Курсова робота “Реалізація лінгвокультурної адаптації у перекладі кінотексту”

Resumen. Este trabajo se dedica a examinar la implementación de la adaptación lingüístico-cultural en la traducción de contextos cinematográficos utilizando como ejemplo la película en español “Suena como amor”.

Se justifica el enfoque conceptual de la traducción como adaptación lingüístico-cultural, así como se investiga la esencia hermenéutica de la traducción. Se lleva a cabo un análisis comparativo de las estrategias de traducción en el material de la película y se realiza un análisis lingüístico-cultural de las traducciones.

Los resultados de la investigación muestran la importancia de la adaptación lingüístico-cultural en el proceso de traducción de contextos cinematográficos y la necesidad de comprender profundamente el idioma y la cultura originales para lograr una traducción de calidad. El análisis realizado demostró que el contexto cinematográfico de la película española, siendo el estrato más dinámico del lenguaje, ha experimentado cambios significativos en los últimos años, traspasando la frontera de la marginalidad e introduciéndose en el habla cotidiana de amplias capas de la población. También se estableció que no hay una única opción predominante para la traducción directa de unidades léxicas del español al ucraniano al traducir contextos cinematográficos.

Palabras clave: traducción, contexto cinematográfico, película en español, hermenéutica, estrategias de traducción, análisis lingüístico-cultural, cultura, traducción de calidad, unidades léxicas.

 

Анотація. Робота присвячена розгляду реалізації лінгвокультурної адаптації у перекладі кінотексту на прикладі іспаномовного фільму «Suena como amor». Обґрунтовується концептуальний підхід до перекладу як лінгвокультурної адаптації, а також досліджується герменевтична сутність перекладу. Проводиться порівняльний аналіз стратегій перекладу на матеріалі фільму та проводиться лінгвокультурологічний аналіз перекладів.

Результати дослідження показують важливість лінгвокультурної адаптації у процесі перекладу кінотекстів та необхідність глибокого розуміння мови та культури оригіналу для досягнення якісного перекладу. Проведений аналіз показав, що кінотекст іспанського фільму, будучи найбільш рухливим пластом мови, зазнав серйозних змін протягом останніх років, переступивши кордон маргінальності та впровадившись у повсякденне мовлення ширших верств населення.

Також було встановлено, що немає жодного переважного варіанту прямого перекладу лексичних одиниць з іспанської мови на українську мову при перекладі кінотексту.

Ключові слова: переклад, кінотекст, іспаномовний фільм, герменевтика, стратегії перекладу, лінгвокультурологічний аналіз, культура, якісний переклад, лексичні одиниці.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 

Розділ 1. Переклад як лінгвокультурна адаптація 

1.1. Переклад: співвіднесене функціонування мов та культур 

1.2. Герменевтична сутність перекладу 

Висновки до розділу 1 

Розділ 2. Порівняльний аналіз стратегій перекладу на матеріалі іспаномовного фільму «Suena como amor» 

2.1. Фільм як об’єкт перекладу 

2.2. Лінгвокультурологічний  аналіз перекладів іспаномовного фільму «Suena como amor» 

Висновки до розділу 2 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Кіно, як вид мистецтва, закріпилося в нашому житті десятки років тому, і сьогодні ми сприймаємо його як наймасовіший із нині існуючих культурний феномен, який має владу визначати та перетворювати світорозуміння глядача Кінотекст значною мірою відчуває на собі перетворення культурнозначимих смислів, оскільки безпосередньо пов’язаний із складною культурною та мовною взаємодією

Це стосується будь — якого мовного продукту, у тому числі комунікативних актів, що включають елементи нестандартної лексики. Важливо згадати, що кіно, будучи видом мистецтва, орієнтоване на надання якогось художньо — естетичного впливу та досягнення комунікативно —прагматичного ефекту, а це означає, що переклад у кіно має право називатися різновидом художнього перекладу, а сам кінотекст слід сприймати як художній Перекладацькі модифікації та адаптації неминучі при встановленні на іншомовного глядача. Переклад нестандартної лексики в кіно має на увазі, таким чином, дві актуальні проблеми: складність досягнення адекватності перекладу та етико — естетичне питання.

Об’єктом дослідження є переклад як міжмовна та міжкультурна трансляція іншомовного кінотексту.

Як предмет дослідження розглядаються різні стратегії лінгвокультурної адаптації іншомовного кінотексту, які реалізуються у стратегіях та методах перекладу.

Метою даного дослідження є стратегії лінгвокультурної адаптації тексту при перекладі, філософії міжмовних і міжкультурних відносин у парі оригінал/переклад.

Відповідно до мети ставляться і вирішуються такі задачі:

1. Визначити поняття стратегії перекладу та проаналізувати витоки виникнення різних перекладацьких стратегій;
2. Розглянути проблему перекладацького розуміння;
3. Розкрити сутність різних перекладацьких стратегій;
4. Вивчити сучасні підходи до розуміння різних стратегій перекладу;
5. Провести порівняльний аналіз стратегій лінгвокультурної адаптації та методів їх реалізацій при перекладі;
6. Виконати лексико — семантичний аналіз іспанського фільму “Звучить, як любов”

Цілі та завдання дослідження визначили вибір використовуваних методів. Це критичний аналіз теоретичних робіт з філософії та теорії перекладу, порівняльно — порівняльний аналіз мовних одиниць вихідного тексту та текстів перекладів, що включає лексико — семантичний, структурно — синтаксичний і контекстуальний аналізи.

Наукова новизна визначається тим, що вперше предметом дослідження стають стратегії лінгвокультурної адаптації кінотексту під час перекладу залежно від методу перекладу. У цьому лінгвокультурна адаптація сприймається як двунаправленный процес.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що виявлено малодосліджені аспекти проблеми вибору адекватної перекладацької стратегії під час роботи з кінотекстом, драматургічним зокрема.

Матеріал дослідження — іспаномовний фільм «Suena como amor»

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можуть знайти застосування у вузівських лекційних та практичних курсах з теорії та практики перекладу та інтерпретації тексту, а також у подальших дослідженнях, присвячених проблемам перекладу, його історії та філософії.

 

Розділ 1. Переклад як лінгвокультурна адаптація

1.1. Переклад: співвіднесене функціонування мов та культур

 

Переклад — це щоразу складний творчий процес, що потребує достатньо зусиль, щоб донести до одержувача тексту саме той емоційний та інформаційний потенціал, який вклав у його автор. Складність полягає в тому, що безпосереднім об’єктом перекладацької діяльності є не сам текст як упорядкована сукупність мовних одиниць, а його зміст, який, як відомо, не дорівнює сукупності значень цих одиниць [1, с.175].

Вузько — лінгвістичний підхід до перекладу характеризується тим, що переклад розуміється як перекодування змісту тексту/повідомлення засобами іншої мови. Сенс тексту при такому підході виявляється чимось закладеним у самому тексті, що повністю піддається об’єктивації. Проблеми розуміння та інтерпретації розглядаються як щось суб’єктивне і тому другорядне для усвідомлення сутності перекладу. З точки зору практики перекладу, проблеми розуміння теж у цьому випадку виявляються чимось цілком другорядним, оскільки вважається, що перекладач, володіючи за визначенням відмінним знанням іноземної мови, без праці повинен розуміти текст, який він перекладає. Проблема отримання змісту з тексту, таким чином, виявляється знятою і не підлягає теоретичному розгляду в перекладознавстві. Однак, очевидно, що феномен перекладу передбачає розуміння перекладачем значення висловлювання, що перекладається, і тексту, а також включає розуміння тексту перекладу реципієнтом. Тому розгляд сутності процесу розуміння має бути надзвичайно важливим для з’ясування природи перекладу як явища [4, с.90].

Будь — яке розуміння здійснюється в акті інтерпретації (тлумачення). Будь — яке розуміння здійснюється в акті інтерпретації (тлумачення). На питання, як здійснюється інтерпретація, відповідає герменевтика. На основі робіт Хайдеггера, Гегеля та Гадамера у дослідженні показано, що кожен сенс має тимчасове значення і щоразу визначається в контексті конкретної історичної ситуації. Сутність герменевтики полягає в процесі перекладу сенсу, що підлягає розумінню, на власну мову і завершується в живій мові.

Сенс має подвійну природу, оскільки значення тексту виступає як значення, спочатку закладене автором, як і творчий досвід читача. Отже розуміння завжди пов’язані з інтерпретатором — суб’єктом розуміння, отже завжди ситуативно, історично обумовлено. Неможливо раз і назавжди осягнути справжній зміст тексту. Наше розуміння обумовлене нашим історичним буттям та його впливом геть розуміння неможливо повністю взяти під контроль: історичне буття може бути повністю об’єктивовано. Перекладач у такий спосіб має усвідомити сукупність смислів, пов’язаних із текстом у культурі — джерелі, беручи до уваги і авторську позицію, і смисли, які вихідний текст набув у процесі свого функціонування, зумовлені особливостями та традиціями сприйняття оригіналу в культурі —джерелі.

Включення в теорію перекладу герменевтичних аспектів не просто розширює теорію перекладу, але дозволяє переосмислити наше розуміння перекладу як явища. Виключається розуміння перекладу як еквівалента оригіналу мовою перекладу: затвердження інтерпретаційної сутності перекладу дозволяє теорії перекладу розглядати переклад, як особливий вид тексту, який аж ніяк не завжди може і не завжди повинен замістити собою оригінал, але є його варіантом у культурі мови перекладу, визначене його розвиток, деяке його історично опосередковане тлумачення, виконане перекладачем у історично певний час відповідно до деяких перекладацьких завдань [5,с. 172].

Переклад часто називають діалогом, зіткненням культур. Крім того, переклад розглядають як міжмовну та міжкультурну комунікацію. З цих визначень випливає, що в процесі перекладу завжди функціонують дві мови та дві культури. Іншими словами, переклад є лінгвокультурною трансляцією тексту, а значить, і його лінгвокультурною адаптацією. Зазвичай термін «лінгвокультурна адаптація тексту» визначають як вписування тексту перекладу в матрицю приймаючої лінгвокультури. Однак ми вважаємо, що лінгвокультурна адаптація має два напрями: вона може бути орієнтована як на лінгвокультуру оригіналу, так і на лінгвокультуру перекладу. Незалежно від її спрямування текст завжди адаптується під впливом взаємодії двох мов та двох культур.

Непрості відносини між мовою оригіналу та мовою перекладу ґрунтуються на своєрідності кожної окремої мови та культури народу, що її використовує. Мова і культура є ключовими поняттями в дослідженні перекладу, оскільки, як підкреслює П. Топер, «комунікативний ланцюжок літературної рецепції, якщо він перетинає мовні кордони і включає переклад, розтягується від однієї національної культури до іншої, в дзеркало якої вона виглядає» [2,с. 112].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!