Курсова робота “Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства”

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

Розділ 1. Правосвідомість та мовна картина світу: зміст та співвідношення понять 

Розділ 2. Загальна характеристика відмінностей правосвідомості в різних країнах та їх прояв у мовах. Мовно-правова картина світу 

Розділ 3. Особливості правосвідомості народу в Україні та їх прояв у мовній-правовій картині світу 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. У сучасному загальнотеоретичному правознавстві існують різні підходи до визначення структури правосвідомості: правова ідеологія та правова психологія; ідеологічні, психологічні, поведінкові елементи тощо. Наявність підстав для виділення правового світогляду, правового мислення та правового менталітету в структурі правової свідомості говорить про необхідність з’ясування їх співвідношення з урахуванням можливості уточнення визначення поняття правової свідомості. правова ментальність , яка орієнтується на такий засіб пізнання, як правові прислів’я, які об’єктивно не можна розуміти як однорідне явище. Структуру правової свідомості, природу правового менталітету, взаємозв’язок права, свідомості, поведінки особи та процесу правової соціалізації досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені.

Необхідність вивчення рівня правосвідомості та життєвих цінностей громадян пов’язана з їх значним впливом на всі сфери буття людини, суспільства і держави. Дослідження трансформаційного досвіду багатьох постсоціалістичних країн також показує взаємозалежність ходу та ефективності реформ і суспільних цінностей, стану правосвідомості та правової культури.

Серед авторів В. Копєйчиков, П. Рабінович, О. Скакун, О. Данілян, Ю. В. Цій проблемі займалися Калиновський, О. Чирков, С. Пирожков, Д. Бочаров, О. Дзьобан, М. Кельман та ін.

Метою курсової роботи є аналіз особливостей правосвідомості людей крізь призму їхньої мови.

Завдання курсової роботи:

1. визначити зміст і співвідношення понять правосвідомості та мовного світогляду;
2. провести загальну характеристику відмінностей у правосвідомості в різних країнах та їх мовного вираження,
3. аналізувати мовно-правовий світогляд;
4. характеризувати особливості правосвідомості народу в Україні та їх вияв у мовно-правовому образі світу.

Предметом курсової роботи є правосвідомість народу крізь призму його мови.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та оптимального врахування специфіки предмета та предмета дослідження в роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: формально-логічні (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, реферат) – для детального уточнення змісту дослідження; Порівняльне правознавство – в аналізі норм матеріального та процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів; системно-структурний – для розробки організаційно-тактичних завдань слідчого при опитуванні потерпілих від насильницького злочину.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

Розділ 1. Правосвідомість та мовна картина світу: зміст та співвідношення понять.

 

Якщо зосередитися на відносно усталеній термінології загальнотеоретичної юриспруденції, то в структурі правосвідомості традиційно розрізняють: правову ідеологію, правову психологію. Іноді в структурі правосвідомості виділяють світоглядні, психологічні та поведінкові елементи. Запропоновано новий підхід до структури індивідуальної правосвідомості, у межах якого виділяють три основні складові: «правова ідеологія», «аксіологічний менталітет», «правова психологія» [1, с. 80].

У структурі правосвідомості за такими критеріями, як роль і місце в правосвідомості, також є підстави виділяти як відносно самостійні елементи: правовий (правовий) світогляд; правове мислення; правова (правова) ментальність. Правовий світогляд, правова ментальність, правомислення являють собою певні структурно-функціональні підсистеми правосвідомості як системної одиниці.Правовий світогляд є провідним елементом структури правосвідомості. Правова думка – це елемент структури правосвідомості, який займає проміжне положення між правовим світоглядом і правовим менталітетом, що визначають його сутнісні ознаки. Правова ментальність як типовий і усталений зміст правосвідомості, особливо як зміст її глибинного рівня, є фундаментальним елементом її структури.

Особливості співвідношення правового світогляду, правового менталітету та правового мислення можна пояснити тим, що в цілому з точки зору «постановки питання про співвідношення категорій «правосвідомість», «правовий світогляд», « правового мислення»… немає однозначного вирішення проблеми». Але якщо під правовим світоглядом розуміти систему «державно-правових поглядів, характерних для певної цивілізації… то воно в усіх своїх проявах (критичних чи апологетичних) є провідним елементом структури правосвідомості, її ідейно-раціональний та емоційно-вольовий компонент» (що відбивається у відповідних правових знаннях, почуттях, уміннях, звичках).

Прикладом правового світогляду може бути європейський правовий світогляд (результат історико-культурного розвитку західної цивілізації), який характеризується системою уявлень про право як провідний чинник розвитку суспільства і держави: ідея суспільного договору, верховенства прав людини, світового загального правопорядку і справедливості», «ідея солідарності» тощо [2].

Викладене свідчить про те, що юридичний світогляд, як і будь-який світогляд, є передусім певним ідеологічним феноменом (без набору системоутворюючих «ідеологічних елементів» кожен «світогляд» є не стільки світоглядом, скільки спогляданням, ніж пасивним відображенням у свідомості). Оскільки правова ментальність у структурі правосвідомості «є найглибшим і тому найстійкішим феноменом, що відображає зміст і значення існуючих або минулих правових реалій», то вона є «основою виникнення і прояву правової свідомості, правового світогляду, правового світогляду, правової свідомості, правового світогляду, правового світогляду, правової свідомості».

В принципі, подібна позиція притаманна й іншим авторам. Наприклад, з точки зору Д.В. Меняйло [3] правова ментальність «є нижчим рівнем, глибинним відображенням існуючих правових реалій». Між правосвідомістю, правовим світоглядом, правовим мисленням і правовою ментальністю існує органічна єдність, тісна взаємодія: правова ментальність «дає основу для формування і прояву правової свідомості, правового світогляду, правового мислення, водночас вони є засобами її внутрішнього життя (живлення) і функціонування». Правові думки в контексті тієї чи іншої національної правової системи — це насамперед «усвідомлені та неусвідомлені, історично сформовані, специфічні, найбільш типові та усталені для певного суспільства (нації, етнічної групи, народу)».

Мова – це дзеркало між світом і людиною, за допомогою якого ми можемо пізнати найважливіші властивості світу. У ньому відображено не лише реальний світ та умови життя, а й суспільну самовпевненість людей, їх менталітет, національність, побут, традиції, звичаї, мораль, систему цінностей, світогляд. В. В. Ларк стверджує, що світ постає перед людиною таким, яким вона його пізнає, сприймає і керує ним залежно від особистісного рівня розвитку. Образ світу є продуктом діяльності людини, але не фізичної, а розумової, пізнавальної, результатом подолання навколишнього світу. Світове явище, яке людина сприймає рідною мовою, постає перед нею як сама мова.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!