Курсова робота “Проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження”

ЗМІСТ

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ ПРОНИКНЕННЯ ДО ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ 

1.1. Правова сутність терміну «проникнення»

1.2. Розділення проникнення, огляд і обшук як три різні слідчі дії за нормами КПК України

1.3. Правове регулювання проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження

Висновки до І розділу

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ІЗ ПИТАННЯ ПРОНИКНЕННЯ ДО ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

2.1. Аналіз Постанови ВСУ від 15 листопада 2012 року в справі №5-15кс12в. З’ясування юридичного та фізичного критерію поняття проникнення

2.2.Аналіз судової практики з предмету дослідження

Висновки до ІІ розділу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України

ВСУ – Верховний суд України

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Принцип недоторканності житла як прояв поваги до особистого та сімейного життя належить до загальновизнаних принципів міжнародного права, оскільки закріплений у низці міжнародно-правових актів: Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року [3], Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року [5], Конвенції про захист прав людини та основних свобод, прийнятій Радою Європи 4 листопада 1950 року [4].

Українська Конституція гарантує право на недоторканність житла і заборонує будь-який втручання в це право, крім випадків, встановлених законом і здійснених відповідно до встановлених процедур (ст. 30)[1]. Вказані конституційно-правові положення конкретизовані у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПК України) як принцип кримінального провадження. Водночас КПК України передбачає низку норм – правил поведінки, які обмежують дію цього принципу.

Так, у ч. 3 ст. 233 КПК України передбачено право слідчого, прокурора до ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи у деяких випадках, а також механізм набуття доказового значення інформацією, отриманою внаслідок таких дій [2]. Аналіз правозастосовчої практики свідчить про відсутність єдиного підходу до застосування зазначеної норми щодо оцінки невідкладності випадків проникнення в житло або інше володіння особи, юридичного значення згоди на проникнення її власника, достатності повноважень слідчого, прокурора на здійснення зазначених процесуальних дій, що зумовлює актуальність обраної теми.

Стан наукової розробки. Проблеми кримінального процесуального регулювання проникнення до житла чи іншого володіння особи досліджували вчені, зокрема: В. Ю. Калугін, О. В. Капліна, Л. М. Лобойко, О.П. Кучинська, В. В. Породько, С. М. Тарасюк, С. С. Чернявський та ін. Однак не всі аспекти даної проблематики досліджені належним чином, що зумовлює необхідність проведення нових досліджень.

Метою даної роботи є дослідження правового регулювання проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження

Відповідно до поставленої мети, нами окреслено наступне коло завдань:

1. Визначити правову сутність терміну «проникнення».
2. Здійснити відмежування проникнення, огляд і обшук як три різні слідчі дії за нормами КПК України.
3. Дослідити правове регулювання проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження.
4. Здійснити аналіз Постанови ВСУ від 15 листопада 2012 року в справі №5-15кс12в. З’ясування юридичного та фізичного критерію поняття проникнення.
5. Здійснити аналіз судової практики з предмету дослідження

Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження.

Предметом дослідження є проникнення до житла чи іншого володіння особи під час кримінального провадження.

Методи дослідження. Методологічну основу даного дослідження становить система загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Так, формально-логічний метод використано для здійснення аналізу понятійно-категоріального апарату дослідження, зокрема визначення поняття проникнення.

Структуру даної роботи становлять два розділи, які об’єднали п’ять підрозділів, а також вступ, висновки та список використаних джерел та літератури. Загальний об’єм роботи становить 35 сторінок, список використаних джерел та літератури містить 22 найменування.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ ПРОНИКНЕННЯ ДО ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ

1.1. Правова сутність терміну «проникнення»

 

Слід відзначити, що у ст. 233 КПК України визначення поняття «проникнення» не наводиться. Тому, для визначення вказаного поняття звернемося до наукової доктрини. Так, тлумачний словник української мови визначає термін «проникнення» як дію за значенням проникнути [13, с. 267]. Як відзначають К.Г. Фетисенко та С.Ю. Єльченко, у лексичному значенні «проникнення» – це дія проникнути, яка означає пройти крізь що-небудь, подолавши перешкоди, щоб потрапити всередину чогось, до чого немає вільного або легкого доступу. Також це може означати проникнення за допомогою хитрощів або обману, щоб спритно пробратися або прокрастися кудись [22, с. 105].

Можна сказати, що термін «проникнення» був використаний у законодавстві ще до того, як Конституція України закріпила право на недоторканність житла. Використання цього терміну у деяких статтях Кримінального кодексу України пов’язане з підвищенням рівня покарання за дії, пов’язані з проникненням до житла або іншого приміщення особи. Термін «проникнути» також використовується при формулюванні особливо кваліфікованих складів крадіжки, грабежу та розбою в Кримінальному кодексі України. Термін «проникнення» вже сам по собі має негативне значення, що в поєднанні з терміном «житло» надає йому кримінального підтексту.

Різні науковці-процесуалісти надають різні визначення поняття «проникнення». Деякі вважають, що це означає дію, яка дозволяє потрапити всередину житла чи іншого володіння особи, яке має визначені межі, а інші вважають, що це означає дію, яка полягає в примусовому, фізичному подоланні перешкод або психологічному впливу на власника житла для усунення таких перешкод. Наш аналіз кримінального та кримінального процесуального законодавства України показує, що проникнення може бути законним або незаконним, і підстави для законного проникнення в житло чи інше володіння особи визначені в кримінальному процесуальному законодавстві, а тлумачення незаконного проникнення – в Кримінальному кодексі України.

На думку Г.В. Титаренка, з якою ми погоджуємося, під проникненням у розумінні ст. 233 КПК України слід вважати будь-який доступ особи, яка проводить попереднє слідчі (розшукові) дії, до житла чи іншого володіння фізичної чи юридичної особи. Таке використання поняття «проникнення» суперечить теорії та практиці тлумачення проникненню у кримінально-правовому сенсі, за яким проникнення може здійснюватися лише проти волі власника чи іншої уповноваженої особи [21]. Частина 3 ст. 233 КПК України встановлює виняток із загального правила, за якого відбувається проникнення в житло до винесення слідчим суддею відповідної ухвали, тобто коли відбувається обмеження права на недоторканність житла або іншого володіння особи. Законодавець, зробивши виняток із загального правила, встановив у ст. 162 КК України гарантії недоторканності власності та передбачив караність за дії, пов’язані з незаконним проникненням у житло чи інше володіння особи, незаконним проведенням у них обшуку чи огляду.

Законним проникненням до житла або іншого володіння особи може вважатися тоді, коли є дозвіл законного власника або коли це передбачено законодавством України. Про наявність дозволу як підстави для проникнення в житло ведуться наукові дискусії, оскільки деякі дослідники вважають, що це не пов’язано з правом володіння особи, а з її проживанням в цьому житлі. Ми підтримуємо позицію, що дозвіл має надаватися особою, яка є законним власником. При оцінці законності проникнення до житла важливо визначити, який власник має право висловлювати свою згоду. Зазвичай це є тільки той, кому належить житло на законних підставах.

Однак, якщо в одній квартирі живуть декілька законних власників, може виникнути проблема: кого з них потрібно запитати про дозвіл на вхід, чи всіх власників? Вважаємо, що проникнення до чужого житла або володіння може бути вважатися законним тільки тоді, коли всі власники цього житла чи володіння, які мають право на вирішення цього питання, дали зрозумілу згоду на такі дії. Законодавство України дозволяє деякі випадки правомірного проникнення до житла або іншого володіння особи проти її волі, такі дії не вважаються протиправними і не порушують недоторканності житла. Однак, для такого проникнення повинні бути певні умови, перераховані в ст.30 Конституції України. Дослідження нормативно-правових актів дозволить відрізнити правомірне проникнення від незаконного, яке може бути кваліфіковане як злочин за ч.1 ст.162 КК України.

Так, зазначені причини можна розділити на дві групи за їх характером:

1. Ті, які пов’язані з надзвичайними ситуаціями, наприклад, пожежі, повені, землетруси тощо.
2. Ті, які пов’язані з охороною правопорядку.

Перша група обставин дозволяє негайно ввійти до чужого житла без дозволу його власника в разі пожежі, вибуху, обвалу, землетрусу, затоплення або аварії на комунальних мережах, а також у разі підозри на перебування людини, яка терміново потребує медичної допомоги, або особи, яка померла. Наприклад, якщо витік газу йде з квартири, людина не може зволікати з входженням до неї, якщо мешканці відсутні. Надзвичайні ситуації.

В невідкладних ситуаціях, коли існує необхідність врятувати людей або майно, закон дозволяє входження до житла або іншого володіння особи без згоди законного власника:

1. під час гасіння пожежі працівники пожежної охорони мають право безпосереднього доступу до всіх житлових, виробничих та інших приміщень відповідно до статті 34 Закону «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року. Однак, якщо майно пошкоджено під час гасіння пожежі, то пожежна охорона не компенсує збитки;
2. у ситуаціях, коли треба невідкладно врятувати життя людей і майно, представники організацій – надавачів житлово-комунальних послуг можуть здійснювати доступ до житлових будинків без дозволу власника.

Це можливо тільки у випадках, коли власник відсутній або не зможе встановити зв’язок з представником. При цьому, усі учасники мають бути присутні: представник виконавця, представник управителя, поліція, аварійна бригада та споживач з суміжного приміщення. Після проведення робіт, представник виконавця складає акти про проведені роботи, які підписуються усіма учасниками. Потім, представник виконавця опечатує відновлені двері та вікна власною печаткою, підписом, часом і датою опечатування. Проте, у разі пошкодження майна під час проведення робіт, відшкодування не передбачається.

Охорона правопорядку. Українське законодавство дозволяє тимчасово обмежувати право особи на недоторканість її житла або володіння у випадках, коли це необхідно для забезпечення правопорядку. Службові особи можуть входити до житла за певних умов, наприклад, за погодженням з прокурором для проведення обшуку, огляду або примусової виїмки документів виконавчого провадження. Також, в невідкладних випадках, пов’язаних з врятовуванням життя та майна чи з переслідуванням підозрюваних у злочинах, слідчі чи органи дізнання можуть проводити обшуки без постанови судді. Працівники Служби безпеки України також можуть входити в приміщення та оглядати їх тільки в разі безпосередньої участі у припиненні злочинів, які підпадають під компетенцію цієї служби. У всіх випадках, прокурор повинен бути повідомлений протягом 24 годин.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!