Курсова робота “Особливості психічного захисту в підлітковому віці”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОНІЧНОГО ЗАХИСТУ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ 

1.1. Сутність механізмів психологічного захисту 

1.2. Особливості розвитку особистості в підлітковому віці 

1.3. Особливості захисних механізмів в підлітковому віці 

РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМА ДІАГНОСТУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 

2.1. Аналіз існуючих методик діагностування механізмів психологічного захисту 

2.2. Забезпечення психологічних умов для діагностування та пом’якшення дії механізмів психологічного захисту в підлітковому віці 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Пребудова суспільних відносин в Україні робить дедалі гострішою проблему ефективного розвитку і виховання  особистості. Саме людина, учень, дитина, можливості її самовизначення, самореалізації становлять сутність нової гуманістичної парадигми виховання. У зв’язку з цим діяльність шкільного психолога набуває ще більшого значення, більшої уваги.

У житті людини, в її внутрішньому суб’єктивному світі постійно виникають і долаються найрізноманітніші протиріччя. Кожне з них, актуалізуючись, переживається людиною як турбота, хвилювання, прикрість, незадоволення. Якщо це внутрішнє протиріччя, воно переживається як незадоволення собою, стає приводом для критичного аналізу своїх вчинків або якостей своєї особистості. Тоді виникає прагнення до подолання існуючих протиріч. Одним з найбільш гострих протиріч підліткового віку є суперечність між ставленням до себе та переживанням ставлення з боку інших людей, особливо тих, кого підліток найбільше поважає. Орієнтація одночасно на декількох значущих людей робить його психологічну ситуацію внутрішньо конфліктною.

Турбота за здоров’я школяра як громадянина України стосується не тільки сім’ї, школи, позашкільних закладів, а й сфери діяльності практичних психологів. Своєчасне виявлення відхилень в розвитку і попередження процесу соціалізації у молоді – найважливіша задача в психологічній роботі. Надійні і валідні методи діагностики відхилень, тривожних станів або особистісних патологій – допоміжна, а іноді й основна частина професійної діяльності практичного психолога.

Дискусії  та суперечливі підходи  до таксономії і диференціації захисних механізмів не дає змоги своєчасно виявити їх і пом’якшити небажану дію. Ця проблема потребує вирішення, що може бути здійснене завдяки теоретичній розробці та практичному апробуванню діагностики по виявленню психологічних захисних механізмів у підлітків. Психологічні особливості підліткового віку вивчали О.І. Захаров, Л.С. Виготський, Д.І.Ельконін, Л.Ф. Обухова, Д.С. Єнікєєва, Л.І. Столяренко та ін. Специфіку формування і проявів механізмів психологічного захисту в підлітковому віці досліджували  А. Краковський, Д.С. Єнікєєва, А. Є Личко та ін.

Мета дослідження: Теоретично обгрунтувати та перевірити модель діагностики та психологічної корекції механізмів психологічного захисту в підлітковому віці.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати стан теоертичної розробленості проблеми механізімів психологічного захисту;
2. Визначити особливості психічного розвитку особистості в підлітковому віці;
3. Виявити особливості формування та дії механізмів психологічного захисту в підлітковому віці;
4. Проаналізувати існуючі методики діагностування механізмів психологічного захисту.

Об’єктом дослідження є процес формування особистості в підлітковому віці.

Предмет дослідженя: процес формування механізмів психологічного захисту в підлітковому віці.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми, узагальнення, систематизація отриманої інформації, математичний та описовий методи, що дають широкі можливості для висвітлення проблеми про психологічні особливості захисту в підлітковому віці.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Обсяг роботи становить 33 сторінок та 2 сторінки списку використаної літератури з (18 позиціями).

 

РОЗДІЛ І. ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОНІЧНОГО ЗАХИСТУ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ

1.1. Сутність механізмів психологічного захисту

 

Проблеми розвитку і дії захисних механізмів в психології – предмет дискусії науковців. До цих пір немає достаньо преконливого визначення психологічного захисного механізму. Проте категорія психологічного захисту в сучасній психології відноситься до розряду давно відомих. Вона увійшла у всі психологічні словники і довідники як загальноприйняте поняття з області психології особистості.

Згідно визначення у психологічному словнику психологічний захист – це соціальна регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення або зведення до мінімуму почуття тривоги, пов’язаного з усвідомленням конфлікту. В широкому значенні термін “психологічний захист” використовується для позначення будь-якої поведінки, яка усуває психологічний дискомфорт [4]. Це одне з найзагальніших визначень феномену. За цим і аналогічним поясненнями стоїть уявлення про індивідуально-психологічну природу явища психологічного захисту та його механізмів, створене ще в рамках психоаналізу.

Однак практика роботи з соціальними групами в самих різних галузях суспільного життя: в педагогіці, в управлінні, в психотерапії – виявляє недостатність дослідженості цього поняття, аналізу зазначеної проблеми. Окрім того в міжособистісному просторі, коли суб’єктом стає група,  спостерігаються інші прояви психологічного захисту. Найбільш точне визначення поняття механізмів психологічного захисту належить І.В.Ващенко. За його визначенням – це типові шаблони мислення, які сприяють підтримці стійкої позитивної самооцінки, зняттю тривоги і страху [1].

За З. Фрейдом – це “загальне обов’язкове для всіх прийомів, якими “Я” користується в ситуації конфлікту, здатному призвести до неврозу” [17, с 75]. Проте І.В.Ващенко стверджує: «Хоча це поняття запропоноване психоаналізом, не всі розуміють, що захищається в цьому випадку не стільки біологічний організм, скільки власні уявлення про себе» [1, с 145].

Нами прослідковується доволі яскраво виражена плутанина в поняттях. Так одні автори ототожнюють механізми психологічного захисту з захисними реакціями. Однак реакції – це поведінка емоційного характеру, яка дозволяє шляхом разрядки знижувати рівень тривоги. Результатом дії реакції є зняття напруження і далі, після періоду релаксації, повернення до оптимального рівня активації. Суттєва відмінність захисних реакцій від механізмів захисту полягає в тому, що психологічний захист – це стереотипи мислення, а реакції – стереотипи поведінки.

Так, як і психологічні механізми захисту, психологічні захисні реакції індивідуальні і специфічні для суб’єкта. Захисні механізми психіки розглядаються в основному з точки зору психоаналізу і персонології (вчення про Я-концепцію) і представляються наслідком протиріч в структурі Я, а кінцева ціль захисного процесу – досягнення узгодженості між реальним змістом свідомості і Я-концепцією [6].

В.І. Журбін, аналізуючи стан справ в галузі типології захисних механізмів, констатує, що практично неможливо виділити і теоретично обгрунтувати якусь єдину основу для їх класифікації. Разом з тим реальна присутність феномену психологічного захисту в процесі розвитку особистості привертає увагу до нього як до суттєвого фактору онтогенезу. Виходячи з семантичного аналізу слові “захист” В.І. Журбін пропонує  визначенні явища психологічного захисту відповідати як мінімум на такі питання:

• предмет захисту – що захищає?
• об’єкт захисту – проти чого направлений захист?
• засоби захисту – яким чином організований захист?
• близькі та далекі наслідки захисту – який результат захисту? [3].

За В.І. Журбіним психологічний захист – це система процесів і механізмів, спрямованих на збереження вже досягнутого (або на поновлення втраченого) позитивного стану суб’єкта.

Таким чином ми маємо:

• агентом психологічного захисту є певний суб’єкт;
• предметом психологічного захисту є стан суб’єкта, який оцінюється як позитивний;
• об’єктом психологічного захисту є все, що погрожує, порушує або заважає поновленню такого стану;
• спосіб і тип засобів психологічного захисту, котрі обираються в даному конкретному випадку, складають конкретний захисний механізм;
• цілі захисту: близька (зберегти позитивний стан), далека (утримати такий стан якомога довше) [3].

Психологічна специфіка, зумовлена природою предмету захисту, а також засобів як символічних дій, котрі здійснюють зміни не стільки в реальному предметному світі, скільки в світі суб’єктивних знань і фактів. Всі події розглядаються не в просторі спілкування, а в проекції на площину психіки. Конкретний набір захисних механізмів визначається типовим характером взаємодії з людьми і силою супроводжуючих емоційних переживань. Одним з дотичних показників спроможності тих чи інших наукових положень може слугувати можливість зведення описових або пояснюючих категорій в єдину систему з чіткою логічною культурою. В історії психологічної науки було вже декілька спроб здійснити класифікацію захисних механізмів.

Якщо спробувати коротко викласти основні теоретичні положення відносно категорій захисту в психоаналітичній традиції, то:

• захист є однією з функцій Я, спрямованих у більшості випадків проти Воно, а також проти неприємних уявлень і афектів;
• мотивами захисту є головним чином страх або незадоволення;
• захисні заходи слугують зміцненню кордонів Я;
• існує велика різноманітність типів захисту (наприклад, захист проти потягів, афектів, постійні захисні прояви і т.д.) і конкретних видів захисту (наприклад, витіснення, сублімація і т.д.).

Одна з перших класифікацій належить А. Фрейд. Шляхом співставлення різноманітних механізмів між собою вона намагалась виявити загальні закономірності, єдину основу для можливої класифікації. А. Фрейд розрізняє захисні механізми за типом ізолювання і справжні психічні процеси, такі як регресія, перетворення у протилежність, боротьба проти самого себе [16]. Наступним критерієм стала диференціація душевного апарата в ході психосексуального дозрівання особистості. Немає ніяких підстав говорити про витіснення там, де ще злиті Я і Воно. Так само можна передбачати, що проекція і інтроекція суть методи, котрі спираються на відділення Я від зовнішнього світу.

В результаті, констатуючи наявність багаточисельних неясностей і протиріч в самій психоаналітичній теорії та створеному клінічному досвіді, А.Фрейд відмовляється від подальших намірів побудувати будь-яку струнку систему захисних механізмів і пропонує звертатись до розгляду конкретних випадків, які викликають захисну реакцію. Це в свою чергу призводить до розширення і без того заплутаного переліку захисних механізмів особистості.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!