Курсова робота “Особливості навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами в сучасній сім’ї”

ЗМІСТ

 

Вступ

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ 

1.1. Проблеми наукового дослідження груп дітей з особливими освітніми потребами 

1.2. Соціально-психологічні особливості сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами 

РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ СТАНУ СФОРМОВАНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОСВІТИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ 

2.1. Напрями, завдання і етапи психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами 

2.2. Організація системи допоміжних інституцій сім’ям дітей з ООП 

2.3. Форми і методи роботи з батьками дітей з особливими освітніми потребами 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. На даному етапі система корекційної освіти відкрила нову перспективу, що передбачає переосмислення навчальної організації та ставлення батьків до особливостей фізичного та психічного розвитку дітей. Влада, педагогіка і прості громадяни прагнуть наблизитися до розуміння труднощів, з якими стикаються ці особи; активно обговорюють переваги спеціальної або всебічної освіти; намагаються створити певні умови для їх життя (пандуси, сурдопереклад тощо); впроваджують зарубіжний досвід.

Традиційно вчені розглядали сімейне виховання дітей з особливими освітніми потребами (ООП) тільки через призму самої дитини, її розвитку і потреб. Таким чином, залишається невирішеним важливий аспект – емоційне благополуччя батьків дітей з діагнозом порушення розвитку та її родини загалом. Тому одним з актуальних питань сьогодні є вивчення і доказ важливості ролі атмосфери в сім’ї у вихованні дітей з особливими освітніми потребами.

Збільшення числа дітей з ООП все більше свідчить про необхідність впровадження соціальної моделі, що підтримує сім’ю в практиці викладання, і ролі вчителів у цьому процесі. У сучасних умовах прагнення суспільства змінити систему освіти та виховання дітей з ООП зазнає значних змін. Відповідне законодавство, прийняте на державному рівні, підтверджує, що створення системи інклюзивної освіти може комплексно вирішити поставлені проблеми. Також створюється певна система підготовки фахівців.

З кожним роком потреби батьків з ООП і надання їм психокорекційної допомоги стають все більш актуальними. Тому експерти обговорюють необхідність залучення батьків до корекційно-виховного процесу дітей, а також розробляють технології та методи, що допомагають виховувати сім’ї з дітьми з ООП. Вважається, що критеріями готовності батьків до корекційно-орієнтованого навчання та виховання своїх дітей є: освітня грамотність, активна участь у навчально-виховному процесі закладу, а також ціннісне ставлення до дітей.

М. Басова, М. Власової, П. Гальперіна, Д. Ельконіна, А. Запорожця, В. Лебединського, М. Певзнер та Г. Сухарової обґрунтовують теоретичні основи вивчення особистості дитини, її формування та проблеми розвитку у своїх дослідженнях. Вони також обгрунтовують особливості порушення психічного розвитку та особистості дитини з урахуванням діяльнісного та особистісного підходів.

Мета дослідження – укласти модель взаємодії між батьками і дітьми з ООП в сучасній сім’ї та довести її ефективність.

Відповідно до мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

1. З’ясувати стан дослідженості порушеної проблеми в науковій психолого-педагогічній літературі;
2. Охарактеризувати особливості сучасних сімей, які виховують дітей з особливими освітніми потребами;
3. Означити проблеми родинного виховання досліджуваної категорії дітей;
4. Типізувати сучасні родини дітей з ООП на основі особистісного ставлення батьків.

Об’єкт дослідження: процес навчання і виховання дітей з ООП.

Предмет дослідження: організація виховання дітей з особливими освітніми потребами в умовах сучасної родини.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної, методичної, іншої наукової літератури; для вирішення приватних дослідницьких завдань використовуються також спостереження, бесіди, вивчення, аналіз документів

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел.

 

 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

 1.1. Проблеми наукового дослідження груп дітей з особливими освітніми потребами

 

Сучасна освітня політика нашої країни докорінно змінила спосіб здобуття освіти дітьми з ООП. Особливим досягненням гуманізації освіти є впровадження інклюзивної освіти в сучасних освітніх закладах, а права осіб з обмеженими можливостями закріплені в законодавчих документах. Однак для того, щоб розібратися в цих питаннях і визначити особливості та деталі роботи з такими дітьми, спочатку необхідно обґрунтувати і розмежувати категорії дітей, а також розглянути наукову інтерпретацію визначення, а саме: «діти з особливими освітніми потребами».

Згідно з «Декларацією про права інвалідів» (1975), «інвалід» означає будь-яка особа, яка не може бути повністю або частково самодостатньою для задоволення звичайних особистих та/або соціальних потреб в силу вади, будь то природженої або набутої, його або її фізичних чи розумових можливостей [3].

У законодавстві пострадянського простору поняття «інвалід» «інвалідності» дещо інше, що пов’язано з втратою працездатності. Згідно з цією інтерпретацією, діти віком до 16 років не можуть бути визнані інвалідами. Тому необхідно використовувати термін «діти з особливими потребами». До цієї категорії входять «діти, які мають значні обмеження в життєдіяльності через вплив на зростання і розвиток дітей, здатність до самообслуговування, фізичні вправи, орієнтацію, контроль поведінки, навчання, спілкування і майбутню роботу, що призводить до соціальної дезадаптації» [11].

«Інвалідність» у дитячому віці визначається як «стійкий соціальний розлад, викликаний хронічним захворюванням або патологічним станом, який серйозно обмежує можливість інтеграції дитини у відповідний віку процес виховання і навчання, тому необхідно забезпечити їй додатковий безперервний догляд, допомогу або опіку» [20].

Встановлення інвалідності дітей віком до 16 років здійснюється експертною комісією з медичної реабілітації відповідно до положень глави 3 «Визначення інвалідності дітям» Інструкції з визначення інвалідності. Згідно законодавству від 01.08.1999 року, ступінь порушень здоров’я дітей з особливими освітніми потребами визначається виходячи з ступеня функцій (з урахуванням їх впливу на можливість соціальної адаптації дітей).

В тому ж законодавчому актів вказано чотири ступені, а саме:

1) Перший – втрати здоров’я визначається в разі легкого і помірного функціонального порушення. Згідно з інструкцією, це показник перед визначенням інвалідності дитини, але зазвичай вона не викликає необхідності визначення людей старше 18 років;

• Другий – визначення втрати здоров’я за наявності порушень функцій органів і життєво важливих систем (відповідає третій групі інвалідності у дорослих);
• Третій – втрати здоров’я відповідає другій групі інвалідності у дорослих, яка характеризується явними порушеннями функцій органів і систем, які незважаючи на лікування, це обмежує можливості соціальної адаптації дітей;
• Четвертий – втрати здоров’я визначається у разі серйозних порушень функцій органів і систем, що призводить до соціальної дезадаптації дітей, незворотних ушкоджень і неефективних заходів лікування та реабілітації (відповідає першій групі інвалідності у дорослих) [21].

Для кожного ступеня втрати здоров’я у дітей з ООП визначається перелік захворювань, в якому виділяються наступні основні групи.

Першу – становлять психо-неврологічні захворювання. Найбільш поширеними захворюваннями в цій групі є дитячий церебральний параліч (ДЦП), пухлини нервової системи, епілепсія, шизофренія та інші ендогенні психози, розумова відсталість (РВ) (розумове зниження або розумовий спад різного походження, відповідний стадії ідіотизму або низької енергії), хвороба Дауна, аутизм (РДА).

Конкретні захворювання класифікуються в одну групу. Однак необхідно розділяти людей з психічними та розумовими відхиленнями. Вчені наполягають на цьому, тому що термін «розумова неповноцінність» означає, що певні компоненти фону слід розглядати виходячи з біологічного віку і пов’язаної з ним культури: низький інтелект, він присутній з дитинства; нездатний адаптуватися до соціальних потреб суспільства [22].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!