Курсова робота “Особливості методики проведення фізкультурних занять з дітьми старшого дошкільного віку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 

1.1. Значення занять з фізичного виховання та їх місці в режимі дня 

1.2. Педагогічні та гігієнічні вимоги до організації занять з фізичної культури в ЗДО 

РОЗДІЛ 2 ФІЗКУЛЬТУРНІ ЗАНЯТТЯ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ РУХІВ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ 

2.1. Типи фізкультурних занять 

2.2. Структура та зміст занять з фізичної культури в старшій групі закладу дошкільної освіти 

2.3. Особливості організації та методика проведення занять з фізкультури в старшій групі ЗДО 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Ефективність педагогічного процесу в дитячому садку, спрямована на зміцнення здоров’я, всебічний фізичний розвиток та оптимальну рухову підготовленість дітей дошкільного віку, залежить від урахування біологічних закономірностей їх організму, пов’язаних із значною потребою дитини у різноманітних рухах.

Активна рухова діяльність для підростаючого організму має особливе значення як фактор, який сприяє розвитку та вихованню особистості дитини в цілому. На думку академіка К.М. Бикова: “Без м’язових рухів неможливо ні пізнання природи, ні, тим більш, переобладнання її в процесі праці, ні удосконалення самої людини в процесі виховання “. Тільки в процесі оволодіння різноманітними руховими вміннями та навичками удосконалюються психомоторні та вегетативні функції, покращується якісна сторона рухової діяльності, розвиваються фізичні можливості дітей.

Ефективність проведення занять з фізичної культури, рухливих ігор, вправ спортивного характеру, самостійного виконання дитиною рухів залежить від створення відповідних умов у приміщенні та на майданчику. Керівництво дошкільним закладом повинно забезпечити правильний підбір фізкультурного обладнання і розмістити його у групових кімнатах, фізкультурному залі та на майданчику. Воно має відповідати педагогічним, гігієнічним, естетичним вимогам та анатомо-фізіологічним особливостям дітей різних вікових груп.

Головна вимога до фізкультурного обладнання – забезпечення безпеки під час виконання вправ, виключення можливості дитячого травматизму та нещасних випадків. Потрібно систематично стежити за міцністю кріплення гімнастичного обладнання та за правильною обробкою дерев’яних приладів (гімнастична стінка, лави, драбинки, дошки та ін). Вони повинні бути добре відполіровані, а металеве обладнання відшліфоване та з закругленими кутами. Якість обладнання, їх стійкість та міцність перевіряються вихователем перед початком занять з фізичної культури.

Мета дослідження: визначити вплив різних типів фізкультурних занять на розвиток основних рухів у дітей старшого дошкільного віку.

Об’єкт дослідження: основні рухи дітей старшої групи.

Предмет дослідження: фізкультурні заняття в старшій групі закладу дошкільної освіти.

Відповідно меті дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Зробити аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми.
2. Визначити педагогічні та гігієнічні вимоги до організації занять з фізичної культури в ЗДО.
3. Охарактеризувати різні типи занять з фізичної культури.
4. Визначити особливості формування рухових вмінь і навичок у дітей старшого дошкільного віку на фізкультурних заняттях.
5. Розкрити методику проведення фізкультурних занять у старшій групі закладу дошкільної освіти.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

1. емпіричні методи: метод спостереження; бесіда, аналіз, синтез, узагальнення
2. аналіз літературних даних.

Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

1.1 Значення занять з фізичного виховання та їх місці в режимі дня

 

Фізичне виховання є частиною цілісного, гармонійного розвитку особистості. Фізичне виховання – це система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я і загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних здібностей людини, формування життєво важливих рухових умінь і навичок. Теорія і практика фізичного виховання базується на даних фізіології. Фізіологічна наука озброює теорію і методику фізичного виховання закономірностями розвитку організму людини, правильним врахуванням впливу різних факторів на його функціональну діяльність. На основі його даних розробляється науково обґрунтована система фізичних вправ, спрямована на розвиток рухових дій і формування фізичних якостей організму.

Виховання фізичного здоров’я дітей – важливе завдання сім’ї і школи. На жаль, сьогодні лише 27% дітей дошкільного віку практично здорові, фізично гармонійно розвинені лише 65% дітей і 60% підлітків. У місті Києві, наприклад, половина старшокласників мають обмеження за станом здоров’я у виборі професії, а серед випускників шкіл принаймні половина непридатні або частково придатні до військової служби. Вчитель на власному прикладі має продемонструвати важливість фізичного виховання та здорового способу життя. По-друге, конче необхідно полегшити навчальні плани та програми та суттєво скоротити інформаційну освіту, щоб загальна кількість предметів становила 7-10 у початковій школі та 10-12 у старшій, як це характерно для європейських шкіл.

При цьому робочий тиждень з урахуванням домашніх завдань не перевищуватиме 24-30 годин. Це дозволяє збільшити питому вагу занять фізичною культурою. По-третє, слід відмовитися від традиційних форм і поведінки на уроці, де діти весь час сидять майже нерухомо, а вчитель «нав’язує» їм знання. Тут немає інтенсивної дитячої праці, але сидіти нерухомо за партою дуже нездорово.[12] По-четверте, необхідна повна перебудова концепцій і методики шкільного фізичного виховання. Це має стати формою активного відпочинку для оздоровлення, навчання, задоволення фізіологічних потреб дитини. З цими думками важко не погодитися.

Зміст занять з фізичної культури школярів визначається навчальним планом предмета та програмами секцій і округів. Програма пропонує:

1. Набуття теоретичних знань (знання загальної гігієни та гігієни занять фізичними вправами, необхідні відомості для самостійних занять фізичними вправами). Теоретичний матеріал подається на вступних заняттях і в системі навчально-тренувальної роботи на заняттях у зв’язку з виконуваними вправами;
2. гімнастичні вправи, що сприяють загальному фізичному розвитку учнів (вставання та стояння, вправи на форму, вправи для загального розвитку дитини, формування правильної постави, акробатичні вправи, танцювальні вправи, лазіння та перебирання, вправи на рівновагу, вис. вправи та опори, опорні стрибки) ;[3]
3. Легка атлетика (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання у довжину);
4. Рухливі ігри для розвитку кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання колективізму та дисциплінованості учнів;
5. спортивні ігри (баскетбол, волейбол, гандбол, футбол);
6. Лижна підготовка (оволодіння елементами техніки пересування на лижах, розвиток рухових якостей);
7. Навчання лижам та ковзанам;
8. Плавання (брас, плавання на спині, брас, а також техніка пірнання та порятунку потопельників).

Складність реалізації програми полягає в тому, що за одне заняття необхідно опанувати елементи кількох розділів. Це ускладнює планування навчального матеріалу на семестр і на кожен урок.

Зміст фізичного виховання для всіх шкільних років підібрано з таким розрахунком, щоб забезпечити:

1. Зміцнення здоров’я та загартування організму дітей шкільного віку, сприяння їх фізичному розвитку та підвищенню працездатності. Формування і розвиток основних функцій організму, що відбувається в шкільні роки, вимагає використання всіх факторів, які позитивно впливають на цей процес. Турбота про здоров’я школярів – головне завдання кожного вчителя на кожному уроці.
2. Освіта та вдосконалення рухових навичок і вмінь, а також передача відповідних знань. Метою фізичного виховання є формування життєво важливих умінь і навичок з природних видів руху: бігу, стрибків, лиж, плавання. Для цього необхідні знання способів і правил виконання рухів, які учні засвоюють шляхом пояснень і показів.
3. Розвиток основних рухових якостей. Для виконання багатьох дій людині необхідні певні якості, зокрема, сила — здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому м’язовим зусиллям; Швидкість – здатність виконувати рухи за мінімальний час; витривалість – здатність виконувати певну роботу протягом тривалого часу; Гнучкість – здатність виконувати рухи великої амплітуди; Спритність – це здатність швидко навчатися новим рухам і успішно діяти в мінливих умовах. Ці рухові якості розвиваються і проявляються в тісному взаємозв’язку;
4. Формування звички і збереження інтересу до систематичних занять фізичними вправами. Позитивний ефект від фізичних вправ можливий лише за умови їх систематичного виконання, що стає звичкою і потребою. Щоб створити таку потребу, необхідно викликати у дитини інтерес до вправ, підібрати цікаві вправи та спонукати учня до їх своєчасного виконання. Змістовне дозвілля сприяє активному відпочинку та розумовому розвитку школярів.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!