Курсова робота “Розвиток у дошкільників умінь здійснювати опис іграшок та предметів”

ЗМІСТ

 

ПАСПОРТ КУРСОВОГО ПРОЄКТУ «Розвиток у дошкільників умінь здійснювати опис іграшок та предметів»

ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЄКТУ

ПОРТФОЛІО ПРОЄКТУ

ВСТУП

І. Теоретичні аспекти розвитку у  дитини дошкільного віку умінь здійснювати опис іграшок та предметів

1.1. Аналіз чинних програм з вищеозначеного питання

1.2. Психолого-педагогічні дослідження питання  розвитку у  дитини дошкільного віку умінь здійснювати описові розповіді

1.3.Сучасні підходи до  розвитку у  дитини дошкільного віку умінь здійснювати описові розповіді у дошкільній лінгводидактиці

ІІ. Успішні практики реалізації завдання розвитку умінь дошкільника  здійснювати описові розповіді про іграшки та предмети

2.1.Організація освітнього процесу щодо  розвитку у  дитини дошкільного віку умінь здійснювати опис іграшок та предметів у ЗДО

2.2. Роль батьків у процесі розвитку у  дошкільника умінь здійснювати описові розповіді

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Робота присвячена актуальній проблемі розвитку умінь дошкільника здійснювати опис іграшок та предметів.  Провідну  роль у процесі зростання дитини відіграє розвиток зв’язного мовлення, який  займає центральне місце в загальній системі роботи з формування мови в  закладі дошкільної освіти. Всі  досягнення дитини в оволодінні рідною мовою, його звуковим ладом, словниковим складом, граматичною будовою демонструє зв’язне мовлення, яке дозволяє дитині вступати у вільне спілкування з однолітками і дорослими, дає можливість отримати необхідну їй інформацію, а також передати накопичені знання та враження про навколишній світ. Особливою значимістю теми в сучасних умовах є  формування зв’язного мовлення, яке посідає головне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в закладі дошкільної освіти.  Дослідженням цього питання займалися класики та сучасні науковці Т. Ладиженська, Л. Щерба, А. Богуш, Н. Луцан, Т. Постоян, Л. Фесенко, Л. Виготський, Г. Леушина, О. Лурія, С. Рубінштейн, І. Синиця, І. Зимняя, О. Леонтьєв, Л. Ворошніна, А. Зрожевська, Е. Короткова, Н. Кузіна, Н. Орланова, Є. Тіхєєва та інші.

Дослідження науковців розкрили психологічні, лінгвістичні, педагогічні, лінгводидактичні, психолінгвістичні аспекти проблеми. Втім, незважаючи на методики, технології, рекомендації науковців, сучасний  дошкільник потребує не тільки навчання та розвитку в закладі дошкільної освіти, а й значної підтримки в родині. Батькам відводиться велика роль у становлення дитячого мовлення, формуванні і розвитку всіх складників мовленнєвої компетентності.  Даний курсовий проєкт спрямовано на вивчення одного з складників зв’язного мовлення – розвитку умінь дитини дошкільного віку здійснювати опис іграшок та предметів.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та доведення ефективності  методів розвитку умінь дітей дошкільного віку здійснювати опис іграшок та предметів.

 

І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ У  ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ УМІНЬ ЗДІЙСНЮВАТИ ОПИС ІГРАШОК ТА ПРЕДМЕТІВ

 

Центральне  місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному закладі посідає розвиток зв’язного мовлення. Навчання зв’язного мовлення є водночас і метою, і засобом практичного опанування мовою. Для  розвитку інтелекту та самосвідомості дитини вагоме значення має зв’язне мовлення, яке позитивно впливає на формування таких її важливих особистісних якостей, як компетентність, комунікабельність, ініціативність, доброзичливість, креативність. Коли у дитини добре розвинене зв’язне мовлення, то вона навчається чітко та ясно мислити, встановлювати контакт з людьми, які поруч,  ініціювати власні ідеї, брати участь у різних видах дитячої діяльності та творчості.

Розвиток  зв’язного мовлення дошкільників досліджувався класиками наукової думки та сучасними науковцями в різних напрямках проблеми: лінгвістичному (Т. Ладиженська, Л. Щерба та ін.); лінгводидактичному (А. Богуш, Н. Луцан, Т. Постоян, Л. Фесенко та ін.); психологічному (Л. Виготський, Г. Леушина, О. Лурія, С. Рубінштейн, І. Синиця та ін.); психолінгвістичному (І. Зимняя, О. Леонтьєв та ін.); педагогічним (Л. Ворошніна, А. Зрожевська, Е. Короткова, Н. Кузіна, Н. Орланова, Є. Тіхєєва та ін.). Виділено  три види мовленнєвих висловлювань, якими володіють дошкільники: оповідання, опис та пояснення – функціонально-змістовні типи мовлення, структурні частини яких по-різному сполучаються між собою.

Термін «опис» вживається в літературі літературознавства як предметно-логічне визначення без вказівки на засоби вірування. Як «зображення предмета» розглядає опис П. Коган. А. Абрамович називає опис смисловим, часто сюжетно значущим уривком тексту. Іноді термін «опис» вживається із значенням «докладно розповісти» [11].

Виділяти  найхарактерніші ознаки предметів, знаходити для цього точні слова і вирази, визначати відмінне і схоже в предметах у процесі їх порівняння – всьому цьому навчає дошкільника опис предметів іграшок. Вправи на описування іграшок, предметів готують дітей до проведення дидактичних ігор на описування. В  свій час Є.І. Тихєєва запропонувала заняття у формі дидактичної гри, вона надавала їм великого значення для розвитку точності словника, зв’язного мовлення, логічності мислення,  розширення кругозору дітей.

Є. Тіхєєва найбільш докладно представила методику навчання опису, визначила основні напрямки навчання дітей дошкільного віку та вперше класифікувала описи за їх джерелом, розробила послідовність навчання дошкільнят різних видів описових висловлювань. Науковець стверджує, що при знайомстві з оточуючим світом орган сприймає провідну роль, а тому описи баченого повинні стати підґрунтям роботи над розвитком описового мовлення дошкільників [8, с. 201].

С. Рубінштейн та Г. Леушина розкрили психологічні аспекти зв’язного мовлення, а саме те, що у дітей дошкільного віку розвивається від ситуативного до контекстового мовлення. Їх  вчення є основою методики навчання дітей дошкільного віку зв’язного мовлення. У дитини до 4-х років розвинуте ситуативне мовлення, а вже в 5 років вона переходить до контекстового мовлення під час самостійних творчих описових розповідей. Саме в дошкільному віці (3-7 років) розвиваються мовленнєві функції – соціальний контакт, регулювальна, планувальна функції мовлення. З’являються відповідні форми мовлення – діалогічне, монологічне, контекстове, пояснювальне, мовлення-повідомлення, розповідь, опис, міркування, інструкція.

Дослідниця  А. Зрожевська  вивчала питання формування зв’язного описового мовлення і середній групі дитячого садка. Результати дослідження показали можливість і необхідність уведення до програми розвитку зв’язного мовлення у дітей віком до 4-років навичок і вмінь, формування яких забезпечить правильну побудову текстів-описів. Крім того, у формуванні зв’язного мовлення, завдяки використанню іграшки, науковець  спиралася на те, що дітей треба вчити не видам розповідей, а вмінню будувати монолог-опис і монолог-розповідь, звертаючи увагу на категоріальні ознаки тексту.

Розвиток  описового мовлення старших дошкільників за допомогою української народної іграшки обрала предметом свого дослідження Світлана Ласунова. Дослідження показало, якщо під час навчання дошкільників враховувати надзвичайну емоціогенність української народної іграшки як предмета опису; індивідуально-психологічні особливості дітей-оповідачів; вчасно нейтралізувати дестабілізаційні вияви у мовленнєвій емоціогенній ситуації опису; запобігати спрощенню форми та змісту текстів-описів на етапі організації художнього задуму висловлювання, то ефективність розвитку монологічного мовлення описового типу в дітей старшого дошкільного віку, значно підвищиться частота виявів оригінальних творчих та умовно-творчих розповідей.

Прикладом  традиційного мистецтва та художніх ремесел є українська народна іграшка, яка має не тільки якості дієвої іграшки. Саме це зумовлює її надзвичайну «емоціогенність як засобу розвитку певних мовленнєвих умінь і навичок старших дошкільників і спонукає до врахування специфіки мотивації творчої мовленнєвої діяльності та деяких аспектів взаємодії емоційного й раціонального в художньому сприйманні, вербальних формах вираження»[8, с. 137].

Науковець розглядає основними різновидами мовленнєво-описової діяльності такі: описи-коментування, описи-конотації, описи-моделювання, описи-ілюстрування. Ситуативно-творча діяльність передбачає навчання дітей описів-комбінувань та описів-варіацій. У процесі проєктивно-творчої діяльності дітей навчали проєктувати бачений в думці образ у вигляді описів-проєктувань. Результати експерименту показали, що після навчання значно збільшилася кількість дітей з високим і достатнім рівнями сформованості вище означених навичок і відповідно зменшилася кількість дітей з низьким рівнем розвитку описового мовлення за всіма критеріями та показниками.

У процесі дослідження було визначено етапи послідовного формування навичок описового мовлення:

1. збагачення, доповнення та уточнення знань дітей про українську народну іграшку, обмірковування її притаманних властивостей, символічних значень змісту, форми та оздоблення;
2. репродуктивний опис (описи-коментування), що передбачав реконструювання авторського задуму;
3. художньо-репродуктивний опис (описи-конотації) – художня інтерпретація авторського задуму;
4. індивідуалізовано інтерпретаційний опис, зміст якого становили описи, визначені внутрішніми причинами, які демонструють індивідуальну постать дитини-оповідача (описи-моделювання);
5. інтерпретаційний художній опис, в якому дитина розкривала приховані можливості своєї особистості засобами побудови в художній інтерпретації моделей внутрішніх цілей власної самобутності (описи-ілюстрування);
6. творчі різновиди опису, в яких новий художній образ створювався шляхом єднання або поступовим примноженням нових елементів, розширенням сюжету іграшки (описи-комбінування); творчі різновиди описово-мовленнєвої діяльності, в яких новий художній образ іграшки формувався як зміна іграшки-попередника, іграшки-зразка (описи-варіації); проєктування уявного образу засобами об’єктивації емоційних вражень в емоційні образи з подальшим створенням вербалізованих моделей емоційних уявлень у вигляді текстів-описів (описи-проектування).

О. Білан та К. Крутій  розкрили своєрідний засіб розвитку мовлення дошкільників – наочні моделі, в яких малюк відтворює структуру об’єктів і зв’язків між ними. Основними  пізнавальними здібностями дошкільника у сфері мислення є дії наочного моделювання. Під моделюванням розуміється заміна об’єкта, який вивчається, іншим, спеціально побудованим, що може відтворювати об’єкт в його істотних якостях і адаптувати неважливі. Сталий  перехід від зовнішніх дій із умовними замінниками предметів (схемами-моделями) до дій в думках – це провідний шлях розвитку пізнавальних здібностей.

Формування  діамонологічної компетенції дошкільників шляхом активного застосування методу моделювання – першорядна  ідея пропонованої технології. Діамонологічну компетенцію науковці визначають як розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати на запитання і звертатися з запитаннями, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей.[10,  c.12] Узагальнення сучасних уявлень та аналізу дослідницьких джерел щодо механізмів емоційної регуляції творчих і нетворчих форм мовленнєвої діяльності описового типу дозволило забезпечити ефективність використання іграшок, зокрема української ляльки, як формування певного роду мовленнєвих умінь та навичок.

Вчені довели, що у описовому мовленні виявляються всі мовні вміння та навички дитини. По тому, як дошкільник будує опис, наскільки він точно вміє добирати слова, як використовує засоби художньої виразності, можна судити про рівень його мовленнєвого розвитку. Таким чином, в даний час учені мають в своєму розпорядженні багатий практичний матеріал і базу експериментальних даних про процеси розвитку умінь дошкільника здійснювати опис іграшок та предметів під впливом цілеспрямованого педагогічного впливу.

 

 1.1. Аналіз чинних програм з вищеозначеного питання

 

Навчання дітей дошкільного віку розвитку мовлення, зокрема зв’язного, закріплене в нормативно-правовій документації щодо діяльності закладів дошкільної освіти. Основним таким документом є Базовий компонент дошкільної освіти. Він є Державним стандартом дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки України. Базовий компонент визначає зміст і структуру дошкільної освіти за його інваріантною і варіативною складовими.

У інваріантній частині змісту дошкільної освіти систематизовано освітній напрям «Мовлення дитини», який визначає мовленнєву компетентність дитини дошкільного віку як здатність продукувати свої звернення, думки, враження тощо в будь-яких формах мовленнєвого висловлювання за допомогою вербальних і невербальних засобів. Мовленнєва компетентність об’єднує фонетичний, лексичний, граматичний, діалогічний, монологічний складники та засвідчує  їх взаємозалежність та взаємозумовленість [1, с.18].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!