Курсова робота “Особливості фінансування воєнних потреб України сьогодення”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ВОЄННИХ ПОТРЕБ 

1.1. Сутність, різновиди воєнних потреб і видатків на оборону 

1.2. Державне регулювання воєнних потреб України 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФІНАНСУВАННЯ ВОЄННИХ ПОТРЕБ УКРАЇНИ 

2.1. Аналіз складу і структури видатків на оборону України 

2.2. Зарубіжний досвід фінансування військових потреб 

2.3. Проблеми фінансування воєнних потреб України 

2.4. Напрями покращення фінансування воєнних потреб України 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми.   На сучасному етапі видатки на оборону сліл розглядати як найвагомішу складову національної економіки, так як в умовах збройної агресії РФ даний аспект розглядають як те, що вона є воєнним противником, констатує високий рівень ймовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили, до основного завдання країни відносять захист від будь-яких зовнішніх посягань, забезпечення її суверенітету, незалежності, територіальної цілісності, стабільності, а також швидкої локалізації внутрішніх конфліктів.

Для більшості держав оборонна сфера в різних своїх проявах є потужною спільнотою і відіграє важливу роль у функціонуванні держави. Прагнення державних органів, яке полягає у забезпеченні високого рівня обороноздатності держави, що відображається в формування оптимального воєнного бюджету, доцільності воєнних витрат.

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає у дослідженні аспектів фінансування воєнних потреб на сучасному етапі.

Для досягнення цієї мети поставлено такі основні завдання:

1. розглянути сутність, різновиди воєнних потреб і видатків на оборону;
2. розглянути державне регулювання воєнних потреб України;
3. виконати аналіз складу і структури видатків на оборону України;
4. дослідити зарубіжний досвід фінансування військових потреб;
5. виявити проблеми фінансування воєнних потреб України;
6. навести напрями покращення фінансування воєнних потреб України.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом курсової роботи являється воєнні потреби.  Предметом курсової роботи є особливості фінансового забезпечення воєнних потреб в Україні.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використано проблемно-цільовий підхід, системний аналіз, метод класифікації, порівняння, оцінки, аналіз, синтез, візуальний, графічний, системний, спостереження тощо.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ВОЄННИХ ПОТРЕБ

1.1 Сутність, різновиди воєнних потреб і видатків на оборону

 

Згідно із статтею 17 Конституції України оборона нашої країни, захист її суверенітету і територіальної цілісності та недоторканності покладені на Збройні Сили України.  Величину видатків на оборону  розглядають як важливий критерій, який дозволяє характеризувати прагнення країни у забезпеченні необхідних умов розвитку збройних сили та ряду інших військових формувань, підтримання їх бойового стану на належному рівні. Ключові напрями спрямування оборонних видатків – це утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, проведення військових досліджень та ліквідації їх наслідків, підготовка військових фахівців [14, с. 118].

Держава виконує свою функцію оборони як через систему військових органів, так і через належні їм підприємства, організації та установи, що діють на основі державної власності. Дана сукупність для раціонального та ефективного функціонування має бути впорядкованою та підлагодженою системою. На жаль, український досвід свідчить про хаотичність і неврегульованість цієї системи, що дозволяє управляти майном і бюджетними коштами в ручному режимі та одержувача бюрократичну ренту від державної власності. Оборонний бюджет України є складовою частиною ВВП, котра внаслідок його перерозподілу перетворюється централізований цільовий фонд фінансових ресурсів з наступним використанням на потреби військових частин та інших структурних одиниць збройних Сил України (ЗСУ).

Необхідність у бюджетних коштах для Збройних сил України за відповідними бюджетними програмами визначається :

1. забезпечувальними управліннями – за видатками кошторису Міністерства оборони України, яким відають головні управління центрального апарату Міністерства оборони України;
2. посадовими особами управління військового бюджету та фінансування Збройних сил України та відповідними управліннями Головного фінансовоекономічного управління Міністерства оборони України – за видатками кошторису Міністерства оборони України

З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на таких аспектах які пов’язані із:

1. прогнозуванням, своєчасним виявленням, попередженням і нейтралізацією зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці;
2. захистом суверенітету і територіальної цілісності держави, безпекою їх прикордонного простору, піднесенням економіки держави;
3. забезпеченням особистої безпеки, конституційних прав і свобод громадянина і людини викоріненні злочинності; вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства;
4. зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу й обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Ключовим силовим інститутом держави в Україні є ЗСУ, турбота про які цілком і повністю перебуває в компетенції держави, відповідальність якої значно зростає в кризові/воєнні періоди, бо війни ще називають війною економік. Фінансування потреб національної оборони в Україні здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету в обсягах, розмір яких визначається Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік», який забезпечує належне виконання завдань оборони, але не менше 3 % від запланованого обсягу ВВП.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення матеріально-фінансового забезпечення обороноздатності держави», фінансування ЗСУ може здійснюватися додатково за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб. Видатки на оборону — це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їх наслідків.

 

В Україні вони поділяються на три групи (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація видатків на оборонну [18]

 

Існують три основні підходи до її формування (рис. 1.2):

1. повна відмова від військових видатків (Андора, КостаРіка, Гренада, Ліхтенштейн, Маршалові острови), одна з найменших країн світу — Наура, острівна країна Палау, Самоа, Соломонові острови);
2. створення могутньої воєнної супердержави (США, Китай, Росія, Саудівська Аравія, Франція, Японія, Німеччина, Індія, Бразилія);
3. фінансування оборони за принципом мінімальної достатності (Україна до збройної агресії РФ) [18].

 

Рис. 1.2. Підходи до формування військових видатків [18]

 

Оборону економіку, а саме оборонні витрати розглядають як вагомі складові національної економіки.  Так, у ст. 2 такого нормативного акту як Закон України «Про оборону України» фінансування потреб національної оборони відбувається лише за кошти Державного бюджету країни у розмірі, який визначає кожного року Закон України «Про державний бюджет на відповідний рік», які мають забезпечити належне виконання завдань оборони, але менше суми запланованого ВВП  [19, с. 46].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!