Курсова робота “Розвиток мовлення молодших школярів у навчальному діалозі”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 

1.1 Аналіз вимог програми до системи роботи з формування діалогічних умінь молодших школярів 

1.2 Стан формування діалогічної компетентності в сучасній педагогічній практиці початкової школи 

Розділ 2. Експериментальна методика виховання дітей старшого дошкільного віку методом етичної бесіди

2.1 Опис методики дослідження 

2.2 Аналіз результатів проведеного дослідження 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність проблеми дослідження. На сьогодні актуальність обраної тематики дослідження пояснюється значною необхідністю сучасного світу у всебічно розвиненій особистості, яка здатна впевнено доводити свою власну думку. Крім того, питання розвитку дітей початкової школи є вивченим не на достатньому рівні в сучасній методичній літературі. На жаль, сьогодні має місце певна проблематика розвитку умінь молодших школярів складати діалогічні висловлювання на фоні низького рівня знань учнів про діалог та специфічність його змістовної та структурної організації.

Проблема розвитку навичок дітей початкової школи викликана браком часу сучасник батьків та має бути компенсована якісною освітою. На сьогодні розвиток шкільної програми дозволяє застосовувати різноманітні вправи для розвитку зв’язного мовлення дітей. Мовна освіта сьогодні є дуже важливою, адже закладає навики правильної мови та коректного змістовного поняття про діалог та спілкування як таке. Нова українська школа намагається включити діалогове мовлення у освітню програму якомога більше.

Сучасний педагог має бути готовим навчатись постійно та розуміти відповідальність перед своїми учнями. Метою освітньої програми є всебічний розвиток, який починається з початкової школи. Зв’язне мовлення найкраще розвивається при цікавому діалозі. Навчити дитину йти на контакт – ось основна задача педагога. Зацікавити його та змусити хотіти поставити питання тощо. Діти у початковій школі хочуть розмовляти, проте вони можуть соромитись чи мати якісь внутрішні страхи. Саме тому педагогу важливо знайти підхід до кожної дитини. Ці питання і зумовили вибір даної теми роботи.

Проблема розвитку зв’язного мовлення є нагальною, оскільки все частіше є статистика, яка невтішна щодо недосконалого мовлення у діток. Вчасна діагностика та робота над корекцією мовлення у дітей початкових класів дозволяє уникнути проблем з мовленням у майбутньому. Саме тому цю проблематику вивчало багато вчених, зокрема, І. Бабій [1], О. Бондарчук [4], М. Вашуленко [7] та інші.

Об’єктом дослідження є аспекти розвитку мовлення учнів початкової школи за допомогою діалогу.

Предметом дослідження є методи та засоби створення в учнів початкової школи вміння будувати висловлювання за допомогою діалогу.

Мета дослідження полягає у аналізі підходів до визначення поняття діалогу у сучасній педагогічній науці, а також у дослідженні можливих форм комунікативних вправ, що сприяють розвитку діалогічного мовлення.

Мета роботи зумовила наступні завдання:

1. проаналізувати вимоги програми до системи роботи з формування діалогічних умінь учнів початкових класів;
2. розглянути стан формування діалогічної компетентності в сучасній педагогічній практиці початкової школи;
3. у процесі експериментальних досліджень простежити найефективніші методи роботи у контексті розвитку в учнів початкових класів зв’язного мовлення;
4. зробити висновки на основі експериментальних досліджень щодо ефективності діалогових вправ в плані розвитку мовлення.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть бути використані вчителями шкільних навчальних закладів при підготовці уроків. Матеріали дослідження можуть бути використані як систематичні рекомендації для вчителів початкової школи.

Методологічна основа дослідження: спостереження за навчальним процесом у всіх класах початкової школи; бесіди вчителів та учнів, спрямовані на діагностику рівня розвитку та формування мовленнєвих якостей та мовної діяльності учнів; опитування; провокування ситуативних діалогів; метод графічного зображення результатів та метод математичної статистики.

Методи дослідження. Вивчення й аналіз педагогічної, психологічної, лінгвістичної та лінгво-дидактичної літератури в розгляді досліджуваної проблеми; аналіз літературних джерел, навчальних програм, шкільних підручників із рідної мови, літературного читання та методичних посібників; теоретичний аналіз та синтез під час вивчення об’єкту, предмета, мети, завдань.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (двох розділів), висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Аналіз вимог програми до системи роботи з формування діалогічних умінь молодших школярів

 

Сучасна школа в умовах відкритого інформаційного суспільства покликана бути інститутом , здатним здійснювати інтелектуальний розвиток особистості. У рамках шкільного навчання основну роль в навчальній мотивації й підготовці школярів до продуктивного спілкування, співробітництва, діалогу відіграє початкова школа. Згідно чинних нормативних документів, у процесі навчання української мови нині акцент робиться на розвитку мовленнєвої особистості, формуванні комунікативної компетентності молодшого школяра. Сучасна педагогічна наука розглядає спілкування як педагогічну категорію, яка відображає суб’єктно-об’єктні відносини, що здійснюють суттєвий вплив на весь процес формування, виховання й розвитку школяра.

Діалог – це процес усного спілкування між двома чи більше учасниками комунікації. У початковій школі учнів можна навчати таких видів діалогу, як діалогова угода; діалог – обмін ідеями; діалог – дискусія. Метою розвитку діалогічної мови молодших школярів є, перш за все, залучення учнів до цього пізнавального процесу, який розгортається не тільки як системний результат людського пізнання, а й як безперервний діалог. Взаємна і повна повага до партнерів по діалогу (включаючи вчителів і учнів), визнаючи, що істина не є готовою, і що кожен може і здатний внести свій внесок у її досягнення. Шлях до цього може лежати через конфліктуючі погляди, через порівняння позицій партнерів [10].

Цінним для сучасної методики розвитку діалогічного мовлення у дітей молодшого шкільного віку є погляд на це питання чудового українського педагога В. О. Сухомлинський. Зокрема, він часто звертався до поняття діалогу як відносини у контекстах учень-учень, вчитель-учень, вчитель-батько, вчитель-вчитель та вчитель-управління [18]. У роботі хороших вчителів ми вважаємо, що здатність до діалогового взаємодії є найважливішим елементом професійних навичок вчителя. Він писав: «Наша з вами місія, дорогий друже, пробудити, утвердити, виховати любов до слова. Привести свого вихованця до тієї вершини духовного розвитку, з якої перед нами відкривається краса й велич усього, створеного рідним народом на багатовіковому шляху, де кожне попереднє покоління передавало наступному значно більше, ніж воно взяло від батьків і дідів своїх, коли було молодим» [2, с. 122].

Наприкінці 20 століття проблема діалогу стала предметом дослідження багатьох учених. З методичного боку було запропоновано, що процес навчання діалогічного мовлення здійснюється у напрямку від комунікативної мети до вибору відповідних мовних та немовних засобів. Розуміння природи засобів мови та мови, їх функцій та законів їх творчого використання. Діалог зажди був у центрі уваги дослідниківУ роботах О. Бєляєа, В. Левіної, О. Лобанчук, Л. Варзацької, М. Вашуленко, О. Вашуленко та ін. висвітлюються особливості діалогічної мови у дітей молодшого шкільного віку.

Діалог – це вид прямої мови і одна з форм передачі іноземної мови між двома людьми. Він складається з реплік, виголошених учасниками діалогу. Репліки тісно пов’язані один з одним. Цей зв’язок проявляється в інтонації та логіці побудови діалогу. Вміст і характер діалогу залежать від типу спілкування (індивідуальне або групове, формальне або неформальне повідомлення, вільна або ділова бесіда), вираженого конкретною мовленнєвою ситуацією [7].

Умови діалогічного спілкування такі, що обдумування запитань, реплік відбувається одночасно зі сприйняттям чужого мовлення. Тобто, участь у діалозі потребує складних умінь: слухати й правильно розуміти думку свого співрозмовника; формулювати у відповідь власне судження, висловлювати його правильно й доступно засобами мови; підтримувати певний емоційний фон; стежити за правильністю мовленнєвої форми. Надзвичайно важливим є й такий чинник, як взаєморозуміння, без якого діалог побудувати діалог буде складно. Взаєморозуміння у процесі спілкування основане на єдності позначення предметів і явищ тим, хто говорить і тим, хто слухає. Як відомо, існують основні вимоги до діалогічного мовлення, які застосовуються в тій де програмі освітнього процесу початкових класів (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1 основні вимоги до діалогічного мовлення

 

Варто додати, що основні вимоги до діалогового мовлення виникли не просто так. Їх формування має багаторічний досвід. Наприклад, основною вимогою є правильність та коректність оформлення думки учнем, адже від цього залежить подальша ідейно-смислова комунікація з співбесідником. У діалогічній формі мовлення найбільш яскраво виражена її комунікаційна функція, тому необхідно також звертати увагу на комунікативні особливості діалогу та у зв’язку з цим осмислити відмінності діалогових реплік-висловлювань, усіх елементів, сукупність яких складає повну й закінчену інформацію в діалозі. Відповідно, потрібно знати принцип як сприйняття мовлення тим хто слухає, так і формування відповіді комуніканта.

Для збагачення й активізації словникового запасу молодших школярів формулами мовленнєвого етикету, у розпорядженні вчителя повинна бути пам’ятка, у складанні якої беруть участь самі учні. А. Грись вказує, що включення у мовлення молодших школярів «формул мовленнєвого етикету повинно проходити природно, органічно поєднуватися з навчанням доречного вибору словесних формул у залежності від діалогічної ситуації» [18, с. 53].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!