Курсова робота “Особливості виховання і навчання дітей-дошкільнят з інтелектуальними порушеннямив умовах закладу дошкільної освіти”

ЗМІСТ

 

 

Вступ

Розділ 1. Особливості дітей-дошкільнят з інтелектуальними порушеннями 

1.1 Психолого-педагогічні особливості дітей-дошкільнят із інтелектуальними порушеннями 

1.2 Система роботи освітньо-корекційних закладів для дітей-дошкільнят із інтелектуальними порушеннями 

Висновки до 1 розділу 

Розділ 2. Організація та зміст корекційного навчання дітей-дошкільнят з інтелектуальними порушеннями в умовах закладу дошкільної освіти 

2.1 Методи навчання та виховання дітей-дошкільнят з інтелектуальними порушеннями 

2.2 Корекція порушень інтелектуального розвитку у дітей дошкільного віку 

2.3 Розвиток мовлення дітей із порушенням інтелекту в умовах закладу дошкільної освіти 

2.4. Методичні рекомендації щодо підтвердження ефективності навчання і виховання дітей дошкільнят в умовах закладу дошкільної освіти” 

Висновки до 2 розділу 

Висновки

Список літератури

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Основою сподівань на інтеграцію дітей-дошкільників з порушеннями інтелекту в суспільстві і освітньому просторі України є ефективний сучасний світовий досвід з теоретичним і практичним вирішенням проблем соціалізації дітей. На сьогоднішній день встановлено, що для дітей цієї категорії найбільш ефективним педагогічним засобом реабілітації є поєднання психолого-педагогічної та медико-соціальної підтримки, а також корекційно-розвивального навчання (а також важливості раннього, адекватного і інтенсивне втручання в розвиток дітей). Однією з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку вітчизняної системи освіти є впровадження інклюзії. Актуальність цієї проблеми не викликає сумніву, оскільки кількість учнів з особливими освітніми потребами в закладах дошкільної освіти  з кожним роком зростає.

Згідно даних МОН діти, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, в Україні понад 1 млн., що становить 12% від загальної чисельності. Наприклад, у Полтавській області проживає 234,6 тис дітей, із них понад 35 тис. – з порушеннями психофізичного розвитку (15% від загальної кількості) та більше 4 тис. дітей з інвалідністю, з яких 740 з порушеннями опорно рухового апарату. Навчання дітей з особливими потребами у загальноосвітніх закладах включає в себе низку завдань, серед яких – сприяння позитивному мікроклімату в дитячому колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику дискримінації в шкільному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення.

Це характерний перехід від традиційних методів реабілітації та корекції, в яких особистість дитини з особливими потребами розглядається крізь призму зразкових функціональних параметрів і характеристик, які повинні бути притаманні дітям, до сучасних модель соціальної реабілітації (з орієнтацією особистості дитини на її індивідуальність і цілісність) перехід від номотетичного підходу в психодіагностиці (який розуміє особистість як сукупність властивостей і спрямований на виявлення індивідуально-психологічних особливостей за допомогою стандартизованих методів вимірювання, які вимагають порівняння з нормою).

Аналіз наукових праць, присвячених дітям з порушеннями розумового розвитку, зокрема діагностиці таких дітей, вивчали вітчизняні вчені, серед яких: Алімов О. Ф., Блеч Г. О., Бобренко І. В., Висоцька А. М.,Миронова С.П.,Синьова Є.П. Значимим для сьогодення є вклад у науку і практику зарубіжних дослідників щодо дошкільників з інтелектуальними порушеннями, що належить авторам і прибічникам найбільш розповсюджених у XXІ столітті психолого-педагогічних систем та напрямів  – А. Біне, Ж. -О. Декролі, Д. Дьюї, Е. Еріксону.

Мета роботи: розглянути особливості дітей-дошкільнят з інтелектуальними порушеннями та проаналізувати програму корекційного навчання дітей-дошкільнят з інтелектуальними порушеннямив умовах закладу дошкільної освіти.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Узагальнити психолого педагогічну характеристику дітей дошкільнят з інтелектуальними порушеннями;
2. Проаналізувати системи роботи спеціальних та інклюзивних груп дошкільних закладів щодо навчання і виховання дітей з інтелектуальними порушеннями;
3. Охарактеризувати методи навчання і виховання дітей дошкільного віку з порушенням інтелекту в закладах дошкільної освіти;
4. Узагальнити шляхи корекції порушень інтелектуального та мовленнєвого розвитку дітей дошкільників з інтелектуальним порушенням в умовах закладу дошкільної освіти;
5. Сформулювати методичні рекоментації щодо підвищення ефективності навчання дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями в умовах закладу освіти.

Об’єкт дослідження: діти-дошкільнята з інтелектуальними порушеннями.

Предмет дослідження:  Організація та зміст корекційного навчання дітей-дошкільнят з інтелектуальними порушеннямив умовах закладу дошкільної освіти.

Методи дослідження: теоретичний-аналіз, синтез, порівняння, і класифікація інформації із загальної та спеціальної психолого педагогічної літератури; узагальнення результатів дослідження.

Практичне значення: Результати дослідження можуть бути використані вихователями закладу дошкільної освіти та батьками у процесі виховання дітей з інтелектуальними порушеннями. Представлений матеріал буде корисним здобувачам спеціальності 016 «спеціальна освіта» при вивченні предметів «корекційна психопедагогіка» «спеціальна методика дошкільного виховання». А також при проходженні начальної і педагогічної практики.

Структура роботи: Робота включає вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел.

 

 РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ-ДОШКІЛЬНЯТ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ.

1.1 Психолого-педагогічні особливості дітей-дошкільнят із інтелектуальними порушеннями.

 

В даний час під інтелектуальним порушенням розуміється група синдромів органічної природи, що проявляються вираженим загальним психічним недорозвиненням з переважною недостатністю інтелектуальних здібностей. Розглядаючи проблему формування навичок спілкування у дітей- дошкільників з інтелектуальними порушеннями, вчені звертають свою увагу, перш за все, на дітей з легким ступенем інтелектуальних порушень, оскільки значне зниження інтелекту, грубі порушення пізнавальної діяльності та мови у дітей з помірним та тяжким ступенями виразності інтелектуальними порушеннями не дозволяють говорити про повноцінний розвиток комунікації.

Діти з легким ступенем інтелектуальних порушень складають основну масу дошкільників. Виділяють п’ять основних форм олігофренії: неускладнену, з переважанням процесів збудження чи гальмування, зі зниженням функцій аналізаторів, з психоподібною поведінкою, із вираженою недостатністю передніх відділів кори головного мозку [4]. Протікання та розвитку різних психічних процесів залежить від змісту, структури, мотивів, цілей і засобів здійснення діяльності. Особливість особистості дітей-дошкільників з інтелектуальними порушеннями обумовлена тим, що у процесі їх розвитку формується своєрідна якісна структура діяльності.

Діти, які добре розвиваються у дошкільному віці розвивають свої знання правильно та вчасно, діти які мають проблеми з недоліками розумового розвитку отримують знання згодом і лише в процесі спеціального навчання. У дошкільників з інтелектуальними порушеннями домінуючим є мимовільна увага, на відміну від їх однолітків, що нормально розвиваються, у яких на перший план виступає довільна увага [7].

Це, тому що діти не помічають істотних елементів зображень, не помічають те, що їм повідомляє вчитель, не точно розуміють завдання, помиляються під час однотипної роботи; при цьому помилки мають нестабільний характер, що вказує саме на недостатність уваги, а не на незнання чи невміння. Такі особливості дітей із інтелектуальним порушеннями М.С. Певзнер пов’язує з патологічною інертністю нервових процесів, тобто з порушенням їхньої рухливості, балансу між процесами збудження та гальмування. Пам’ять цих дітей відрізняється сповільненістю запам’ятовування, швидкістю забування, неточністю відтворення та епізодичною забудькуватістю. В учнів з інтелектуальним порушеннями страждає як логічна, і механічна пам’ять, їх обсяг; продуктивність як довільного, і мимовільного запам’ятовування [2].

Наприклад, виклад матеріалу в логічній послідовності при ненавмисному сприйнятті зазвичай є сумою невпорядкованого пригадування, де проявляються характерні порушення мови та мислення. Однак при будь-якому типі відтворення пам’яті відзначається велика кількість замін, привнесень, хоча до більш старшого віку кількість помилок скорочується. Подібні особливості пам’яті значно ускладнюють навчальний процес та пізнавальну діяльність загалом. Формування навичок та умінь, набуття нових знань та їх використання неможливе без участі пам’яті. Вкрай складним в умовах стає і формування уявлень [11].

Але існують і специфічні риси, які в основному полягають у сповільненому темпі розвитку. Недорозвинення аналітико-синтетичної діяльності проявляється у безсистемності та непослідовності аналізу, коли учні безладно, по кілька разів називають несуттєві властивості предмета, залишаючи при цьому поза увагою головні деталі. Наслідком такого аналізу є неадекватний, неякісний синтез.

Проблеми аналізу та синтезу погіршуються недостатнім словниковим запасом учнів з інтелектуальними порушеннями, оскільки відсутність слів порушує цілісність його сприйняття і формування поглядів. Інша особливість мисленнєвої діяльності дошкільників з  інтелектуальними порушеннями – це зниження можливості узагальнення, тобто конкретність мислення [3]. У процесі навчання це проявляється у тому, що діти погано засвоюють правила та загальні поняття. Для дітей з інтелектуальними порушеннями характерна також непослідовність мислення, яка може бути обумовлена порушенням цілеспрямованості діяльності, в’язкістю інтелектуальних процесів, схильністю зупинятися на деталях.

Дошкільники з інтелектуальними порушеннями зазвичай звертають увагу на ті ознаки, які відрізняють один предмет від іншого. Але основні проблеми у порівнянні спостерігаються за необхідності зіставлення уявних образів, при оперуванні уявленнями і поняттями. Опанування абстрактним мисленням ускладнене серйозними труднощами у встановленні навіть простих причинно-наслідкових зв’язків, особливо у випадках, коли аналізоване поняття знаходиться поза життєвим досвідом дітей з інтелектуальними порушеннями.

При обліку індивідуальних особливостей дітей з розвитком, що відхиляється в процесі навчання і виховання, може бути досягнута їх успішна соціалізація і адаптація до навколишнього світу. Центральним питанням проблеми розумової відсталості має стати розгляд співвідношення інтелекту і афекту, але як явища залежності першого від другого, або як складного процесу їхніх внутрішніх взаємозв’язків. Проаналізувавши літературу, присвячену розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями, можна зробити висновок, що ці порушення, спричинені органічним ураженням центральної нервової системи, проявляються у різноманітних інтелектуальних та емоційно-вольових сферах діяльності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!