Курсова робота “Психічний розвиток дитини у фазі новонародження”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК НЕМОВЛЯТИ В ОСНОВНИХ ПСИХОАНАЛІТИЧНИХ ТЕОРІЯХ 

1.1. Інстинкти та концепція лібідо 

1.2. Погляд на інстинкт смерті 

1.3. Первинний нарцисизм 

РОЗДІЛ ІІ. ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ    

2.1. Рухова активність дитини         

2.2. Сприйняття та пам’ять у немовлят 

2.3. Мова та мислення немовлят 

ВИСНОВКИ      

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        

 

 ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Одна найважливіша проблема дитячої психології – проблема умов та рухомих причин розвитку психіки дитини. Саме цю проблему тривалий час розглядали як метафізичну теорію двох факторів: спадковість та навколишнє середовище. Наразі ця теорія також розглядається. Незважаючи на це, деякі психологи стверджують, що спадковість – це вирішальний фактор, інші кажуть, що середа оточення є ведучим у розвитку психіки немовля. І лише деякі наполягали на тому, що важливими для розвитку психіки є обидва фактори.

Сучасні вчені своїми дослідженнями продемонстрували дивовижну своєрідність внутрішнього світу немовля. Нам дали змогу побачити «закони», яким підкорюється новонароджений інтелект, окреслити етапи розвитку. На даний час у психологічній науці накопичено досить багато даних, що свідчать про особливості психічного розвитку новонароджених.

Вивчення психічного розвитку дітей у фазі новонародження проводилося як вітчизняними так і закордонними дослідниками. У вітчизняній науці увага дане питання розглядали такі науковці як: Г. С. Абрамова, М. Я. Басов та ін. Роботи, виконані психологами, зосереджені на особливостях формування психічних функцій у дітей з патологією перинатального періоду та програмах психокорекційних занять. Серед зарубіжних дослідників, питання особливостей психічного розвитку дитини у фазі новонародження вивчали С. Даулінг,  Л. Людман, Х. Дітчер та інші науковці.

Згідно з існуючими в науковій літературі даними, кількість дітей з вродженими порушеннями психічного розвитку не зменшується. Таким чином, вивчення психічного розвитку дитини у фазі новонародження актуальне як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Мета курсової роботи: виявити умови та причини психічного розвитку дитини у фазі новонародження, специфіку розвитку психіки та емоційної сфери.

Об’єкт дослідження: дитина у фазі новонародження.

Предмет дослідження: психічний розвиток дитини у фазі новонародження.

Завдання дослідження. Відповідно до мети дослідження були сформульовані такі завдання:

1. Визначити особливості інстинктів та концепції лібідо.
2. Розглянути теоретичні погляди на інстинкт смерті.
3. Охарактеризувати первинний нарцисизм.
4. Проаналізувати рухова активність дитини новонародженої дитини.
5. Визначити особливості сприйняття та пам’яті у немовлят.
6. Дати характеристику мові та мисленню новонародженої дитини.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дослідженні завдань було використано метод аналізу, синтезу та систематизації теоретичного матеріалу.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, та списку використаної літератури. Основний текст викладено на 26 сторінках, загальний обсяг складає 35 сторінок.

 

РОЗДІЛ І. ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК НЕМОВЛЯТИ В ОСНОВНИХ ПСИХОАНАЛІТИЧНИХ ТЕОРІЯХ

 

Динамічна концепція сексуального розвитку 3. Фрейда. Згідно з цією теорією, всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення та переміщення по різних ерогенних зонах лібідо. Психоаналі­тичні стадії психічного розвитку — це стадії психічного генезу протягом життя дитини, в яких відображено розвиток трьох основних компонентів особистості: «Воно», «Я», «Над-Я» та їх взаємовплив.

Основним напрямом концептуального принципу психодинамічного підходу консультативної психології у теорії і практиці розуміння ідеального «Я» є підхід з погляду Его-психології, де акцент ставиться на адаптивних функціях его, його значення у свідомому вирішенні проблем та прийнятті рішень. На думку З. Фрейда, розвиток дитини відбувається за рахунок стадій. На першій стадії, «оральній стадії», задоволення виникає від їжі та співу. Потім, на «анальній стадії», задоволення приходить від утримання чи відштовхування фекалій. На «фалічній стадії» у віці від 3 до 6 років задоволення виходить безпосередньо від дотику до геніталій та взаємодії з ними [1].

«Латентний період» у віці від 6 до 11 років – це коли людина вчиться ідентифікувати себе зі своїм батьком тієї ж статі і не отримує жодного сексуального задоволення від будь-яких дій – це пригнічується у віці від 6 до 11 років. Зрештою, на «генітальній стадії», коли індивід досягає статевої зрілості, розвивається гетеросексуальний потяг. Отже, розглянемо більш детально особливості розвитку немовля відповідно динамічної концепції сексуального розвитку яку запропонував 3. Фрейд.

Оральна (аутоеротична) стадія (0-1 рік)

На цій стадії основним джерелом задоволення є харчування. Вона включає дві фази: ранню (0—6 міс.) та пізню (6—12 міс.) і характеризується двома послідовними лібідозними діями: смоктання та кусання. Провідною ерогенною зоною на цій стадії є рот.

Якщо в перші місяці свого життя дитина не відділяє своїх відчуттів від об’єкту, то в другій половині першого року життя у дитини починають формуватись перші уявлення про інші об’єкти (і, в першу чергу, про матір), як незалежні від нього. Мати сприймається як об’єкт, який може захистити від зовніш­нього світу і дитина проявляє невдоволення та тривожність, коли її довго немає поряд. Біологічний зв’язок з матір’ю породжує потребу в любові, яка живе в людині все життя. У новонародженої дитини ще немає «Я», воно поступово диференціюється від її «Воно» під впливом зовнішнього світу у зв’язку із задоволенням чи незадоволенням своїх оральних потреб. Не маючи достатнього їх задоволення, дитина шукає заміщення і не може перейти на наступну стадію генетичного розвитку. Вже на цій стадії, як вважав 3. Фрейд, діти поділя­ються на оптимістів та песимістів і можуть проявляти жадіб­ність, вимогливість, невдоволення як риси майбутньої особистості.

Анальна стадія (1-З роки)

Дитяча сексуальність переміщується до зони ануса  у зв’язку з оволодінням функціями виділення, дефекації, утворенням «Я», яке здатне контролювати імпульси «Воно» та «Над-Я» як частини «Я», де закладаються заборони та вимоги дорослих до поведінки дитини. В залежності від ставлення дитини до тілесних, природніх функцій, якими вона оволодіває, у неї розвиваються такі риси, як акуратність, точність або ж впертість, агресив­ність, замкнутість та ін.

Фаллічна стадія (3-5 років)

Фаллічна стадія є найвищим рівнем дитячої сексуальності, на якому діти зосереджені на генітальних органах та відчувають потяг до інших дорослих і, перш за все, до батьків. Фрейд дав назву цьому явищу: Едіпів комплекс у хлопчиків (потяг до матері) та комплекс Електри у дівчаток (потяг до батька). В кінці фаллічної стадії відбувається звільнення від цього комплексу та утворюється «Над-Я». Це відіграє важливу роль у психічному розвитку дитини. До п’яти років у дитини уже сформовані основні структури особистості, головну серед яких відіграє «Я», яке бореться з потягами «Воно» та заборонами «Над-Я», закладається раціональне мислення, самоспостере­ження, розсудливість.

Латентна стадія (5-12 років)

У латентній стадії  «Я» вже повністю контролює потреби «Воно», статевий інтерес знижується, енергія лібідо переноситься на засвоєння загальнолюдського досвіду та встановлення дружніх стосунків з ровесниками та дорослими.

Генітальна стадія (12-18 років)

На генітальній стадії  дитячі сексуальні прагнення знову повертаються і підліток прагне до нормально­го сексуального спілкування. Та якщо з якихось причин воно ускладнюється, спостерігається регресія на одну з попередніх стадій, може виникнути, наприклад, Едіпів комплекс у формі гомосексуальності. «Я» бореться з «Воно», використовуючи такі механізми психологічного захисту, як аскетизм та інтелектуалізація, які допомагають загальмувати потяги. Механізм сублімації, за Фрейдом, забезпечує нормальний роз­виток та безконфліктну взаємодію «Воно», «Я», та «Над-Я» [6].

Основна цінність теорії Фрейда полягає у виявленні значення для розвитку дитини інших людей. Психоаналіз 3. Фрейда отримав свій розвиток в роботах його доньки А. Фрейд, які висвітлюють закономірності розвитку дитини, труднощі в навчанні та вихованні, природу та чинники порушень нормального розвитку. Кожна фаза, на думку Л. Фройд, є результатом розв’язання конфлікту між внутрішніми інстинктивними потягами та вимогами оточення. Нормальний розвиток дитини відбувається стрибкоподібно з прогресивними і регресивними процесами, і є процесом поступової соціалізації, переходом від принципу задоволення до принципу реальності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!