Курсова робота ” Розвиток логічного мислення молодших школярів ЗЗСО “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 

1.1. Характер, тип і форми мислення 

1.2. Характеристика логічного мислення учнів початкової школи 

1.3. Умови формування логічного мислення в учнів початкової школи 

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 

2.1. Характеристика вибірки 

2.2. Методика, організація та процедура дослідження 

2.3. Інтерпретація та аналіз результатів дослідження 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Стратегічною метою побудови національної системи освіти є розвиток творчого потенціалу дітей та молоді, формування логічного та критичного мислення у них, виховання прагнення до самореалізації.

Одним з важливих завдань вчителів початкових класів є підвищення освітнього та культурного рівня учнів та якості знань. Це потребує розвитку логічного мислення, оскільки сучасний процес інформатизації суспільства актуалізують уміння опрацьовувати значну кількість навчального матеріалу, обирати найголовніше, аргументувати свою позицію, доходити висновків, захищати власні ідеї.

Ніхто не сперечатиметься з тим, що кожен учитель повинен розвивати логічне мислення своїх учнів. Це описано в методичній літературі, в пояснювальних примітках до навчальної програми. Але вчитель не завжди знає, як це зробити. В результаті розвиток логічного мислення відбувається значною мірою спонтанно, і більшість учнів не володіють базовими навичками логічного мислення. У дитячих садках і початкових школах вже зараз необхідно розвивати у дітей логічне мислення. Тоді стає важко (у старших класах) надолужити згаяне і навчити дітей мислити нестандартно і мислити самостійно.

Мовлення і мислення – це взаємозалежні процеси. Погане мовлення не тільки звужує мислювальний процес учнів, а й робить практично неможливою повноцінну навчальну діяльність. Таким чином, через обмежену сформованість мислювальної діяльності учень не може вибудувати осмислений і логічний мовний процес, що негативно позначається на ефективності загальної навчальної діяльності учня.

Педагогічні аспекти розвитку логічного мислення в навчальному процесі школярів знайшли відображення в працях Бабанського Ю. К., Барташнікової І. А., Бєспалько В. П., Гальперіна П. Я., Давидова В. В., Кабанова-Меллер Є. М., Паламарчук В. Ф. та багатьох інших.

У педагогічних дослідженнях цих та інших авторів розглядається питання взаємозв’язку логічного мислення і творчого саморозвитку школярів, методи та прийоми розвитку логічного мислення, освоєння логічних операцій школярами, взаємозв’язок між розумовим розвитком дітей.

Мета курсової роботи – науково продемонструвати та експериментально перевірити рівень розвитку логічного мислення у школярів на уроках рідної мови, а також вплив різних розвиваючих логічних ігор та вправ на їх формування.

Для досягнення поставленої мети слід виконати наступні завдання:

1. Опрацювати наукову та методичну літературу з питання дослідження;
2. Визначити науково-теоретичні засади розвитку логічного мислення молодших школярів;
3. Дослідити ефективні методи розвитку логічного мислення учнів початкових класів на уроках рідної мови;
4. Експериментально перевірити визначений комплекс методичних прийомів з розвитку логічного мислення учнів початкових класів на уроках рідної мови.

Об’єкт дослідження – логічне мислення молодших школярів.

Предмет курсової роботи – процес розвитку логічного мислення у молодших школярів на уроках рідної мови.

Методи дослідження: використано загальнонаукові методи теоретичного рівня: вивчення й аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми формування логічного мислення; узагальнення передового досвіду та методи емпіричного дослідження (анкетування, спостереження, бесіди) для розроблення й перевірки методики.

База дослідження: м.Київ, ЗОШ І-ІІ ст «Україна».

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

1.1. Характер, тип і форми мислення

 

«Мислення викликає перехід від явища до його сутності в процесі пізнання» [1, с. 121] і відображає дійсність опосередковано, на відміну від процесу чуттєвого відображення (відчуття, сприйняття). Таким чином, у процесі мислення за межами чуттєвого сприйняття людина виявляє явища, які безпосередньо не сприймаються органами почуттів, знаходить взаємозв’язки між предметами, подіями і явищами, з’ясовує причини та наслідки цієї взаємодії.

Мислення, засноване на відчуттях і сприйнятті, відкриває нові аспекти явищ і різних об’єктів. Думаючи, суб’єкт працює з доступними йому знаннями, відкриває відоме невідоме і таким чином досягає нових знань. Об’єкт мислення, яка дійсно існує поза людиною, діє для нього як продукт його думок. Геракліт стверджував, що глибинні шари буття доступні мисленню і що відчуття можуть бути невідчутними [9, с. 145].

Мислення – це психічний процес пошуку і відкриття чогось нового, істинного, глибокого, для аналізу та інтеграції навколишнього дійсності. У процесі мислення ми пізнаємо світ в цілому і побічно (через слова). У той же час для нас важливий зв’язок предметів і явищ.

Мислення полягає в тому, підкреслює Савченко О., що це непрямі і узагальнені знання людини про об’єкти і явища об’єктивної реальності в істотних зв’язках і відносинах.

Мислення має цілеспрямовану природу. Це пов’язано з тим, що, як правило, воно усвідомлюється і керується сутністю і важливістю розглянутого суб’єкта [8, с. 96].

Усі форми людського мислення тісно пов’язані з мовою та мовленням. Воно існує в оболонці матеріального слова, що є однією з фундаментальних відмінностей між психікою людини і тварини.

Кожна думка виникає і отримує свій розвиток у слові, і добре підібране слово покращує і прояснює думку. Виготський Л. зазначив, що це слово є не тільки назвою предмета, його ярликом, але і завжди характеризує цей предмет або явище, тобто акт як мови, так і мислення [12].

Мовлення – це спосіб, а мова – це засіб вираження думок і форм їх існування. Чим більш продумана ідея, тим ясніше вона виражена в промові. Враховуючи особливості взаємозв’язку та взаємодії мислення і розмови, Гальперін П. Я. розглядає формулювання думок, об’єднання думок або суджень у слова як один з послідовних етапів формування розумового дії. Тому, коли вчитель просить учня подумати вголос, поліпшується контроль за напрямком мислення, та вдосконалює її [6, с. 81].

Внутрішня мова відіграє особливу роль у взаємодії мислення і мови. Це допомагає в мисленні, сприяє його появі, готує до виразу в зовнішньому мовленні.

Перехід від зовнішнього до внутрішнього (від фактичного до вербального) дуже напружений і вимагає ретельної роботи на всіх етапах. Час затримки на певному рівні визначається складністю матеріалу і ступенем його новизни для учнів. Коли дія, яку недостатньо вивчено, переноситься на внутрішній план, виникає досить багато помилок, і здається, що вона виконується невиправдано повільно. Тому в будь-якому випадку вчитель визначає, чи готова дитина перейти на вищий щабель для розуміння нового матеріалу, підкреслює Паламарчук В. [11, с. 124].

На думку філософів, мислення – це соціально обумовлений процес, якість якого змінюється в процесі розвитку. Сенека передбачив, що «прийде час, коли наші нащадки будуть здивовані тим, що вони не знали того, що було так очевидно». Його походження і розвиток визначаються соціальними потребами. Водночас розвиток мислення у суб’єкта визначає соціальний прогрес і відіграє роль детермінанти соціального прогресу [10, с. 34].

Таким чином, мислення – це, по суті, соціально обумовлений, пов’язаний з промовою ментальний процес саморефлексії чогось нового, тобто процес узагальненого непрямого відображення реальності в її аналізі та інтеграції, який виникає з реальної діяльності чуттєвого пізнання і може виходити далеко за його межі.

В основі мисленнєвого процесу лежить робота з аналізу та синтезу всієї кори великих півкуль головного мозку. Сутність людського мислення полягає в тому, щоб «відображати суттєві властивості предметів і явищ та стосунки між ними» [3, с. 77]. Згідно вчення І. Павлова, мислення “…нічого іншого не становить, як асоціації, спершу елементарні, що стоять у зв’язку зі зовнішніми предметами, а потім домінуючі».

В основі мислення лежить зв’язок як першо-сигнальні так і друго-сигнальні зв’язки з домінуванням останніх. Саме другі сигнали, або «сигнали сигналів», який забезпечує спеціально людську і вищу думку. Це слово вбирає в себе те, що необхідно для характеристики об’єктів, явищ і подій. Це відбувається тому, що здатність до узагальнення дає змогу відірватися від реальності і абстрактно розмірковувати глибоко всередині існуючих об’єктів [9, с. 147].

Спираючись на дослідження Льовиній Є. Г., Рубінштейна С. Л., Тихомирової Л.Ф., можемо зробити висновок про характерні риси логічного мислення:

1) здійснюється тільки словесним шляхом у процесі оперування поняттями з використанням логічних конструкцій;

2) відрізняється тимчасовим, структурним (етапним) і усвідомленими характером.

Критеріями оцінки розвитку логічного мислення є аналіз, інтеграція, порівняння, узагальнення, класифікація, абстрагування, конкретизація, класифікація, тобто шляхом мислених маніпуляцій, заснованих на знаннях, виражених словами. Це дає можливість вийти за рамки безпосереднього досвіду. Кожна ментальна маніпуляція виконує певну функцію. Основою мислення завжди є аналіз і синтез [9, с. 150].

         

1.2. Особливості логічного мислення молодших школярів

 

Логічне мислення означає здатність та вміння дитини молодшого шкільного віку самостійно виконувати прості логічні дії (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо) та складні логічні операції (побудова заперечення, твердження і спростування як побудова міркування з використанням різних логічних схем – індуктивної або дедуктивної).

Практика показує, що якщо прості логічні дії формуються у кожної людини певною мірою спонтанно (хоча зрозуміло, що спеціальна систематична робота в цьому напрямку різко підвищує рівень сформованості цих дій), то складені логічні операції, що мають складніший і комплексний характер, у більшості людей самих по собі не формуються, їх розвиток вимагає спеціальної цілеспрямованої методичної роботи.

Тільки в останні кілька років цей, здавалося б, поверхневий висновок почав привертати увагу методистів, особливо фахівців, які викладають математику в середній школі. Водночас багато методистів стверджують, що низький рівень логічної (а отже, і алгоритмічної) культури у старшокласників є природним наслідком відсутності системної роботи з формування логічного та алгоритмічного мислення в початковій школі. Однак практично відсутня детальна методична база, на яку можна було б покластися вчителям початкових класів [8].

Можна почати формування простих логічних дій (прийомів мислення) у дітей 3-4 років (звичайно, з використанням відповідних матеріалів і відповідних віку методів), а потім до 6-7 років вони будуть сформовані на високому рівні. Період дошкільного та молодшого шкільного віку найбільш чутливий і психологічно сприятливий для стимулювання і розвитку простої поведінки. У майбутньому наявність цієї бази даних допоможе організувати спеціальну роботу з формування складних логічних операцій: освоїти методи міркування і докази в середній школі.

Що стосується питання про розумові здібності молодших школярів, то слід зазначити, що в різний час він визначався по-різному.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!