Курсова робота ” Освітня підготовка дитини до школи “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ 

1.1. Розгляд освітньої підготовки дитини до школи в сучасній науково-практичній педагогіці

1.2. Поняття та складові готовності дитини до шкільного навчання

1.3. Основні причини непідготовленості дітей до навчання і шляхи їх подолання 

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ 

2.1. Діагностика підготовки дитини до навчання у школі 

2.2. Складові підготовки дитини до навчання в школі 

2.3. Робота з батьками як важлива складова впливу на розвиток дитини 

Висновки до другого розділу 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Одягнені у веселий і святковий одяг, тримаючи в руках букет, діти йдуть першого вересня до школи. Кожен стане зразковим учнем, отримає хороші оцінки, полюбить вчителя і школу, з нетерпінням чекає цікавого шкільного життя. Але з часом це звучить приблизно так: «Мамо, а чи довго мені ще ходити до школи? Я вже стомилася…», «А коли будуть канікули? Все вчимося, вчимося…».

Правда, питання педагогічної готовності до шкільного навчання дуже актуальне. Зрештою, першокласник сьогодення і першокласник в минулому – це різні поняття. Сьогодні першокласнику потрібно робити більше, ніж раніше. Умови, що змінилися, пред’являють вищі вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку, до ступеня сформованості певних педагогічних знань, навичок і вмінь дітей. Тому, щоб адаптація до школи пройшла успішно, і дитина не втратила бажання вчитися, дитина повинна бути готова до школи. Сьогодні багато дітей починають вчитися не з 7, а з 6 років, тому виникає багато проблем і питань. Тому необхідно знати педагогічні аспекти розвитку 6-річного учня. Реформи, спрямовані на гуманізацію сучасної системи освіти, ставлять питання про те, чи готові дошкільнята вчитися в школі. Це важливий крок у дорослому житті, і від того, яким він буде, залежить здатність дитини адаптуватися до нових умов і реалізувати свій потенціал.

Тому, щоб ефективно адаптувати дитину до школи, одним із ключових завдань дошкільної освіти є педагогічна підтримка підготовки дитини до такого навчання, заснована на розумінні змісту, структури та стандартів підготовки до школи.

Питання підготовки до школи останнім часом стало дуже популярним серед дослідників різних спеціальностей. Психологи, педагоги та фізіологи вивчають і демонструють стандарти підготовки до школи та інші аспекти, які впливають на вступ дітей до школи. Загалом педагогічну підготовку дітей до школи вивчали наступні радянські науковці: Божович Л. І., Ельконин Д. Б., Кравцова Е. Е., Салміна Н. Г. А також американські: Гетцер Р., Йірасек Я., Керн А., Штребел С.

Об’єкт дослідження полягає в тому, щоб діти старшого дошкільного віку були готові до навчання.

Предмет дослідження – педагогічні особливості підготовки дітей дошкільного віку до навчання.

Мета дослідження: з’ясувати особливості педагогічної готовності учнів до школи.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети дослідження визначено такі завдання:

1. проаналізувати стан досліджуваної проблеми, що вивчається в педагогічній теорії та практиці;
2. з’ясувати суть поняття «педагогічна готовність дитини до навчання у школі»;
3. визначити основні напрями педагогічної підготовки дитини до школи.

У процесі проведення курсової роботи застосовувалися такі методи:

1. теоретичні: науково-методичний аналіз і синтез (визначення мети, предмета й завдань дослідження);

2. ретроспективно-історичний (аналіз наукової, навчально–методичної літератури з теми дослідження);

3. описово-аналітичний (аналіз, синтез, теоретичне узагальнення фактів).

Мета і завдання курсової роботи визначають її структуру. Робота складається зі вступу, двох розділів, в межах яких виділяються тематично-змістові підпункти, висновки, список літератури та додатки.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

1.1. Розгляд освітньої підготовки дитини до школи в сучасній науково-практичній педагогіці

 

Перехід загальної середньої освіти на новий зміст, структуру та семестри потребує перегляду підходу до організації роботи із залучення дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі. Підготовка до школи означає серію освітніх заходів, спрямованих на загальний розвиток дитини, створення умов для формування основи загальних навичок та умінь, що забезпечать їй успішне навчання не лише в 1-му класі, а й у подальшому житті.

Замість цього, незважаючи на те, що держава гарантує дошкільну освіту всім дітям, більше половини дошкільнят сьогодні з різних причин не відвідують дитячий садок. Це означає, що значна кількість дітей приходить до школи без належної підготовки, що викликає певні труднощі в їх подальшому систематичному навчанні. Зокрема, чим довше період адаптації до школи, тим гірше здоров’я та успіхи, народжуються нерівні стартові умови. Тому проблема організаційної підготовки до дитячих шкіл, особливо тих, які не підпадають під державну дошкільну освіту, підтримки закладів, що здійснюють цю роботу, потребує вирішення на державному рівні.

В Україні існує розгалужена мережа дошкільних освітніх закладів, забезпечення соціальної адаптації дітей та підготовки до навчання в школі є важливою частиною їх роботи. Цей сучасний дошкільний заклад за умови оптимального використання його можливостей, розширення його функцій, належної координації з боку державних органів та громадської підтримки може вирішити проблему своєчасної підготовки дітей старшого дошкільного віку до школи залежно від відповідного режиму та кількості сім’ї.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування різних типів дошкільних освітніх закладів (ДНЗ) визначаються «Положенням про дошкільний навчальний заклад» [23].

Його нововведеннями є розширення традиційних функцій шкіл за рахунок здійснення соціального освітнього патронажу сімей, які виховують дітей, які потребують особливої підтримки, та легалізація груп, у яких діти залишаються

Окремий розділ визначає управління ДНЗ, функції директора, організацію громадського самоврядування та його повноваження. Правила закріплюють різні можливості існування різних типів дошкільних освітніх закладів, у тому числі центрів розвитку дітей. Але, звичайно, не в кожному районі є така можливість. Тому практика дошкільних освітніх закладів підтверджує, що за відповідних умов такі центри розвитку дитини можуть бути відкриті в початкових школах.

Аналіз річного плану державних дошкільних закладів показує, що їх адміністрація дотримується відповідних рекомендацій, запропонованих Міністерством освіти і науки. Діти старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні установи, щорічно реєструються. Запроваджуються різні форми охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою. З цією метою організовуються різні перебування в дитячих садках, освітніх закладах «Школа – дошкільний заклад», загальноосвітніх школах, найближчих до місця проживання дитини.

Вчителі дошкільних закладів та вчителі початкових шкіл, які мають відповідну підготовку, працюють безпосередньо з дітьми. Підготовка дітей дошкільного віку має відповідати вимогам основних елементів дошкільної освіти та здійснюватися відповідно до програми виховання та навчання дітей дошкільного віку, затвердженої Міністерством освіти. Така підготовка включає в себе фізичний, когнітивний та особистісний розвиток дитини, підготовку до взаємодії зі світом, освоєння певних видів діяльності дошкільнята. Це легко адаптує дитину до нового соціального статусу і стає основою дошкільного дитинства [15].

Крім того, за участю вихователів дошкільних закладів вчителі початкових класів розширюють можливості соціально-освітнього патронажу дітей, які виховуються в будинках дитини, в тому числі дітей з розумовими та фізичними вадами, і надають методичну, діагностичну та консультаційну підтримку сім’ям [21, с. 41-46]. Водночас важлива позиція відводиться педагогіці батьків, яка проводить роз’яснювальну роботу серед громадськості щодо необхідності отримання дошкільнятами належної освіти та можливості її здобуття у різних організаційних формах. Дитина може вступити до школи за бажанням батька або особи від її імені відповідно до довідки про вік і стан здоров’я, зазначеної в Законі України «Про загальну середню освіту».

Слід підкреслити, що понад 20 років тому, коли розпочалося експериментальне навчання 6-річних дітей і поступово перейшло до 4-річної початкової школи, влади, педагогіки, психології та медицини поставилися до цього з особливою увагою як до події загальнодержавного значення. Підготовка матеріальної бази дитячого дошкільного закладу або школи, безперервне медичне обстеження дитини, дотримання вимог по закінченню 1-го класу. Це пов’язано не тільки з тим, що 6-річні діти стали учнями, і збільшилася спадкоємність дитячого садка і шкільної освіти, а й з тим, що дитячі садки були змушені реагувати на серйозні зміни в розвитку всієї системи освіти. Зрештою, доцільність і необхідність єдиного наскрізного зв’язку дошкільної та початкової шкільної освіти не викликає сумнівів, і вчені та методисти приділяють цьому питанню значну увагу. Сьогоднішній перехід до великої 4-річної школи відбувається на тлі кризи в системі дошкільної освіти. Існує реальне протиріччя між законодавчою та науково-методичною підготовкою для повного вирішення проблем дошкільної освіти та недостатньою економічною безпекою, а також неможливістю її реалізації через відомчі, соціальні та інші перешкоди.

На наш погляд, проблема спадкоємності та перспектив дошкільної та початкової освіти посилюється прорахунками, пов’язаними з недостатньо обґрунтованими реформами української системи освіти.

На жаль, не тільки в педагогіці, але і в освітянській практиці існують відмінності в розумінні понять «підготовка до школи», «готовність до школи» і «шкільна зрілість». Як відомо, готовність до школи вимагає загальної та спеціальної підготовки.

1-й – це фізичний, інтелектуальний, особистісний, вольовий;

2-й – це здатність брати участь у набутті знань, навичок і вмінь суб’єкта.

Їх інтегративним результатом є готовність дитини до навчання в школі, яка має бути сформована по завершенні дошкільного дитинства. Відповідно до вимог базового компонента дошкільної освіти кожна дитина має пройти відповідну підготовку до школи.

Однак, за статистикою, в Україні міськими дитячими садками охоплено всього 38% дітей, а в сільській місцевості – до 19%. Як бачимо, проблема залучення інших дітей до школи – це наукова і соціальна проблема. Виходячи з попереднього досвіду 1980-х років, у нас є тільки 1 форма такого рішення – шкільна підготовча група. У сучасному житті важливо правильно використовувати всі можливості, як у дитячому садку, так і в середній школі [31, с. 520].

Початкова школа не може залишатися в межах старої концепції, згідно з якою молодший учень залежить тільки від підготовки предмета до вивчення. Початкова школа має створити умови для подальшого всебічного розвитку досягнень дошкільного віку та поступового формування нової формації віку початкової школи – навчальної діяльності як провідної.

Сучасна початкова освіта, на відміну від інших рівнів, дуже різноманітна за організацією і забезпечується за рахунок поєднання різних типів навчальних закладів.

А саме:

1. дошкільний освітній заклад – початкова школа;

2. повнокласна автономна початкова школа у повному складі класів;

3. мало комплектна початкова школа, класи-комплекти у складі школи другого і другого-третього ступенів;

4. початкова ланка у складі спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, навчально-виховних комплексів;

5. початкова школа для дітей-інвалідів у домашніх умовах тощо.

Очевидно, що варіативність початкової освіти для дітей з обмеженими можливостями здоров’я вдома буде і надалі зберігатися і вдосконалюватися.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!