Курсова робота “Професійна рефлексія психологів та її діагностика”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ 

1.1. Рефлексія як об’єкт філософсько-психологічних досліджень 

1.2. Професійна рефлексія як основа психологічної діяльності 

1.3. Процес формування професійної рефлексії майбутнього психолога 

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ 

2.1. Організація та методи дослідження професійної рефлексії майбутнього психолога 

2.2. Результати емпіричного дослідження особистісних факторів розвитку професійної рефлексії психолога 

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. На даний час економічна і соціально-політична ситуація у сучасному суспільстві стає дедалі динамічніше, постійно змінюються умови життя кожної людини, виникла різноманітність ідеологічних установок, політичних уподобань, кардинально змінився ринок праці. У зв’язку з цим формування рефлексивної позиції майбутнього педагога-психолога у професійній підготовці вузу обумовлено тим, що домінуючими у суспільстві стають загальнолюдські орієнтири.

Сьогоднішня освіта орієнтована на гармонійний розвиток особистості та загальнолюдські ідеали, дедалі більшої актуальності набуває гуманістичний підхід до виховання, все перераховане вище і зумовлює об’єктивну необхідність змін у професійній підготовці майбутнього педагога-психолога. У умовах потрібен пошук іншого змісту діяльності педагога-психолога, впровадження нових методів і технологій його. Проблема розвитку у психологів рефлексивних навичок як професійної компетенції особливо актуальна і вимагає вирішення нових методологічних завдань для вищої професійної психолого-педагогічної освіти, а також нові вимоги до рівня компетентності фахівців.Виходячи з цього, для підвищення його кваліфікації та педагогічних навичок формування рефлексивної позиції у підготовці психолога є необхідною умовою.

Основні аспекти професійної рефлексії та її проблематики  у психологічній діяльності розглядали та досліджували такі вчені до яких можна віднести: Дж. Локк, А. Буземан, Р. Декарт, Ж.К. Дандарова, А.А. Бодальов, Є.Є. Рукавишниково, А.В. Карпова, К.Я. Вазіна, С.Ю. Степанов, І.М. Семено, І.Є. Задорожнюк, Г.П. Щедровицький, І.М. Семенов, В.К. Зарецький, М.І. Найдьонов, А.Б. Холмогорова, А.А. Лавринови, А.А. Деркач, І.М. Семенов. На сьогоднішній день спостерігається нестача наукових досліджень, які розкривали б як прикладні, так і теоретико-методологічні аспекти розвитку та становлення рефлексивної позиції майбутнього педагога-психолога, як суб’єкта педагогічної діяльності у процесі професійної підготовки у вузі.

Мета дослідження: Дослідили професійну рефлексії психологів та її діагностика.

Для досягнення цієї мети в цьому дослідженні я поставив перед собою такі завдання:

1. Визначили основні аспекти щодо формування професійної рефлексії у майбутніх психологів;
2. Визначили рефлексію як об’єкт філософсько-психологічних досліджень;
3. Проаналізували процес формування професійної рефлексії майбутнього психолога;
4. емпірично дослідити особливості саморозвитку й професійної рефлексії та проаналізувати показники їх взаємозв’язку і виявити вплив професійної рефлексії як механізму на саморозвиток майбутніх психологів;

Об’єкт дослідження: професійна рефлексія у майбутній професійній діяльності психолога;

Предмет дослідження: професійна рефлексія як механізм саморозвитку у майбутній професійній діяльності психолога;

Методи дослідження: теоретичні: аналіз, систематизація та узагальнення наукової філософської та психолого-педагогічної літератури з проблем дослідження. Для дослідження використовували такі емпіричні методи як:Методика діагностики емпатії А. Меграбяна;Методика визначення рівня рефлексивності А. В. Карпова;Тест «Готовність до саморозвитку» автор В. Павлов;

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕФЛЕКСІЇ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

1.1. Рефлексія як об’єкт філософсько-психологічних досліджень

 

У сучасній психології  на даний час спостерігається інтенсивне зростання теоретичних та експериментальних досліджень сфер самосвідомості, самопізнання та міжособистісного пізнання, які пов’язані з розвитком і вдосконалюванням здатності розуміти себе та іншу людину, що призвело до виділення й становлення такої окремої області знань у психології, як психологія рефлексії [2]. Поняття «самосвідомість» і «рефлексія» увійшли в психологію з філософії з певним смисловим навантаженням, а потім стали вивчатися в психологічній науці. Таким чином термін рефлексії (від пізньо лат. reflexio – звернення назад) вперше виникла у філософії Нового часу у рамках філософського осмислення проблеми людської свідомості. Спочатку воно означало внутрішнє звернення самого себе, і лише пізніше набуло переносного сенсу відображення. Дж. Локк запропонував розділити досвід на внутрішній, що стосується нашої діяльності розуму, і зовнішній, орієнтований зовнішній світ [13].

Вперше рефлексія узвичаїлося ще з часів Античної філософії. Але докладніше цим питанням зайнялися в 20 столітті. Основоположником повноцінного вивчення став психолог Буземан. За його теорією рефлексивний – це переносить переживання із зовнішнього, у світ внутрішній. Тварини не вміють згадувати та усвідомлювати свої інстинкти та аналізувати отримані знання. Відповідно, ідеї мають своїм джерелом чи зовнішні об’єкти, чи діяльність нашого розуму (mind). Перше джерело пізнання Локк називає відчуттям, а другий – рефлексією. Таким чином, виникає поняття рефлексії як здатності пізнавати свою розумову діяльність подібно до того, як ми пізнаємо зовнішні нам предмети [24].

На даний час у психології які використовуються для різних видів рефлексій до яких можна віднести:

1. Інтелектуальний даний вид означає роздуми про накопичені знання та способи їх застосування в реальних ситуаціях. ​
2. Комунікативний даний вид при якому явище людина проводить аналіз своїх взаємин із навколишнім світом, зокрема з різними людьми, які входять у це коло родичами, друзями, колегами, знайомими [25].
3. Саморефлексія відзначається як глибокий процес занурення в особисті роздуми.
4. Сано генний характеризується спробами взяти під контроль ситуацію, що викликає стрес. Бажання позбутися негативних емоцій, почуттів та переживань.

Крім того, існують різні типи рефлексії. Поділ відбувається залежно від напряму свідомості:

Особистісний тип. Пов’язаний із переоцінкою цінностей, аналізом емоцій. До компонентів, які є предметом аналізу, входять: здібності, можливості, ідеали, цілі, потреби і мотиви.

Логічний тип. Найраціональніший із усіх представлених. Напрямок такої рефлексії – пізнавальні процеси. Вона взаємопов’язана з самооцінкою мислення, його особливостей та відмінних рис.

Когнітивний тип. Використовується в галузі навчання та отримання нових знань. Направлений вивчення якості придбаної інформації та наскільки вона відповідає пред’явленим вимогам вчителів. Сприяє розширенню кругозору, допомагає адекватно оцінити свій професійний рівень.

Міжособистісний тип рефлексії. Направлений на осмислення взаємин з іншими людьми, аналізом конфліктів та соціальної взаємодії.

Соціальний тип. Це розуміння того, які почуття ми викликаємо у оточуючих. Це здатність аналізувати свої вчинки, реакцію та вміння коригувати власну поведінку.

Здатність до рефлексії – це ще й уміння аналізувати минулі події та передбачати їх розвиток у майбутньому [30].

Тому є два види рефлексії, які поділяють за часом:

1. Рефлексія ретроспективна. Це усвідомлення та осмислення подій, що відбулися, оцінка своєї поведінки, вчинків, помилок. Ми усвідомлюємо причини того, що сталося, і намагаємося отримати уроки, які стануть у нагоді в майбутньому, при можливому повторенні ситуації.
2. Рефлексія перспективна. Це означає погляд у майбутнє. Логічним способом ми намагаємось розрахувати розвиток подій, оцінюємо свої можливості. Без цього виду неможливо займатися плануванням та вибором найефективніших стратегій.

Таким чином протягом багатьох десятиліть вчені – психологи, філософи, педагоги досліджують проблему рефлексії та її місця у структурі мислення, саморозвитку та самопізнання особистості – вивчення власних психічних. Педагогічна та корекційна психологія фізичних, моральних та творчих особливостей. З одного боку, поняття про рефлексію допомагає визначити власні пріоритети у професійному та особистому житті. З іншого боку, вивчення рефлексії як компонент мислення передбачає прийняття індивідуальної відповідальності за зроблений вибір, підвищує рівень індивідуальної культури роботи з інформацією. Рефлексивне мислення сприяє висування нових ідей і побачити нові можливості [17].

Поряд із розглядом рефлексії як принципу психічного розвитку, використовується як механізм свідомості та компонент мислення. Мислення – психічний пізнавальний процес, що полягає в опосередкованому та узагальненому відображенні людиною дійсності в її суттєвих та складних зв’язках та відносинах. Декарт вважав створення наукової методики мислення та пізнання сил природи [16]. На думку вченого, досвід є необхідною умовою пізнання. Левова частка наших знань походить від даних, отриманих за допомогою органів сприйняття, тобто почуттів. Думка є абсолютною і безперечна реальність, тобто. – «Якщо я думаю, то, отже, я існую!». Таким чином, Декарт приходить до твердження, що «людина – це реальність, що миляє».

У процесі навчання у студента формується своя думка, осмислення та об’єктивна оцінка якості інформації, зміна поглядів при виявленні нової достовірної інформації. Вміння добре мислити завжди розглядалося серед найвищих інтелектуальних переваг педагога. Психолог Ж.К. Дандарова зазначає, що для педагога мислення має особливе значення, тому у сучасній освіті виробився новий концепт. Мислення є пізнання дійсності, засноване на використанні раніше набутих знань, досвіду [26]. Таким чином, рефлексія може бути формою теоретичної діяльності, способом мислення, що розкриває цілі, зміст, засоби, способи власної діяльності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!