрозділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг основної частини роботи становить 30 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ У СТАНІ СПʼЯНІННЯ

 1.1. Характеристики відповідальності за керування транспортними засобами у стані спʼяніння

 

Адміністративна відповідальність має двоїсту природу – вона є формою адміністративного примусу та юридичної відповідальності та має свої особливості. [1]. По-перше, законодавець розглядає її наслідок адміністративного правопорушення (проступок) (згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення) [3].

По-друге, адміністративна відповідальність має свою власну  нормативну базу. На сьогодні цю систему законодавства складають Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X, Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI та інші закони України.

Сьогодні законодавча база, що регулює притягнення до відповідальності за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп’яніння, включає наступні документи та окремі приписи: статтю 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII, пункти 2.5, 2.9 а, г Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху», Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17.12.2008 року № 1103 та інші.

По-третє, суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи [2].

По-четверте, Згідно зі статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, право (повноваження) на складання протоколів про адміністративні правопорушення належить різним посадовим особам, включаючи уповноважених представників державних органів та установ, таких як суб’єктів державного пожежного нагляду, органів охорони здоров’я, органів охорони пам’яток історії та культури, органів державного енергонагляду, органи у справах захисту прав споживачів, фінансових органів, підприємств та організацій з електричними мережами та державні санітарно-епідеміологічні установи. У разі порушення правил можуть бути застосовані адміністративні стягнення, які можуть бути накладені як у судовому, так і в квазісудовому порядку [3].

Відповідно до розділу ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення розглядаються:  адміністративними комісіями, що діють при виконавчих комітетах сільських, селищних та міських радах;  виконавчими комітетами сільських, селищних та міських радах; районними, районними в місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями);  органами внутрішніх справ, державними інспекціями та іншими органами (посадовими особами), що мають повноваження, за Кодексом України про адміністративні правопорушення [3].

Адміністративна відповідальність, по-шосте, є менш суворою за кримінальну і не призводить до присудження особі статусу судимої. По-сьоме, порядок притягнення до адміністративної відповідальності відрізняється від кримінального та цивільного процесів.  Загалом він є простим й оперативним, що забезпечує високу ефективність забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що забезпечує високу ефективність захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб [2].

 

1.2. Практичне значення окремих ознак складу керування транспортними засобами у стані спʼяніння

 

Щодо особливих ознак, які характеризують окремі особливості та сутність адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані спʼяніння, виокремимо наступне [2]. Стаття 130 частини 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить одразу три склади адміністративного правопорушення:  керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння;  передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп’яніння;  відмова в проходженні огляду на стан алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом [3].

Якщо у складах №1 та №3 немає проблем щодо їх компонентів, то склад №2,де можлива адміністративна відповідальність за порушення статті 130 частини 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на думку А. Іванова, судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, є застарілим. Це правило було створено в часи, коли згідно зі статтею 2.1 Правил дорожнього руху України водій повинен був мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, а також документи, що підтверджують право на користування автомобілем [4, 5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!