Курсова робота “Особливості та етапи реформування пенсійного страхування”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО СТРАХУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ 

1.1. Теоретичні та нормативні аспекти формування пенсійного страхування 

1.2. Зміст поняття «пенсійна реформа» 

1.3. Етапи запровадження пенсійної реформ 

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ОСНОВ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 

2.1. Державне пенсійне страхування в Україні: виклики сучасності та напрями реформування 

2.2. Оцінка недержавного пенсійного забезпечення та його вплив на соціальний захист населення 

2.3. Розвиток пенсійного страхування в Україні на основі імплементації зарубіжного досвіду

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 

3.1. Особливості пенсійної реформи в Україні 

3.2. Недержавне пенсійне страхування – шлях до розробки пенсійної безпеки 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Реформування пенсійної системи стосується не тільки нинішніх пенсіонерів, а значною мірою впливатиме на пенсійне забезпечення майбутніх поколінь, підвищення рівня їх життя. Але реформаційні заходи проходять вкрай повільно. Серед причин цього дослідники називають: споживацькі настрої населення щодо пенсійного забезпечення, низький рівень суспільної обізнаності стосовно пенсійної реформи, не сформованість активної позиції громади та її конструктивної співпраці з владними структурами.

Необхідність ефективної реалізації пенсійної реформи, регулювання питань пенсійного забезпечення потребує пошуку напрямів щодо удосконалення пенсійного страхування населення як у процесі реформування, так і в подальшому його функціонуванні. Дослідження питань пенсійного забезпечення має вирішуватись у тісному зв’язку з питаннями фінансового, бюджетного податкового, трудового, цивільного, господарського, адміністративного права.

Для програмування успішного майбутнього суспільного розвитку та стратегічного планування необхідно вивчати уроки реформи у цій сфері. Важливим завданням є аналіз міжнародного досвіду побудови пенсійних систем та врахування результатів досліджень науковців з метою визначення власного шляху в питанні побудови справедливої пенсійної системи.

Проблема реформування пенсійного забезпечення України відображена у працях багатьох науковців, серед яких: Чугунов І.Я., Насібова О.В., Кириленко О.П., Малиняк Б.С., Лібанова Е.М., Кукурудз О.М., Савченко Н.Г. та інші.

Однак, незважаючи на значну кількість досліджень, багато питань, зокрема, виявлення проблем, які гальмують розвиток реформування пенсійного забезпечення України в сучасних реаліях на фоні економічної та соціально-демографічної кризи, залишаються недостатньо вивченими, що потребує подальших досліджень та нових підходів у цій сфері фінансової науки.

Мета дослідження є дослідження реформування пенсійної системи та визначення напрямів її подальшого розвитку в Україні.

Відповідно до мети, у роботі визначено наступні завдання:

1. Проаналізувати теоретичні та нормативні аспекти формування пенсійного страхування;
2. Розглянути зміст поняття «пенсійна реформа»;
3. Розкрити етапи запровадження пенсійної реформ;
4. Дослідити державне пенсійне страхування в Україні: виклики сучасності та напрями реформування;
5. Надати оцінку недержавного пенсійного забезпечення та його вплив на соціальний захист населення;
6. Обгрунтувати розвиток пенсійного страхування в Україні на основі імплементації зарубіжного досвіду;
7. Запрпонувати особливості пенсійної реформи в Україні;
8. Дослідити недержавне пенсійне страхування – як шлях до розробки пенсійної Безпеки.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реформування системи державного пенсійного страхування в Україні.

Предметом дослідження є напрями реформування пенсійного страхування в Україні.

Методи дослідження є аналізу і синтез, теоретичне узагальнення, порівняння, історичний метод, діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу проблеми пенсійного забезпечення та пенсійної реформи в Україні.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи складає 39 сторінки. Список використаних джерел включає 25 найменування.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО СТРАХУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ

1.1. Теоретичні та нормативні аспекти формування пенсійного страхування

 

В Україні діє сучасна пенсійна система з кількома рівнями, що має на меті забезпечення населення після завершення активної трудової діяльності. Ця система утворює три окремі рівні, два з яких є обов’язковими, а один — добровільним.

Згідно з Законом України № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсійна система включає три рівні, які представлені в таблиці 1.1.:

Таблиця 1.1 Рівні пенсійного забезпечення

Впровадження другого та третього етапів пенсійної системи потребує надійного збереження та захисту пенсійних активів, а також їх ефективного управління. В Україні діють перший і другий рівні пенсійної системи, що забезпечують загальнообов’язкове пенсійне страхування. Другий і третій рівні пенсійної системи в Україні формуються на основі накопичувальної системи. Проблеми пенсійного страхування в Україні висвітлені в дослідженнях багатьох науковців. Кіряцова Т.О. підкреслює, що серед недоліків пенсійної системи варто зазначити складність і непрозорість процесів розподілу та перерахування пенсій.

Основні проблеми пенсійного забезпечення населення включають:

1. Демографічну ситуацію в країні;
2. Соціальну несправедливість, зокрема, фінансування старшого покоління за рахунок молоді;
3. Нерівні пенсійні виплати для різних соціальних груп;
4. Вік виходу на пенсію.

Усі ці фактори сприяли руйнуванню системи пенсійного страхування [11].

 

1.3. Етапи запровадження пенсійної реформ

 

Пенсійна система України перебуває на певному етапі розвитку, що безпосередньо пов’язаний із сучасною реформою державного управління цією системою.

Формування ринкових відносин в Україні вимагає впровадження нових підходів до концепції пенсійного забезпечення громадян. Яскравим свідченням кризи в пенсійній системі є значне зниження життєвих стандартів пенсіонерів. Виплати українських пенсій складають 13% від ВВП, тоді як кількість пенсій не забезпечує навіть мінімального рівня життя.

Розробка пенсійної системи в Україні є комплексом інклюзивних, багатоступеневих і значущих перетворень, спрямованих на правову, економічну та організаційну реформу основних інституційних складових пенсійної системи.

Основні цілі реформи включають:

1. Забезпечення формування справедливої пенсійної системи;
2. Створення можливостей для громадян накопичувати максимальні пенсії за рахунок власних доходів;
3. Виправлення розриву між надмірними пенсійними фондами та системою солідарності [19, c. 346].

Головною метою реформи є спонукати людей задуматися про розмір пенсії, яку вони отримають у майбутньому. Для цього буде впроваджено систему обліку пенсійних накопичень, яка допоможе забезпечити пенсіонерам гідний рівень життя.

Соціальна справедливість виступає як критерій, що базується на взаєминах людської діяльності та їхньому становищі в суспільстві. В Україні відзначаються чотири етапи реформування пенсійної системи з моменту проголошення незалежності. Перший етап (1991-2003 роки) був зосереджений на державному управлінні в пенсійному секторі, яке ставило за мету розширення наявних та запровадження нових привілеїв. Зокрема, планувалося створення спеціальних гостьових будинків для поліпшення умов життя для державних службовців, працівників місцевого самоврядування, депутатів та їхніх помічників, а також для педагогів, журналістів, суддів та інших категорій.

Другий етап (2004 – вересень 2011 року) характеризується важливими змінами в пенсійних положеннях солідарності, які включають:

1. Перехід від системи виплати пенсій до пенсійного страхування;
2. Новий підхід до визначення розміру пенсії, що базується на тривалості страхового стажу та доходах;
3. Впровадження персоналізованої системи бухгалтерського обліку для нарахування пенсій [2, c. 80].

 

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ОСНОВ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Державне пенсійне страхування в Україні: виклики сучасності та напрями реформування

 

До доходів Пенсійного страхування України з державного бюджету входять: «пенсійні виплати військовим, а також пенсії, надбавки та підвищення, що надаються в рамках різних пенсійних програм; покриття дефіциту коштів Пенсійного страхування України; погашення боргів за пенсійними виплатами за рішеннями судів» [13].

У 2020 році новим джерелом доходів бюджету Пенсійного страхування України стали кошти з фонду, створеного для боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, викликаною коронавірусом SARS-CoV-2. Ці кошти призначені для надання одноразової матеріальної допомоги застрахованим особам, які ризикують втратити свої доходи через повну заборону на діяльність унаслідок посилення карантинних заходів [5]. Таким чином, доходи бюджету Пенсійного страхування поділяються на передані та власні. Власні доходи складаються з «обов’язкових і добровільних внесків від підприємств, установ та громадян, а також доходів від фінансових і штрафних санкцій, та інших видів діяльності, пов’язаних із пенсійним страхуванням» [21]. Переданими доходами вважаються фінансові кошти, які надходять до бюджету Пенсійного страхування України з Державного бюджету України.

 

Таблиця 2.1 Динаміка доходів бюджету Пенсійного страхування України у 2020–2022 рр. (млрд грн)*

У таблиці 2.1 представлено динаміку надходжень до бюджету Пенсійного фонду України за 2020-2022 роки. Протягом цього часу загальний обсяг доходів державного бюджету України збільшився на 114,09 млрд грн. Основну частину бюджету становили власні надходження, які складали від 55,58% до 60,42% загального обсягу (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Динаміка частки власних та закріплених доходів бюджету Пенсійного страхування України у 2020–2022 рр.*

 

У 2022 році до видаткової частини бюджету було включено виплату одноразової матеріальної допомоги для застрахованих осіб, які могли втратити дохід через повну зупинку діяльності в умовах посилених обмежень, пов’язаних із COVID-19 у системі пенсійного страхування України. Загальний обсяг фінансування цього напряму становив 3,6 млрд грн, що дозволило надати по 8 тис. грн на одну особу.

 

2.2. Оцінка недержавного пенсійного забезпечення та його вплив на соціальний захист населення

 

Розглянемо стан і виклики, що постають перед розвитком недержавного пенсійного забезпечення, яке є важливим елементом покращення соціального захисту людей пенсійного віку. Закон України «Про недержавне пенсійне страхування» визначає три ключові напрями його реалізації [14]:

1. Пенсійні фонди, що функціонують на основі укладення угод між керівниками фондів та їх вкладниками.
2. Страхові компанії, які пропонують укладати договори на довічну ренту з учасниками фонду, а також забезпечують страхування на випадок інвалідності або смерті учасника.
3. Банки, які дозволяють відкривати пенсійні депозитні рахунки для накопичення пенсійних заощаджень в межах суми, визначеної Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Недостатня ефективність та недоліки чинної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування сприяють активному розвитку недержавних пенсійних фондів (НПФ). Значущість цих фондів полягає в їх потенціалі стати істотним джерелом для підтримки високих соціальних стандартів, а також у їхній ролі як каталізатора для зростання внутрішніх інвестиційних ресурсів, що сприятиме прискоренню розвитку національної економіки.

Згідно з Законом України «Про недержавне пенсійне страхування» [14], недержавні пенсійні фонди (НПФ) функціонують як неприбуткові організації, які мають на меті лише накопичення пенсійних внесків для своїх учасників та управління пенсійними активами. Вони також здійснюють пенсійні виплати учасникам відповідно до встановлених законодавством норм. Варто підкреслити, що на відміну від інших установ, таких як страхові компанії чи банки, основним завданням НПФ є забезпечення пенсійними виплатами громадян. Закон також передбачає, що до діяльності НПФ залучаються адміністратори фонду, компанії з управління активами та банки-користувачі.

Розглянемо актуальний стан та динаміку показників, що характеризують діяльність недержавних пенсійних фондів (НПФ) в Україні. Згідно з інформацією Національної комісії, яка відповідає за державне регулювання у сфері фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), на 31 грудня 2022 року в Україні діяли 62 НПФ, зареєстровані в 8 регіонах. Протягом періоду з 2018 по 2022 роки спостерігається тенденція до скорочення кількості НПФ на 18,4%, що зменшилося з 76 на 31 грудня 2018 року до 62 на 31 грудня 2022 року. Це також призвело до змін у їх територіальному розподілі, зокрема через надання Автономній Республіці Крим статусу тимчасово окупованої території та зменшення кількості НПФ у місті Києві. Варто підкреслити, що більше 70% усіх зареєстрованих в Україні недержавних пенсійних фондів розташовані в Києві (44 на станом на 31.12.2022) [15], що вказує на нерівномірний регіональний розподіл.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!