Курсова робота “Розвиток механізму формування капіталу банку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи формування фінансового механізму капіталу банку 

1.1. Сутність фінансового механізму формування капіталу банку 

1.2. Методичні засади оцінювання рівня капіталу банку 

Розділ 2. Ефективність розвитку та функціонування фінансового механізму формування капіталу банку 

2.1. Стан механізму формування капіталу банку в Україні 

2.2. Фактори впливу на забезпечення достатністю капіталу банку 

Розділ 3. Шляхи вдосконалення фінансового механізму формування капіталу банку в Україні

3.1. Підходи до управління достатністю капіталу банку 

3.2. Напрямки удосконадення механізму формування капіталу банку 

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується триваючим процесом фінансової глобалізації та лібералізацією режиму руху капіталу, посиленням конкуренції в банківському секторі та розвитком банківських інновацій. Критично важливою є ресурсна політика банку, зокрема заходи, спрямовані на забезпечення ефективного управління капіталом та оптимальної рівності. Правильно збалансований і адекватний капітал банку забезпечує очікувану прибутковість, підтримання необхідного рівня ліквідності та довіру учасників ринку.

Проблема удосконалення фінансового механізму утворення капіталу банку зумовлює об’єктивну необхідність дослідження сучасної вітчизняної практики формування капіталу банків, порядку оцінювання величини та визначення рівня розвитку економіки України. Актуальними сьогодні є пошуки ефективних шляхів і джерел нарощення обсягів капіталу, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи і збереженню її національних пріоритетів в умовах глобалізації фінансових ринків. З огляду на це, актуальним є дослідження розвитку механізму формування банківського капіталу як необхідної умови забезпечення фінансової стійкості. У науковій літературі ця проблематика досліджується в працях таких відомих вітчизняних науковців, як Е. Гатаулліна [5], В. Коваленко [9], О. Прустська [17] та інші.

Мета і завдання роботи. Метою даної роботи є аналіз теоретико-методичних положень щодо розвитку та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування фінансового механізму формування капіталу банків Україні.

Відповідно до визначеної мети поставлено такі завдання:

1. проаналізувати сутність фінансового механізму формування капіталу банку;
2. розглянути методичні засади оцінювання рівня капіталу банку;
3. проаналізувати стан механізму формування капіталу банку в Україні;
4. розглянути фактори впливу на забезпечення достатністю капіталу банку;
5. з’ясувати підходи до управління достатністю капіталу банку;
6. розглянути напрямки удосконалення механізму формування капіталу банку.

Об’єктом дослідження є процес формування капіталу у банківській системі України.

Предметом дослідження теоретико-методичні та прикладні аспекти функціонування фінансового механізму формування капіталу банку.

Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їхньому розвитку та взаємозв’язку. Під час вирішення завдань, поставлених у курсовій роботі, застосовані методи наукової абстракції, індукції та логічного аналізу.

Структура та обсяг курсової. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг курсової – 37 сторінок, у тому числі основного тексту – 32 сторінки. Список використаних джерел включає 21 найменування.

 

Розділ 1. Теоретичні основи формування фінансового механізму капіталу банку

 1.1. Сутність фінансового механізму формування капіталу банку

 

Достатній обсяг банківського капіталу дає змогу розширювати активні операції і забезпечує відповідний рівень конкурентоспроможності як показника стійкості та дієздатності кожного банку зокрема і банківської системи загалом. Однак в економічній літературі досі не існує єдиного підходу до визначення суті банківського капіталу, що призводить до його ототожнення з іншими економічними категоріями. Така неоднозначність трактування цього терміну призводить до певних ускладнень як теоретичних, так і практичних аспектів тлумачення, формування та функціонування його в банківських установах. З огляду на це, необхідність забезпечення функціонування механізму формування капіталу банку зумовлює об’єктивну потребу в життєдіяльності банківської системи, що і стало спонукальним мотивом наукового осмислення його сутності.

Не менш складним завданням є теоретичне осмислення поняття ресурсної бази банків. Одні вчені вважають, що це сукупність різних форм та видів ресурсів, які банки використовують для забезпечення виконання стратегічної мети та оперативних цілей, а інші розглядають її з позиції сукупності організаційних та економічних ресурсів, що впливають на розвиток банку, є джерелом підтримки його конкурентних переваг і забезпечення надходження додаткових коштів. Самі ж ресурси банку можуть набувати таких форм [1; 17]:

• грошова форма (сукупність ресурсів у грошовій формі, що мають зовнішнє та внутрішнє походження);
• матеріально-технічна форма (рівень забезпечення комп’ютерною технікою, засобами зв’язку, обладнанням, транспортом, приміщенням тощо);
• організаційна форма (мережа філій, канали внутрішньобанківського зв’язку);
• кадрова форма (наявність кваліфікованого персоналу, постійно діючої системи підготовки, підвищення кваліфікації кадрів, корпоративного духу та професійної етики);
• нематеріальна форма (ноу-хау, якість управління, імідж, довіра та підтримка контактних аудиторій, зокрема і органів влади).

За терміном перебування в розпорядженні банку ресурсну базу можна поділити на постійну, що вилучається лише при його ліквідації або реорганізації (кошти статутного капіталу, придбані у власність будівлі, обладнання тощо) та на тимчасову, що є у розпорядженні банку упродовж визначеного терміну (залучені і позичені кошти, орендовані приміщення тощо). Запропонований поділ дає змогу звернути увагу на сутність ресурсної бази та удосконалення використання її у діяльності банку, адже банк окрім виконання функції фінансового посередника повинен забезпечувати свою діяльність відповідною матеріально-технічною та організаційною базою, персоналом тощо. Таким чином, визначення причинно-наслідкових зв’язків процесу формування ресурсної бази банку та ступеня її сталості створить підґрунтя для необхідності й доцільності застосування заходів щодо збільшення обсягів ресурсів у розпорядженні банку та підвищення його фінансової міцності та капіталізації [2].

Крім поняття ресурсної бази банку, існує також поняття його ресурсного потенціалу. Ресурсний потенціал – це максимум ресурсів, які банк може залучити на фінансовому ринку. Тимчасово вільні грошові кошти, за які власники хочуть отримати дохід шляхом надання їх у тимчасове використання, спрямовують на грошовий ринок і є ресурсним потенціалом для банків. Звісно, частина коштів із цього ринку потрапляє до позичальників (держави, фізичних та юридичних осіб), частина у розпорядження спеціалізованих небанківських фінансово-кредитних посередників, а частина може зовсім не мати попиту і є невикористаним ресурсним потенціалом. Але суто теоретично можливо прирівняти обсяги коштів на грошовому ринку до рівня ресурсного потенціалу.

Більш вузьким поняттям та однією із форм капіталу є банківський капітал, достатній обсяг якого є необхідною умовою стабільного функціонування банку. У зв’язку з цим, дослідження суті капіталу банку є важливою передумовою процесу його формування та використання для досягнення цілей та отримання прибутку банківськими установами. Необхідно наголосити, що рівень капіталу банку є агрегованим показником достатності капіталу як кожного банку зокрема, так і банківської системи в цілому, а його зростання – важливий чинник забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської діяльності. В літературі наведено таке визначення капіталізації прибутку – це, по-перше, спрямування частини прибутку на збільшення капіталу підприємства, фірми, перетворення прибутку в капітал, та, по-друге, метод оцінки вартості фірми, підприємства, майна за розміром доходу, прибутку, який вони приносять [6].

Найбільш вдалим є трактування формування капіталу банку В. Коваленко як комплексу дій, спрямованих на реальне збільшення обсягу капіталу банку шляхом реінвестування отриманого прибутку, залучення грошових коштів та їх еквівалентів ззовні, а також за рахунок концентрації та консолідації. Проведений аналіз поглядів окремих науковців дає змогу стверджувати, що важливою ознакою капіталу є його здатність приносити додану вартість, тому й сутність капіталізації будуть формувати економічні та юридичні відносини власності щодо перетворення різних матеріальних і нематеріальних ресурсів у вартість, здатну в процесі самозростання приносити додану вартість [9].

Однак, ймовірно, оптимальним є трактування поняття капіталізації банку як системи взаємодії фінансово-економічних відносин, спрямованих на нарощення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку, емісії акцій, концентрації капіталу та консолідації банків, задля зростання його фінансового потенціалу та економічної ефективності. Зазначимо, що поняття фінансового механізму формування капіталу банків теж не має однозначного тлумачення. Серед різноманітних теоретичних концепцій учених щодо даного терміну доцільним є виокремлення трьох підходів до розуміння його сутності: функціональний; системний; структурний. Згідно з першим підходом під фінансовим механізмом розуміють практичну реалізацію розподільної функції фінансів.

Зокрема, С. Ковальчук тлумачить фінансовий механізм формування капіталу банку як сукупність конкретних фінансових форм, методів і важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільні і перерозподільні відносини, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів [10]. Цей підхід поділяє також О. Тарасова, котра вважає, що фінансовий механізм формування капіталу банку – це сукупність методів і форм, інструментів та важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства в процесі здійснення розподільчих і перерозподільних фінансових відносин.

Отже, економічна сутність цього підходу полягає у тому, що фінансовий механізм формування капіталу банку спрямований на організацію та управління фінансовими відносинами. Прихильники другого підходу стверджують, що поняття система точніше окреслює зміст фінансового механізм формування капіталу банку [19]. Так, М. Артус вважає, що фінансовий механізм – це система доцільно спрямованих заходів впливу на процес відтворення у формі методів, інструментів і важелів у межах нормативно-правового забезпечення з метою соціально-економічного розвитку суспільства, властивості якої виявляються лише за спільної взаємодії її елементів [1].

Дискусійним є підхід, що полягає в ототожненні сутності фінансового механізму з фінансовим менеджментом підприємства, зокрема це система управління фінансами підприємства з метою досягнення максимального прибутку. Поняття фінансового механізм формування капіталу банку є ширшим за своїм змістом і полягає у забезпеченні реалізації фінансового менеджменту суб’єктів господарювання. Зокрема, Л. Буряк та Г. Нам розрізняють систему управління фінансами та фінансовий менеджмент: фінансовий механізм – це цілісна система управління фінансами підприємства, на якій ґрунтується фінансовий менеджмент і яка призначена для організації взаємодії об’єктів та суб’єктів господарювання у сфері фінансових відносин, формування і використання фінансових ресурсів, забезпечення ефективного впливу фінансової діяльності на кінцеві результати роботи підприємства [20].

За третім підходом фінансовий механізм являє собою складно організовану структуру, тому при виділенні його складових досить часто виникають неузгодженості. Так, Г. Кірейцев розглядає фінансовий механізм формування капіталу банку і як сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства [21].

Варто сказати про існування тлумачення фінансового механізму, як форм організації фінансових відносин, за якими фінансовий механізм – це сукупність форм організації фінансових відносин, методів (способів) формування та використання фінансових ресурсів, які застосовуються суспільством у цілях створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства. У визначенні фінансового механізму формування капіталу банку передбачаються фінансові важелі: фінансовий механізм – це сукупність фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток. Важливими також є фінансові індикатори: фінансовий механізм – це сукупність методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток і система фінансових індикаторів та фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!