Курсова робота “Продуктивність праці в рослинництві та шляхи її подолання”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА 

1.1. Методологічні засади поліпшення використання та визначення ефективності матеріально-ресурсного забезпечення 

1.2. Аналіз методики та показників аналізу ефективності виробництва продукції рослинництва 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ПРОДАЖУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА 

2.1. Організаційна та економічна характеристика ВАТ «Олівіяагровест» 

2.2. Аналіз економічної ефективності виробництва і продажу зерна у підприємстві ВАТ «Олівіяагровест» 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА 

3.1. Проблемні аспекти розвитку економіки сільськогосподарських підприємства ВАТ «Олівіяагровест» 

3.2. Інноваційний напрям підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва у підприємствах 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Агропромисловий комплекс України є важливим сектором національної економіки, на частку якого припадає близько 17% ВВП, і є одним з основних бюджетоутворюючих і експортоорієнтованих секторів національної економіки. Відновлення економіки України після кризи вимагає інтенсивного розвитку аграрного виробництва, яке забезпечить продовольчу безпеку країни і реалізує конкурентні переваги країни на світовому продовольчому ринку.

Тому підвищення рівня ефективності виробництва продукції рослинництва є найважливішим завданням. Вирішення цієї проблеми залежить від забезпечення належного рівня продовольчої безпеки, насичення вітчизняною сільськогосподарською та продовольчою продукцією. Актуальність теми обумовлена підвищенням економічної ефективності виробництва продукції рослинництва та економічним зростанням галузі рослинництва. Підвищення економічної ефективності передбачає збільшення обсягів виробництва і поліпшення якості продукції при одночасному зниженні трудових і матеріальних витрат на одиницю продукції.

Вирішення цієї проблеми нерозривно пов’язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва. Але в цілому це дуже важливо для агропромислового комплексу. Велика кількість вчених займаються дослідженнями з цієї теми і сформулювали стратегічні напрямки для зміцнення сільськогосподарського виробництва України, підвищення економічної ефективності використання землі, матеріалів, технологій і трудових ресурсів, а також ціноутворення. Однак обґрунтування пропозицій щодо збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення її ефективності як і раніше має практичне значення в майбутньому і вимагає подальших досліджень.

Мета дослідження – виявити основні проблеми в розвитку галузі рослинництва і обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності їх функціонування.

Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання:

1. уточнити сутність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва;
2. проаналізувати сучасний стан виробництва продукції рослинництва;
3. дослідити економічну ефективність виробництва у ВАТ «Олівіяагровест»;
4. визначити фактори впливу на рівень економічної ефективності виробництва продукції рослинництва;
5. обґрунтувати шляхи підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва;
6. Дати пропозиції щодо перспектив розвитку галузей рослинництва підприємства.

Об’єктом дослідження є виробнича ефективність продукції рослинництва підприємства.

Предмет дослідження. Існують теоретичні, методологічні та практичні проблеми, пов’язані з економічною ефективністю виробництва сільськогосподарської продукції та низкою організаційних та економічних взаємозв’язків, що виникають у процесі її виробництва та реалізації.

Методи дослідження. У роботі використовуються такі методи досліджень: аналіз та синтез, економіко-статистичний порівняльний аналіз, монографічний, балансовий, нормативний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний та інші.

Структура і обсяг курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, яка викладена на 39 сторінках комп’ютерного тексту та містить 6 таблиць. Список використаної літератури включає 16 джерел.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1. Методологічні засади поліпшення використання та визначення ефективності матеріально-ресурсного забезпечення

 

Розвиток розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва значною мірою залежать від забезпечення рівня ефективного використання та оновлення виробничого потенціалу. Беручи до уваги безпосередню участь великої кількості різних видів засобів виробництва у виробничій діяльності, їх органічну природу, функції та технічні завдання, умови використання та методи оновлення, формування матеріального та ресурсного потенціалу виробництва, а також необхідність системних методів в економічних структурах або галузях.

Тут забезпечується збалансоване поєднання всіх компонентів. Організаційним початком безперервного здійснення цього важливого процесу має стати стандартизована та наукова основа для визначення попиту та якісного складу кожного засобу виробництва з метою вирішення продовольчої проблеми та отримання очікуваної кількості конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

Основні засоби виробництва та обігові засоби виробництва фіксуються відповідно до складу сортів, галузь посадки може бути визначена відповідно до кожного 1 га оброблюваної землі, а галузь тваринництва може бути визначена відповідно до кількості худоби та птиці на душу населення. На цій основі розраховується попит на майбутні виробничі потужності і вартісні показники будівель і споруд для виробництва і зберігання сільськогосподарської продукції. Також була виявлена необхідність створення нових багаторічних насаджень та їх реконструкції в природному вираженні та економічно ефективній формі. Беручи до уваги майбутній попит на трактори та інші сільськогосподарські машини і знаряддя, а також беручи до уваги їх потужність, необхідно визначити площу посіву кожної культури на 1 га для всіх видів техніки.

При визначенні попиту на ці та інші елементи виробничого об’єкта слід брати до уваги положення існуючих методів розробки стандартів на основні засоби. Для планування потреб сільськогосподарського виробництва, його різних секторів і матеріально-ресурсного потенціалу виробничої структури економіки слід виходити із забезпечення відповідного рівня виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції з урахуванням використання сучасних ресурсозберігаючих технологій. Тут, крім стандартизованих методів, також використовуються інші методи визначення потреб у виробничих ресурсах, включаючи метод екстраполяції, метод вибіркового обстеження, метод прямого розрахунку тощо [16, с. 48, 129-133]. Як вже згадувалося вище, формування, використання та оновлення матеріально-ресурсного потенціалу залежить від можливості надання інвестиційних коштів для цього процесу. Джерелами інвестицій промислових юридичних осіб є їх власні кошти, банківські кредити, доходи бюджету та кошти іноземних інвесторів.

Немає сумнівів у тому, що основним джерелом капіталовкладень повинні бути власні кошти, прибуток від господарської діяльності, амортизаційні відрахування, продаж основних засобів, надходження від продажу акцій інвесторів та інші джерела розподілу. У нинішніх умовах розвитку деструктивних процесів, що призвели до руйнування матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва, різкого скорочення інвестиційної діяльності та посилення обмежень на можливість збільшення капітальних вкладень, необхідний правильний вибір напрямку з метою ефективного використання засобів виробництва, особливо важливо приділяти пріоритетну увагу оновленню його найбільш активних елементів.

Це в основному стосується сільськогосподарської техніки, особливо до постачання нової енергетичної та робочої техніки. Водночас важливо запобігти дисбалансам у забезпеченні енергетичними засобами та сільськогосподарською технікою у восьми економічних структурах [11, с. 23]. Довгостроковий аналіз даних про довгострокове спостережуване співвідношення потужності до робочої техніки в сільськогосподарському секторі показує, що його характеристика становить 1:1,5-1,6. Практика та економічні розрахунки передових господарств переконливо доводять, що це співвідношення має становити 1:2-2,5. Це дозволяє більш ефективно використовувати трактори та інші види силової техніки в сільському господарстві.

Значне скорочення машин і устаткування, особливо тракторів, зернозбиральних комбайнів, кормоубиральних машин, картоприбиральних комбайнів та інших зернозбиральних комбайнів, а також машин для обробки орних земель, сівалок та інших технічних засобів, призвело до скорочення технічного оснащення більш ніж наполовину для підтримки сільськогосподарського виробництва, що вимагає значного збільшення рівня використання кожної машини, організації роботи технічних засобів у напружені періоди у дві зміни. Тільки за рахунок скорочення часу простою з організаційних і технічних причин і максимального використання потужних тракторів, особливо за рахунок розумного складання агрегатів і широкого використання парку тракторів у транспортних проектах, можна збільшити їх середньорічну продуктивність майже на чверть при одночасному зниженні амортизаційних відрахувань на робоча одиниця.

Для підвищення ефективності використання технічних засобів важливо впровадити мотиваційні методи самозабезпечення для організації роботи механізованих працівників у сільськогосподарській структурі. Особливе значення має широке використання передових методів технічного обслуговування тракторів та інших технічних засобів. Як показала практика, це забезпечує збільшення середньодобової продуктивності машин на 12-15%, а коефіцієнта їх технічної готовності – на 6-10%. Крім того, це також може знизити витрати на ремонт і технічне обслуговування тракторів та іншої сільськогосподарської техніки. Через брак виробничих потужностей важливо забезпечити, щоб машинно-тракторний парк продовжував підтримувати коефіцієнт високотехнологічної готовності за рахунок високоякісних ремонтних робіт і технічного обслуговування.

Це пов’язано з необхідністю створення потужної виробничої бази запасних частин і агрегатів у промисловій системі сільськогосподарського машинобудування, що дозволить використовувати існуючі технічні засоби для розширення технічного обсягу механізованих робіт. Для того щоб поліпшити організацію використання матеріально-ресурсного потенціалу, насамперед його основних видів, особливо машинно-тракторних парків, необхідно використовувати системи цінностей і натуральні показники для визначення рівня його ефективності.

Беручи до уваги, що засоби виробництва впливають на обсяг виробництва, витрати праці на одиницю площі землі та кількість капіталу на одиницю продукції, якість і дохід сільськогосподарської структури, ефективність економічного використання можна охарактеризувати як дані про виробництво натуральних продуктів рослинного і тваринного походження, виражені у вигляді земельної ділянки площею і у вартісній формі на 1 грн. основних фондів. Важливим показником його ефективності є рівень витрат праці на одиницю продукції в рослинництві і тваринництві, або його зворотний показник, тобто продуктивність у розрахунку на робочу годину і на одного середньорічного працівника. Ці показники вимірюють продуктивність праці і є одним з основних показників ефективності громадського виробництва.

Вони також використовують інші показники ефективності виробництва, особливо виробничі витрати і валютні та матеріальні витрати в розмірі 1 гривні. Загальне виробництво, загальний дохід і чистий дохід на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га орних земель, на 1 грн. Ці показники, такі як основні виробничі фонди, тісно взаємопов’язані і спільно характеризують результати взаємодії і впливу різних факторів на рівень економічної ефективності використання основних засобів виробництва. На практиці, оцінюючи ефективність використання основних засобів виробництва, більшість з них використовують тільки їх частину, яка є вирішальним показником, тобто основним показником, що утворює відповідну систему фізичних показників і систему вартісних показників.

Вони включають кількість сільськогосподарської продукції, розраховану на 1 га сільськогосподарських угідь і ріллі, з урожайністю 100 або 1000 гривень. Основні виробничі капітальні витрати. Цей показник характеризує приріст капіталу, хоча він визначається на основі початкового балансу, а не залишкової вартості основних засобів. У виробничій діяльності при визначенні ефективності використання виробничих потужностей особливо важливі показники зниження витрат виробництва і підвищення продуктивності праці за рахунок збільшення основних фондів.

Розрахунки виходу обсягів валового і чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь і на 1 га орних земель, а також на 100 або 1000 грн. Вартість основних виробничих фондів та обігових коштів є одним з основних показників, що визначають економічну ефективність використання матеріалів сільськогосподарського виробництва та ресурсного потенціалу. Слід зазначити, що для визначення економічної ефективності основних виробничих фондів необхідно охарактеризувати та розрахувати їх кількісно, тобто вартість цих засобів припадає на 1 га сільськогосподарських угідь і на 1 середньорічного працівника.

Ці показники визначають капітальну оснащеність сільськогосподарського виробництва та капітальну оснащеність робочої сили відповідно. При аналізі ефективності використання основних виробничих фондів, особливо технічного оснащення сільськогосподарських формувань, важливо визначити структуру технічних засобів, типовий склад машинно-тракторних парків, чи відповідає сільськогосподарська техніка вимогам виробничої діяльності фермерських господарств, а також ефективність використання обладнання у формування кожної організації та закону. Пошук шляхів підвищення ефективності тракторів, зернозбиральних комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки є основним завданням аналізу виробничих потужностей [16, с. 6, 7, 8].

 

1.2. Аналіз методики та показників аналізу ефективності виробництва продукції рослинництва

 

Основними засобами навчання економічної діяльності є аналіз та синтез, являють собою діалектичну єдність. Аналіз – це метод розуміння явищ, предметів і процесів шляхом розбиття їх на компоненти. Синтез – це протилежність аналізу, тобто метод вивчення явищ, предметів і процесів шляхом об’єднання компонентів явищ, предметів і процесів в єдине ціле.

Предметом аналізу є виробничі відносини, що виникають у процесі функціонування підприємства, які відображені у документах планування та звітності, статистиці та оперативному обліку. Об’єктом економічного аналізу є постачання, виробництво, збут і фінансові аспекти господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Сукупність об’єктів економічного аналізу визначає його предмет. Основною метою економічного аналізу є всебічне посилення впливу продуктивності на ефективність підприємства та поліпшення показників діяльності підприємства. За періодом проведення розрізняють: річний і оперативний аналіз.

Річний заснований на результатах роботи підприємства за один рік або кілька років, і за ним можна оцінити досягнутий рівень спеціалізації та інтенсивного виробництва. Оперативний – на основі результатів роботи в різну пору року вивчати певні аспекти діяльності (місяць, квартал, підрозділ, бригада тощо) [2].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!