Курсова робота “Психолого-педагогічне вивчення школярів з порушенням зору”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ 

1.1 Особливості розвитку дитини з порушенням зору 

1.2 Органи зору, їх функції в нормі та при патології 

1.3.Особливості навчання дітей з порушенням зору в умовах початкової школи 

Висновки до першого розділу 

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 

2.1. Вивчення пізнавальних процесів у дітей з порушенням заору 

2.2. Психологічні особливогсті міжособистісної взаємодії дітей з порцшенням зору 

2.3. Індивідуальний підхід педагогів до навчання дітей з вадами зору 

Висновки до другого розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. На сьогодні гостро стоїть проблема порушення зору, з кожним роком кількість дітей що мають зорові порушення зростає. В Україні діти з порушенням зору займають перше місце серед інших розладів. Це сліпі діти та слабо зорі. До сліпих ми можемо віднести осіб. Що мають повністю відсутні зорові відчуття, чи ті які мають незначну кількість світловідчуттів, а до дітей які мають слабкозорість можемо віднести тих хто має незначне зниження зору. Більшість навколишньої інформації мис приймаємо саме завдяки зору. Найважливішими для отримання інформації дитини шкільного віку є саме зорово-просторові уявлення, адже вміння розрізняти  та читати букви та числа,  орієнтування в схематичних зображеннях, вміння щось написати  зі всім цим в першу чергу ми отримуємо через зорові аналізатори. Тому для суспільства є важливим завданням забезпечити повноцінний розвиток дітей з порушенням зору, та підвищити рівень їхнього життя.

Просторове орієнтування і мобільність є основним бар’єром для учнів з порушеннями зору. Навіть учень зі зниженим зором у новому, незнайомому приміщенні може почуватися розгубленим, адже уявлення про простір у таких дітей досить фрагментарні. Таких учнів необхідно спеціально навчати досліджувати оточуючий простір, безпечно рухатися, користуватися ціпком. Для учнів із порушеннями зору важлива безпечність простору та навички використання допоміжних засобів, орієнтирів. Важливо навчати учня використовувати дотикові, слухові та нюхові відчуття для орієнтації у просторі, визначення свого положення та положення інших людей та об’єктів. Уміння орієнтуватися у просторі дають учневі важливі для особистісного розвитку відчуття незалежності і самостійності. Проблема дітей з порушенням зору турбує як зарубіжних так і вітчизняних вчених не одне покоління. Р. Батищева, Л. Коваль, Н. Кравець у своїх працях приділяли увагу рівню фізичного розвитку та фізичної підготовленості дітей з порушенням зору до школи.

Метою курсової роботи є вивчення пізнавальних процесів у школярів з порушенням зору.

Об’єкт дослідження: процес навчання і виховання школярів з порушеням зору.

Предмет дослідження: організація виховання дітей з порушенням зору в початковій школі.

Відповідно до мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

1. З’ясувати стан дослідженості порушеної проблеми в науковій психолого-педагогічній літературі;
2. Охарактеризувати особливості сучасних сімей, які виховують школярів з проблемами зору;
3. Вивчити розвиток пізнавальних процесів у дітей з порушенням зару;
4. Дослідити психологічні особливогсті міжособистісної взаємодії дітей з порушенням зору;

Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано сукупність методів наукового пізнання:

теоретичних: зіставно-порівняльний аналіз вітчизняної та зарубіжної психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження для визначення теоретико-методичних засад і основних підходів до дослідження пізнавальних процесів  у молодшому шкільному віці

емпіричних: психологічне спостереження за учнями; психологічний експеримент для з’ясування стану сформованості пізнавальних процесів  у сліпих учнів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

1.1 Особливості розвитку дитини з порушенням зору

 

Досліджено, що майже 95% інформації про світ людина отримує через зір, що робить зір ключовим елементом у формуванні уявлень дитини про предмети та їх відносини. Порушення зору можуть викликати труднощі у пізнавальній діяльності дитини та обмежувати її можливості. Діти з такими порушеннями мають менше інформації про довкілля та їхні можливості розвитку обмежені. Спеціальні дошкільні заклади та групи для дітей з порушеннями зору забезпечують їх виховання, лікування та розвиток функцій зору з підготовкою до навчання в школі.

Навчання та виховання дітей з порушеннями зору ґрунтується на загальних принципах, але має свої особливості, що ставлять задачу відновлення, корекції та компенсації порушених функцій та підготовки до життя в сучасному світі. Існують різні ступені порушення зору. Абсолютна сліпота – відсутність зорової чутливості. Практична сліпота – є залишки зорової чутливості у вигляді світлочутливості і здатності розпізнавати кольори, контури і силуети предметів. Дефект також може проявлятися у вигляді низького зору, тобто зниженої здатності розпізнавати предмети [7., c.86].

В освітніх установах дітей з такими проблемами можна розділити на чотири категорії: діти зі слабким зором ,діти зі зниженим зором, практично сліпі та повністю сліпі. Порушення зору. Цей діагноз вказує на те, що дитина має певні проблеми із зором і може потребувати допоміжних пристроїв або певних змін у навчальному процесі. У багатьох випадках учневі достатньо сидіти ближче до  дошки  і підносити книги ближче до очей. Поганий зір. Це означає, що проблеми із зором не можливо виправити за допомогою звичайних окулярів, ліків або хірургічного втручання.

Також може бути порушена гострота зору або поле зору. Низький зір-це зір гірше, ніж 20 / 60°. Це означає, що на відстані 6,6 м за допомогою допоміжних засобів вони бачать так само добре, як нормальна людина на відстані 20 м. Люди з такими проблемами часто використовують сильні лінзи, телескопи або електронні лупи. У деяких випадках вони також не можуть читати звичайний текст і користуватися книгами,написаними шрифтом Брайля для сліпих [11. C.45]. Практична сліпота. Людина вважається практично сліпою, якщо її гострота зору гірша, ніж 20/200° на кращому оці,або поле зору менше,ніж 20° на кращому оці. Це означає, що навіть з використанням допоміжних засобів людині в десять разів важче бачити, ніж нормальній людині [3., c 51].

Повна сліпота. Людина, яка не бачить нічого. Порушення зору у дітей можуть бути викликані різними причинами, включаючи дефіцит вітаміну А, травми, інфекції, ювенільний діабет, ускладнення після передчасних пологів, пологові травми, захворювання сітківки, пухлини, менінгіт, пігментний ретиніті генетичні порушення (спочатку втрата нічного зору, а потім дегенерація нервових клітин сітківки). Вплив порушення зору на розвиток дитини залежить від типу і тяжкості дефекту, віку, в якому він з’явився, і загального рівня функціонального розвитку дитини. Багато  дітей з порушеннями розвитку мають порушення зору. Порушення зору може бути серйозною перешкодою для розвитку незалежності дитини.

Незрячі діти навчаються не взагальноосвітніх школах, а в спеціальних школах для сліпих. Там вони навчаються за допомогою великої кількості спеціальних матеріалів, призначених для тактильних відчуттів, таких як рельєфні глобуси, карти, малюнки, моделі природи та манекени. Навчання грамоті також здійснюється за допомогою тактильних засобів. Сліпі та слабозорі люди читають і пишуть за допомогою спеціального рельєфно-крапкового шрифту Брайля.

Кожна літера складається з рельєфних крапок. Комбінація цих крапок дає 63 літери. Цього достатньо, щоб зобразити весь алфавіт, цифри, розділові знаки, математичні та музичні символи. Завдяки спеціальному навчанню люди з вадами зору можуть здобувати освіту та офіційні професії, а деякі навіть закінчують вищі навчальні заклади. Так звані діти з порушеннями зору навчаються в загальноосвітніх школах. Це діти з гостротою зору 0,05-0,2 за допомогою звичайних засобів корекції (окулярів), а також діти з високою гостротою зору, але з іншими порушеннями зорових функцій, наприклад, вузьким полем зору [8., c. 34].

Швидке зниження гостроти зору негативно впливає переважно на процеси сприйняття і характеризується більшою загальмованістю, звуженням поля зору і зниженням точності. У зв’язку з цим їх зорове уявлення є недостатньо чітким, яскравим і часто спотвореним. Люди з вадами зору мають труднощі з орієнтацією в просторі. Вони швидко втомлюються під час виконання візуально складних завдань, і їх зір погіршується. Зорова втома може призвести до зниження працездатності, як фізичної, так і розумової. Тому під час навчання в загальноосвітніх школах темп навчання дітей з порушеннями зору відстає від темпу навчання інших дітей,і вони не встигають або навчаються нижче своїх можливостей. У зв’язку з цим діти з порушеннями зору в загальноосвітніх школах розчаровуються, демонструють негативне ставлення і відсторонюються від  колективу.

Рання діагностика порушень зору у дітей дозволяє вчасно надати необхідну підтримку. Сучасні технології (комп’ютери, спеціальне оптичне та відео обладнання) дозволяють багатьом дітям з вадами зору навчатися у звичайних класах. Однак зрозуміло, що для цього потрібні відповідні навчальні матеріали та посібники, такі як книги, надруковані великим шрифтом або шрифтом Брайля, або тексти на магнітофонній стрічці. У роботі з такими дітьми слід звертати увагу на розвиток їхніх навичок слухання та спілкування, відчуття напрямку та мобільності, професійну підготовку та навички, необхідні для повсякденного життя. Учням зі слабким зором може знадобитися підтримка вчителів у використанні спеціального обладнання, щоб вони могли ефективніше використовувати залишковий зір.

Слід мати на увазі, що деякі учні з вадами зору можуть використовувати периферійний зір. У таких випадках, якщо учень дивиться в бік,  це не обов’язково означає,що він не дивиться на вас [10., c.54]. Діти повинні бути ознайомлені з розташуванням предметів і матеріалів у класі. Якщо є зміни в розташуванні, це слід ознайомити ще раз. Для позначення різних зон або центрів активності в класі можна використовувати різні типи підлогових покриттів і тактильні знаки.

Працюючи з дітьми зі зниженим зором, важливо пам’ятати, що вони значною мірою покладаються на інформацію від інших органів чуття. Тому слід подбати проте, щоб загальний рівень шуму в класі не був надто високим. Заохочуйте самостійність дітей. Середовище в класі має бути створено таким чином, щоб діти могли діяти самостійно. Про будь-які зміни в класі слід повідомляти дитині. Для зорової стимуляції слід використовувати світлі та яскраві предмети різних розмірів і форм. Коли дитина з порушеннями зору наближається до центру активності або ігрової зони, представтеся і попросіть інших дітей пояснити їй, що є поруч. У своїй роботі ви можете використовувати фізичні підказки. При вивченні нової навички слід стати позаду дитини і показати руками правильну послідовність дій. При необхідності це слід повторити кілька разів, поступово зменшуючи допомогу.

 

1.2. Органи зору, їх функції в нормі та при патології

 

Око – парний сенсорний орган, що сприймає електромагнітне випромінювання в діапазоні видимих довжин хвиль і забезпечує функцію зору у людини та тварин. Воно є найважливішим засобом отримання інформації про навколишнє середовище. Складається з очного яблука та допоміжних структур, таких як сльозові залози, зовнішні м’язи очей, повіки, кон’юнктиви та брови. Рівномірне розподілення сльозової рідини за допомогою миготіння повік попереджує висихання очей. Оптична система ока складається з рогівки, вологи передньої камери, кришталика та скловидного тіла. Око має поверхневу, середню та внутрішню оболонки, зовнішня оболонка – це склера, що має захисну функцію, а характерні риси рогівки – це прозора тканина, що діє як лінза та пропускає світлові промені. [3., c. 9].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!