Курсова робота “Ритміка як засіб музичного виховання дітей середнього дошкільного віку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МУЗИЧНО-РИТМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Поняття музично-ритмічна діяльність

1.2. Види музично-ритмічної діяльності в закладах дошкільної освіти

1.3. Особливості використання техніки «Body percussion» у музично-ритмічному розвитку дітей середнього дошкільного віку

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ, РОЗВИТКУ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ РУХІВ У ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО

ВІКУ

2.1. Експериментальне дослідження розвитку музично-ритмічних рухів в дошкільників

2.2. Методика розвитку музично-ритмічних рухів у дітей середнього дошкільного вік

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасна система освіти виконує не лише традиційні освітні функції, але й широко займається вихованням особистості. Великої популярності набуває взаємозв’язок різних наук та мистецтв як засіб впливу на здоров’я, у зв’язку з цим до поєднання музики з рухом, танцем, пластикою, систематично звертаються фахівці різних галузей знань – педагоги, музиканти, психологи та багато інших.

Аналіз сучасної теорії та практики музичного виховання дошкільників визначив, що музично-ритмічна діяльність є домінуючою на початковому етапі музично-виконавської діяльності дітей. Сучасні методичні розробки, які стосуються розвитку почуття ритму у дітей дошкільного віку в основному спираються на рекомендації та методичні матеріали попередніх десятиліть, здійснюючи акценти на класичну та фольклорну музику.

Музично-ритмічні рухи як вид музичної діяльності на заняттях з дітьми дошкільного віку не є чимось новим, але дослідження показують, що вони є важливою ланкою в освітньому процесі, а саме в плані корекції емоційного і фізичного стану дітей. Все частіше музично-ритмічні рухи на заняттях стають для дітей фізичною розрядкою, їхнього емоційного стану та зняття втоми.

Дієвим засобом розвитку почуття ритму у дітей середнього дошкільного віку є елементарне музикування – своєрідна система роботи, заснована на різних видах музичного виконання за допомогою звукових жестів, рухів. Такий вид все активніше входить у практику роботи з дітьми і має неабиякий результат.

Ритмічне виховання дітей має вагоме значення у музичному розвитку. Саме із вивчення ритму дитина пізнає світ, навколишнє середовище, проявляє інтерес до слухання кожного звуку який оточує нас. Протягом багатьох століть, та років педагоги використовують ритм, як засіб музичного розвитку. Елементарні звуко-рухові засоби виразності ми зустрічаємо в системі Карла Орфа (загальна назва «Жести, що звучать»).

«Жести, що звучать» – це ритмічна гра звуками власного тіла, гра на його поверхнях: плескання, ляскання по стегнам, по грудях, притупування ногами, клацання пальцями. Подібні форми ритмічного супроводу, у тому або у іншому вигляді, є у всіх народів світу. Ритм стає спільним знаменником у музиці всіх культур [14].

Проблема розвитку музично-ритмічного почуття у дітей завжди була актуальною у працях таких педагогів, філософів і психологів: Б. Тєплов, К. Орф, Н. Соколова, Н. Вєтлугіна, В. Жилін, Б. Асаф’єв, А. Зіміна та інші.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та практична реалізація шляхів розвитку музично-ритмічних рухів у дітей середнього дошкільного віку засобами сучасних технік.

Маючи на увазі поставлену мету, ми визначили наступні завдання:

1. Розкрити поняття музично-ритмічна діяльність;
2. Опрацювати види музично-ритмічної діяльності в закладах дошкільної освіти;
3. Виокремити особливості використання техніки «Body percussion» у музично-ритмічному розвитку дітей середнього дошкільного віку;
4. Дослідити експериментальне дослідження розвитку музично-ритмічних рухів в дошкільників;
5. Обґрунтувати методику розвитку музично-ритмічних рухів у дітей середнього дошкільного вік.

Об’єктом дослідження є процес музичного виховання дітей середнього дошкільного віку.

Предмет дослідження – технології використання сучасних технік у процесі музично-ритмічного розвитку дітей середнього дошкільного віку.

Методи дослідження: спостереження, узагальнення, порівняння, теоретичний аналіз наукових літературних джерел, аналіз передового педагогічного досвіду, бесіда, практичні вправи.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МУЗИЧНО-РИТМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. Поняття музично-ритмічна діяльність

 

Ритм супроводжує людину з самого початку її існування. «Ритм – це регулярна послідовність упорядкованих елементів (звукових, мовних, образних тощо), циклів, фаз, різних процесів і явищ. Його визначають чергування та співвідношення між довгими та короткими інтервалами та акцентами» [15, с. 600].

За словами С. Гончаренка, «діяльність – це спосіб, яким людина існує у світі та вміння внести зміни у реальність» [3, с. 98]. Активна ритмічна активність та практика музикування є основою музичного розвитку дітей ще з їх перших днів. Музично-ритмічна активність допомагає справжньому сприйняттю ритму, метру і розумінню музичного мистецтва. Ритм сприяє загальному розвитку особистості та відчуттю єдності.

Ритм сприяє розвитку різних аспектів слуху, таких як відносна висота звуку, ритміка, музичне сприйняття, які є основою для розвитку музикальності. У наукових спостереженнях Г. Смаглій та Л. Маловик вказують, що метр у європейській музиці може бути розглянутий у двох варіаціях: дворівневий та трирівневий, і всі інші варіанти є похідними від них [20, с. 148].

Ритміка – це «сукупність всіх конкретних проявів ритму. Це наука про ритм та його закономірності, галузь в поезії, що досліджує природу віршового ритму та методи його аналізу» [15, с. 600].

«У піснях-танцях первісних людей, де звуковий діапазон обмежений лише двома-трьома звуками, ритм був часто різноманітним і складним. Різні види танцювальної музики відрізняються основними ритмічними рисами, що дозволяє нам легко розрізнити марш, вальс, польку, український танець, навіть якщо ми раніше не чули цю конкретну мелодію» [14, с. 76].

У літературі, присвяченій музиці, музичній психології та енциклопедіях, не існує чіткого визначення терміну «музично-ритмічна діяльність». Ми звернули увагу на відомі роботи таких авторів, як Карл Орф з Німеччини, Золтан Кодаї з Угорщини та Сузуки з Японії. Особливий інтерес викликає сучасний метод «Далькроз-ритміка», що використовує синтетичний підхід і фізичну взаємодію, що готує наше тіло до виконання мистецьких завдань та містить у собі музично-методичний, ритмічний і гармонійний аспекти.

«Далькроз-ритміка» базується на процесі активного сприймання музики. Цей метод має на меті забезпечити відповідність рухів людини певним елементам музичної мови, таким як ритм, текстура, мелодія та гармонія, в контексті музичного твору.

Завдання полягало в тому, щоб за допомогою рухів свого тіла студенти могли відчути естетичну сторону музичних творів. Цей метод спочатку використовувався для розвитку їхніх музичних навичок через рухи тіла. Результати занять евритмікою спонукали дослідника розробити власні методи, додатково наділені новими завданнями, що привело до появи ритмічної гімнастики.

На одній зі своїх лекцій, що відбулася у 1907 році в Женеві, Жак-Далькроз висловив думку про широкий спектр користі, які несе з собою заняття ритмічною гімнастикою. Він зауважив, що вони сприяють зміцненню здоров’я, розвитку вольових якостей, відкривають гармонію між духом і тілом та спрямовують уяву, надаючи їй конкретні завдання для виконання [6, с. 71].

Евритмія, що походить від грецького слова, що означає «милозвучність» та «рівномірність», – це мистецтво художнього руху, розроблене Рудольфом Штейнером на початку двадцятого століття. Його концепції знаходили своє втілення у вальдорфській педагогіці, а також за межами Австрії в різних країнах Європи.

Існує кілька видів евритмії: сценічна, педагогічна, гігієнічна та терапевтична. Мистецтво евритмії самостійно існує як сценічна форма вистави, відокремлена від театрального мистецтва та хореографії через свою унікальність.

Вчений В. Остроменський вказує на те, що ритм увійшов у музичну практику органічно і є невід’ємною складовою музичного виконання, яке не лише передає звучання, а й базується на поєднанні різних музично-слухових елементів, розташованих у часі, що взаємодіють у єдиній структурі [17, с. 18].

Разом з тим, за словами K. Завалко, музична активність базується на змісті музичного ритму як систематичного розподілу часових подій на групи, що відокремлені акцентами. Тобто, музичний ритм можна розглядати як метроритм [8, с. 158], і в його основі лежить сприйняття емоційної наповненості музики, бо саме музичний ритм виражає емоційний зміст [8, с. 133].

На основі аналізу результатів досліджень вчених, таких як А. Богуш, В. Верховинець, Н. Кугуєнко, Т. Науменко, В. Удовіченко, Т. Сиротенко, А. Шевчук, М. Шуть та інших, які розглядають створення системи ритміки для дітей середнього дошкільного віку в Україні, можна зазначити, що музично-ритмічна діяльність є комплексом людських відчуттів, що визначаються якістю роботи психічних функцій: слухового та зорового аналізу, сенсорної пам’яті, сприйняття, моторики та мислення у процесі сприйняття і втілення художніх образів.

 

1.2. Види музично-ритмічної діяльності в закладах дошкільної освіти

 

Готовність майбутнього педагога дошкільного закладу до професійної діяльності – це психологічний процес, який охоплює всі етапи самостійної роботи, такі як планування занять, проведення музично-творчих активностей, контроль та аналіз власних дій.

Підготовка до професійної майстерності – це процес формування готовності виконувати конкретні трудові завдання. Практика, спостереження, вивчення наукових досліджень та науково-методичної літератури допомагають майбутньому вихователю оцінити рівень розвитку дітей у музично-ритмічній діяльності на різних заняттях.

Мета та завдання, спрямовані на досягнення конкретного педагогічного впливу, включають в себе розробку конспектів, використання спеціального обладнання, а також вибір належних видів, форм та методів педагогічної роботи. Це допомагає студентам на практиці ефективно організувати взаємодію з дітьми середнього дошкільного віку.

У нашому дослідженні важливо розглянути обсяг підготовки майбутнього вихователя для роботи з дітьми дошкільного віку, включаючи знання різних форм музично-ритмічної діяльності та готовність до виховання дітей на основі цих знань.

Готовність до роботи з дітьми середнього дошкільного віку, за визначенням учених, включає різні складові, такі як інформаційні, соціальні, психологічні, організаційні, методичні, комунікативні навички та вміння, що передбачають творче використання отриманих знань. Програмний матеріал передбачає активну участь всіх дітей у музично-ритмічних заходах, святах, розвагах та уроках музики, які «розширюють знання дітей, сприяють єднанню батьків і педагогічного колективу та допомагають вирішувати багато виховних проблем» [21, с. 3].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!